Рішення № 20500993, 27.12.2011, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" грудня 2011 р. Справа № 5016/3886/2011(3/230)

за позовом: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1

АДРЕСА_1

До 1-відповідача: Комунального підприємства «Новий ринок»

57001, Миколаївська область, смт. Веселинове, вул. Київська, 12

До 2-відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_2

АДРЕСА_2

про визнання недійсним договору про надання торгового місця та послуг на ринку.

Суддя Смородінова О.Г.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: ОСОБА_1;

Від 1-відповідача: ОСОБА_3, за довіреністю;

Від 2-відповідача: ОСОБА_4, за довіреністю.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до суду з позовом визнати недійсним договір № 101, укладений 31.01.11 р. між Веселинівським комунальним підприємством «Новий ринок»та СПД фізичною особою ОСОБА_2 про надання торгового місця площею 10 кв.м. (стаціонарна), (контейнер № 2), згідно схеми ринку від 01.01.08 р. на території Веселинівського комунального підприємства «Новий ринок», розташованого в смт. Веселинове по вул. Київській, 12. Визнати недійсною додаткову угоду до договору № 101, укладену 1 лютого 2011 року між Веселинівським комунальним підприємством «Новий ринок»та СПД фізичною особою ОСОБА_2 про надання торгового місця площею 10 кв.м. (стаціонарна) по ряду № 5, контейнер № 2 на території Веселинівського комунального підприємства «Новий ринок», розташованого в смт. Веселинове по вул. Київській, 12.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі умов договору № 101 від 31.01.11 р., додаткової угоди від 01.02.11 р. до договору № 101, договору про надання торгівельного місця та послуг ринку від 15.07.2010 р., договору від 10.01.2011 р., норм ст.ст. 215, 203, 13 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що дії адміністрації КП «Новий ринок»є противоправними, оскільки на час укладання оспорюваних угод вже мав місце договір про надання позивачу цього торгівельного місця в користування. Відсутність чи наявність реєстрації договору від 15.07.2010 року жодним чином не може впливати на його дійсність.

Відповідач-1 в своєму відзиві повністю заперечує на позов, просить суд відмовити в його задоволенні, посилаючись на норми ст.ст. 204, 653 Цивільного кодексу України, ст. 180 Господарського кодексу України, ст. 35 ГПК України, рішення господарського суду Миколаївської області по справі № 5016/ 814/2011(8/50) від 06.07.11 р., рішення господарського суду Миколаївської області по справі № 5016/2574/2011(13/174) від 08.09.11 р., мотивуючі тим, що зобовязання між КП «Новий ринок»та ФОП ОСОБА_2 стосовно торгівельного місця, виникли значно раніше, ніж зобовязання між КП «Новий ринок»та ФОП ОСОБА_1. При цьому, договір від 01.01.09 р., укладений між КП «Новий ринок»та ФОП ОСОБА_2, на підставі якого виникли зобовязання, є чинним та дійсним. А тому відповідачі мали повне право змінити зобовязання яке виникло на підставі договору від 01.01.09 р., відповідно до умов договору від 31.01.2011 р.

Відповідач -2, аналогічно, просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що договір укладений між позивачем та відповідачем -1 та зобовязання за цим договором виникли значно пізніше, ніж ФОП ОСОБА_2 та КП «Новий ринок». Договори укладені між КП «Новий ринок»та ФОП ОСОБА_1. були визнані недійсними.

13.12.11 року за наслідками розгляду уточненої позовної заяви яка надійшла від позивача 06.12.11 року, після підтвердження позивачем зміни в цій заяві саме предмету позову, суд дійшов висновків про відмову в її задоволенні з наступних причин:

Виходячи зі змісту абз. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

З ретельного дослідження змісту поданої заяви та співвідношення такого змісту з раніше заявленими позовними вимогами, суд вбачає одночасну зміну позивачем і предмета, і підстав позову що є неприпустимими з огляду на приписи статті 22 ГПК України.

13.12.11 р. в засіданні суд оголошував перерву до 27.12.11 року.

27.12.2011 р. за результатами розгляду справи суд, на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представників сторін, суд

встановив:

1) 15 липня 2010 року між Веселиніським КП «Новий ринок»(виконавець) та підприємцем ОСОБА_1 (замовник) було укладено договір про надання торгового місця та послуг на ринку згідно з умовами якого виконавець надає послуги по утриманню і обслуговуванню торгових місць на ринку, а замовник проводить оплату в розмірах і в строки вказані в даному договорі. Адреса ринку на якому знаходиться торгове місце: 57001, Миколаївська область, смт. Веселинове, вул. Київська. Загальна площа, яка обслуговується виконавцем 10кв.м., та номер контейнера № 2, згідно схеми ринку від 10.01.2008 року. Цей договір набуває чинності з моменту підписання даного договору кожного із сторін термін договору складає пять років з моменту підписання даного договору кожного із сторін.

2) 10 січня 2011 року між Веселиніським КП «Новий ринок»(адміністрація) та підприємцем ОСОБА_1 (підприємець) було укладено договір про надання торгового місця та послуг на ринку згідно з умовами якого адміністрація надає послуги по утриманню і обслуговуванню торгових місць на ринку, а підприємець проводить оплату в розмірах і в строки вказані в даному договорі. Адреса ринку на якому знаходиться торгове місце: 57001, Миколаївська область, смт. Веселинове, вул. Київська, 12. Загальна площа, яка обслуговується виконавцем 10кв.м., та номер контейнера № 2, згідно схеми ринку від 10.01.2008 року. Цей договір набуває чинності з моменту підписання і діє 10 років з моменту підписання кожною із сторін.

