Рішення № 20527994, 19.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/130-45/235

19.12.11

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Євраліс Семенс Україна"

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Тат-Агро"

про

стягнення 1 847 691,93 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники сторін:

від позивача:

Забродська К.А.

від відповідача:

не з'явився

Суть спору: стягнення 1 847 691,93 грн. заборгованості за договором поставки від 20.04.2010 № 1027, з яких 1755912,32 грн. –основного боргу, 61.456,93 грн. –збитків від інфляції, 30.322,68 грн. –3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору поставки №1027 від 20.04.2010 позивач здійснив поставку товару, а відповідач належним чином грошове зобов’язання по оплаті поставленого товару не виконав, в зв’язку з чим виникла заборгованість у розмірі 1 755 912.32 грн. Тому позивач просить позов задовольнити та стягнуту суму основного боргу, збитки від інфляції та 3% річних.

Відповідач проти задоволення позову заперечив та вказав, що поставка товару здійснювалася не на підставі договору поставки від 20.04.2010 № 1027, а є позадоговірною. Також відповідач вказав, що умовами договору поставки від 20.04.2010 № 1027 погоджено порядок розрахунку шляхом видачі простого векселя із терміном погашення 01.09.2010 –01.10.2010. І, як стверджує відповідач, такі векселі не передавалися.

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.04.2011 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Євраліс Семенс Україна" задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тат-Агро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євраліс Семенс Україна" заборгованість у розмірі 1755912,32 грн., інфляційні витрати у розмірі 61456,83 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2011 рішення місцевого господарського суду міста Києва залишено без змін з тих же підстав.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.09.2011 постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2011 та рішення Господарського суду м. Києва від 28.04.2011 у справі №48/130 скасовано, а справу –направлено на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Касаційна інстанція вказала, що суди попереднійх інстанцій , розглядаючи даний спір, не надали правової оцінки тому факту, що обов'язок відповідача за договором полягає у здійсненні розрахунків за отриманий товар шляхом видачі векселя, тоді як позивачем заявлена вимога про стягнення грошових коштів.

В порядку ст. 2-1 ГПК України справу передано на розгляд судді Балац С.В.

Ухвалою від 28.10.2011 суддею Балацем С.В. прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 05.12.2011.

Ухвалою від 05.12.2011 розгляд справи відкладався на 19.12.2011.

В судовому засіданні 19.12.2011 судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд –

ВСТАНОВИВ:

20.04.2010 між ТОВ "Євраліс Семенс Україна" (постачальник) та ТОВ "Тат-Агро" (покупець) було укладено договір поставки №1027 (надалі –"Договір").

Положеннями п.п. 1.1, 1.2 Договору встановлено, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов’язується передати у власність покупцеві на умовах FCA –с. Білозір’я, Черкаська обл. або FCA Велика Димерка, Київська обл. (згідно з Правилами ІНКОТЕРМС в редакції 2000 р.) товари (надалі іменуються "товари") за номенклатурою, та в строки відповідно до специфікацій (надалі іменується "специфікації"), які є додатками до цього договору, а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар та сплатити за нього визначену договором вартість в строки та в порядку, передбаченому договором. Вартість товару визначається сторонами як договірна, загальна сума договору встановлюється відповідно до специфікацій і визначається як арифметична сума за специфікаціями, що є невід'ємними частинами цього договору.

Відповідно до п.п. 2.5, 2.6 Договору покупець зобов’язаний прийняти товар у строки, визначені у специфікаціях до цього договору. Здійснити оплату за придбаний товар згідно умов статті 3 даного договору.

Згідно із п.п. 3.1, 3.2, 3.3 Договору покупець здійснює попередню оплату, яка розраховується згідно п. 1.2. Оплата здійснюється у строки вказані у додатках до цього контракту. Відвантаження товару постачальником здійснюється за умови виконання п. 3.1 ( за рішенням продавця).

Пунктом 8.3 Договору встановлено, що договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань.

Специфікаціями №1 від 20.04.2010 р., №2 від 30.04.2010 р., №3 та №4 від 06.05.2010 р. до Договору (надалі –"Специфікації") сторонами погоджено найменування, кількість, ціну, суму та строки оплати товарів, що поставлялися позивачем відповідачу за Договором.

