Рішення № 20525693, 19.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 7/30919.12.11 За позовом Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Хімкомплект Сервіс Україна»

про стягнення 169951,93 грн. заборгованості

Суддя Якименко М.М.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1. довіреність № 14/20-171-11 від 29.09.2011р.;

від відповідача: не зявився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»звернулось в Господарський суд м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Хімкомплект Сервіс Україна»про стягнення 169951,93 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення строків встановлених Договором фінансового лізингу № 10-07-219 спл від 18.04.2007 р. не повністю сплатив лізингові платежі, заборгувавши позивачу 124723,78 грн.

З цих підстав позивач просить задовольнити позов, стягнувши з відповідача на користь позивача 124723,78 грн. основного боргу, 23991,37 грн. інфляційних збитків, 8067,58 грн. 3% річних, 13169,20 грн. пені, а також понесені ним судові витрати: 1699,52 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою від 21.10.2011 було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 14.11.2011.

В судове засідання 14.11.2011р. представники відповідача не зявились, причини неявки не повідомили, про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином.

У звязку з неявкою представників відповідача розгляду справи було відкладено на 28.11.2011р.

Розпорядженням заступника голови господарського суду м. Києва від 28.11.2011р. у звязку з перебуванням судді Якименко М.М. на лікарняному, справу передано для розгляду судді Ващенко Т.М.

Розпорядженням заступника голови господарського суду м. Києва від 05.12.2011р. у звязку з виходом судді Якименко М.М. з лікарняного, справу передано для розгляду судді Якименко М.М.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 05.12.2011р. справу прийнято до розгляду суддею Якименко М.М. та призначено до розгляду на 19.12.2011р.

В судове засідання 19.12.2011р. представник відповідача повторно не зявився, відзив на позов не надав, про день та час судового розгляду справи був повідомлений належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.97р. N 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Провадження у справі порушено ухвалою від 21.10.2011, що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги повністю та просив їх задовольнити.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 19.12.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18 квітня 2007 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір фінансового лізингу № 10-07-219 спл (далі - Договір), відповідно до п.1.1 якого лізингодавець ( позивач ) передає лізингоодержувачу (відповідачу) у користування на визначений договором строк майно, яке є власністю позивача і визначено у Додатку до договору «Найменування, кількість, ціна і вартість Предмета лізингу», що є специфікацією предмета лізингу, а відповідач сплачує за це лізингові платежі на умовах Договору.

Пунктом 4.1 Договору встановлено, що лізингові платежі складаються з відшкодування вартості предмету лізингу в рівних частинах та винагороди лізингодавця в розмірі 7% річних від залишкової невідшкодованої вартості предмета лізингу. Черговість сплати лізингових платежів кратна шести місяцям. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання акту.

Розмір поточного лізингового платежу за певний період лізингу зазначається в графіку (п. 4.2 Договору).

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв трактор колісний загального призначення ХТЗ-17221 вартістю 264000,00 грн., що підтверджується Актом приймання передачі від 10 травня 2007 року № 21.

Відповідач в порушення умов вказаного договору, свої зобовязання виконував не належним чином, в результаті чого у останнього виникла заборгованість в розмірі 124723,78 грн., а тому позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача вказану заборгованість.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідач припустився прострочення оплати, а тому позивач, на підставі п. 7.1 Договору, просить стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 13169,20 грн.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 7.1 Договору у разі несвоєчасного перерахування коштів, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати.

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало було виконано.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобовязань в розмірі 13169,20 грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача 23991,37 грн. інфляційних збитків та 8067,58 грн. 3% річних (розрахунок у матеріалах справи).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок інфляційних збитків та 3% річних, нарахованих позивачем, господарський суд приходить до висновку, що їх нарахування здійснено позивачем відповідно до вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Хімкомплект Сервіс Україна»(03022, м. Київ, провул. Охтирський, 3, код ЄДРПОУ 34716126) на користь Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»(01601, м. Київ, вул. Мечникова, 16-А, код ЄДРПОУ 30401456) 124723 (сто двадцять чотири тисячі сімсот двадцять три) грн. 78 коп. основного боргу, 23991 (двадцять три тисячі девятсот девяносто одну) грн. 37 коп. інфляційних збитків, 8067 (вісім тисяч шістдесят сім) грн. 58 коп. 3% річних, 13169 (тринадцять тисяч сто шістдесят девять) грн. 20 коп. пені, 1699 (одну тисячу шістсот девяносто девять) грн. 52 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги (винесення апеляційного подання) протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя М.М. Якименко

Дата підписання рішення:23.12.2011р.