Рішення № 20520440, 13.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 57/41613.12.11

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "УкрДонінвест"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Макроінвестбуд"

простягнення 460548,00 грн.

Суддя Гулевець О.В.

Представники сторін:

Від позивача:ОСОБА_1 (Дов.)

Від відповідача:не зявився

У судовому засіданні 13.12.2011 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "УкрДонінвест" звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з Відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Макроінвестбуд" 460548,00 грн. заборгованості за договором № 1/18 від 18.11.2010р.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на невиконання відповідачем умов Договору поставки № 1/18 від 18.11.2010р. в частині поставки товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2011р. порушено провадження у справі № 57/416 та призначено справу до розгляду на 29.11.2011р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2011р. розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України відкладено на 13.12.2011р.

Представник позивача в судовому засіданні 13.12.2011р. позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними і такими, що підлягають задоволенню, з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання 13.12.2011р. не зявився, відзиву на позов та інших витребуваних ухвалою про порушення провадження суду документів не надав. Відповідач належним чином був повідомлений про місце і час судового засідання, що підтверджується ухвалами суду від 03.11.2011р. та 29.11.2011р.

Ухвали суду, якими відповідача повідомлено про місце і час судового засідання, позовна заява, надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 15.10.2011р. наданий Державним комітетом статистики України наявний у матеріалах справи).

Відповідно до ст. 64 ГПК України суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Аналогічна позиція викладена в листі Вищого господарського суду від 02.06.2006, № 01-8/1228 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” та листі Вищого господарського суду від 15.03.2007, № 01-8/123 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році”.

Ухвала суду від 03.11.2011р., якою відповідача повідомлено про розгляд справи, повернута поштовим відділенням з відміткою „відсутній адресат”.

Ухвала суду від 29.11.2011р., якою відповідача повідомлено про розгляд справи, повернута поштовим відділенням з відміткою „за зазначеною адресою не знаходиться”.

Враховуючи, що ухвали якими відповідача повідомлено про місце і час судового засідання були відправлені відповідачу за адресою вказаною у витязі, то Товариство з обмеженою відповідальністю „Макроінвестбуд” належним чином повідомлено про дату і час судового засідання.

Таким чином, відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду.

Відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позову, всебічно і повно зясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, вислухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

18.11.2010р. між відповідачем (продавець) та позивачем (покупець) укладено Договір поставки № 1\18, відповідно до п. 1.1. якого відповідач зобовязався поставляти і передавати у власність позивачу маневровий тепловоз моделі ТЗМ-2, - 1975 року випуску, заводський номер №1930.

Відповідно до положень п. 3.2 Договору датою постачання і переходу права власності на тепловоз від відповідача до позивача вважається дата підписання акту приймання-передачі тепловозу й оплата позивачем його повної вартості.

Сторони положенням п.4.2 Договору погодили оплату тепловозу в два етапи:

-перший етап: попередня оплата в розмірі 30% вартості тепловозу в сумі 495000,00 грн.;

-другий етап: оплата 70% вартості тепловозу в сумі 1155000,00 грн. на протязі 15 діб з моменту виставлення рахунка-фактури.

Згідно з положеннями п.4.3 Договору доукомплектація тепловозу і усунення недоліків повинна бути здійснена протягом 7 діб з моменту проведення першого етапу оплати. Повідомленням про закінчення доукомплектації є виставлення відповідачем позивачу другого рахунку-фактури.

Відповідно до п.5.4 Договору відправка тепловозу здійснюється наступного дня після виконання позивачем, як покупцем, пункту 4.2 Договору.

На виконання умов Договору, позивач перерахував відповідачу в якості передоплати за поставку тепловозу 495000,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 19.11.2010р. та 22.11.2010р.

17.01.2011р. між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду №1 до Договору №1/18 від 18.11.2010р., за якою сторони у зв'язку з виявленими недоліками тепловозу та неможливістю виконання п.п. 4.2.4.3 Договору, домовились, про те, що усунення недоліків відповідачем, а відтак і передання ним тепловозу здійснюється до 11.02.2011р.

Згідно з п. 3 Додаткової угоди №1 від 17.01.2011р. до Договору сторони доповнили Договір №1/18 від 18.11.2010р. пунктом 6.4., згідно якого у разі неможливості виконання відповідачем своїх обовязків за умовами Договору, відповідач повинен повернути грошові кошти позивачу протягом трьох днів з моменту підписання додаткової угоди про розірвання Договору.