На виконання умов Договору та на підставі Специфікацій, у період з 21.04.2010 р. по 07.05.2010 р. позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 2.405.128,32 грн., що підтверджується видатковими накладними №73_155 від 21.04.2010 р., №182, №182 від 30.04.2010 р., №93_195, №91_198, №91_199, №91_200 від 07.05.2010 р. та товарно-транспортними накладними.

Вказані накладні підписані повноважною особою відповідача, що підтверджується наявними в матеріалах справи довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Відповідачем частково було повернуто позивачу отриманий за вказаними видатковими накладними товар на загальну суму 417.810,00 грн., що підтверджується видатковими накладними (повернення) №ВП-0000002 та №ВП-0000003 від 17.05.2010 р., а також частково оплачено поставлений позивачем товар на суму 231.406,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками з рахунку позивача.

Претензією №1 від 31.12.2010 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою погасити заборгованість за Договором у розмірі 1.755.912,32 грн.

Листом (відповідь) №1 від 31.12.2010 р. відповідач повідомив позивача про визнання заборгованості за Договором у сумі 1 755 912,32 грн.

Спір у справі виник у зв’язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов’язання по оплаті поставленого товару, у зв’язку з чим позивач вказує на існування заборгованості відповідача, а також просить стягнути нарахування за прострочення по її оплаті.

Відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору ( ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Договір за правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Матеріалами справи (видаткові накладні, товарно-транспортні накладні) підтверджується факт поставки позивачем товару за Договором, його прийняття, часткове повернення, часткова оплата відповідачем та існування заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 1755912,32 грн.

Видаткові накладні містять підпис повноважного представника відповідача, що підтверджується наявними в матеріалах справи довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Посилання представника відповідача на поставку частини товару (на суму 770 406,00 грн.) не за Договором, а на підставі окремих правочинів, укладених у спрощеній формі шляхом складання відповідних видаткових накладних, не спростовує висновку суду про наявність грошового зобов’язання з огляду на наступне.

По-перше, товар, переданий за видатковою накладною №73_155 від 21.04.2010 р. (насіння кукурудзи) відповідає за асортиментом, кількістю та ціною, товару, поставка якого погоджена специфікацією №1 від 20.04.2010 р., яка є Додатком №1 до Договору.

Товар, переданий за видатковими накладними №182 від 30.04.2010 р. (насіння кукурудзи ЕС Лаймс) (228 480,00 грн. + 485 520,00 грн.) відповідає за асортиментом, кількістю та ціною, товару, поставка якого погоджена специфікацією №2 від 30.04.2010 р., яка є Додатком №2 до Договору.

По-друге, повноважним керівником ТОВ "Тат-Агро" у відповіді №1 від 31.12.2010 р. визнано наявність заборгованості (яка складається в т.ч. з суми наведених накладних) з посиланням на виникнення цієї заборгованості на підставі договору поставки №1027 від 20.04.2010 р.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що вказана поставка відбувалася не згідно умов Договору.

Крім того, суд відзначає хибність твердження відповідача про ненастання строку виконання грошового зобов’язання у випадку поставки товару за правочинами, укладеними у спрощеній формі без погоджених строків платежів (хоча в даній справі поставка відбувалася на підставі Договору), оскільки за змістом ст.ст. 530, 692 Цивільного кодексу України термін виконання зобов’язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу, чітко встановлений вищезазначеною спеціальною нормою права (ст. 692 Цивільного кодексу України) –покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, а аналогічні висновки щодо строку виконання грошового зобов’язання зі змісту ст. 692 Цивільного кодексу України містяться в постановах Вищого господарського суду України від 22.07.2009 р. у справі №3/379/08, від 12.08.2010 р. у справі №22/225-09-6133 та від 14.12.2010 р. у справі №11/165/10.

Умовами Договору та Специфікацій погоджена частково відстрочка виконання грошового зобов’язання, що в іншому випадку (погодження суду з твердженням відповідача про часткову поставку товару не за Договором) могло б привести до збільшення періоду нарахування інфляційних та 3% річних, та як наслідок збільшення обсягу відповідальності відповідача.

Отже, матеріалами справи належним чином підтверджується існування заборгованості відповідача у розмірі 1.755.912,32 грн. за поставлений згідно Договору на підставі специфікацій №№2-4 товар.

