Рішення № 20531257, 20.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5/17120.12.11 За позовомПублічного акціонерного товариства «Київенерго» до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Печерська брама»Печерської районної у місті Києві ради

простягнення 405 874,59 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача:ОСОБА_1 за довіреністю № Д07/2011/04/22-10 від 22.04.2011 р.;

від відповідача:ОСОБА_2 за довіреністю № 77-ю від 07.12.2011 р.;

ОСОБА_3 за довіреністю б/н від 05.12.2011 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Київенерго» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Печерська брама»Печерської районної у місті Києві ради про стягнення 405874,59 грн., а саме: 360076,77 грн. основного боргу, 34047,84 грн. збитків від інфляції, 11749,98 грн. 3% річних. Також позивач просить судові витрати по розгляду даної справи покласти на відповідача.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на неоплату наданих послуг за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 520668 від 01.08.2007 р., що призвело до виникнення у відповідача заборгованості перед позивачем, яка станом на час звернення до суду не погашена, що зумовило нарахування 3 % річних та збитків від інфляції.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.10.2011 р. порушено провадження у справі № 5/171, розгляд справи призначено на 01.11.2011 р.

В судовому засіданні 01.11.2011 р. представником позивача заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача в судове засідання 01.11.2011 р. не з'явився, вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 10.10.2011 р. про порушення провадження у справі № 5/171 не виконав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.11.2011 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 01.12.2011 р.

В судовому засіданні 01.12.2011 р. представником позивача підтримано свої позовні вимоги.

В судовому засіданні 01.12.2011 р. представником відповідача було подано письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства «Печерська брама»Печерської районної у місті Києві ради просить суд відмовити позивачу в позові з підстав, викладених у відзиві.

При цьому, в судовому засіданні 01.12.2011 р. представником відповідача подано клопотання про продовження строку вирішення спору у справі № 5/171.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.12.2011 р. продовжено строк вирішення спору у справі № 5/171 на п'ятнадцять днів, розгляд справи відкладено на 20.12.2011 р.

16.12.2011 р. представником позивача через відділ діловодства господарського суду міста Києва на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України подано заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої Публічне акціонерне товариство «Київенерго»просить суд стягнути з відповідача 356543,82 грн. основного боргу, 34047,84 грн. збитків від інфляції, 11749,98 грн. 3% річних. При цьому, позивач вказує на часткову сплату відповідачем заборгованості в розмірі 3532,95 грн. та просить суд припинити провадження у справі в цій частині.

Таким чином, суд відзначає, що вказану заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом, отже має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Вказане також викладено в п. 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/2351 від 20.10.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року".

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що позивач скористався своїм процесуальним правом, передбаченим ст. 22 ГПК України, та зменшив розмір позовних вимог.

Враховуючи викладене, оскільки позивачем з посиланням на ст. 22 Господарського процесуального кодексу України зменшено свої позовні вимоги, внаслідок чого має місце нова ціна позову, суд не вбачає підстав для припинення провадження у справі в частині сплаченої частини основного боргу, оскільки саме на цю сплачену суму позивачем і зменшено свої позовні вимоги.

Крім того, суд додатково відзначає, що вказані грошові кошти в розмірі 3532,95 грн. сплачені відповідачем за спожиту теплову енергію до звернення 06.10.2011 р. Публічним акціонерним товариством «Київенерго»з даним позовом до суду, що має інший правовий наслідок, ніж зазначено позивачем.

В судовому засіданні 20.12.2011 р. представником позивача підтримано заявлені позовні вимоги, з урахуванням заяви про їх зменшення, поданої 16.12.2011 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва.

Представник відповідача в судовому засіданні 20.12.2011 р. проти позову заперечує.

В судовому засіданні 20.12.2011 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.08.2007 р. між Публічним акціонерним товариством «Київенерго»(Постачальник) та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства «Печерська брама»Печерської районної у м. Києві ради (Споживач) укладено Договір № 520668 про постачання теплової енергії у гарячій воді (надалі - Договір).

