Рішення № 20530740, 22.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 4/54522.12.11 За позовомКомунального підприємства «Фінансово-розрахунковий центр «Дніпровський»Дніпровської районної у м. Києві ради До Громадської організації Дніпровської районної організації товариства «Знання»міста Києва

Прозвільнення нежитлового приміщення

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача ОСОБА_1. дов.,

Від відповідача Кузьменко Ю.Г. посвідч.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Громадської організації Дніпровської районної організації товариства «Знання»міста Києва про звільнення орендоване майно, яке є обєктом комунальної власності шляхом виселення Громадської організації Дніпровської районної організації товариства «Знання» міста Києва із орендованого нежилого приміщення, загальною площею 99, 90 кв. м., розташованого за адресою: бульвар Праці, 2/27 в м. Києві.

В судовому засіданні 29.11.2011р. Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив повністю.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до п. 4 рішення VII сесії V скликання Дніпровської у м. Києві ради від 25.07.2007р. №129 «Про реформування житлово-комунального господарства»Комунальне підприємство «Фінансово-розрахунковий центр «Дніпровський»Дніпровської районної у м. Києві ради (Позивача) було визначено єдиним орендодавцем нерухомого майна комунальної власності Дніпровського району м. Києва.

На виконання вказаного рішення між Комунальним підприємством «Фінансово-розрахунковий центр «Дніпровський»Дніпровської районної у м. Києві ради та Громадською організацією Дніпровської районної організації товариства «Знання»міста Києва (Відповідачем) було укладено договір оренди нерухомого майна від 03.03.2008р. №316.

Згідно п. 1.1. Договору Орендодавець на підставі Рішення №129 від 25.06.2007р. та виданого у встановленому порядку Розпорядження №85-Р від 11.02.2008р. Дніпровської районної у м. Києві ради передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежиле приміщення за адресою: м. Київ, бульвар Праці, 2/27, загальною площею 99, 90 кв. м.

Строк дії договору складає 2 роки та 364 дні. Дія Договору починається з 03 березня 2008р. та закінчується 01 березня 2011р. включно (п. 7.1. Договору).

Відповідно до п. 7.4. Договору, Договір автоматично припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Суду доведено, що 21.03 2011р. (поштова квитанція №8541 від 21.03.2011 р. та список поштових відправлень) Позивач надіслав Відповідачу Заяву від 15.03.2011р. за №173, якою повідомив останнього про припинення Договору та необхідність звільнення орендованого приміщення, яке є обєктом Договору в добровільному порядку, я також необхідність повернення обєкту оренди за актом приймання-передачі.

Проте Відповідач відмовляється звільняти орендоване ним приміщення, що стало підставою для звернення Позивача до суду.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав:

Договір від 03.03.2008р. №316 є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України та Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 291 Господарського кодексу України передбачено, що Договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

У відповідності зі ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Матеріалами справи підтверджують, що Позивач належним чином та в передбачені законодавством строки надіслав Відповідачу відповідну заяву про припинення дії Договору з 01.03.2011р.№316.

Крім того, в зазначеній заяві, Позивач зазначив, що якщо Відповідач має намір продовжити дію Договору оренди на новий строк, йому необхідно звернутися до органу місцевого самоврядування уповноваженому вирішувати питання, пов'язані з передачею в орендне користування обєктів комунальної власності. У випадку не отримання дозволу від уповноваженого органу на продовження дії Договору, Позивач наголосив на тому, що в такому випадку обєкт оренди підлягає звільненню у добровільному порядку шляхом передачі орендованого нежилого приміщення у належному стані Позивачу за актом приймання-передачі.

Однак на час розгляду справи, вимоги викладенні в вище вказаній заяві виконані не були, обєкт оренди Відповідач не повернув, а отже на сьогодні він продовжує безпідставно користуватися нежитловим приміщенням обєктом договору оренди.

Відповідно до п. 5.2. Договору, у разі закінчення строку дії Договору, при його розірванні або припиненні Відповідач зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути обєкт оренди Позивачу у стані, в якому перебував обєкт оренди на момент передачі його в оренду, з урахуванням всіх здійснених відповідачем поліпшень, які неможливо відокремити від обєкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу на період строку дії Договору. Об'єкт оренди приймається (здається) комісією, що складається із представників сторін Договору.

Згідно зі ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте відповідач, в порушення договірних зобов'язань, не повернув Позивачу обєкт оренди за актом приймання-передачі.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи вище наведене, суд прийшов до висновку, що вимоги Позивача щодо звільнення Відповідачем приміщення, яке передане останньому в оренду за Договором №316 оренди нежитлового приміщення від 03.03.2008р. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог. Заперечення Відповідача викладені в відзиві на позовну заяву спростовуються матеріалами справи, тому судом не приймаються до уваги.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по оплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Звільнити орендоване нерухоме майно, яке є обєктом комунальної власності шляхом виселення Громадської організації Дніпровської районної організації товариства «Знання» міста Києва (бульв. Праці, 2/27, м. Київ, 02094; ідентифікаційний код: 25904760) із орендованого нежилого приміщення, загальною площею 99, 90 кв. м., яке розташоване за адресою: бульв. Праці, 2/27, м. Київ, 02094 та передати вказане приміщення Комунальному підприємству «Фінансово-розрахунковий центр «Дніпровський»Дніпровської районної у м. Києві ради (вул. Челябінська, 9-Г, м. Київ, 02002; ідентифікаційний код: 34806193) по акту прийому-передачі.

Стягнути з Громадської організації Дніпровської районної організації товариства «Знання»міста Києва (бульв. Праці, 2/27, м. Київ, 02094; ідентифікаційний код: 25904760) на користь Комунального підприємства «Фінансово-розрахунковий центр «Дніпровський»Дніпровської районної у м. Києві ради (вул. Челябінська, 9-Г, м. Київ, 02002; ідентифікаційний код: 34806193) 85 (вісімдесят п'ять) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Накази видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.І.Борисенко

Повне рішення складено: 27.12.2011р.