Рішення № 20523680, 12.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/40112.12.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Айленд"

до Приватного підприємства "Савченко І.В."

про стягнення 3 072, 66 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники :

від позивача: не зявились

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Савченко І.В." про стягнення заборгованості за договором № 2184 від 06.11.2006 р. у розмірі 2568, 96 грн., а також пеню у розмірі 198, 55 грн., 228, 29 грн. інфляційних втрат та76, 86 грн. 3% річних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань щодо сплати за отриманий товар відповідно до умов вищезазначеного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 12.10.2011 р. за участю представників сторін, яких зобовязано надати суду певні документи.

Розгляд справи переносився через незявлення у судове засідання повноважного представника відповідача та неналежне виконання сторонами вимог суду.

У процесі провадження у справі позивач подав письмові пояснення по справі, у яких зазначає, що станом на момент розгляду договір № 2184 від 06.11.2006 р. є чинним, оскільки жодна із сторін не повідомила іншу про намір його розірвати.

Також відповідач зазначає, що видаткові та товарно-транспортні накладні з боку відповідача підписані уповноваженою особо, підпис якої скріплено печаткою Приватного підприємства "Савченко І.В."

Ухвали суду направлялись на зазначену у позовній заяві та у довідці з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України адресу відповідача 02232, м. Київ, вул. Бальзака, 61, кв. 367, що підтверджується відмітками відділу діловодства Господарського суду міста Києва на зворотній стороні вказаних ухвал та отримані безпосередньо відповідачем, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, які містяться матеріалах справи.

Згідно з п. 15 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 р." у разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно із законом і дана особа своєчасно не повідомила про це господарський суд, інших учасників процесу, то всі наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Вищий господарський суд України у п. 11 інформаційного листа від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Клопотань про відкладення розгляду справи в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України від відповідача до Господарського суду міста Києва не надходило.

У дане судове засідання представники сторін не зявились, вимог суду не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників сторін не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Судове рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 12.12.2011 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06.11.2006 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Айленд" та Приватним підприємством "Савченко І.В." укладено договір купівлі-продажу № 2184, за умовами якого позивач зобовязався продати, а відповідач прийняти та оплатити продукти харчування та алкогольні напої в обємах і по ціні згідно накладних по кожній партії товару.

Відповідно до п. 3.1. договору поставка товару може здійснюватись на умовах попередньої оплати або відстрочення платежу. При відстрочення платежу товар повинен бути оплачений не пізніше 14 календарних днів з моменту видачі товару відповідачу, якщо інший строк відстрочення платежу на встановлений в накладній.

Відповідно до п. 3.2. договору датою видачі товару вважається дата фактичної передачі товару позивачем відповідачу, яка визначається у накладній.

Договір, відповідно до п. 8.1., набирає чинності з моменту його підписання сторонами та являється безстроковим. Дія договору може бути припинена за бажанням кожної із сторін із наданням письмового повідомлення не менше, ніж за 30 календарних днів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов договору здійснював поставку товару, що підтверджується видатковими накладними, належним чином засвідчені копія яких містяться в матеріалах справи.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує умови договору № 2184 від 06.11.2007 р. щодо оплати вартості поставленої продукції, у звязку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 2568, 96 грн. Також позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 198, 55 грн., 228, 29 грн. інфляційних втрат та 76, 86 грн. 3% річних.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши положення договору № 2184 від 06.11.2007 р. суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою зазначений договір є договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобовязання.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, доказів належного виконання або пояснень щодо наявності обєктивних причин неможливості виконання зобовязань за договором № 2184 від 06.11.2007 р. не надав.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 2184 від 06.11.2007 р., а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

За таких обставин, з огляду на те, що матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем умов договору № 2184 від 06.11.2007 р., а відповідачем заявлених до нього вимог не спростовано, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення заборгованості у розмірі 2568, 96 грн.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно з п. 5.1. договору у випадку несвоєчасної оплати поставленої партії товару, відповідач зобовязаний сплатити на користь позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості.

Відповідно до розрахунку позивача розмір пені за прострочення оплати вартості товару за період з 02.09.2010 р. до 01.03.2011 р. (шість місяців відповідно до ст. 232 Господарського кодексу України) становить 198, 55 грн.

Розмір 3 % річних за період з 02.09.2010 р. до 31.08.2011 р. становить 76, 86 грн. та інфляційні нарахування 228, 29 грн.

Розрахунок перевірено судом та відповідає положенням чинного законодавства України.

Підсумовуючи вищенаведене, вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній станом на момент сплати судових витрат та подання позову), покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Айленд" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Савченко І.В."(02232, м. Київ, вул. Бальзака, 61, кв. 367, код ЄДРПОУ 34344156), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Айленд" (02105, м. Київ, пр. Ю. Гагаріна, 9, кв. 24, код ЄДРПОУ 31748637) заборгованість у розмірі 2568, 96 (дві тисячі пятсот шістдесят вісім грн. 96 коп.), 198, 55 (сто девяносто вісім грн. 55 коп.) грн. пені, 228, 29 (двісті двадцять вісім грн. 29 коп.) інфляційних втрат, 76, 86 (сімдесят шість грн. 86 коп.) грн.. 3% річних, 102, 00 (сто дві грн. 00 коп.) грн. державного мита та 236, 00 (двісті тридцять шість грн. 00 коп. ) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Пригунова А.Б.

Повне рішення складено: 19.12.2011 р.