Рішення № 20499999, 27.12.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.12.11 Справа № 17/190/2011

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “Донбастеплоенергосервіс”, м. Луганськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Донбасагросервіс”, м. Луганськ

про стягнення 122100 грн. 00 коп.

суддя Фонова О.С.

в присутності представників сторін:

від позивача –не прибув;

від відповідача –не прибув;

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 350000,00 грн. за договором оренди від 01.04.2006.

Позивачем у судовому засіданні 19.12.2011 було надано заяву про зменшення позовних вимог № б/н від 19.12.2011, згідно якої позивач просить стягнути з відповідача борг у сумі 122100,00 грн.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України зменшення розміру позовних вимог є правом позивача. Тому, та з урахуванням дотримання всіх вимог, зменшення розміру позовних вимог за вказаною заявою позивача прийнято судом до розгляду.

Відповідач надав відзив від 05.12.2011, згідно якого позовні вимоги не визнає та зазначає, що зміна умов договору, в тому числі і ціна, відбувається за взаємною згодою сторін, яка оформлюється додатковою угодою до Договору. Такої угоди оформлено не було.

Крім того, відповідач посилається на статтю 267 Цивільного кодексу України та вказує на пропуск позивачем позовної давності за боргом з орендної плати, що виник у 2008 році.

Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши пояснення представників сторін, що прибули у судове засідання, суд

в с т а н о в и в:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “Донбастеплоенергосервіс” (позивач у справі), як Орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “Донбасагросервіс” (відповідач у справі), як Орендарем, було укладено договір оренди від 01.04.2006 (далі –Договір).

Згідно пункту 1.1 Договору, Орендодавець передає Орендарю на термін і за плату, передбачену цим договором, для здійснення господарської діяльності, наступне майно:

1.1.1. Рампа-склад під навісом з огородженням, освітленням для реалізації стислих газів в балонах. Розташовану за адресою: м Луганськ, вул. Клубна, б-н.

1.1.2. Ємкість ТРЖК-М.

Пунктом 2.4 Договору встановлено, що Орендар зобов’язаний своєчасно і в повному об'ємі сплачувати орендну плату в строки, передбачені цим Договором.

Як встановлено у пункті 4.1. Договору, Орендар, за вказане в п.п. 1.1.1. та 1.1.2. Договору майно, оплачує Орендодавцеві 4200,00 грн. щомісячно, не пізніше 10 числа поточного місяця авансовим платежам за наступний місяць.

Відповідно до пункту 4.4 Договору, його ціна є динамічною і може бути змінена Орендодавцем в зв'язку інфляційними процесами. Про збільшення орендної плати Орендодавець зобов'язаний повідомити Орендаря у письмовій формі за місяць.

Як встановлено у пункті 6.5 Договору, він набуває чинності з 01.04.2006 (але не раніше підписання сторонами акту прийому-передачі майна) та діє до 31.12.2006.

Зазначене в Договорі майно було передано Орендарю згідно акту прийому-передачі майна від 01.04.2006, підписаного обома сторонами та скріпленого їх печатками (а.с.8).

У зв’язку з невиконанням відповідачем умов Договору щодо внесення орендної плати, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості, а саме:

- за період з 01.10.2008 по 28.02.2010 борг в сумі 71400,00 грн., з розрахунку орендної плати 4200,00 грн. на місяць за 17 місяців;

- за період з 01.03.2010 по 31.05.2010 борг в сумі 71400,00 грн., з розрахунку орендної плати 16900,00 грн. на місяць за 3 місяці.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених вище.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про наступне.

Рішенням господарського суду Луганської області у справі № 18/1(15/59) від 10.02.2011 між тими ж сторонами стягнуто на користь позивача у даній справі борг по орендній платі в сумі 46200,00 грн. за період з 01.04.2006 по 28.02.2007.

Вищезазначене рішення суду є таким, що набрало законної сили.

Водночас, судом у вказаній справі досліджувалось питання укладення Договору та підписання акту приймання передачі майна, та зроблено висновок на підставі даних почеркознавчої експертизи, що Договір та акт підписані повноважною особою з боку відповідача, а тому доводи відповідача щодо майно передано неповноважній особі, судом до уваги не приймаються.

З огляду на викладене, в частині з’ясування факту підписання Договору та Акту приймання-передачі повноважною особою має місце преюдиція у вигляді рішення у справі №18/1(15/59), що не потребує повторного доведення у відповідності до ст. 35 ГПК України, якою передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Як встановлено у пункті 4.1. Договору, Орендар, за орендоване майно, оплачує Орендодавцеві 4200,00 грн. щомісячно, не пізніше 10 числа поточного місяця авансовим платежам за наступний місяць.

Тому, суд погоджується, що розмір орендної плати повинен складати 4200,00 грн. на місяць.

Однак, суд не погоджується з доводами позивача на користь обґрунтування збільшеного розміру орендної плати 16900,00 грн. в однобічному порядку.

Так, згідно пункту 4.4 Договору, його ціна є динамічною і може бути змінена Орендодавцем в зв'язку інфляційними процесами. Про збільшення орендної плати Орендодавець зобов'язаний повідомити Орендаря у письмовій формі за місяць.

Проте, на вимогу суду, позивач не обґрунтував, як саме інфляційні процеси та в якому розмірі спричинили збільшення орендної плати з 4200,00 грн. на місяць до 16900,00 грн. на місяць.

Водночас, пунктом 6.2 Договору встановлено, що зміна умов Договору відбувається за взаємною згодою сторін шляхом оформлення додатковою угодою до Договору.

Додаткової угоди щодо збільшення ціни до 16900,00 грн. на місяць позивачем суду надано не було, заперечує такий факт і відповідач.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у зв’язку з невиконанням відповідачем умов Договору щодо внесення орендної плати, відповідач має перед позивачем борг за заявлений позивачем період з 01.10.2008 по 31.05.2010 борг в сумі 84000,00 грн., з розрахунку орендної плати 4200,00 грн. на місяць.

Однак, відповідачем заявлено про застосування позовної давності до спірних правовідносин.

Статтями 256-257 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини 5 статті 261 ЦК України, початок перебігу позовної давності за зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Оскільки в Договорі сторони визначили, що орендна плата в розмірі 4200,00 грн. вноситься відповідачем щомісячно, не пізніше 10 числа поточного місяця авансовим платежам за наступний місяць, то початок перебігу позовної давності почався з 11 числа поточного місяця, що передує оплаті, за кожний місяць окремо.

Враховуючи, що позивачем позов подано до суду 31.10.2011, що підтверджується календарним штемпелем на поштовому конверті, а загальна позовна давність складає три роки, то по орендній платі за жовтень 2008 року вона сплинула 11.09.2011, за листопад 2008 року –сплинула 11.10.2011.

Згідно частин 3-4 статті 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, по вказаних вище місяцях позовна давність позивачем пропущена, а тому у стягненні 8400,00 грн. орендної плати за жовтень та листопад 2008 року позивачу слід відмовити.

У зв’язку з викладеним та пропуском позовної давності, позов задовольняється частково в сумі 75600,00 грн., з віднесенням судових витрат на сторін пропорційно задоволених позовних вимог, відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Донбасагросервіс”, м. Луганськ, вул. Ліньова, буд. 75а, ідентифікаційний код 13390468, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “Донбастеплоенергосервіс”, м. Луганськ, вул. Ватутіна, буд. 97, ідентифікаційний код 21840307, борг у сумі 75600,00 грн.; витрати по оплаті держмита у сумі 756,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 50,98 грн., видати наказ.

3. В решті позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено: 03.01.2012.

Суддя О.С. Фонова