Рішення № 20530898, 13.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 9/32313.12.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Великоєрчиківське"

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю "Тат -Агро"

про стягнення заборгованості 349 612,45 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від позивачаОСОБА_1 (дов. б/н від 10.10.2011 р.)

Від відповідачаОСОБА_2 (дов. б/н від 01.09.2011 року)

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 13 грудня 2011 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Великоєрчиківське" (далі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тат -Агро" (далі по тексту - відповідач) про стягнення 349612,45 грн., з яких 293935,73 грн. основного боргу за Договором купівлі-продажу б/н від 12.07.2009 р., 40021,63 грн. інфляційних збитків, 15655,09 грн. трьох відсотків річних, а також просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2011 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 9/323, розгляд справи призначено на 17.11.2011 року.

17.11.2011 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва відповідачем направлено телеграму, у відповідності до якої останній просить суд відкласти розгляд справи.

В судовому засіданні 17.11.2011 року представником позивача надано додаткові матеріали та усні пояснення по справі, підтримано позовні вимоги в повному обсязі.

У відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2011 року розгляд справи було відкладено на 13.12.2011 року, у зв'язку з неявкою відповідача в судове засідання та за його клопотанням, невиконанням відповідачем вимог ухвали суду щодо надання додаткових матеріалів по справі, клопотанням про відкладення розгляду справи, необхідністю надання представниками сторін додаткових матеріалів та пояснень по справі.

12.12.2011 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва відповідачем подано клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішення у справі №21/163-11 про визнання недійсним договору купівлі-продажу б/н від 12.07.09р. У судовому засіданні 13.12.2011 року представником відповідача надано усні пояснення по суті клопотання про зупинення провадження у справі, підтримано його.

Розглянувши подане відповідачем клопотання про зупинення провадження у справі, суд відмовляє у її задоволенні, виходячи з наступного.

В обґрунтування даного клопотання відповідач зазначає, що в провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа № 21/163-11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тат -Агро" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Великоєрчиківське" про визнання договору купівлі-продажу б/н від 12.07.2009 року недійсним та просить зупинити провадження у справі 9/323 до набрання законної сили рішення у справі № 21/163-11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тат -Агро" до Товариство з обмеженою відповідальністю "Великоєрчиківське" про визнання Договору купівлі-продажу б/н від 12.07.2009 року недійсним.

У відповідності до ст. 79 ГПК України, Господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

У відповідності до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом розгляду у справі № 21/163-11 є визнання недійсним Договору купівлі-продажу б/н від 12.07.2009 року .

Предметом позову у даній справі є зобов'язання відповідача сплатити заборгованість з урахуванням інфляційних збитків та 3% річних за отриманий товар за Договором купівлі-продажу б/н від 12.07.2009 року. Отже, зобовязання сторін випливають не тільки з факту укладення договору, а з факту передачі та прийняття товару, що може підтверджуватися тільки первинними бухгалтерськими документами, зокрема видатковою накладною.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Враховуючи заявлені позовні вимоги у справі 9/323, а також вказані вище норми законодавства, суд приходить до висновку про те, що розгляд справи № 21/163-11 Господарським судом Київської області не перешкоджає розгляду даної справи та судом може бути перевірено факт поставки та прийняття товару, інші вимоги базуються на нормах законодавства, а не на умовах договору.

Представником позивача у судовому засіданні 13.12.2011 року надано оригінали документів доданих до позовної заяви для огляду в судовому засіданні.

Представник відповідача надав усні заперечення проти задоволення позовних вимог.

Розглянувши подані представниками сторін матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

12 липня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Великоєрчиківське" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тат -Агро" (покупець) було укладено Договір купівлі-продажу (надалі по тексту - Договір).

Згідно пункту 1.1 Договору, продавець зобов'язується передати у власність покупця 88,28 тон гірчиці (надалі товар) на суму 397 273,49 грн., а покупець прийняти та оплатити його.

Відповідно до п. 6.1. Договору оплата за поставлений товар покупцем здійснюється за договірною ціною шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок продавця не пізніше 31.12.2009 року.

На виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв, згідно видаткової накладної № РН-026/11 від 29.07.2009 року гірчицю в кількості 88,28 тон на суму 397 273,49 грн. (копія накладної міститься в матеріалах справи, а оригінал оглянуто в судовому засіданні).

29.07.2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Тат -Агро" передало одержану у власність гірчицю Товариству з обмеженою відповідальністю "Великоєрчиківське" на зберігання, про що сторони склали акт прийому - передачі № 1.

