Рішення № 20530201, 20.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5/21820.12.11 За позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком»в особі

Київської міської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком»

до Державної житлово-комунальної інспекції

про стягнення 538,57 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю № 323 від 30.06.2011 р.;

від відповідача: не зявився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство «Укртелеком»в особі Київської міської філії Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Державної житлово-комунальної інспекції про стягнення 538,57 грн., а саме: 511,23 грн. основного боргу, 15,16 грн. пені, 9,59 грн. збитків від інфляції, 2,59 грн. 3% річних. Також позивач просить судові витрати по розгляду даної справи покласти на відповідача.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем умов Договору та невиконання ним своїх грошових зобовязань по оплаті за спожиті послуги бізнес-мережі, внаслідок чого у Державної житлово-комунальної інспекції виникла заборгованість перед позивачем, та що зумовило нарахування пені, 3% річних та збитків від інфляції.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.10.2011 р. порушено провадження у справі № 5/218, розгляд справи призначено на 01.12.2011 р.

В судовому засіданні 01.12.2011 р. представником позивача подано клопотання про припинення провадження у справі № 5/218 в частині стягнення основного боргу, в звязку зі сплатою останнього відповідачем в липні 2011 р.

Представник відповідача в судове засідання 01.12.2011 р. не зявився, вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 31.10.2011 р. про порушення провадження у справі № 5/218 не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.12.2011 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи № 5/218 відкладено на 20.12.2011 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.12.2011 р. здійснено процесуальне правонаступництво позивача у справі № 5/218 Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Київської міської філії Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»та замінено його правонаступником Публічним акціонерним товариством «Укртелеком»в особі Київської міської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком».

Представником позивача в судовому засіданні 20.12.2011 р. підтримано подане ним 01.12.2011 р. клопотання про припинення провадження у справі № 5/218 в частині стягнення основного боргу в розмірі 511,23 грн. та стягнення з відповідача 15,16 грн. пені, 9,59 грн. збитків від інфляції, 2,59 грн. 3% річних.

Розглянувши в судовому засіданні 20.12.2011 р. вказане клопотання позивача, суд відмовляє в його задоволенні з огляду на його безпідставність та необґрунтованість.

Представник відповідача в судове засідання 20.12.2011 р. не зявився, вимоги попередніх ухвал господарського суду міста Києва не виконав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

При цьому, судом враховано, що п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/123 від 15.03.2007 р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, зясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України № 02-5/289 від 18.07.1997 р. із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені довідкою з ЄДРПОУ, що подана позивачем.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 20.12.2011 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.07.2009 р. між Відкритим акціонерним товариством «Укртелеком»в особі заступника голови правління з питань маркетингу та продажу послуг ОСОБА_2 (далі Оператор) та Державною житлово-комунальною інспекцією (далі Бізнес-абонент) укладено Договір № K.U.-6438 про надання послуг бізнес-мережі (далі Договір), відповідно до умов якого Оператор надає Бізнес-абоненту на території України телекомунікаційні послуги Бізнес-мережі Утел (далі послуги), а Бізнес-абонент отримує зазначені Послуги та сплачує їх вартість відповідно до діючих тарифів. Послуги замовляються Бізнес-абонентом шляхом укладання відповідних додаткових угод до Договору (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 1.2 Договору, під Бізнес-мережею Утел слід розуміти систему комплексного обслуговування бізнес-абонентів, що забезпечує надання повного спектра телекомунікаційних послуг з підвищеним рівнем обслуговування.

На виконання п. 1.1 Договору між позивачем та відповідачем було укладено, підписано та скріплено печатками сторін Додаткову угоду № 1 від 14.07.2009 р. та Додаток № 1.1 до Договору, якими сторонами погоджено перелік послуг телефонного звязку та тарифи.

Згідно з п. 3.1 Договору, не пізніше 10 (десятого) числа місяця, що настає за розрахунковим, Оператор виставляє Бізнес-абоненту рахунок для оплати вартості наданих послуг. Розрахунковим місяцем вважається кожний календарний місяць року, у межах якого надавалися послуги.

Вартість послуг визначається на підставі встановлених Оператором тарифів, що діяли на момент надання послуг згідно з додатками до Договору. Додатково при оплаті послуг нараховується податок на додану вартість за ставкою, що діє на момент оплати (п. 3.2 Договору).

Пунктом 2.2.3 Договору встановлено, що Бізнес-абонент зобовязаний проводити оплату послуг у терміни, визначені Договором.

У відповідності до п. 3.3 Договору, Бізнес-абонент повинен оплатити рахунок за послуги протягом десяти робочих днів з моменту його отримання (але не пізніше останнього числа місяця, наступного за розрахунковим) шляхом перерахування належної до сплати суми на розрахунковий рахунок Оператора. Оплата послуг проводиться у національній валюті України.

Пунктами 6.1, 6.2 Договору сторонами погоджено строк його дії з моменту підписання (14.07.2009 р.) до 31.12.2009 р. У разі коли жодна із сторін за два тижні до закінчення терміну дії Договору не заявить про своє небажання надалі продовжувати співробітництво, Договір вважається продовженим на кожний наступний рік на тих самих умовах.

