Рішення № 20525253, 21.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 36/42521.12.11

За Товариства з обмеженою відповідальністю "Ульма Опалубка Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будгранд»

про стягнення 19416,07 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники :

Від позивача ОСОБА_1. по дов. №б/н від 01.11.2011р.

Від відповідача не з"явилися

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ульма Опалубка Україна" про стягнення зТовариства з обмеженою відповідальністю " Будгранд"про стягнення 19416,07 грн. заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобовязання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за орендоване майно згідно Договору оренди №69-04/06-10 від 04.06.2010.

З цих підстав позивач просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 16012, 66 грн. основного боргу, 1585, 25 грн. інфляційних, 1271, 45 грн. 0 пені, 545, 71 грн. 3% річних.

Ухвалою від 05.12.2011р. було порушено провадження по справі №36/425 та призначено її розгляд на 21.12.2011р..

21.12.2011 представник позивача у судовому засіданні надав документи на вимогу ухвали суду про порушення провадження.

В судове засідання 21.12.2011 представник відповідача не зявився, відзив на позов не надав, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином. Ухвалу суду про порушення провадження у справі представник відповідача отримав 12.12.2011р., що підтверджується повідомлення про вручення поштового рекомендованого відправлення. Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, шляхом надсилання поштової кореспонденції на адресу визначену за матеріалами справи. Заяв, клопотань від відповідача на адресу суду не надходило.

Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, - ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обовязків. Цивільні права і обовязки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. До зобовязань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобовязань.

04.06.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ульма Опалубка Україна" (далі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю

"Будгрант"(далі відповідач) було укладено Договір оренди №69-04/06-10.

Згідно умов якого позивач зобовязався передати, а відповідач прийняти у строкове платне користування (оперативну оренду) майно, найменування, перелік та вартість якого з урахуванням індексації визначено у загальних специфікаціях, які є невід»ємною частиною даного договору.

Позивач належним чином виконав свої зобовязання за договором та передав відповідачу у користування за договором майно (об'єкт оренди), що підтверджується наданим суду актом прийому-передачі, копія якого долучена до матеріалів справи (акт № О-000000055 від 01.07.2010р).

Згідно п. 9.1 договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками і діє до 31.12.2010р.

01.08.2010р. між сторонами був підписаний акт №О-00000056 (повернення) та акт №РZ276/UA300 (повернення) від 19.07.2010р. згідно якого відповідач повернув позивачу обєкт оренди

Відповідно до п.п. 2.3, 7.1., 7.6. Договору відповідач зобов'язався: сплатити позивачу передоплату за перші 30 календарних днів користування об'єктом оренди і щомісячно сплачувати орендодавцю орендну плату. Мінімальний термін оренди становить 14 календарних днів. Орендну плату відповідача зобовязаний сплачувати не пізніше 10 числа кожного оплачуваного місяця, за вирахуванням оплаченого згідно п. 2.3 ст. 2 цього договору періоду оренди. За перші 30 календарних днів оренди відповідач сплачує орендну плату у вигляді 100% попередньої оплати. Ставка орендної плати за Договором на місяць згідно Специфікації № 1 до Договору (додаток № 1 до Договору, що є його невідємною частиною) становить на місяць 2,70 % від вартості обєкта оренди.

Орендна плата нараховується за повний календарний місяць по факту наявності обєкта оренди в орендаря, а у випадку використання об'єкта оренди не повний календарний місяць - орендна плата нараховується за фактичний період часу використання об'єкту оренди. При цьому початком оплачуваного періоду по оренді є дата дня одержання (дата підписання акту прийому-передачі) обєкта оренди. Закінченням оплачуваного періоду по оренді є дата дня підписання акту повернення (п. 7.4., 7.5. Договору).

За період користування обєктом оренди відповідачу була нарахована орендна плата в розмірі 31012, 66 грн. ( за період з 01.07.2010р. по 21.07.2010р.).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобовязання за Договором виконав частково, перерахував позивачу грошові кошти у розмірі 15000 грн., що підтверджується банківською випискою про рух коштів за 09.09.2010р.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що Договір, укладений між позивачем та відповідачем за своєю правовою природою є договорами найму (оренди).

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (ч.1. ст. 760 ЦК України).

Згідно ст. 762 ЦК за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобовязання виконав належним чином, надав відповідачеві у користування майно на певний строк та за відповідну плату згідно умов Договорів.

Відповідач жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення основного боргу в розмірі 16012, 66 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

В звязку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах, позивач на підставі п. 11.2 Договору просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1272,25 пені за прострочку платежу.

Відповідно до п. 11.2 Договору за порушення відповідачем зобовязань зі сплати орендної плати відповідач зобовязаний сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Як встановлено п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Як визначено ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивачем розрахунок пені здійснено з урахуванням Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 1272,45грн. обгрунтовані і підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача на свою користь збитків від інфляції в сумі 1585, 25 грн. та 545, 71 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні в сумі 1585, 25 грн. та 545, 71 грн. 3% річних.

Відповідно до статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 43, 49, 75 ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будгранд"(03191, м. Київ, вул. Лятошинського, 4-А/289, поштова адреса: 02091, м. Київ, Харківське шосе, 146, кв. 255, код ЄДРПОУ 34663724) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ульма Опалубка Україна" (03148, м. Київ, вул. Гната Юри, буд. 9, к. 414, поштова адреса: 01013, м. Київ, пров. Деревообробний, буд. 3 , 2 корпус, 3-й поверх, код ЄДРПОУ 31563803) 16012 грн. 66 коп. основного боргу, 545 грн. 71 коп. 3% річних, 1585 грн. 25 коп. інфляційні, 1282 грн. 45 коп. пеня за прострочку платежу, 1411 грн. 50 коп. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Повний текст рішення складено

22.12.2011р.