Постанова № 20503188, 26.12.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.12.2011 № 57/209-51/290

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Ропій Л.М.

суддів: Рябухи В.І.

Кондес Л.О.

за участю представників сторін:

від позивача:ОСОБА_1 представник, дов. № 12 від 07.11.2011;

від відповідача:не викликався та не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Фуд Енд Беверідж"

на рішення

Господарського судуміста Києва

від17.08.2011

у справі№ 57/209-51/290 (суддя Пригунова А.Б.)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Меркс Груп"

доТовариства з обмеженою відповідальністю " Фуд Енд Беверідж"

простягнення 60 579,56 грн.

На підставі ст.ст. 69, 99 ГПК України розгляд апеляційної скарги продовжено.

Згідно із ст.ст. 77, 99 ГПК України розгляд апеляційної скарги 16.11.2011, 07.12.2011, 21.12.2011 відкладався на 07.12.2011, 21.12.2011 та 26.12.2011, відповідно.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.08.2011у справі № 57/209-51/290 позовні вимоги задоволені частково, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 28 083,43 грн. основного боргу, 3 764,57 грн. пені, 318,48 грн. державного мита, 124,17 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині у задоволені позову відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що, позивач звертався до відповідача з листами № 570/01 від 21.01.2010 та № 70/03 від 19.03.2010, у яких просив сплатити заборгованість за поставлений товар, в тому числі за договором № 34 від 06.10.2009, тож, враховуючи, що термін останнього (шостого) етапу платежу за договором № 34 від 06.10.2009 настав 25.02.2009, решта суми вартості товару, отриманого відповідачем на виконання умов вказаного договору, мала бути у будь-якому випадку сплачена ним після отримання вимоги позивача; суд відхилив твердження позивача про постачання на виконання умов договору № 34 від 06.10.2009 обладнання на суму 262 253,23 грн., з яких неоплаченими залишились 168 043,23 грн., оскільки матеріалами справи підтверджується постачання товару саме за договором № 34 від 06.10.2009 на суму 127 283,89 грн.; відповідач доказів повної оплати вартості обладнання, отриманого за договором № 34 від 06.10.2009, не надав; суд дійшов висновку про необхідність здійснення перерахунку пені у межах позовної давності, та врахувати положення ч.6 ст. 232 ГК України.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2011 у справі № 57/209-51/290 скасувати частково, з підстав невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи та винести нове рішення, відповідно до якого в задоволенні вимог позивача щодо стягнення 12 180,57 грн. основного боргу та 2 482,40 грн. пені відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обгрунтовуються наступними доводами.

Скаржник стверджує, що судом не було враховано заперечення відповідача щодо безпідставного розрахунку позивачем суми основного боргу та необгрунтовано задоволено вимоги позивача у частині стягнення основного боргу, без врахування умов п.2.4 договору № 34 від 06.10.2009.

На думку скаржника, з урахуванням строку позовної давності 1 рік, розмір пені не відповідає порядку нарахування пені та вимогам чинного законодавства .

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів скаржника, посилаючись на те, що відповідно до п.2.4 договору № 34 від 06.10.2009 за формулою С2=С1х(К2/К1) мали визначатись суми тільки першого, другого, третього, четвертого та пятого платежів, а шоста розрахункова частина у розмірі 10 000,00 грн. та остаточний платіж, який складає різницю між загальною сумою поставленого товару та сумою, розрахованих в п.п. 2.2.1 2.2.6 платежів, обрахуванню за формулою не підлягали.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представника позивача, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.

Позивачем подано до суду першої інстанції позов про стягнення з відповідача 50 283,36 грн. основного боргу, в звязку з недоплатою заборгованості за обладнання, поставлене за договором № 34 від 06.10.2009 та 10 246,20 грн. пені за прострочення платежу.

У порядку ст. 22 ГПК України позивачем 21.12.2010 подана заява про уточнення позовних вимог, згідно із якою зменшено суму основного боргу до 28 083,36 грн., у звязку із частковою сплатою відповідачем боргу за період з 29.11.2010 по 30.11.2010 та 24.01.2011 подана заява про збільшення розміру позовних вимог, згідно із якою позивач просив стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 168 053,23 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідачем заявлено про застосування позовної давності в один рік до вимог про стягнення неустойки.

Як вбачається із матеріалів справи, 06.10.2009 між сторонами укладено договір № 34 згідно із п.1.1 якого позивач, за договором продавець, зобовязався поставити, а відповідач, за договором покупець, оплатити та прийняти обладнання (далі товар), перелічений в додатках до даного договору, які становлять його невідємну частину, на умовах, викладених в даному договорі.

