Рішення № 20523072, 13.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ

Справа № 13/42913.12.11

За позовом Комунального підприємства житлового і комунального господарства Вишгородської міської ради

до Суб'єкта підприємницької діяльності - ОСОБА_1

Третя особа Вишгородська міська рада

про стягнення 203 280,00 грн.

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники :

від позивача ОСОБА_2 дов. № 629 від 01.11.2011 р.

від відповідача не зявився

від третьої особи ОСОБА_3 дов. № 2-28/1493 від 03.10.2011 р.

В судовому засіданні 13.12.2011 року відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну і резолютивну частини рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ і СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду міста Києва звернувся з позовом Комунальне підприємство житлового і комунального господарства Вишгородської міської ради до Суб'єкта підприємницької діяльності - ОСОБА_1про стягнення 203280,00 грн.

20.10.2011 ухвалою Господарського суду міста Києва було порушено провадження у справі № 13/429, призначено до розгляду на 15.11.11, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Вишгородську міську раду, витребувано документи та докази, сторони зобов'язано вчинити дії.

Через неявку і невиконання вимог ухвали суду 15.11.2011 суд відклав розгляд справи.

30.11.11 в судове засідання з'явились представники позивача та третьої особи частково надали документи, представник відповідача не зявився, поважних причин неявки не повідомив, вимоги ухвали суду щодо надання витребуваних документів по справі не виконав.

Ухвалою суду від 30.11.2011 року розгляд справи було відкладено на 13.12.2011 року, зобов'язано сторони виконати вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі.

13.12.11 в судове засідання зявились представники позивача та третьої особи.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник позивача на виконання вимог суду надав витребувані документи по справі.

В ході розгляду справи представник позивача підтримав позовні вимоги та наполягав на задоволенні позову.

Учасники судового процесу належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи ухвалою господарського суду за місцезнаходженням відповідно до довідок ЄДРПОУ, про що свідчить повідомлення про вручення з відміткою Укрпошти про отримання.

Відповідно до положень ст.ст.64, 77, 87 ГПК України ухвала про відкриття провадження у справі (про відкладення розгляду справи) надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Господарський суд визнав наявні в матеріалах справи документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Перед початком розгляду справи по суті представників позивача та третьої особи ознайомлено з їх правами та обовязками у відповідності із ст.ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 81-1 ГПК України в судових засіданнях складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши і зясувавши всі обставини та матеріали справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

14.07.2005 року між виконавчим комітетом Вишгородської міської ради (далі Виконком) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (надалі - відповідач) на виконання рішення Виконкому № 266 від 07.07.2005 року було укладено договір «Про добудову незавершеної будівництвом критої автостоянки по вул. Набережній у м. Вишгороді (біля будинку №22 по вул. Набережній)» (надалі - Договір), відповідно до умов якого Виконком передав, а підприємець прийняв функції замовника на завершення будівництва незавершеної будівництвом критої автостоянки по вул. Набережній у м. Вишгороді та прийняв незавершену будівництвом криту автостоянку. Відповідно до умов такого договору ФОП ОСОБА_1 зобовязувався здійснити добудову критої автостоянки та передати нежитлове приміщення Вишгородській міській раді.

03.06.2009 року рішенням Господарського суду міста Києва, залишеним без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2010 року, Договір «Про добудову незавершеної будівництвом критої автостоянки по вул. Набережній у місті Вишгороді»між Виконкомом та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 було визнано недійсним.

Крім того, відповідно до рішення виконавчого комітету Вишгородської міської ради № 173 від 26.06.2008 року, визнано недійсним рішення виконавчого комітету Вишгородської міської ради № 266 від 07.07.2005 року, на підставі якого укладено вказаний договір

25.05.2011 року Господарським судом міста Києва було прийнято рішенням про виселення ОСОБА_1. із вказаного приміщення.

Проте, як вбачається з Акту обстеження від 25.02.2010 року, складеним комісією за участю представників Вишгородської міської ради, Комунального підприємства житлового і комунального господарства та дільничного інспектора Вишгородського РВГУ МЗС України, та стверджує позивач, відповідач станом на час звернення позивача до суду з позов, продовжував самовільно без правових підстав, безоплатно займати спірне нежитлове приміщення та використовувати його для виготовлення поліграфічної продукції без дозволу на це власника приміщення.

Крім того, судом також встановлено, що на виконання рішення виконавчого комітету Вишгородської міської ради № 314 від 26.11.2009 року, Комунальним підприємством житлового і комунального господарства Вишгородської міської ради та ТОВ «ГЕОМ»було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 11/09 від 26.11.2009 року.

Згідно умов Договору орендна плата за користування майном складала 9 240,00 грн.

Відповідно до п.3.8 Договору орендна плата сплачується орендарем починаючи з дати підписання сторонами акту прийому-передачі.

Як стверджує позивач, зважаючи на те, що станом на час звернення позивача до суду з позовом приміщення продовжували знаходиться у незаконному користуванні відповідача, балансоутримувач був позбавлений можливості щодо розпорядження майном в частині передачі його в оренду, у зв'язку з чим він був позбавлений можливості отримати грошові кошти за оренду комунального майна в розмірі 203 280,00 грн. за період з 24.11.2009 року по 24.09.2011 року.

Зважаючи на викладене позивач звернувся до суду з позовом з вимогою стягнення заборгованості.

Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання нього правочину.

Згідно ст. 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій. які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобіганню такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Як вбачається з ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, заволоділа ним.

Відповідно до ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або встановлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, збитками, зокрема, є доходи, які особа могла би реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Виходячи з положень статей глави 82 ЦК України чинним законодавством України під майновою шкодою розуміється будь-яке знецінення блага, що охороняється правом (порушення права власності та інших речових прав), у зменшенні майнової сфери потерпілого (втрата або пошкодження майна), що в свою чергу тягне за собою негативні майнові наслідки для правопорушника. Зобовязання, що регулюються нормами даної глави відносяться до числа позадоговірних, тобто суб'єкти даних правовідносин не перебувають у будь-яких договірних відношеннях. Отже, зобов'язанням із заподіяння шкоди (деліктне зобов'язання) є зобов'язання в силу якого особа, яка заподіяла майнову або немайнову шкоду іншій особі (громадянину, організації), зобов'язана дану шкоду відшкодувати.

Згідно зі ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. При цьому, на думку суду, під не отриманим доходом (упущеної вигоди) слід розуміти таку втрату кредитором очікуваного приросту в майні, яке базується на точних даних, безспірно підтверджуючих можливість отримання грошових сум або інших цінностей, якщо би зобов'язання було виконано боржником.

Отже, оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд вважає, що діями відповідача позивачу було завдано майнову шкоду, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача 203280,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ід.код НОМЕР_1) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час примусового виконання рішення на користь Комунального підприємства житлового і комунального господарства Вишгородської міської ради (07300, м. Вишгород, вул. Кургузова, 9-а, код ЄДРПОУ 33007799) 203280,00 (двісті три тисячі двісті вісімдесят) грн. упущеної вигоди, 2 032 (дві тисячі тридцять дві),80 грн. державного мита, 236 (двісті тридцять шість),00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя І.Д. Курдельчук

дата складення 16.12.2011