Рішення № 20496884, 18.10.2011, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

справа №0827/2-1133/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.10.2011 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запорожжя у складі:

головуючого судді Артемової Л.Г.

при секретарі судового засідання Прокопенко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості ще 15.02.2011 року. Посилаючись на те, що відповідач не виконує умови укладеного 12.03.2008 року кредитного договору щодо своєчасного погашення кредиту, звернути стягнення на житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 та виселити з нього відповідачку.

Вимогу про виселення відповідачки ухвалою від 18.10.2011 року було залишено без розгляду за заявою позивача.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі і дав пояснення в обґрунтування позову аналогічні викладеним у позовній заяві.

Відповідачка позову не визнала, пояснювала, що має скрутне матеріальне становище у звязку із народженням дитини та не має змоги виплачувати кредит, разом із тим, вважає договір кредиту недійсним з підстав, що кредит виданий в іноземній валюті.

Зазначені пояснення сторони давали в судовому засіданні 23.03.2011 року, проте в судове засідання 18.10.2011 року не зявилися. Позивач просить розглядати справу на його відсутність, повідомлена відповідачка уникала явки в судові засідання із 23.03.2011 року під різними приводами, в тому числі свідомо ігноруючи отримання судових повідомлень. Відповідачка є адвокатом, юридично обізнана, безумовно знає обсяг своїх прав як сторони у справі, розуміє наслідки неявки, проте, зловживаючи своїми правами створює невиправдану судову тяганину. Відповідачка надала довідку про стан здоровя, та просила відкласти справу розглядом, однак суд на підставі ч. 4 ст. 169 ЦПК України ухвалив розглядати справу на відсутність відповідачки, оскільки це вже не перша її неявка і в цьому випадку суд праві розглядати справу не залежно від підстав неявки. Крім того, слід зауважити, що справа розглядається з лютого 2011 року, відповідачка надала письмові заперечення і відповідні ним докази, не була позбавлена можливості скористатися своїм правом надати додаткові докази, звертатися до суду письмово, організувати представництво, тощо, суд розцінює дії відповідачки як затягування розгляду справи.

Вислухавши пояснення сторін, встановивши обставини справи і перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 12.03.2008 року між сторонами був укладений кредитний договір №ZPMHGK0000000004, про надання кредиту у сумі 124390,00 доларів США (а.с.7).

Згідно умов договору Банк зобовязався надати позичальникові грошові кошти, а позичальник в свою чергу зобовязався вносити поточні платежі згідно графіку, договором встановлена процентна ставка за користування кредитом. Готівкою видано 99900,00 доларів США, 24490,00 доларів США оформлена у вигляді кредитної лінії на страхування виданого кредиту, що разом складає 124390,00 доларів США. Договір був забезпечений іпотекою, в яку був переданий придбаний за кредитні кошти будинок за адресою: м.Запоріжжя, вул. Руставелі, із надвірними та господарськими спорудами.

Як визнає відповідачки з кінця 2008 року вона припинила платежі, заборгованість станом на 11.02.2011 року, становить 149907,07 грн.

За змістом статей 526, 610, 611, 629 ЦК України, на які посилається позивач, договір є обовязковим для виконання сторонами, зобовязання повинні виконуватись сторонами договору належним чином відповідно до умов договору, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання, у разі порушення зобовязання боржник повинен відшкодувати збитки, це безумовно для усіх зобовязань.

Втім правова природа кредитних правовідносин урегульована в нормах цивільно-правового зобовязального інституту «Позика, кредит, банківський вклад», глави 71 ЦК України, а також Закону України «Про банки і банківську діяльність».

А саме, щодо досягнення сторонами згоди щодо усіх істотних умов договору кредиту: мета, сума і строк кредиту; умови і порядок його видачі та погашення; види та способи забезпечення зобовязань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, порядок зміни та припинення дії договору, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору, вирішуючи спір суд виходить з саме з цього нормативного обґрунтування.

Сторони досягли згоди по всіх істотних умовах договору, а саме щодо суми кредиту та сплати процентів на грошову суму отриману в кредит, які за своїм характером є встановленою договором платою за користування грошовими коштами, уклали договір у письмовій формі, зобовязавшись його виконувати. Кредит має цільове призначення придбання відповідачкою житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, який було передано у іпотеку банку.

Банк виконав своє зобовязання за договором та виплатив відповідачці суму готівкою, забезпечив кредитну лінію для обслуговування кредиту, проте, вона прийнявши гроші, придбавши собі жилий будинок, здійснила всього декілька платежів на протязі перших декількох місяців дії договору. Як вбачається з письмових заперечень, через зміну у фінансовому стані у звязку із народженням дитини.

Однак суд не встановивши обєктивних підстав для звільнення відповідачки від зобовязання, напрочет, дійшов переконання, що в даному випадку наявний саме субєктивний фактор, повязаний з небажанням відповідачки з різних підстав повернути отримане за договором та уникнути цивільної відповідальності.

Відповідачка ґрунтує свої заперечення на тому, що поверненню кредиту завадило народження у 2008 році дитини, банк не згодився на її пропозицію перенести строк платежів на 1 рік, що на її думку є підставою для відмови в задоволенні позову. Зазначені заперечення не заслуговують на увагу, по-перше, зміна умов договору, згідно ст. 651 ЦК України можлива лише за згодою сторін, Банк письмово не погоджувався на зміни умов договору щодо зменшення платежів або перенесення (відстрочення) платежів на 1 рік, відповідачка в свою чергу взагалі припинила платежі, не поновивши їх не через рік не через три роки, за її логікою, вважаючи себе звільненою від зобовязань.