В п.2.1 договору № 34 сторонами погоджено, що ціна за товар згідно з додатком № 1, фіксована в євро по курсу на 06.10.2009 (1євро=11,71 грн.), що становить 10869,63 євро з ПДВ; вартість товару згідно з додатком № 1 на дату підписання договору становить 127 283,36 грн., в тому числі ПДВ 21 213,89 грн.

В п.2.2 договору № 34 встановлена процедура оплати за цим договором, викладена в підпунктах 2.2.1 2.2.6, та складається із шести розрахункових частин платежу у вказаних розмірах від вартості товару, які підлягають перерахуванню на рахунок позивача до зазначеного строку.

Згідно з п.2.4 договору № 34 сума кожного із пяти платежів, які відповідач зобовязаний перерахувати відповідно до пп. 2.2.1 2.2.5 договору, визначається на дату виконання платежу за наступною формулою: С2=С1х(К2/К1); у зазначеному пункті наведено значення складових величин вказаної формули.

Відповідно до додатку до договору № 34 "Специфікація" договором № 34 погоджено постачання лінії роздачі паро-конвекційна електрична шафа Rational та кухня льодогенератор і ємкість для збереження льоду; всього по 1-ній шт., на загальну суму 127 283,43 грн.

Зазначене обладнання передано відповідачеві за накладними №№ 80357478 та 80357479 від 08.10.2009.

Як підтверджено витягами із особового рахунку та копіями платіжних доручень, відповідачем здійснювались платежі не у строки та не у розмірах, передбачених умовами договору № 34.

Згідно з ч.1 ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.Відповідно до п.2.3 договору № 34 днем поступлення грошових коштів на рахунок позивача є дата зарахування.

Апеляційна інстанція погоджується із висновком суду першої інстанції що матеріалами справи не підтверджено того, що згідно із договором № 34 від 06.10.2009 позивачем поставлено відповідачу все обладнання, зазначене у накладних від 08.10.2009 №№ 80357478 та 80357479 на загальну суму 262 253,23 грн., оскільки в договорі № 34 з додатком № 1 "Специфікація" погоджені конкретні умови про розмір суми вартості обладнання, найменування, кількість, які визначають щодо якого саме обладнання сторонами укладено договір № 34.

Перерахувавши розміри сум, які підлягали сплаті відповідно до умов договору № 34, в тому числі п.2.4 договору № 34, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що розмір основного боргу відповідача перед позивачем склав суму 28 083,43 грн. При цьому було враховано, що оскільки у договорі № 34 не погоджено строк сплати останньої частини платежу, із загальної суми 127 283,36 грн., то, відповідно до положення ст. 530 ЦК України, боржник зобовязаний був здійснити платіж у семиденний строк від дня предявлення вимоги, а перша вимога провести розрахунки була предявлена позивачем відповідачу в листі від 21.01.2010 № 570/01, на який відповідачем була надіслана відповідь.

Відповідно до ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно з ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

В п.6.2 договору № 34 сторони передбачили, що у випадку несвоєчасного виконання відповідачем зобовязань по оплаті, останній зобовязаний сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Згідно з ч.2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Із матеріалів справи не вбачається наявності поважних причин для пропущення позовної давності.

Застосувавши положення ч.6 ст. 232 ГК України та наслідки спливу позовної давності в один рік, перерахувавши, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення пені в розмірі 8 756,70 грн.

Із висновком суду першої інстанції щодо розміру пені, яка підлягає стягненню, апеляційна інстанція не погоджується, як і таким, що не відповідає умовам договору № 34.

Доводи апеляційної скарги є такими, що не відповідають умовам укладеного сторонами договору № 34; відповідачем безпідставно, без врахування умов договору № 34, застосовує у контррозрахунку заборгованості курс євро до гривні на день звернення позивача з позовом та не враховує те, що договором № 34 не всі частини загальної вартості товару визначались із застосуванням формули, передбаченої в п.2.4 договору № 34.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що підстави, встановлені нормами законодавства та відповідно до матеріалів справи, для задоволення апеляційної скарги відсутні; рішення суду першої інстанції підлягає зміні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фуд Енд Беверідж" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2011 у справі № 57/209-51/290 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

"Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фуд Енд Беверідж" (03150, м. Київ, вул. Горького, буд. 172, оф. 716, код ЄДРПОУ 36375961) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркс Груп" (07403, м. Київ, вул. Кутузова, 61, код ЄДРПОУ 34980420) 28 083,43 грн. основного боргу, 8 756,70 грн. пені, 368,40 грн. державного мита, 226,83 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити."

3. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

4. Справу № 57/209-51/290 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддяРопій Л.М.

СуддіРябуха В.І.

Кондес Л.О.

03.01.12 (відправлено)