17.02.2011р. між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду №2 до Договору №1/18 від 18.11.2010р., згідно з якою, що у звязку з неможливістю виконання своїх обовязків передбачених п.п. 4.4, 4.5. Договору №1/18 від 18.11.2010р. зі змінами та доповненнями, сторони дійшли згоди про розірвання даного Договору з 17.02.2011р. та погодили, що відповідно до п. 6.4. Договору, відповідач повинен повернути грошові кошти позивачу протягом трьох днів з моменту підписання додаткової угоди про розірвання Договору.

Позивач на адресу відповідача надіслав лист №6/45 від 14.03.2011р. з вимогою про повернення попередньої оплати за поставку тепловозу.

Однак відповідач в порушення умов Договору №1/18 від 18.11.2010р. та Додаткових угод №1 та №2. повернення сплаченої позивачем попередньої оплати за поставку тепловозу здійснив частково, повернувши грошові кошти у розмірі 115000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем щодо повернення передоплати за поставку тепловозу становить 380000,00 грн. (450000,00 115000,00).

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як вбачається з доказів наявних в матеріалів справи, відповідач повернення попередньої оплати в установлений строк у повному обсязі не здійснив.

Відповідно до ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач в судові засідання не зявився, письмових пояснень чи доказів повернення попередньої оплати не надав.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач суму попередньої оплати в установлений строк позивачу не повернув, з нього на користь позивача відповідно до вимог ст. 693 ЦК України підлягає стягненню попередня оплата за поставку тепловозу у розмірі 380000,00 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача, посилаючись на приписи ст. 625 ЦК України, інфляційні втрати у розмірі 11735,00 грн. та 3% річних у розмірі 8554,10 грн.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, здійснивши перерахунок інфляційних втрат, з урахуванням умов Договору №1/18 від 18.11.2010р. та Додаткових угод, встановленої дати прострочення, а також рекомендацій, щодо порядку застосування індексів інфляції, викладених у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997р. „Рекомендації стосовно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ”, встановив, що з відповідача на користь позивачу підлягають стягненню інфляційні втрати за загальний період з 21.02.2011р. по 21.10.2011р. у сумі 11735,00 грн. заявленої позивачем.

За розрахунком позивача, доданого до позовної заяви, розмір 3% річних за загальний період з 21.02.2011р. по 21.10.2011р. складає 8554,10 грн. Розрахунок відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому зазначена вимога підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 60258,90 грн. на підставі п. 6.3 Договору.

Відповідно до п. 6.3. Договору при невиконанні відповідачем своїх зобовязань за цим Договором, відповідач несе відповідальність відповідно до діючого законодавства і виплачує позивачу пеню, у розмірі подвійної ставки НБУ, що діє в період, за який нараховується пеня (а саме за кожен день несвоєчасної відправки тепловозу).

З розрахунку позивача доданого до позовної заяви вбачається, що позивач здійснив нарахування пені за період з 24.11.2011р. по 17.02.2011р.

Проте, судом встановлено, що Додатковою угодою №1 від 17.01.2011р. до Договору сторони у зв'язку з виявленими недоліками тепловозу та неможливістю виконання п.п. 4.2.4.3 Договору, домовились, про те, що усунення недоліків відповідачем, а відтак і передання ним тепловозу здійснюється до 11.02.2011р.

Також, в Додатковій угоді №2 від 17.02.2011р. до Договору №1/18 від 18.11.2010р., сторони дійшли згоди про розірвання даного Договору з 17.02.2011р. та погодили, що відповідно до п. 6.4. Договору, відповідач повинен повернути грошові кошти позивачу протягом трьох днів з моменту підписання додаткової угоди про розірвання Договору.

Таким чином, оскільки сторони Додатковими угодами №1 та №2 змінили умови Договору №1/18 від 18.11.2010р. у суду відсутні підстави для стягнення пені.

Враховуючи вищевикладене, обставини справи позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Витрати за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України та витрати за інформаційно технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 44 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Макроінвестбуд" (юридична адреса: 03061, м. Київ, проспект Відрадний, буд. 103; код ЄДРПОУ 32420507; р/р 26007222748 в КРД «Райффайзен Банк «Аваль», МФО 380805 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрДонінвест" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Червона, буд. 21-Г, оф. 516; код ЄДРПОУ 30775586; р/р 26002309628501 в РУ ПАТ «Приватбанк»у м. Донецьку, МФО 335496) 380000 (триста вісімдесят тисяч) грн. 00 коп. заборгованості з повернення попередньої оплати, 11735 (одинадцять тисяч сімсот тридцять пять) грн. 00 коп. інфляційних втрат, 8554 (вісім тисяч пятсот пятдесят чотири) грн. 10 коп. 3% річних, а також судові витрати: 4002 (чотири тисячі дві) грн. 90 коп. державного мита, 205 (двісті пять) грн. 12 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4.В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяО.В. Гулевець

Дата підписання рішення 19.12.2011р.