Рішення № 20515700, 27.12.2011, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 2-4510/11

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"27" грудня 2011 р. Бердянський міскрайонний суд Запорізької області

у складі: головуючого - судді Пустовіт З.П.

при секретарі Гоноболіній О.І.,

з участю представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бердянську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Запорізького національного технічного університету про стягнення сум надбавки за складність і напруженість в роботі, доплати за завідування кафедрою та середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2011 року позивач звернувся до Бердянського міськрайонного суду з позовом до Азовського регіонального інституту управління Запорізького національного технічного університету, який в подальшому було замінено на належного відповідача Запорізький національний технічний університет, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь суму незаконно утриманої надбавки за складність і напруженість в роботі за період з 01.05.2009 року по 27.08.2011 року- день виходу з відпустки 18139,70 грн., суму незаконно утриманої доплати за завідування кафедрою за період з 01.09.2010 року по 27.08.2011 року 1542,82 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 19.08.2011 року по 07.09.2011 року. В обґрунтування позову зазначив, що з 01.10.2007 року він був прийнятий на посаду завідуючого кафедри галузевих юридичних дисциплін в Азовський регіональний інститут управління Запорізького національного технічного університету (далі АРІУ ЗНТУ). З того часу йому була назначена надбавка за складність і напруженість в роботі в розмірі 30% посадового окладу і доплата за завідування кафедрою в розмірі 6% посадового окладу. 28.02.2009 року директором АРІУ ЗНТУ Кондаковою Л.А. було видано наказ №14 «Про зміну щодо доплат до заробітної плати», згідно якого з нього повністю була знята надбавка за складність та напруженість в роботі, починаючи з травня 2009 року, підставою якого зазначено лист МОН України №10/1-33 від 22.01.2009р. про незадовільний фінансовий стан ВУЗу. Вважає даний наказ незаконним, оскільки встановлення зазначеної надбавки та її розмір регулюється п.3 постанови КМУ №1298 від 31.08.2002 року, відповідно до якої надбавки можуть бути скасовані тільки в разі несвоєчасного виконання завдання, погіршення якості роботи, порушення трудової дисципліни. У його випадку жодної підстави не було. 16.09.2010 року директором Кондаковою Л.А. було видано наказ №10 «Про скасування доплати за завідування кафедрою», згідно якого йому була повністю скасована надбавка за завідування кафедрою, починаючи з 01.09.2010 року. Як підстава для її скасування в наказі була зазначена ст.30 Закону України «Про вищу освіту».Вважає скасування зазначеної доплати незаконною, оскільки вказаний Закон не містить положень про можливість скасування доплати за завідування кафедрою. В його випадку при вирішенні питання виплати вказаної доплати слід виходити з п.7 Інструкції про оплату праці в розмірах ставок заробітної плати професорсько - викладацького складу вищих учбових закладів, затвердженої наказом МОН України №90 від 02.04.1993 року, в якому зазначено, що можливе скасування або зменшення доплати з мотивів відсутності коштів в проведенні згаданих виплат. На підставі наказу директора АРІУ ЗНТУ №86-к від 18.08.2011 року він був звільнений з займаної посади за власним бажанням у звязку з виходом на пенсію за ст.38 КЗпП України, однак роботодавець не виплатив все належне йому при звільненні наступного дні після предявлення ним 18.08.2011 року вимоги про це, перерахувавши кошти на його карту тільки 07.09.2011 року. Тому на підставі ст.117 КЗпП України установа повинна виплатити йому середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Під час судового засідання 22.11.2011 року представник позивача уточнив позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, в якій просив стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку з 19.08.2011року по 07.09.2011 року в розмірі 2323,51 грн.

Ухвалою суду від 06.12.2011 року було замінено первісного відповідача на належного відповідача Запорізький національний технічний університет, задовольнивши письмове клопотання позивача.

У судовому засіданні представник позивача за довіреністю ОСОБА_1 підтримав позов повністю, виклав суду зазначені в ньому обставини, просив задовольнити.

Представник відповідача, будучи належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, про що свідчить поштове повідомлення про отримання поштового відправлення, в судове засідання не зявився, причину неявки не повідомив, тому суд на підставі ст.ст.169, 224 ЦПК України за згодою представника позивача вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній даних в заочному порядку.

