Рішення № 20525441, 12.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/34512.12.11 За позовомЗаступника прокурора Оболонського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради

ДоМалого приватного підприємства «Беркут» Проприпинення права користування земельною ділянкою

Колегія суддів у складі: суддя Спичак О.М. головуючий

суддя Ковтун С.А.

суддя Паламар П.І.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1. дов. № 225-КР-1920 від 22.11.2011 року; ОСОБА_2. дов. № 3 від 12.12.2011 року;

від відповідача:ОСОБА_3. - директор;

прокурор Ноздрякова Ю.В. посв. № 126 від 14.04.2010 року;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник прокурора Оболонського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Малого приватного підприємства «Беркут»про припинення права користування земельною ділянкою.

Ухвалою від 29.08.2011 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 23.09.2011 року.

В судовому засіданні 23.09.2011 року прокурор надав документи на виконання вимог ухвали про порушення провадження по справі від 29.08.2011 року та усні пояснення по справі, відповідно до яких просив суд позов задовольнити повністю.

Представник позивача підтримав вимоги прокурора.

Представник відповідача в судовому засіданні 23.09.2011 року надав додаткові матеріали та усні пояснення по справі.

В судовому засіданні 23.09.2011 року у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 14.10.2011 року.

Представник позивача та прокурор в судовому засіданні 14.10.2011 року надали усні пояснення по справі, відповідно до яких позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

В судовому засіданні 14.10.2011 року представник відповідача надав усні пояснення щодо заявлених позовних вимог.

Представники сторін в судовому засіданні 14.10.2011 року подали клопотання про продовження строку вирішення спору по справі № 41/345, яке судом розглянуто та задоволено.

Ухвалою суду від 14.10.2011 року розгляд справи відкладено на 14.11.2011 року.

В судовому засіданні 14.11.2011 року прокурор подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просив суд:

- розірвати договір оренди земельної ділянки № 78-6-00422 від 01.03.2007 року укладений між Київською міською радою та Малим приватним підприємством «Беркут»;

- припинити Малому приватному підприємству «Беркут»(ідентифікаційний номер 19031196) право користування земельною ділянкою площею 0, 9833га по вул. Автозаводській, 2 у Оболонському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:78:081:0002);

- зобовязати Мале приватне підприємство «Беркут»(ідентифікаційний номер 19031196) передати Київській міській раді земельну ділянку площею 0, 9833 га по вул. Автозаводській, 2 у Оболонському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:78:081:0002).

Представник позивача в судовому засіданні 14.11.2011 року надав усні пояснення по справі.

Представник відповідача надав усні заперечення з приводу заявлених позовних вимог.

Зважаючи на складність спору та керуючись статтею 4-6 Господарського процесуального кодексу України суддя Спичак О.М. звернувся до Голови господарського суду м. Києва з заявою про визначення складу суду для колегіального розгляду справи № 41/345.

Розпорядженням Голови господарського суду м. Києва № б/н від 14.11.2011 року затверджено колегію суддів в наступному складі суддів: Спичак О.М. (головуючий), Ковтун С.А., Паламар П.І.

Ухвалою від 14.11.2011 року справу № 41/345 колегією суддів у наступному складі: Спичак О.М. (головуючий), Ковтун С.А., Паламар П.І. було прийнято до свого провадження та призначено до розгляду на 12.12.2011 року

09.12.2011 року прокурор подав через канцелярію суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просив суд розірвати договір оренди земельної ділянки від 01.03.2007 року № 78-6-00422, укладений між Київською міською радою та Малим приватним підприємством «Беркут»; припинити Малому приватному підприємству «Беркут»право користування земельною ділянкою площею 0,9388 га по вул. Автозаводській, 2 в Оболонському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:78:081:0002); зобовязати Мале приватне підприємство «Беркут»передати Київській міській раді земельну ділянку площею 0,9388 га. по вул. Автозаводській, 2 в Оболонському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:78:081:0002).

Прокурор та позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю.