Жодних доказів не продовження сторонами строку Договору позивачем подано не було. Відповідачем жодних доказів на спростування вказаного не подано.

Враховуючи зазначені обставини, позивач вирішив звернутись за захистом свої прав та охоронюваних законом інтересів до суду.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобовязань та обовязковим для виконання сторонами.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За своєю правовою природою Договір № K.U.-6438 про надання послуг бізнес-мережі від 14.07.2009 р. є договором про надання послуг.

Згідно з ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено з ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

До спірних правовідносин сторін судом застосовуються положення Закону України «Про телекомунікації».

Відповідно до ст. 63 Закону України «Про телекомунікації», телекомунікаційні послуги надаються відповідно до законодавства. Умови надання телекомунікаційних послуг: укладення договору між оператором, провайдером телекомунікацій і споживачем телекомунікаційних послуг відповідно до основних вимог до договору про надання телекомунікаційних послуг, установлених НКРЗ; оплата замовленої споживачем телекомунікаційної послуги.

Відповідно до ч. 5. ст. 33 Закону України «Про телекомунікації», споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема: виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Відповідно до ст. 68 Закону України «Про телекомунікації», розрахунки за телекомунікаційні послуги здійснюються на умовах договору про надання телекомунікаційних послуг між оператором, провайдером телекомунікацій та споживачем або без договору за готівкову оплату чи за допомогою карток тощо в разі одержання споживачем замовленої за передоплатою (авансованої) послуги за тарифами, затвердженими згідно із законодавством.

Як визначено пунктом 32 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджені Постановою Кабінету Міністрів України № 720 від 09.08.2005 р., споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати отримані телекомунікаційні послуги.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Під час розгляду справи, позивач 01.12.2011 р., подав клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу, в звязку з відсутністю предмета спору, оскільки відповідач в добровільному порядку сплатив 511,23 грн.

При цьому, відповідач сплатив позивачу суму основного боргу в розмірі 511,23 грн. в липні 2011 р., тобто до звернення позивача (28.10.2011 р.) з даним позовом до суду

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 511,23 грн. задоволенню не підлягають, оскільки вказана сума відповідачем була сплачена до звернення позивача з даним позовом до суду.

Стосовно позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені, 3% річних та збитків від інфляції, суд відзначає наступне.

В звязку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах, позивач на підставі п. 4.2 Договору просить суд стягнути з відповідача на свою користь 15,16 грн. пені.

Відповідно до п. 4.2 Договору, у разі затримки оплати на надані послуги Бізнес-абонентам нараховується пеня з 1 числа місяця, другого за розрахунковим. Пеня нараховується на суму заборгованості у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожну добу затримки оплати.

Згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання (ст. 230 ГК України).

Положення зазначеного пункту Договору повністю відповідають приписам ч. 2 ст. 343 ГК України, якою встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Приписи даної статті також кореспондуються з положеннями ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань".

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, яка визначає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом здійснено перерахунок пені та встановлено, що з позивачем завищено розмір пені, оскільки невірно встановлено період виникнення прострочення відповідачем по виконанню свого обовязку зі сплати грошових коштів.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської міської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком»підлягає стягненню 7,69 грн. пені (за обґрунтованим розрахунком суду).

Крім того, позивач просить суд на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача на свою користь збитків від інфляції в сумі 9,59 грн. та 2,59 грн. 3 % річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання.

Суд відзначає, що нарахування позивачем збитків від інфляції та 3% річних у заявлений період є правомірним, оскільки судом встановлено прострочення виконання грошового зобовязання по оплаті наданих послуг за Договором у визначений період.

Враховуючи вищевикладене, судом здійснено перерахунок 3% річних внаслідок чого встановлено, що позивачем вказану суму було завищено, оскільки невірно встановлено момент виникнення прострочення відповідачем по виконанню свого обовязку зі сплати грошових коштів.

Таким чином, з Державної житлово-комунальної інспекції на користь позивача підлягає стягненню 2,25 грн. 3% річних.

Крім того, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 10,51 грн. збитків від інфляції (у відповідності до обґрунтованого розрахунку позивача).

Згідно зі ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов'язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

При цьому, на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Приймаючи до уваги вищевикладене, судові витрати у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України в частині стягнення основного боргу в розмірі 511,23 грн. покладаються на позивача, в частині стягнення пені, 3% річних та збитків від інфляції покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. В частині стягнення основного боргу в розмірі 511,23 грн. в позові відмовити.

2. В частині стягнення пені, 3% річних та збитків від інфляції позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Державної житлово-комунальної інспекції (03150, м. Кив, вул. Димитрова, б. 24; ідентифікаційний код 36134188) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01030, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, б. 18; ідентифікаційний код 21560766) в особі Київської міської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком»(01033, м. Київ, вул. Горького, б. 40; ідентифікаційний код 01189910) 7 (сім) грн. 69 коп. пені, 9 (девять) грн. 59 коп. збитків від інфляції, 2 (дві) грн. 25 коп. 3% річних, 3 (три) грн. 69 коп. державного мита та 8 (вісім) грн. 56 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В іншій частині стягнення пені, 3% річних та збитків від інфляції в позові відмовити.

5. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя В.С. Ломака

Повне рішення складено 22.12.2011 р.