Суд відзначає, що товар, поставлений згідно Договору на підставі специфікації №1 на суму 56 406,00 грн. був повністю оплачений відповідачем 20.04.2010 р., що підтверджується матеріалами справи, та не є предмет спору у справі.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами специфікацій №№2 –4 погоджено, що товар оплачується з визначеною відстрочкою з кінцевим терміном до 01.10.2010 р. та 01.09.2010 р. відповідно з погодженням такої сплати за допомогою вексельної форми розрахунку. Прості векселі видаються в строк до 3-х календарних днів з дати поставки товару, а векселі містять дати платежу до 01.10.2010 р., 01.09.2010 р. відповідно.

Судом встановлено, що станом на 01.09.2010 р. (в частині товару, поставленого згідно специфікацій №3, 4) та на 01.10.2010 р. (в частині товару, поставленого згідно специфікації №2) грошові кошти відповідачем не сплачені, а тому має місце прострочення виконання грошового зобов’язання.

Представники позивача та відповідача вказують, що векселі, які повинні були бути емітовані та передані позивачеві протягом 3-х днів з моменту отримання товару, не видавалися.

При цьому, із доданих до матеріалів справи банківських виписок вбачається, що відповідач сплатив за насіння кукурудзи, які поставлені згідно Договору 231.406,00 грн., хоча за змістом специфікацій №№1-4 передбачено оплата товару не шляхом видачі векселів лише на суму 56 406,00 грн.

Посилання відповідача на оплату насіння кукурудзи не за Договором судом відхиляється, адже не надано доказів передачі насіння кукурудзи на іншій підставі, ніж Договір, а судом встановлено, що кожна партія товару оформлювалася не лише видатковими накладними, а й шляхом внесення додатків до Договору (Специфікацій).

Враховуючи те, що векселі відповідачем не емітовані та не передані позивачу до строку, який погоджено сторонами, як дата платежу за векселем, то видача векселів після наведеної дати з огляду на зміст ст.ст. 33, 77 Конвенції якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі не є можливою на умовах, які погоджені Специфікаціями, адже дата видачі векселя не може бути пізніше дати платежу по векселю. Обставин, які перешкоджали відповідачу емітувати та передати на користь позивача векселі, відповідачем не наведено.

До того ж, специфікаціями №№2-4 встановлено оплату коштів частинами (специфікація №2: 20% до 30.04.2010 р., 80% до 01.10.2010 р.; специфікації №3 та №4: 10% до 08.05.2010 р., 10% до 01.06.2010 р., 10% до 01.07.2010 р., 70% до 01.09.2010 р.), а за змістом Специфікацій платіж по кожній із специфікацій оформлюється одним простим векселем.

В той же час, згідно ч. 1 ст. 33 Конвенції якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі переказні векселі, що містять або інші строки платежу, або передбачають оплату частинами, є недійсними. Тобто, за змістом погодженого сторонами строків платежів частинами оплатити таку заборгованість шляхом видачі одного векселя (по кожній специфікації) було неможливим з огляду на наведену норму закону.

Специфікаціями встановлені строки оплати, а судом встановлено, що оплати у встановлені строки у повному обсязі відповідачем не здійснено.

За таких обставин, твердження відповідача про необхідність проведення оплати виключно шляхом видачі векселів та ненастання строку виконання грошового зобов’язання є безпідставними.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач хоч векселів не передав, проте здійснив часткову оплату отриманого товару шляхом сплати коштів, а позивач вказані кошти прийняв саме як оплату поставленого товару.

Зі змісту ст. 181 Господарського кодексу України вбачається, що господарський договір може бути укладено у спрощений спосіб, зокрема, шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень. Також з норми ст. 638 Цивільного кодексу України вбачається, що укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Із вказаних норм випливає, що порядок укладення договору може бути застосований і до порядку зміни умов договору по аналогії (ст. 8 Цивільного кодексу України).

