Рішення № 20522895, 20.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 40/41520.12.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Напої Плюс" до Державного підприємства Торговий дім "Етанол"

про стягнення суми попередньої оплати 24 109,48 грн

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю б/н від 08.11.11 р.

від відповідача: не зявився.

В судовому засіданні 20.12.11, в порядку ч. 1 ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м.Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Напої Плюс" до Державного підприємства Торговий дім "Етанол" про стягнення суми попередньої оплати 24 109,48 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що14.10.10 р. між Сторонами було укладено договір купівлі-продажу №1598, відповідно до умов якого між ними встановлюються прямі довгострокові відносини по продажу товарно-транспортних накладних на переміщення спирту етилового, високооктанових кисневмісних домішок та алкогольних напоїв (ТТН). Так, відповідно до платіжного доручення №2078 від 08.09.11 р. Позивачем було перераховано на розрахунковий рахунок Відповідача суму грошових коштів у розмірі 24 000 грн. Проте, Відповідач у порушення п.2.2.2 Договору своїх зобов'язань не виконав, а саме не здійснив Позивачу поставку ТТН після отримання передплати. Керуючись ст.ст. 526, 530, 536, 549, 610, 612, 625, 693 ЦК України, ст.ст. 193, 231 ГК України Позивач просить суд стягнути з Відповідача заборгованість у розмірі 24 109, 48 грн, з них: 24 000 грн - сума основного боргу, 17,75 грн - 3 % річних, 91,73 грн - пеня.

Ухвалою суду від 08.11.11 порушено провадження у справі №40/415 та призначено до розгляду на 24.11.11.

Ухвалою суду від 24.11.11 розгляд справи відкладався до 13.12.11 через неявку відповідача у судове засідання.

У судове засідання, призначене на 13.12.11, представник Позивача зявився, вимоги ухвали суду виконав, позовні вимоги підтримав.

Відповідач у судове засіданні не забезпечив явку уповноваженого представника, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином, оскільки ухвала суду направлялися на адреси відповідача, що вказані в позовній заяві та в довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобовязує й сторону у справі, зокрема позивача, зясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначним згідно зі ст. 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

У разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

У судовому засіданні 13.12.11 оголошувалась перерва до 20.12.11.

Представник позивача у судовому засіданні 20.12.11 надав додаткові докази по справі, позовні вимоги підтримав.

Судом заслухані пояснення представника позивача, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив.

14.10.2010 року між Державним підприємством Торговий дім «Етанол»(далі Продавець, Відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Напої плюс»(далі Покупець, Позивач) укладено договір купівлі-продажу № 1598 (далі Договір).

Згідно п. 1.1 Договору сторони домовилися, що у відповідності із заявкою-розрахунком на потребу у товарно-транспортних накладних на переміщення спирту етилового, високооктанових кисневмісних домішок та алкогольних напоїв (ТТН) і її забезпечення, яка є додатком до наказу Мінагрополітики України від 22.01.2004 року № 65 на підставі цього Договору та Покупцем встановлюються прямі довгострокові відносини по продажу ТТН.

У відповідності до п. 1.2. продаж ТТН здійснюється при наявності у Покупця відповідної ліцензії на виробництво і торгівлю спиртом етиловим, ВКД, алкогольними напоями, копія якої, засвідчена нотаріусом є невідємною частиною даного Договору (додаток № 1).

За умовами пунктів 1.3.-1.4. Договору вартість комплекту ТТН на переміщення етилового спирту, високооктанових кисневмісних домішок та відомості про вантаж становить 6,00 грн з урахуванням ПДВ. Вартість ТТН може змінюватися в залежності від зміни вартості витрат на їх виготовлення. Вартість комплекту на переміщення алкогольних напоїв становить 6,00 грн з урахуванням ПДВ. Вартість ТТН може змінюватися в залежності від зміни вартості витрат на їх виготовлення.

Кількість та вартість ТТН наведені у заявці (додаток № 2), яка є невідємною частиною цього Договору.

За доводами Позивача останнім в порядку п. 2.2.2 Договору (зі змінами) перераховано на рахунок Відповідача 24000,00 грн. Однак, Відповідачем не виконано договірних зобовязань, та у строки визначені договором, не надав Позивачу ТТН.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

Як вбачається з платіжного доручення № 2078 від 06.09.2011 року Позивачем перераховано на рахунок Відповідача 24000,00 грн із призначенням платежу за ТТН згідно рахунку № 7149 від 01.09.2011 р.

Відповідно до п.2.2.2 договору (в редакції від 20.12.2010 р.) покупець зобовязаний за 45 робочих днів, до отримання ТТН, перерахувати на розрахунковий рахунок продавця грошові кошти на покриття витрат за виготовлення ТНН в повному обсязі згідно поданої покупцем заявки».

У матеріалах справи наявна заявка розрахунок № 7149 від 01.09.2011 р. покупця (позивача) на потребу в товарно-транспортних накладних на переміщення спирту етилового, високооктанових кисневмісних домішок та алкогольних напоїв (ТТН) і її забезпечення на 4 квартал 2011 року на суму 24000,00 грн.

Матеріали справи не містять докази щодо виконання відповідачем умов договору та постачання позивачу ТТН на суму 24000,00 грн у строки визначені договором.

Натомість у матеріалах справи наявна завірена копія акта звірки взаєморозрахунків за період 01.07.11 22.09.11, за яким у відповідача існує заборгованість перед позивачем у сумі 24000,00 грн.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобовязання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом, сторони чітко визначили у п. 2.2.2 Договору термін оплати та постачання ТТН.

За своєю правовою природою вчинений сторонами правочин є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно з приписами ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Частиною 2 даної статті зазначено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Матеріалами справи підтверджується факт попередньої оплати позивачем товару у повному обсязі (платіжне доручення № 2078 від 08.09.2011 р.) й не невиконання зобовязань щодо поставки товару у становленні договором строки з боку відповідача (протягом 45 днів, згідно п.2.2.2 Договору).

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності заборгованості за оплачений позивачем, але ненаданими відповідачем товар у сумі 24000,00 грн належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в цій частині стягнення боргу визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем також нараховані за несвоєчасне виконання умов договору пеню у розмірі 91,73 грн на підставі п. 6.2. договору.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обовязку щодо постачання товару не виконав, тому дії відповідача є порушенням договірних зобовязань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно із ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

Відповідно до ч.1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 6.2. Договору продавець за порушення умов поставки, сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на період нарахування пені від суми, отриманої покупцем, передплати.

Враховуючи наведене та встановлений судом факт не виконання зобовязання, вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 91,73 грн визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 17,75 грн на підставі ст. ст. 536, 625 ЦК України.

Відповідно до приписів ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Суд погоджується з розрахунком позивача про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 17,75 грн.

Відповідачем не надано в розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України доказів на спростування позовних вимог.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а також те, що відповідач в установленому порядку обставин, повідомлених Позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, то за таких обставин, позов визнається обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню за розрахунком позивача.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 32, 3, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Напої Плюс»задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Етанол»(01001, м. Київ, вул. Б. Грінченка, 1, код ЄДРПОУ 32962829) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Напої Плюс»(01033, м. Київ, площа Спортивна, 3, код ЄДРПОУ 36843876) борг у розмірі 24000 (двадцять чотири тисячі) грн 00 коп., пеню у розмірі 91 (девяносто одну) грн 73 коп., 3 % річних у розмірі 17 (сімнадцять) грн 75 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1477 (одну тисячу чотириста сімдесят сім) грн 50 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Пукшин Л.Г.

дата підписання рішення 21.12.2011 р.