Рішення № 20530152, 20.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5/17420.12.11 За позовомПриватного виробничо-ремонтного підприємства «Мазсервіс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стіомі-Холдінг»

простягнення 37 741,02 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача:ОСОБА_1 за довіреністю б/н від 15.09.2011 р.;

від відповідача:не зявився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне виробничо-ремонтне підприємство «Мазсервіс»звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стіомі-Холдінг» про стягнення 37 741,02 грн., а саме: 34 010,66 грн. основного боргу, 1 972,61 грн. збитків від інфляції, 732,40 грн. 3% річних, 1 025,35 грн. пені. Також позивач просить судові витрати по розгляду даної справи покласти на відповідача.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на невиконання відповідачем умов Договору поставки запасних частин (послуг) з умовою про відстрочення платежу № 2 від 13.01.2010 р. щодо оплати поставленого товару та виконаних послуг, що зумовило виникнення у Товариства з обмеженою відповідальністю «Стіомі-Холдінг»заборгованості перед позивачем.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.10.2011 р. порушено провадження у справі № 5/174, розгляд справи призначено на 01.11.2011 р.

В судове засідання 01.11.2011 р. з'явився представник позивача, який на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача на свою користь 37 177,75 грн., а саме: 34 010,66 грн. основного боргу, 146,65 грн. збитків від інфляції, 430,50 грн. 3% річних, 2 589,94 грн. пені.

Зазначену заяву про зменшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом, отже має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Вказане також викладено в п. 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/2351 від 20.10.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року".

Представник відповідача в судове засідання 01.11.2011 р. не з'явився, вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 12.10.2011 р. про порушення провадження у справі № 5/174 не виконав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.11.2011 р. розгляд справи відкладено на 01.12.2011 р.

Представник позивача в судове засідання 01.12.2011 р. не зявився, проте 22.11.2011 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва подав клопотання про розгляд справи без участі його повноважного представника.

В судове засідання 01.12.2011 р. з'явився представник відповідача, який надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог з підстав зазначених у відзиві.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.12.2011 р. розгляд справи відкладено на 20.12.2011 р.

В судовому засіданні 20.12.2011 р. представником позивача підтримано свої уточнені позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання 20.11.2011 р. не з'явився, вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 01.12.2011 р. не виконав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 20.12.2011 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

13.01.2010 р. між Приватним виробничо-ремонтним підприємством «Мазсервіс»(далі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стіомі-Холдінг»(далі - Покупець) укладено Договір поставки запасних частин (послуг) з умовою про відстрочення платежу № 2 (далі-Договір), за умовами якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцеві запасні частини (товар), виконувати ремонтні роботи (послуги) з умовою про відстрочення платежу, а Покупець зобовязується сплатити грошову суму та прийняти товар на умовах цього Договору (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору, сума цього договору складає орієнтовну грошову суму у розмірі 300 000,00 грн.

Ціна товару вказується у накладних. Ціна послуг вказується в акті виконаних робіт (п. п. 3.2., 3.2.1. Договору).

Згідно з п. 3.3 Договору платежі за цим Договором за окрему партію товару (послуг) у відповідності з накладними (актами виконаних робіт) здійснюється Покупцем на умовах відстрочення платежу, у наступному порядку та на наступних умовах, так п. 3.3.1 Договору сторонами погоджено, що Покупець повинен здійснити повну оплату партії товару (послуг) у відповідності із накладною (актом), в термін 10 робочих днів включно з моменту отримання партії товару (послуг), що підтверджується накладною (актом виконаних робіт) але не пізніше останнього банківського дня місяця, у якому отриманий даний товар (послуги).

Зобов'язання Покупця щодо оплати партії товару (послуг) вважаються виконаними в повному обсязі та в строк з моменту зарахування на поточний рахунок Постачальника суми вартості партії товару (послуг), вказаній у накладній (акті), у строк наведений у п. 3.1. цього Договору (п. 3.4. Договору).

Відповідно до п. 4.2. Договору моментом виконання обов'язку передати товар (послуги) вважається дата отримання товару (послуг) Покупцем в місці поставки товару, вказаному у п. 4.1. цього Договору, що підтверджується документально шляхом складання накладної або акту виконаних робіт.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання Договору позивачем було поставлено товар та виконано послуг на загальну суму 215 188,49 грн., що підтверджується видатковими накладними: № РН-0007197 від 30.12.2009 р., № РН-0000112 від 29.01.2010 р., № РН-0000528 від 16.02.2010 р., № РН-0000304 від 16.02.2010 р., № РН-0000553 від 18.02.2010 р., № РН-0000606 від 22.02.2010 р., № РН-0000656 від 04.03.2010 р., № РН-0000888 від 09.03.2010 р., № РН-0000951 від 12.03.2010 р., № РН-0001129 від 16.03.2010 р., № РН-0001166 від 17.03.2010 р., № РН-0001023 від 19.03.2010 р., № РН-0001244 від 19.03.2010 р., № РН-0001273 від 22.03.2010 р., № РН-0001359 від 24.03.2010 р., № РН-0001262 від 25.03.2010 р., № РН-0001423 від 26.03.2010 р., № РН-0001385 від 29.03.2010 р., № РН-0001567 від 01.04.2010 р., № РН-0001530 від 02.04.2010 р., № РН-0001596 від 07.04.2010 р., № РН-0001656 від 07.04.2010 р., № РН-0001700 від 08.04.2010 р., № РН-0001915 від 19.04.2010 р., № РН-0002030 від 20.04.2010 р.; та актами виконаних робіт: № АВР-000931 від 28.01.2010 р., № АВР-000924 від 29.01.2010 р., № АВР-000934 від 29.01.2010 р., № АВР-000947 від 16.02.2010 р., № АВР-000959 від 23.02.2010 р., № АВР-000962 від 02.03.2010 р., № АВР-000986 від 11.03.2010 р., № АВР-000988 від 12.03.2010 р., № АВР-000989 від 12.03.2010 р., № АВР-000990 від 12.03.2010 р., № АВР-000999 від 19.03.2010 р., № АВР-001005 від 22.03.2010 р., № АВР-000992 від 30.03.2010 р., № АВР-001023 від 02.04.2010 р., № АВР-001025 від 08.04.2010 р.

