Рішення № 20525901, 19.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 46/8719.12.11 За позовомПублічного акціонерного товариства “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Київенерго”

До Житлово-будівельного кооперативу “Локомотив-6”

Простягнення 82774,03 грн.

Суддя Омельченко Л.В.

Представники:

від позивачаОСОБА_1 представник за довіреністю від 22.04.2011 р.

від відповідача не зявився 19.12.2011 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У грудні 2009 року Публічним акціонерним товариством “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Київенерго” (до зміни найменування Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго”) було заявлено до суду позов про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу “Локомотив-6” 57578,46 грн. заборгованості за поставлену теплову енергію у гарячій воді відповідно до договору від 01.07.2000 р. № 820181, 4889,42 грн. пені, 17 270,15 грн. інфляційної складової боргу та 3036,00 грн. 3 % річних.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 46/87 від 28.12.2009 р.

Ухвалою від 01.02.2010 р. провадження у справі було зупинено до вирішення Апеляційним судом міста Києва справи № 2а-57/09 та набрання законної сили постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 15.12.2009 р. в адміністративній справі № 2а-57/09 або ж її скасування в установленому законодавством порядку, а також до вирішення Шевченківським районним судом міста Києва адміністративної справи № 2а-3475/09 та набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.

15.11.2011 р. провадження у справі було поновлено за клопотанням позивача, який подав суду докази усунення обставин, що зумовили його зупинення, про що було винесено відповідну ухвалу суду, розгляд справи по суті спору призначено на 25.11.2011 р.

У судове засідання, призначене на 25.11.2011 р., зявився представник позивача, який подав суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 23893,10 грн. боргу, 17270,15 грн. інфляційних нарахувань, 3036,00 грн. 3 % річних та 4889,42 грн. пені, у звязку з частковим погашенням боргу, а також оновлений розрахунок ціни позову та довідку про надходження коштів від відповідача за спірним договором.

Відповідач у судове засідання, призначене на 25.11.2011 р., уповноваженого представника не направив, витребувані судом документи і докази у справі не подав, у звязку з чим розгляд справи було відкладено на 02.12.2011 р.

02.12.2011 р. та 12.12.2011 р. в судових засіданнях оголошувалася перерва відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України для отримання від відповідача та позивача додаткових доказів у справі.

Ухвалою від 02.12.2011 р. у справі № 46/87 було продовження строк вирішення спору.

Під час розгляду спору по суті представник позивача посилався на прострочення відповідача за договором № 820181 від 01.07.2000 р. в частині своєчасної оплати теплової енергії, поставленої йому у період з 01.12.2006 р. по 01.12.2009 р. та просив позовні вимоги задовольнити, стягнувши з відповідача суму боргу з врахуванням її часткового погашення після порушення провадження у справі № 46/87, пеню та нарахування за ст. 625 Цивільного кодексу України.

Представник відповідача проти позову заперечував, стверджуючи про наявність у Житлово-будівельного кооперативу “Локомотив-6” переплати у розрахунках з позивачем за договором № 820181 від 01.07.2000 р., про що надав контррозрахунок суми боргу та акти звірки розрахунків. Згідно з відзивом на позовну заяву, усними та письмовими поясненнями представника відповідача мотиви невизнання заявлених вимог ґрунтуються на твердженнях про неналежне оформлення позивачем розрахунку ціни позову, який не містить вказівки на обсяги постачання теплової енергії, облік якої здійснюється за приладами обліку, посилань на розпорядження Київської міської державної адміністрації, якими затверджувалися тарифи. Також, відповідач наголошує на тому, що у своїх розрахунках позивач застосовував тарифи, що не є діючими, адже не зареєстровані у встановленому законодавством порядку в органах юстиції.

У судове засідання, призначене на 19.12.2011 р., відповідач уповноваженого представника не направив, про причини його неявки суд не повідомив.

Станом на час розгляду справи від відповідача через відділ діловодства суду надійшли письмові пояснення, в яких йдеться про невиконання позивачем вимог ухвали суду та ненадання відповідачеві свого варіанту акту звірки розрахунків з посиланням на тарифи, а також ставиться до суду вимога про зобовязання позивача надати інформацію щодо застосованих ним розпоряджень Київської міської державної адміністрації, якими він керувався обраховуючи вартість поставленої теплової енергії та її обсяги відповідно до показників лічильників.