В судовому засіданні 12.12.2011 року представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 12.12.2011 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення учасників процесу, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01 березня 2007 року між Київською міською радою, іменоване надалі «Орендодавець»(позивач) та Малим приватним підприємством «Беркут», іменоване надалі «Орендар»(відповідач) був укладений Договір оренди земельної ділянки (далі Договір), відповідно до пункту 1.1 якого орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 26.06.2003 року № 553/713 та рішення Київської міської ради від 28.09.2006 року № 37/94 за актом приймання передачі передав, а орендар прийняв в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку (далі обєкт оренди або земельна ділянка), визначену цим Договором.

Відповідно до пункту 2.1 Договору обєктом оренди відповідно до цього Договору є земельна ділянка з наступними характеристиками:

-місце розташування вул. Автозаводська, 2 в Оболонському районі м. Києва;

-розмір 0,9388 га;

-кадастровий номер 8000000000:78:081:0002.

Пунктом 2.2 Договору передбачено, що відповідно до витягу з технічної документації № Ю-42383/2007 Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) від 27.02.2007 року № 126 нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 2587116,87 грн.

Пунктом 3.1 Договору сторони узгодили, що договір укладено на 25 (двадцять пять) років.

Відповідно до пункту 4.1 Договору визначена цим Договором орендна плата за земельну ділянку становить платіж, який орендар самостійно розраховує та вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою у грошовій формі.

Пунктом 4.2 Договору сторони узгодили, що річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється в розмірі 2 (двох) відсотків від її нормативної грошової оцінки.

Однак, відповідач в порушення Договору не сплачував орендну плату, у звязку з чим, прокурор звернувся до господарського суду м Києва з позовом, в якому з урахуванням поданого уточнення просив суд розірвати договір оренди земельної ділянки від 01.03.2007 року № 78-6-00422, укладений між Київською міською радою та Малим приватним підприємством «Беркут»; припинити Малому приватному підприємству «Беркут»право користування земельною ділянкою площею 0,9388 га по вул. Автозаводській, 2 в Оболонському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:78:081:0002); зобовязати Мале приватне підприємство «Беркут»передати Київській міській раді земельну ділянку площею 0,9388 га. по вул. Автозаводській, 2 в Оболонському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:78:081:0002).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

З положень статті 792 Цивільного кодексу України вбачається, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно з частиною 1 статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умов договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Пунктом 4 частини 1 статті 24 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Орендна плата згідно статті 284 Господарського кодексу України є істотною умовою договору оренди.

Частиною 1 статті 21 Закону України «Про оренду землі»орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно з пунктом 8.1 Договору орендар зобовязався своєчасно вносити орендну плату.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач своїх зобовязань щодо сплати орендних платежів за Договором належним чином не виконує. Зазначені обставини підтверджуються постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.08.2011 по справі № 2а-7605/11/2670.

Пунктом 12.1 Договору сторони узгодили, що за невиконання або неналежне виконання зобовязань за договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Відповідно до частин 3 та 4 статті 31 Закону України «Про оренду землі»договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Частиною 3 статтею 291 Господарського суду України встановлено, що договір оренди може бути розірвано на вимогу однієї із сторін достроково з підстав передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку встановленому статті 188 Господарського кодексу України.

Згідно зі статтею 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Тобто, несвоєчасна сплата відповідачем орендної плати є істотним порушенням умов Договору, оскільки внаслідок несплати орендних платежів позивач не отримав грошові кошти, на які розраховував при укладенні спірного Договору з відповідачем.

Про несвоєчасну сплату орендних платежів свідчить постанова адміністративного суду, посилання на яку містяться вище.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення обставин повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині розірвання договору оренди земельної ділянки від 01.03.2007 року № 78-6-00422 підлягають задоволенню повністю.

Щодо позовних вимог в частині припинення Малому приватному підприємству «Беркут»права користування земельною ділянкою площею 0,9388 га по вул. Автозаводській, 2 в Оболонському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:78:081:0002) слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту д статті 9 Земельного кодексу України до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить припинення права користування земельними ділянками у випадках, передбачених цим Кодексом.