Судом встановлено та підтверджено належними доказами, що позивач в період з 01.10.2007 року по 18.08.2011 року працював на посаді завідуючого кафедрою галузевих дисциплін Азовського регіонального інституту управління Запорізького національного технічного університету, звільнившись за власним бажанням у звязку з виходом на пенсію за ст.38 КЗпП України, що підтверджується довідкою АРІ ЗНТУ №1002/01 від 16.11.2010р., копією витягу з наказу №86-к від 18.08.2011 року про припинення трудового договору.

Як вбачається з наданих позивачем копій, наказом директора АРІУ ЗНТУ Кондакової Л.О. №14 від 28.02.2009 року позивачу в числі інших викладачів скасовано надбавку до посадового окладу за складність та напруженість в роботі з 01.05.2009 року з посиланням на лист МОН України від 22.01.2009 року №10/1-33 та на незадовільний фінансовий стан і нестачу коштів для здійснення освітньої та господарської діяльності навчального закладу, з яким позивач був ознайомлений, про що не заперечував в суді його представник.

А наказом №110 від 16.09.2011 року з метою впорядкування умов оплати праці працівників та керуючись розділом V ст.30 Закону України «Про вищу освіту», з 01.09.2010 року скасовані доплати за завідування кафедрами працівників інституту, кафедри яких за своїм якісним складом не відповідають вимогам вищевказаного Закону, в тому числі і завідуючому кафедри галузевих юридичних дисциплін доцента ОСОБА_2

Згідно вимог трудового законодавства, запровадження нових умов оплати повинно проводитися з додержанням порядку і строків, встановлених ч.3 ст.32,ст.103 КЗпП України.

Відповідно до ч. 3 ст. 32 КЗпП України у звязку зі змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Згідно зі ст. 103 КЗпП України про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника не пізніше як за два місяці до їх запровадження.

Суд вважає, що відповідач, зменшуючи заробітну плату з 01 травня 2009 року та видаючи наказ від 28.02.2009 року про суттєву зміну умов праці скасування надбавки за складність на напруженість в роботі з 01.05.2009 року дотримався вимог ст.ст.32,103 КЗпП України.

Про те, що позивач був ознайомлений з цим наказом за два місяці, не заперечував в судовому засіданні і представник позивача.

Як видно з позовної заяви, позивач в ній посилався на незаконність наказу про скасування доплат за інтенсивність і напруженість в роботі, виходячи з положень постанови КМУ №1298 від 30.08.2002 року.

Втім Кодекс законів про працю України допускає введення нових або зміну існуючих умов оплати праці в бік погіршення при дотриманні певних вимог, передбачених статями 32 та 103 КЗпП України, а саме: повідомлення про це працівника не пізніше як за два місяці до їх запровадження або зміни.

Тому, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд вважає, що наказ №14 від 28.02.2009 року виданий у відповідності з вимогами ст..ст.32, 103 КЗпП України.

Крім того, суд зазначає, що позивач, ставлячи в позові вимогу про стягнення з відповідача суми незаконно, на його думку, утриманої надбавки за складність та напруженість в роботі з 01.05.2009 року по 27.08.2011 року, разом з тим не просить суд визнати вказаний наказ незаконним.

Щодо стягнення з відповідача доплати за завідування кафедрою, суд зазначає наступне.

Відповідно ч.2 ст. 30 Закону України «Про вищу освіту», кафедра базовий структурний підрозділ вищого навчального закладу (його філій, інститутів, факультетів), що проводить навчально-виховну і методичну діяльність з однієї або кількох споріднених спеціальностей, спеціалізації чи навчальних дисциплін і здійснює наукову, науково-дослідну та науково-технічну діяльність за певним напрямом. Кафедра створюється рішенням Вченої ради вищого навчального закладу за умови, якщо до її складу входить не менше ніж пять науково-педагогічних працівників, для яких кафедра є основним місцем роботи, і не менше ніж три з яких мають науковий ступінь або вчене звання.

Як вбачається із наданого АРІУ ЗНТУ копії штатного розпису на 2010 рік, введеного з 01.07.2010 року, на кафедрі галузевих юридичних дисциплін залишилося працювати чотири працівники, один з яких мав науковий ступінь. Дану обставину не заперечував в судовому засіданні і представник позивача.