Згадавши у 2011 році, що отримала кредит у іноземній валюті, що доречи і просила, ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про визнання договору недійсним у звязку з тим, видача кредиту в іноземній валюті суперечить чинному законодавству.

Звернення до суду з вимогою про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки у звязку з порушенням умов договору згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК є правомірним, не означає односторонньої відмови від договору, а є наслідком невиконання боржником своїх договірних зобовязань. Це спосіб цивільно-правової відповідальності боржника. Обрання виду судового захисту є виключно прерогативою позивача. Види реалізації права Банку відповідає правилам ч. 1 ст. 33, ст. 39 Закону України «Про іпотеку».

Приймаючи рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки суд виходить з того, що відповідачка порушила умови договору, внаслідок чого Банком правомірно нараховані передбачені договором відсотки, виходячи з такого розрахунку: заборгованість станом на 11.02.2011 року, становить 149907,07 доларів США та складається з:

-99910,33 доларів США заборгованість за кредитом;

-25773,76 доларів США заборгованість по простроченим процентам за користування кредитом;

-792,19 доларів США, заборгованості за по комісії за користування кредитом;

-16262,39 доларів США, пеня за несвоєчасне погашення заборгованості.

Не зважаючи на те, що позов було подано у лютому 2011 року Банк наполягає на врахуванні саме цієї суми заборгованості, не збільшуючи позовних вимог на цей час.

Згідно ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку»у разі невиконання боржником основного зобовязання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 39 Закону України «про іпотеку»у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначається і спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення публічних торгів або застосуванням процедури продажу, встановленою ч. 1 ст. 38 цього Закону, яка передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь якій особі покупцеві.

Проте ця норма права не містять вказівки на що, договір має бути укладений від імені відповідача, в даному випадку банку фактично переходить право продати предмет іпотеки.

Позивач просить рішенням надати йому право отримати витяг з Державного реєстру прав власності на житловий будинок житловою площею 21,4 кв.м., з житловою прибудовою житловою площею 37,0 кв.м., загальною площею 99,00 кв.м., з всіма надвірними та побутовими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, а також надати ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Суд вважає, що така вимога підлягає задоволенню виходячи з наступного: відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до п.п. 61, 63 "Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України" затвердженої Наказом Міністерства юстиції України N 20/5 від 03.03.2004 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.03.2004 року за N 283/8882, при нотаріальному посвідченні договорів про відчуження житлового будинку, а також іншого нерухомого майна, що підлягає реєстрації, нотаріус вимагає подання документів, які підтверджують право власності (довірчої власності) на вказане майно, та, у передбачених законодавством випадках, документів, що підтверджують державну реєстрацію прав на це майно в осіб, які його відчужують. Крім правовстановлювального документа на житловий будинок, садибу та інше нерухоме майно (за винятком земельної ділянки), якщо воно підлягає державній реєстрації, нотаріус вимагає витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Тобто, виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки неможливе без надання права іпотекодержателю отримати витяг з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно.

Крім того, відповідно до п. 7.6 "Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно", затвердженого Наказом Міністерства Юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 року, зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 18.02.2002 року за № 157/6445 наданню витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно передує проведення технічної інвентаризації об'єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації.

Наведене свідчить, що заявлені позивачем вимоги про надання йому права отримати витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно, а також інших повноважень, необхідних для здійснення продажу предмета іпотеки та нерозривно пов'язані із вимогою про звернення стягнення.

Також, відповідно до ст. 88 ЦПК України, стягненню на користь позивача підлягають понесені ним судові витрати, а саме витрати з оплати державного мита в сумі 1700,00 грн., та оплати за інформаціно технічне забезпечення судового процесу в сумі 120 грн.

Керуючись ст.ст. ст.ст. 16, 526, 543, 553, 610, 611, 629, 657, 1054 ЦК України, Закону України «Про банки і банківську діяльність», Законом України «Про іпотеку», "Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно", "Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України" ст.ст. 57, 79, 88, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Звернути стягнення на житловий будинок житловою площею 21,4 кв.м., з житловою прибудовою житловою площею 37,0 кв.м., загальною площею 99,00 кв.м. з усіма надвірними та побутовими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ( на підставі договору іпотеки №ZPMHGK0000000004 від 12.03.2008 року) ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК»(49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням договору купівлі продажу будь яким способом з іншою особою покупцем. Визначити початкову ціну продажу предмета іпотеки на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність після набрання рішенням законної сили.

Надати ПУБЛІЧНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК»(49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) право отримати витяг з Державного реєстру прав власності на житловий будинок житловою площею 21,4 кв.м., з житловою прибудовою житловою площею 37,0 кв.м., загальною площею 99,00 кв.м. з усіма надвірними та побутовими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, а також надати ПУБЛІЧНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК»усіх повноважень для здійснення продажу.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»понесені ним судові витрати у розмірі 1700,00 грн., та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 120,00 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Запорізької області через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя протягом десяти днів з дня його проголошення, а особою, яка не брала участі в судових засіданнях в той самий строк з дня отримання його копії.

Суддя Л.Г.Артемова