Таким чином, позивач виконав взяті на себе зобов'язання за Договором.

Проте, відповідач здійснив часткову оплату за поставлений позивачем товар та надані послуги, що підтверджується банківськими виписками (належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем склала 34 010,66 грн.

Враховуючи зазначені обставини, зокрема відмову відповідача в добровільному порядку виконати взяті на себе договірні зобовязання з повної оплати товару, позивач вирішив звернутись за захистом свої прав та охоронюваних законом інтересів до суду.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобовязань та обовязковим для виконання сторонами.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За своєю правовою природою Договір поставки запасних частин (послуг) з умовою про відстрочення платежу № 2 від 13.01.2010 р. є змішаним договором, який містить в собі елементи договору поставки та договору про надання послуг, оскільки предметом Договору є поставка запасних частин та виконання ремонтних робіт (п. 1.1 Договору).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю, яка, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, продавець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У відповідності до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст. 903 ЦК України).

Відповідач проти позову заперечив з підстав того, що, на його думку, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, видаткові накладні, акти виконаних робіт не оформлені належним чином, а тому, на зазначених підставах, просить суд в позові відмовити.

Суд не погоджується з зазначеними твердженнями відповідача, оскільки з відзиву та пояснень відповідача вбачається, що він не заперечує факту отримання останнім від позивача товару та послуг на спірну суму, крім того, при прийнятті товару та послуг жодних зауважень зі сторони відповідача щодо оформлення довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, видаткових накладних та актів виконаних робіт не надходило.

При цьому, слід зазначити, що часткова оплата відповідачем прийнятого товару та послуг свідчить про факт отримання поставленого позивачем товару та наданих послуг.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обовязок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого субєктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно зясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем у розмірі, заявленому до стягнення.

Таким чином, судом встановлено, що станом на час звернення з даним позовом до суду заборгованість відповідача становить 34 010,66 грн., яку останнім не погашено станом на час прийняття судового рішення.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведений, та підлягає задоволенню, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 34 010,66 грн. заборгованості за поставлений товар та надані послуги.

Крім основного боргу, позивач з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просить суд стягнути з відповідача на свою користь 146,65 грн. збитків від інфляції, 430,50 грн. 3% річних, 2 589,94 грн. пені.

Відповідно до п. 5.2 Договору, за порушення п. 3.1. цього Договору Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості поставленого товару (послуг) за кожен день прострочення оплати.

Згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання (ст. 230 ГК України).

Положення зазначеного пункту Договору повністю відповідають приписам ч. 2 ст. 343 ГК України, якою встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Приписи даної статті також кореспондуються з положеннями ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань".

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, яка визначає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання.

Суд відзначає, що нарахування позивачем збитків від інфляції та 3% річних у заявлений період є правомірним, оскільки судом встановлено прострочення виконання грошового зобовязання по оплаті наданих послуг за Договором у визначений період.

Виходячи з вищезазначеного, перевіривши розрахунок позивача, який судом визнається як належний, суд дійшов висновку, що стягненню підлягають 146,65 грн. збитків від інфляції, 430,50 грн. 3% річних, 2 589,94 грн. пені.

В силу приписів ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно з ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов'язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

При цьому, на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Приймаючи до уваги вищевикладене, судові витрати у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стіомі-Холдінг» (01133, м. Київ, вул. Щорса, б. 29; ідентифікаційний код 32827667) на користь Приватного виробничо-ремонтного підприємства «Мазсервіс»(29000, м. Хмельницький, вул. Маршала Красовського, б. 17; ідентифікаційний код 31412521) 34 010 (тридцять чотири тисячі десять) грн. 66 коп. основного боргу, 146 (сто сорок шість) грн. 65 коп. збитків від інфляції, 430 (чотириста тридцять) грн. 50 коп. 3% річних, 2 589 (дві тисячі п'ятсот вісімдесят дев'ять) грн. 94 коп. пені, 371 (триста сімдесят одну) грн. 78 коп. державного мита, 236 грн. (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя В.С. Ломака

Повне рішення складено 22.12.2011 р.