Пунктом д статті 141 Земельного кодексу України визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Згідно статті 143 Земельного кодексу України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі: а) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; б) неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об'єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров'ю населення) в терміни, встановлені вказівками спеціально уповноважених органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів; в) конфіскації земельної ділянки; г) примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності; ґ) примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов'язаннях власника цієї земельної ділянки; д) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

З наведених норм вбачається, що примусове припинення прав на земельну ділянку у судовому порядку здійснюється у виключних випадках до яких не відноситься не своєчасна сплата орендної плати.

Крім того, слід зазначити, що згідно пункту 1 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України розірвання договору є підставою для припинення зобовязань.

Відповідно до частини 2 статті 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині припинення Малому приватному підприємству «Беркут»права користування земельною ділянкою площею 0,9388 га по вул. Автозаводській, 2 в Оболонському районі м. Києва, задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог в частині зобовязання Малого приватного підприємства «Беркут»передати Київській міській раді земельну ділянку площею 0,9388 га. по вул. Автозаводській, 2 в Оболонському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:78:081:0002) слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України підставами для набуття права на землю є рішення органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Відповідно до пункту 1 статті 124 Земельного кодексу України передача земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно зі ст. 126 Земельного кодексу України документами, що посвідчують право на земельну ділянку є: державний акт на право власності на земельну ділянку; цивільно-правова угода щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; свідоцтво про право на спадщину (щодо земельної ділянки, набутої у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення); державний акт на право постійного користування земельною ділянкою; договір оренди землі, зареєстрований відповідно до закону.

Як зазначив відповідач, що також не заперечується позивачем, він є власником нерухомого майна, що знаходиться на земельній ділянці, яка є предметом договору оренди.

Частиною 1 статті 377 Цивільного кодексу України визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Статтею 120 Земельного кодексу України визначено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Правочин, за яким переходить право власності на житлові будинки, будівлі, споруди, тягне за собою перехід права на земельну ділянку, на якій знаходиться відповідне нерухоме майно. При цьому новий власник земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до законодавства.

Відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

За змістом статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України до особи, яка набула права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій розміщено відповідне нерухоме майно, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

З огляду на приписи статті 182, частини другої статті 331, статті 657 ЦК України покупець нерухомого майна вправі вимагати оформлення відповідних прав на земельну ділянку, зайняту нерухомістю, з моменту державної реєстрації переходу права власності на нерухоме майно.

Тобто, з моменту набуття відповідачем у встановленому законодавством порядку права власності на обєкт нерухомого майна, останній набув право на отримання земельної ділянки у користування, що і було здійснено шляхом укладення договору оренди.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Тобто, оскільки, відповідач є законним власником нерухомого майна, що знаходиться на земельній ділянці по вул. Автозаводській, 2 в Оболонському районі м. Києва, то повернення зазначеної земельної ділянки означатиме фактичне примусове її звільнення від будівель та споруд відповідача, що призведе до порушення права власності останнього.

За таких обставин, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині зобовязання Малого приватного підприємства «Беркут»передати Київській міській раді земельну ділянку площею 0,9388 га. по вул. Автозаводській, 2 в Оболонському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:78:081:0002) задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Розірвати договір оренди земельної ділянки від 01.03.2007 року № 78-6-00422, укладений між Київською міською радою та Малим приватним підприємством «Беркут».

3. Стягнути з Малого приватного підприємства «Беркут»(місцезнаходження: 02139, м. Київ, Дніпровський р н, вул. Кібальчича, буд. 19, кв. 107, код ЄДРПОУ 19031196) на користь Державного бюджету України 28 (двадцять вісім) грн. 33 коп. державного мита та 78 (сімдесят вісім) грн. 66 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом

Головуючий суддя Спичак О.М.

Суддя Ковтун С.А.

Суддя Паламар П.І.

Дата підписання рішення

22.12.2011 року