Рішення № 20501799, 12.12.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2011 р. Справа № 5023/8944/11

вх. № 8944/11

Суддя господарського суду Інте Т.В.

при секретарі судовогозасідання Федорова К.О.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, дов. № 48/8-794 від 11.03.11 р.;

3-ї особи <Текст >відповідача - не з"явився; 3-ї особи <Текст >

розглянувши справу за позовом Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області, м.Харків 3-я особа <Текст >

до ПП "Україна" м. Харків 3-я особа <Текст >

про стягнення 14912,21 грн.

ВСТАНОВИВ:

Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області (далі - позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просить стягнути з Приватного підприємства "Україна" (далі - відповідач) 6882,34 грн. збитків від інфляції за період з січня по вересень 2011 р., 3% річних за період з січня по вересень 2011 р. у сумі 3645,92 грн., 4383,95 грн. пені за період з 24.01.11 р. по 15.06.11 р. та судові витрати по справі, мотивуючи свої вимоги невиконанням відповідачем рішення господарського суду Харківської області від 08.02.11 р по справі № 5023/116/11.

Позивач в судовому засіданні 12.12.11 р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, відзив та документів, витребуваних ухвалою, суду не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку ст. 75 ГПК України.

Судом встановлено, що рішенням господарського суду Харківської області від 08.02.11 р по справі № 5023/116/11 (а.с.18-22) з відповідача на користь позивача було стягнуто 162040,96 грн. основного боргу за договором № 09-24723 від 06.06.10 р.(а.с.10-11), 5548,13 грн. збитків від інфляції (за період з серпня по грудень 2010 р.), 1200,28 грн. процентів річних (за період з 16.06.10 по 20.12.10 р.), 8241,76 грн. пені (за період з 16.06.10 по 23.12.10 р.) та 1770,31 грн. держмита.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.04.11 р. по справі № 5023/116/11 та ухвалою Вищого господарського суду України від 05.07.11 р. по справі № 5023/116/11, рішення господарського суду Харківської області від 08.02.11 р по справі № 5023/116/11 залишено без змін.

Згідно з ч.2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до ст.124 Конституції України та ст. 115 ГПК України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно з ч.5 ст. 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, тобто із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з рішення суду, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГПК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Станом на момент розгляду даної справи відповідач рішення господарського суду Харківської області від 08.02.11 р по справі № 5023/116/11 не виконав.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання, з оплати 162040,96 грн. заборгованості які виникли з рішення господарського суду Харківської області від 08.02.11 р по справі № 5023/116/11.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 624 ЦК України встановлено, що якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до умов п. 8.1 договору у випадку несвоєчасної (неповної) оплати послуг охорони відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла в період, за який нараховується пеня) від суми простроченої плати за кожний день прострочення платежів.

Враховуючи викладене, перевіривши нарахування пені позивачем, суд визнає вимоги про стягнення з відповідача пені законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в сумі 4383,95 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, перевіривши нарахування позивача суд визнає вимоги про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань, такими, що підлягають частковому задоволенню у сумі 6805,72 грн., а вимоги про стягнення з відповідача 3% річних такими, що підлягають частковому задоволенню в сумі 3635,93 грн.

09.12.11 р. позивач через канцелярію надав клопотання, в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 57,80 грн. витрат пов'язаних з отриманням Витягу з ЄДРПОУ. До вказаної заяви, позивачем надано копії платіжних доручень № 11173 від 22.11.11 р. на суму 54,40 грн. та № 11627 від 05.12.11 р. на суму 3,40 грн., як докази понесених позивачем витрат.

Суд, дослідивши вказане клопотання, вважає що вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 57,80 грн. витрат пов'язаних з отриманням Витягу з ЄДРПОУ не підлягають задоволенню, оскільки ці витрати не мають обовязкового характеру та не знаходяться у причинному звязку із заборгованістю відповідача за основним позовом.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.124 Конституції України, ст. cт. 509, 525, 526, ч.1 ст. 530, ст. ст. 610, 611, ч.1 ст. 612, ст. 624, ст. 625, ст. 629 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 32, 33, 35, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, <Текст >

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Україна» (61003 м. Харків, пров. Самеровський, 10/9, р/р 26003000247001, МФО 350619 у ФХД АТ "Індекс-банк" м. Харків, код ЄДРПОУ 24345075) на користь Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області (61012, м. Харків, вул. Полтавський шлях, 20, р/р 26004014014 в ПАТ СУБ "Грант" м. Харкова, МФО 351607, код ЄДРПОУ 08597026) 4383,95 грн. пені, 6805,72 грн збитків від інфляції, 3 % річних в розмірі 3635,93 грн., 148,25 грн. державного мита та 234,63 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

В задоволені клопотання позивача про стягненя з відповідача 57,80 грн. витрат пов"язаних з отриманням витягу з ЄДРПОУ відмовити.

В частині вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 9,99 грн. та від інфляції у сумі 76,62 грн., в позові відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя (підпис< Текст >Інте Т.В.

Повне рішення складено 19 грудня 2012 року.