Зважаючи на те, що відповідач був обізнаний з датою, часом і місцем проведення судового засідання, призначеного на 19.12.2011 р. (розписка уповноваженого представника в матеріалах справи), а також приймаючи до уваги той факт, що пояснення представника відповідача по суті спору і його заперечення проти позову заслуховувалися під час розгляду по суті спору у справі № 46/87 у попередніх засіданнях, суд вважає за можливе завершити розгляд спору по суті в даному засіданні за відсутності представника відповідача.

Представник позивача надав суду розрахунок ціни позову з посиланням на застосовані тарифи та період їх чинності, акт звірки розрахунків з відповідачем та докази його надіслання 14.12.2011 р. відповідачеві, підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити в врахуванням часткового погашення боргу.

Вивчивши пояснення відповідача, що надійшли через відділ діловодства суду, суд не вбачає підстав для задоволення заявлених до витребування відповідачем документів, оскільки матеріали справи містять цю інформацію.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.07.2000 р. позивачем та відповідачем було укладено договір № 820181, за умовами якого та відповідно до чинного законодавства України позивач зобовязався постачати відповідачеві теплову енергію у гарячій воді для потреб опалення та вентиляції (в період опалювального сезону) і гарячого водопостачання (протягом року) в обсягах згідно з додатком № 1 до договору, а відповідач зобовязався своєчасно здійснювати її оплату.

Відповідно до п. 3 звертання-доручення та п. 1, 12 додатку № 3 до договору № 820181 облік споживання теплової енергії проводиться розрахунковим способом за тарифами, затвердженими розпорядженнями Київської міської державної адміністрації, що можуть змінюватись в період дії договору.

Згідно з п. 2 додатку № 4 до договору відповідач зобовязаний щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділенні теплозбуту табуляграму фактичного споживання за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду, один оформлений примірник якого має бути повернуто постачальнику теплової енергії та платіжну вимогу-доручення, куди включено загальну вартість теплової енергії на поточний місяць з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

У п. 3 додатку № 4 до договору встановлено обовязок відповідача не пізніше 25 числа поточного місяця вносити плату за спожиту теплову енергію.

За твердженнями позивача, у період з 01.12.2006 р. по 01.12.2009 р. відповідачу було поставлено теплової енергії загальною вартістю 445228,57 грн., тоді як оплачено ним було лише 382139,96 грн. станом на час звернення до суду у грудні 2009 році. У звязку з частковим погашенням боргу з оплати вартості теплової енергії за спірний період вже після звернення позивача до суду з указаним позовом, борг відповідача станом на час розгляду справи склав 57578,46 грн.

Відповідач заперечує проти тверджень позивача та зазначає, що у спірний період ним було спожито теплової енергії вартістю 256262,36 грн., а оплачено за спірний період 382 140,05 грн. з урахуванням пільг, субсидій та компенсацій, у звязку з чим за Житлово-будівельним кооперативом “Локомотив-6” має обліковуватися переплата в сумі 125877,68 грн.

З контррозрахунку відповідача вбачається відсутність між сторонами розбіжностей щодо обсягів поставленої теплової енергії у спірний період, у звязку з чим суд відхиляє заперечення відповідача про неправильність розрахунку позивачем ціни позову через незазначення у ньому обсягів поставленої теплової енергії. При цьому, суд враховує, що відповідно до умов договору від 01.07.2000 р. № 820181 та додатків до нього обсяги постачання згідно з даними приладів обліку відображено у відомостях обліку споживання теплової енергії та облікових картках (табуляграмамах) фактичного споживання.

Як слідує з матеріалів справи, розрахунок відповідача відрізняється від розрахунку позивача тим, що для визначення вартості спірної теплової енергії відповідачем було застосовано тариф в розмірі 54,42 грн. за 1г/Калл з додаванням 20 % податку на додану вартість.

З системно-структурного аналізу законодавства судом встановлено, що використаний відповідачем тариф був затверджений розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 20.06.2002 р. № 1245 “Про встановлення тарифів на виробництво теплової енергії та житлово-комунальні послуги для населення”. Зважаючи на те, що відповідно до розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 18.04.2008 р. № 578 указаний акт про затвердження тарифу в розмірі 54,42 грн. (без податку на додану вартість) втратив чинність, суд відхиляє як необґрунтований та безпідставний контррозрахунок, проведений відповідачем.