01.12.2009 року у відповідності до накладної № 7 відповідач повернув позивачу гірчицю у кількості 22,96 тон на суму 103 337,76 грн.

В звязку з тим, що відповідач не здійснив оплату згідно п. 6.1 Договору, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 293 935,73 грн. основного боргу, 40 021,63 грн. інфляційних збитків, 15 655,09 грн. трьох відсотків річних на підставі норм ст.. 625 ЦК України.

Відповідач заперечує проти заявлених вимог позивача, зазначаючи про виправлення кінцевої дати розрахунків, що має місце в п. 6.1. Договору. На думку відповідача, дана обставина є перешкодою для визначення кінцевої дати розрахунку за спірним Договором, тобто визначення моменту з якого міг настати обов'язок відповідача щодо оплати за поставлений позивачем товар згідно Договору.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

За своєю правовою природою вказаний договір є договором купівлі-продажу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

На виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв, згідно видаткової накладної № РН-026/11 від 29.07.2009 року гірчицю в кількості 88,28 тон на суму 397 273,49 грн. (копія накладної міститься в матеріалах справи, а оригінал оглянуто в судовому засіданні).

29.07.2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Тат -Агро" передало одержану у власність гірчицю Товариству з обмеженою відповідальністю "Великоєрчиківське" на зберігання, про що сторони склали акт прийому - передачі № 1.

01.12.2009 року у відповідності до накладної № 7 відповідач повернув позивачу гірчицю у кількості 22,96 тон на суму 103 337,76 грн.

Відповідно до п. 6.1. Договору оплата за поставлений товар покупцем здійснюється за договірною ціною шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок продавця не пізніше 31.12.2009 року.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено судом, відповідач вчасно та повністю не розрахувався з позивачем за поставлений товар, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість перед позивачем.

Суд не приймає до уваги твердження позивача про виправлення кінцевої дати розрахунків, яке має місце в п. 6.1. Договору, яким відповідач мотивує неможливість встановлення кінцевої дати розрахунків, що і стало причиною невиконання відповідачем його обов'язку за Договором, з огляду на наступне.

Як вбачається зі спірного Договору, останній містить підписи уповноважених представників сторін Договору та скріплений печатками сторін, а отже, відповідач при підписанні Договору погодився з визначеним строком оплати за поставлений товар.

Додатковим доказом того, що відповідач знав про строк настання оплати згідно Договору є те, що рішенням Господарського суду Київської області від 04.08.2011 року у справі 18/050-11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тат-агро" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Великоєрчиківське" про стягнення 378 342,24 грн. встановлено, що 22.12.2009 року між позивачем та відповідачем було підписано акт звірки взаєморозрахунків, яким сторони у справі намагалися здійснити зарахування зустрічних однорідних вимог, яке однак не було проведено, оскільки сторони не досягли згоди щодо проведення такого зарахування у належній формі у відповідності до норм ст. 601 Цивільного кодексу України, про що зазначено при розгляді господарської справи № 18/050-11.

Зважаючи на вищенаведене, доводи відповідача спростовуються фактичними обставинами справи, які свідчать про те, що відповідач знав про кінцевий строк оплати згідно Договору, проте, умисно ухилився від виконання свого зобов'язання.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за Договором в сумі 293 935,73 грн. належним чином доведений, документально підтверджений, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 40 021,63 грн. інфляційних збитків, 15 655,09 грн. трьох відсотків річних.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобовязання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних витрат ґрунтуються на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобовязання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 40 021,63 грн. інфляційних збитків, 15 655,09 грн. трьох відсотків річних.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладається на відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст. 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тат -Агро" (03187, м. Київ, вул. Академіка Глушкова, буд. 12, кв. 5; код ЄДРПОУ 33294293, п/р 260036483 в ВАТ "Український професійний банк", м. Київ, МФО 300205, або з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Великоєрчиківське" (09024, Київська область, Сквирський район, с. Великі Єрчики, вул. Коноплястого, 7; код ЄДРПОУ 03754082) 293 935 (двісті дев'яносто три тисячі дев'ятсот тридцять п'ять) грн. 73 коп. основної заборгованості, 40 021 (сорок тисяч двадцять одну) грн. 63 коп. інфляційних збитків, 15 655 (п'ятнадцять тисяч шістсот п'ятдесят п'ять) грн. 09 коп. трьох відсотків річних, витрати по сплаті державного мита в сумі 3 496 (три тисячі чотириста дев'яносто шість) грн. 12 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Г.П. Бондаренко

Рішення підписано 23.12.2011 року