Тобто зазначена кафедра, якою завідував позивач, з 01.07.2010 року не відповідала за своїм якісним складом вимогам Закону України «Про вищу освіту», а тому директор навчальної установи Кондакова Л.О. мала право видати наказ про скасування позивачу доплати за завідування кафедрою, проте, на думку суду, таке скасування повинно було проводитися також з дотриманням положень ст.ст.32, 103 КЗпП України, тобто з попередженням про це завідуючих кафедрами не пізніше ніж за два місяці до її скасування, виданням цього наказу зразу ж після затвердження нового штатного розпису 01.07.2010 року, оскільки скасування доплати за завідування кафедрою - це є не що інше як зміна існуючих умов оплати праці в бік їх погіршення.

Однак позивачем з цих підстав позов не заявлявся. Посилання його на розяснення, надані в п.8 постанови Пленуму ВСУ від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»та Інструкцію , затверджену наказом МОН України №90 від 09.04.1993 року, є такими, що не заслуговують на увагу суду.

Крім цього, також просячи суд стягнути з відповідача на його користь незаконно утриману доплату за завідування кафедрою, позивач не ставить в позові питання про визнання незаконним наказу №110 від 16.09.2010 року, яким її було скасовано. Тобто і в цій частині позов є недоведеним.

Згідно із ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобовязаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після предявлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

В п.20 та ч. 5 п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", розяснено, що, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у звязку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступний після предявлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини .

Що стосується факту порушення строків розрахунку при звільненні, цей факт є доведеним та визнавався представниками АРІУ ЗНТУ в судовому засіданні ще до зміни відповідача належним.

Так судом встановлено, що замість виплати розрахункових коштів 19.08.2011 року, тобто не пізніше наступного дня після предявлення ОСОБА_2 вимоги про розрахунок, розрахункові кошти, в тому числі і компенсація за невикористану відпустку, були перераховані на карту позивача лише 07.09.2011 року.

Виходячи із середньоденної заробітної плати 122,29 грн. за 19 днів затримки з відповідача на користь позивача належить стягнути 2323,51 грн., які й просив позивач в заяві про уточнення позовних вимог в цій частині позову.

Суд при цьому не приймає до уваги розрахунок компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату при звільненні ОСОБА_2, наданий первісним відповідачем, який виключив з цієї суми компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 970,88 грн., нібито виплачену раніше.

Втім, як вбачається з розрахункового листка за серпень 2011 року, на руки позивачу належить сума 7157,94 грн., куди входить і компенсація за невикористану відпустку в розмірі 970,88 грн. А згідно з відомістю про нарахування коштів №94, саме ця сума - 7157,94 грн. 07 вересня 2011 року була перерахована на картковий рахунок ОСОБА_2

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позов є частково обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню тільки в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, в іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 слід відмовити.

Враховуючи, що позивач був звільнений від сплати судового збору при поданні позову, на підставі ч.1 ст.88 ЦПК України судовий збір слід стягнути з відповідача в доход держави.

На підставі викладеного, керуючись ст..ст.10,11, 58-60, 62-63, 88, 212-215, 224-226 ЦПК України, ст.ст. 32, 103, КЗпП України, ст.30 Закону України «Про вищу освіту», суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до Запорізького національного технічного університету про стягнення сум надбавки за складність і напруженість в роботі, доплати за завідування кафедрою та середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні задовольнити частково.

Стягнути з Запорізького національного технічного університету на користь ОСОБА_2 середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні в сумі 2323 (дві тисячі триста двадцять три ) гривні 51 копійка. з утриманням відповідних податків та обовязкових платежів, передбачених законом.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Запорізького національного технічного університету судовий збір в доход держави в сумі 188 грн. 20 копійок, р/р 31217206700011, отримувач: державний бюджет м.Бердянськ, 22030001, Код ЄДРПОУ 34676953 Банк: Бердянське УДК ГУДКУ в Запорізькій області, МФО 813015, Призначення платежу: «Судовий збір за позовом ОСОБА_2, Бердянський міськрайонний суд, код ЄДРПОУ суду 37381363».

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області через Бердянський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом 10 днів після отримання копії рішення.

Суддя:З. П. Пустовіт