Отже сторони спору (відповідач шляхом сплати коштів) а позивач (шляхом їх прийняття без заперечень) погодили інший порядок розрахунків, ніж той який передбачений в Договорі, та обумовили сплату грошових коштів за поставлений товар.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи розділу 3 Договору та встановлені Специфікаціями строки оплати грошове зобов’язання відповідача по оплаті поставленого позивачем за Договором товару на момент звернення позивача з позовом до суду настало.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов’язання по сплаті на користь позивача 1.755.912,32 грн. на підставі Договору за поставлений товар. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ТОВ "Тат-Агро" обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ "Євраліс Семенс Україна" про стягнення з ТОВ "Тат-Агро" заборгованості у розмірі 1 755 912,32 грн. є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов’язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов’язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов’язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 61.456,93 грн. є обгрунтованими та підлягають задовленню за розрахунком позивача, перевіреним судом.

Суд здійснює перерахунок заявлених до стягнення 3% річних за прострочення по сплаті заборгованості враховуючи:

- погоджені сторонами у Специфікаціях №№2-4 графіки оплат поставленого за Договором товару (за специфікацією №2: у розмірі 142 800,00 грн. до 30.04.2010 р. та у розмірі 571 200,00 грн. до 01.10.2010 р.; за специфікаціями №3 та №4: у розмірі 164 146,15 грн. до 08.05.2010 р., у розмірі 164 146,15 грн. до 01.06.2010 р., у розмірі 164 146,15 грн. до 01.07.2010 р. та у розмірі 1 149 023,06 грн. до 01.09.2010 р.);

- здійснення відповідачем часткових оплат у період нарахування 3% річних (04.10.2010 р. у розмірі 95 000,00 грн.);

- дні з яких відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов’язання, зокрема, у сумі 1 149 023,06 грн. з 02.09.2010 р. та у сумі 571 200,00 грн. з 02.10.2010 р.;

- визначений позивачем строк нарахування 3% річних: з 01.09.2010 р. по 23.03.2011 р.;

- встановлену судом суму заборгованості відповідача по оплаті поставленого позивачем за Договором товару (1 755 912,32 грн.), оскільки позивачем неправомірно здійснено нарахування 3% річних від суми заборгованості з урахування індексу інфляції (1 817 369,25 грн.), що не передбачено чинним законодавством України;

З огляду на викладене, правомірним є нарахування 3% річних за прострочення виконання грошового зобов’язання по сплаті заборгованості:

- за 01.09.2010 р. від суми 130 689,26 грн. (1 755 912,32 грн. –571 200,00 грн. –1 149 023,06 грн. + 95 000,00 грн.);

- за період з 02.09.2010 р. по 01.10.2010 р. від суми 1 279 712,32 грн. (1 755 912,32 грн. –571 200,00 грн. + 95 000,00 грн.);

- за період з 02.10.2010 р. по 23.03.2011 р. від суми 1 755 912,32 грн., з врахуванням сплачених відповідачем 04.10.2010 р. коштів у розмірі 95 000,00 грн., оскільки у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог та нарахування 3% річних додатково на суму 95 000,00 грн. у період з 02.10.2010 р. по 04.10.2010 р.

Таким чином, за перерахунком суду розмір 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача, становить 28 133,83 грн.

В іншій частині (2 188,85 грн.) заявлених до стягнення 3% річних необхідно відмовити, оскільки вони обраховані невірно з викладених підстав.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ "Тат-Агро" на користь ТОВ "Євраліс Семенс Україна" заборгованості у розмірі 1 755 912,32 грн., інфляційних втрат у розмірі 61 456,93 грн. та 3% річних у розмірі 28 133,83 грн.

В іншій частині заявлених позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Євраліс Семенс Україна" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тат-Агро" (03187, м. Київ, вул. Ак. Глушкова, 12, кв. 5; ідентифікаційний код 33294293) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євраліс Семенс Україна" (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Чорновола, 1-А; ідентифікаційний код 34702946) заборгованість у розмірі 1 755 912 (один мільйон сімсот п’ятдесят п’ять тисяч дев’ятсот дванадцять) грн. 32 коп., інфляційні втрати у розмірі 61 456 (шістдесят одна тисяча чотириста п’ятдесят шість) грн. 93 коп., 3% річних у розмірі 28 133 (двадцять вісім тисяч сто тридцять три) грн. 83 коп., державне мито у розмірі 18 455 (вісімнадцять тисяч чотириста п’ятдесят п’ять) грн. 03 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 235 (двісті тридцять п’ять) грн. 72 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.В. Балац

Дата підписання повного тексту рішення –23.12.2011 р.