3) 31 січня 2011 року між Веселиніським КП «Новий ринок»(адміністрація) та підприємцем ОСОБА_2 (підприємець) було укладено договір № 101 про надання торгового місця та послуг на ринку згідно з умовами якого адміністрація надає торгове місце відповідно до п. 1.2 договору та послуги по утриманню і обслуговуванню торгових місць на ринку згідно п. 4 цього договору, а підприємець проводить оплату в розмірах і в строки вказані в даному договорі. Адреса ринку на якому знаходиться торгове місце: 57001, Миколаївська область, смт. Веселинове, вул. Київська, 12. Загальна площа, яка обслуговується виконавцем 10кв.м. (стаціонарна), та номер контейнера 2, згідно схеми ринку від 10.01.2008 року. Цей договір набуває чинності з моменту підписання і діє 10 років з моменту підписання кожною із сторін.

01 лютого 2011 р. між КП «Новий ринок» (адміністрація) та ПП ОСОБА_2 (підприємець) було укладено додаткову угоду до договору № 101 від 31.01.11 р. про надання торгового місця та послуг на ринку. Згідно цієї додаткової угоди адміністрація та підприємець домовилися внести зміни до договору № 101 від 31.01.11 р., виклавши пункти, зокрема, таким чином: загальна площа, яка обслуговується адміністрацією 10 кв.м. (стаціонарна) по ряду № 5, контейнер № 2.

Позивач просить суд, на підставі ст. 215 Цивільного кодексу України, визнати недійсними договір № 101 від 31.01.2011 року та додаткову угоду укладену 01.02.2011 року до цього договору.

Дослідивши всі обставини справи та оцінивши надані сторонами докази у відповідності до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу, проаналізувавши норми діючого законодавства які регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного:

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до умов ст.180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Майново-господарські зобов'язання, у відповідності до ст.179 Господарського кодексу України, які виникають на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Статтею 179 Господарського Кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до приписів ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

На підставі наведеного, суд вважає хибними посилання відповідачів на той факт, що договори укладені між КП «Новий ринок»та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 були визнанні недійсними в судовому порядку, оскільки в силу вимог абз. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду Миколаївської області по справі № 5016/2574/2011(13/174) від 08.09.2011 року не набрало законної сили.

Таким чином, в силу неприпустимості повторного розгляду в місцевому суді спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав правочин, який обєктивно є заперечуваним, в силу презумпції, що встановлена ст. 204 ЦК України, та недоведення в суді факту його недійсності, набуває ознак правомірного правочину.

У відповідності до вимог ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

При розгляді даної справи судом встановлено, що спірні угоди договір № 101 від 31.01.2011 року та додаткова угода від 01.02.2011 року були укладені між відповідачами в період дії договорів від 15.07.2010 року та 10.01.2011 року укладених між позивачем та відповідачем -1, при цьому зазначені договори мають один предмет користування торговим місцем площею 10 кв.м., номер контейнера № 2, за адресою: 57001, Миколаївська область, смт. Веселинове, вул. Київська, 12.

Відповідно до п. 1.4 оглядового листа Вищого Арбітражного суду України від 20.04.01 р. № 01-8/481 «Про деякі питання практики вирішення спорів про визнання угод недійсними(за матеріалами судової колегії Вищого арбітражного суду України по перегляду рішень, ухвал, постанов) об'єкт оренди у період дії відповідного договору не може бути об'єктом оренди за іншим договором, укладеним пізніше.

Згідно зі ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована сторона заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до вказаних частин статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З урахуванням наведеного, укладені між відповідачами договір від 31.01.11 р. за № 101 та додаткова угода від 01 лютого 2011 року до цього договору суперечать чинному законодавству, порушують права позивача, тому підлягають визнанню їх недійсними.

Згідно ч. 2 ст. 13 Цивільного кодексу України при здійсненні своїх прав особа зобовязана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Тому, відповідно до наслідків розгляду даної справи, на підставі ст. 49 ГПК України, враховуючи ту обставину, що саме Комунальне підприємство «Новий ринок»здійснювало безконтрольне укладання вищевказаних угод різним фізичним субєктам підприємницької діяльності на один обєкт, сплата судового збору покладається на відповідача -1.

Таким чином, керуючись ст. ст. 22, 32, 33, 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України , суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати недійсним договір № 101, укладений 31.01.11 р. між Веселинівським комунальним підприємством «Новий ринок»та підприємцем ОСОБА_2 про надання торгового місця площею 10 кв.м. (стаціонарна), (контейнер № 2), згідно схеми ринку від 01.01.08 р., розташованого в смт. Веселинове по вул. Київській, 12.

3.Визнати недійсною додаткову угоду до договору № 101, укладену 01 лютого 2011 року між Веселинівським комунальним підприємством «Новий ринок»та підприємцем ОСОБА_2 про надання торгового місця площею 10 кв.м. (стаціонарна) по ряду № 5, контейнер № 2, розташованого в смт. Веселинове по вул. Київській, 12.

4.Стягнути з Комунального підприємства «Новий ринок»(57001, Миколаївська область, смт. Веселинове, вул. Київська, 12, код ЄДРПОУ 30985300) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) 941,00 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя О.Г. Смородінова

Рішення підписано 30.12.2011 року.