Відповідно до п. 2.2.1 Договору, позивач зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із Споживачем для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими Споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку № 1 до договору, вартість якої згідно з п. 2.3.1 Договору Споживач зобов'язаний своєчасно сплачувати в терміни та за тарифами зазначеними в додатку № 2 до Договору.

Нарахування відповідачу за теплову енергію у вигляді гарячої води здійснюється відповідно до звернення-доручення про укладення договору розрахунковим способом за тарифами встановленими і затвердженими розпорядженням Київської міської державної адміністрації, а з 01.01.2011 р. затверджені Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики, які можуть змінюватись в період дії договору.

Згідно з п. 9 додатку № 2 до Договору відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки, який оформляє і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Відповідно до п. 10 додатку № 2 до Договору споживач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Згідно з п. п. 4.1, 4.3 Договору, він набирає чинності з дня його підписання та діє до 01.06.2008 р. і вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з грудня 2009 року по вересень 2011 року на виконання умов договору позивач поставив у власність відповідача теплову енергію у гарячій воді на загальну суму 360 076,77 грн., що підтверджується наданими позивачем обліковими картками (табуляграмами), однак відповідач в порушення умов договору та чинного законодавства України не виконав взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманої теплової енергії, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем за спожиту теплову енергію в розмірі 360 076,77 грн.

Згідно з п. 6 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч. 6 та ч. 7 ст. 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до закону.

Розрахунки за поставлену відповідачу теплову енергію у вигляді гарячої води за період з 01.12.2009 р. по 01.09.2011 р. здійснені у відповідності до тарифів, встановлених розпорядженнями Київської міської державної адміністрації № 643 від 30.05.2007 року та № 981 від 31.08.2009 р. та постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України № 1729 від 14.12.2010. Доказів нечинності даних розпоряджень та постанови НКРЕ на момент існування спірних правовідносин сторонами не надано. Відповідач не заперечив щодо правомірності використання означених нормативно-правових актів для застосування тарифів при нарахуванні оплати за використану теплову енергію.

Стосовно заперечень відповідача, викладених ним в своєму письмовому відзиві на позов, суд відзначає, що вони не підтверджені жодними належними доказами та спростовуються наявними матеріалами справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Враховуючи вказане та зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведений, та підлягає задоволенню, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 356543,82 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Крім основного боргу, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційну складову боргу з січня 2010 року по березень 2010 року включно та з серпня 2010 року по червень 2011 року включно у сумі 34 047,84 грн., а також 3 % річних за період прострочення відповідача з січня 2010 року по серпень 2011 року у розмірі 11 749,98 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання.

Виходячи з вищезазначеного, перевіривши розрахунок позивача, який судом визнається як належний, суд дійшов висновку, що стягненню підлягають 34 047,84 грн. збитків від інфляції, 11 749,98 грн. 3% річних.

Згідно з ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В силу ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до приписів ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов'язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Приймаючи до уваги вищевикладене, судові витрати у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Печерська брама»Печерської районної у місті Києві ради (01042, м. Київ, бул. Марії Приймаченко, б. 3; 01133, м. Київ, бул. Лихачова, б. 3; код ЄДРПОУ 34239762) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго»(01001, м. Київ, площа Івана Франка, б. 5; код ЄДРПОУ 00131305) 356543,82 (триста пятдесят шість тисяч пятсот сорок три) грн. 82 коп. заборгованості за спожиту теплову енергію, 34 047 (тридцять чотири тисячі сорок сім) грн. 84 коп. збитків від інфляції, 11 749 (одинадцять тисяч сімсот сорок дев'ять) грн. 98 коп. 3 % річних, 4 023 (чотири тисячі двадцять три) грн. 41 коп. державного мита, 233 (двісті тридцять три) грн. 94 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя В.С. Ломака

Повне рішення складено 26.12.2011 р.