Також судом відхиляються заперечення відповідача щодо неправомірності застосування позивачем тарифів, розпорядження про затвердження яких не пройшли державну реєстрацію в місцевих органах юстиції, оскільки з системно-структурного аналізу діючого законодавства та актів місцевого самоврядування слідує, що акти про затвердження тарифів на теплову енергію виносяться виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) в межах компетенції виконавчого органу органу місцевого самоврядування, а не органу державної виконавчої влади та не підлягають обовязковій державній реєстрації.

З матеріалів справи судом встановлено, що при проведенні розрахунку ціни позову за спірний період позивачем використано тарифи, встановлені розпорядженнями виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 1786 від 15.12.2006 р. для визначення вартості теплової енергії, поставленої у грудні 2006 та січні 2007 роках, № 643 від 30.05.2007 р. за період лютого 2007 року-травня 2009 року, № 520 від 29.04.2009 р. за період червня-липня 2007 року, № 981 від 31.08.2009 р. за період серпня-вересня 2009 року, № 1192 від 15.10.2009 р. за період жовтня-грудня 2009 року.

В ході розгляду справи судом не було встановлено підстав для визнання неправомірним розрахунку позивача.

Таким чином, суд погоджується з твердженнями позивача про вартість поставленої відповідачеві теплової енергії, оскільки обсяги її постачання знаходять своє документальне підтвердження в матеріалах справи, де містяться відомості обліку споживання теплової енергії та облікові картки (табуляграмами) фактичного споживання відповідачем енергії за спірний період, розрахунок ціни позову, довідки про надходження коштів.

Частиною 1 ст. 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.

Виходячи з положень ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З поданих позивачем довідок про надходження коштів за спожиту теплову енергію від Житлово-будівельного кооперативу “Локомотив-6” та розрахунку ціни позову судом встановлено факт часткового погашення суми боргу, що обліковувалася за відповідачем у спірному періоді в розмірі 33685,36 грн.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Зважаючи на те, що станом на час вирішення спору основний борг в розмірі 33685,36 грн. відповідачем погашено, предмет спору між сторонами щодо стягнення указаної частини основного боргу відсутній, а тому провадження у справі підлягає припиненню на суму 33685,36 грн., тоді як решта заявлених вимог у розмірі 23893,10 грн. є обґрунтованою, підтвердженою належними доказами та такою, що підлягає задоволенню.

Крім залишку суми боргу представник позивача також просив суд задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 4889,42 грн. пені, 17270,15 грн. інфляційної складової боргу за весь час прострочення Житлово-будівельного кооперативу “Локомотив-6” та 3036,00 грн. 3 % річних.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 229 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Пунктом 3.5 додатку № 4 до договору від 01.07.2000 р. сторони погодили, що у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду, енергопостачальна організації нараховує споживачеві пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5 % за кожен день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством.

Як вбачається з приєднаного до позову розрахунку, враховуючи вимоги ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, пеня була нарахована позивачем у розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України.

Зважаючи на вищенаведені норми законодавства та обставини прострочення відповідача у відносинах з позивачем, вимоги про стягнення пені, інфляційних нарахувань та 3 % річних є такими, що заявлені правомірно, а поданий позивачем розрахунок вищевказаних сум таким, що проведений правильно.

На підставі викладеного, позовні вимоги в даній частині підлягають задоволенню відповідно до розрахунку позивача, що перевірений судом та приймається як належний.

Відповідно до ч. 6 ст. 84 Господарського процесуального кодексу України в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами.

Оскільки факт погашення відповідачем суми основного боргу мав місце після звернення позивача до суду з указаним позовом, понесені позивачем судові витрати покладаються на відповідача повністю.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Припинити провадження у справі в частині стягнення 33685,36 грн. основного борну.

2.В іншій частині вимог позов задовольнити повністю.

3.Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу “Локомотив-6” (03146, м. Київ, вул. Героїв Космосу, 19-а, ідентифікаційний код 23698084) на користь Публічного акціонерного товариства “Київенерго” (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) 23 893 (двадцять три тисячі вісімсот девяносто три) грн. 10 коп. боргу, 4889 (чотири тисячі вісімсот вісімдесят) грн. 42 грн. пені, 17270 (сімнадцять тисяч двісті сімдесят) грн. 15 коп. інфляційної складової боргу, 3 036 (три тисячі тридцять шість) грн. 3 % річних, 827 (вісімсот двадцять сім) грн. 74 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Л.В. Омельченко

Повне рішення складено: 22.12.2011 р.