Рішення № 20525327, 19.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 7/39719.12.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»

до Фірми «Т.М.М. - Товариство з обмеженою відповідальністю»

про стягнення заборгованості

Суддя Якименко М.М.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 довіреність б/н від 06.06.2011р.;

від відповідача: ОСОБА_2. довіреність б/н від 05.12.2011р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»звернулось в Господарський суд м. Києва з позовом до Фірми «Т.М.М. - Товариство з обмеженою відповідальністю»про стягнення 65950,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення строків встановлених Договором фінансового лізингу № 1290/04/2008 від 11.04.2008 р. не повністю сплатив лізингові платежі, заборгувавши позивачу 64156,85 грн.

З цих підстав позивач просить задовольнити позов, стягнувши з відповідача на користь позивача 64156,85 грн. основного боргу, 21,84 грн. інфляційних збитків, 287,24 грн. 3% річних, 1484,07 грн. неустойки, а також понесені ним судові витрати: 1477,50 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою від 15.11.2011 було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 05.12.2011.

В судове засідання 05.12.2011р. представник відповідача не зявився, подав через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду справи, яке судом було задоволено, у звязку з чим розгляд справи було відкладено на 19.12.2011р.

Представник позивача в судовому засіданні 19.12.2011р. підтримав позовні вимоги повністю та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 19.12.2011р. проти позову заперечив, свої заперечення виклав у письмовому відзиві на позовну заяву, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 19.12.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11 квітня 2008 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір фінансового лізингу № 1290/04/2008 (далі - Договір), відповідно до п.1.1 якого лізингодавець (позивач) передає лізингоодержувачу (відповідачу) у користування на визначений договором строк майно, яке зобовязується придбати у продавця за договором купівлі-продажу від 11.04.2008р., що визначено у Специфікації до договору, а відповідач сплачує за це лізингові платежі на умовах Договору.

Пунктом 6.3 Договору сторонами встановлено загальну суму лізингових платежів, викладених в Додатку № 7 до Договору.

Відповідно до п. 6.4 Договору відповідач зобовязався вносити лізингові платежі авансом в порядку і в розмірах, передбачених Додатками № 1 № 7 до Договору.

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв Автобетонозмішувач Штеттер АМ 10 FHC вартістю 750811, 12 грн., що підтверджується Видатковою накладною № РН-0000379 від 26 серпня 2008 року та Довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей від 20 серпня 2008 року.

Відповідач в порушення умов вказаного договору, свої зобовязання виконував неналежним чином, в результаті чого у останнього виникла заборгованість в розмірі 64156,85 грн., а тому позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача вказану заборгованість.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідач припустився прострочення оплати, а тому позивач, на підставі п. 8.5 Договору, просить стягнути з відповідача неустойку, яка за розрахунками позивача становить 1484,07 грн.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 8.5 Договору у разі несвоєчасного перерахування коштів, відповідач сплачує позивачу неустойку у розмірі 0,25% протягом перших 5 днів та 0,5% протягом наступних днів від суми платежу лізингоотримувача за кожен день прострочення оплати.

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало було виконано.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення неустойки за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобовязань в розмірі 1484,07 грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача 21,84 грн. інфляційних збитків та 287,24 грн. 3% річних (розрахунок у матеріалах справи).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач не виконав свої договірні зобовязання щодо оплати користування будівлею, чим порушив умови Договору щодо своєчасності та повноти здійснення розрахунків.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобовязання, тому на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, з відповідача підлягають стягненню 21,84 грн. інфляційних збитків та 287,24 грн. 3% річних, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Фірми «Т.М.М. - Товариство з обмеженою відповідальністю»(03146, м. Київ, вул. Чаадаєва, 2-Б, код ЄДРПОУ 14073675) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»(03150, м. Київ, вул. Димитрова, 5, корп. 2, код ЄДРПОУ 33104543) 64156 (шістдесят чотири тисяч сто пятдесят шість) грн. 85 коп. основного боргу, 21 (двадцять одну) грн. 84 коп. інфляційних збитків, 287 (двісті вісімдесят сім) грн. 24 коп. 3% річних, 1484 (одну тисячу чотириста вісімдесят чотири) грн. 07 коп. неустойки, 1477 (одну тисячу чотириста сімдесят сім) грн. 50 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги (винесення апеляційного подання) протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя М.М. Якименко

Дата підписання рішення:23.12.2011р.