Рішення № 20502559, 22.12.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" грудня 2011 р. Справа № 5023/9152/11

вх. № 9152/11

Суддя господарського суду Доленчук Д. О.

при секретарі судовогозасідання Івахненко І.Г.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1. за довіреністю № 51-1 від 06.12.2011 р.

відповідача - не з'явився 3-ї особи <Текст >відповідача - <Текст >3-ї особи <Текст >

розглянувши справу за позовом ТОВ "Електрум ЛТД", м. Фастів 3-я особа <Текст >

до ТОВ "Навс", м. Харків 3-я особа <Текст >

про стягнення 47727,69 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Електрум ЛТД" (позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Навс" (відповідач) про стягнення суми основного боргу з урахуванням індексу інфляції у розмірі 45277,32 грн. та 3 % 2450,37 грн. на підставі договору поставки № 07/05-1 від 07.05.2008 р., укладеного між сторонами.

В обґрунтування позову позивач вказує, на те, що 17 травня 2008 року між сторонами було укладено договір поставки № 07/05-1, відповідно до умов якого позивач (продавець) передає у власність відповідача (покупця) товар у відповідності до видаткових накладних, а відповідач зобов'язаний прийняти та оплатити товар у строки встановлені в договорі. Протягом дії договору, позивачем неодноразово постачався товар на користь відповідача, що підтверджується відповідними накладними. У відповідача виникла заборгованість по оплаті за поставлений товар перед відповідачем з урахуванням індексу інфляції у розмірі 45277,32 грн., що підтверджується видатковими накладними і відповідними розрахунками позивача.

Представник позивача до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду 22.12.2011 р. за вх. № Д2323, надав заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Позивач, через канцелярію господарського суду 19.12.2011 р. за вх. № 36941, надав пояснення по справі з додатком, які залучаються до матеріалів справи.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву до суду не надав.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

07 травня 2008 року між сторонами було укладено договір поставки № 07/05-1 (надалі - договір).

Пунктом 1.1. договору було передбачено, що позивач (постачальник) передає у встановлений строк у власність відповідача (покупця) товари асортимент, кількість, ціна яких вказується в замовленні, а відповідач зобов'язаний на умовах договору приймати та оплачувати товар.

Пунктом 1.3. договору встановлено, що вартість товару визначається відповідно до товаророзпорядчих документів, рахунків-фактур та специфікацій, які є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 8.1. договору було передбачено, що відповідач (покупець) оплачує поставлений товар після реалізації відповідачем кожної одиниці товару третім особам, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача (постачальника).

Судом встановлено, що в обґрунтування свої позовних вимог позивач посилається на видаткові накладні та довіреності на отримання товару представником відповідача по видатковим накладним (а.с. 50 - 60).

Однак доказів реалізації відповідачем кожної одиниці поставленого товару третім особам в матеріалах справи не міститься.

Отже, за таких обставин господарський суд приходить до висновку, що строк виконання зобов'язання відповідачем, який встановлений договором вказівкою на подію, яка неминуче має настати, а саме реалізацію відповідачем кожної одиниці товару третім особам ще не настав.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно абз. 2 ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищевикладене та те, що з матеріалів справи не вбачається те що, строк виконання зобов'язання, вказаний в договорі подією вже настав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими у зв'язку з чим в їх задоволенні необхідно відмовити повністю.

Враховуючи те, що позов не підлягає задоволенню, державне мито та судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають покладенню на позивача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 526, 530 628, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

<Текст >

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Суддя (підпис< Текст >Доленчук Д. О.

Рішення підписано 26.12.2011 р.