Постанова № 20471774, 01.12.2011, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 2-а-6713/11

П О С Т А Н О В А

іменем України

"01" грудня 2011 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі: головуючого-судді -Антипової Л.О. при секретарі - Пятаченко Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1до Управління праці та соціального захисту населення Дніпровського району м. Києва, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління соціального захисту населення міської державної адміністрації про визнання дій неправомірними, зобовязання здійснити перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення та його виплату, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Дніпровського району м. Києва, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління соціального захисту населення міської державної адміністрації про визнання дій неправомірними, зобовязання здійснити перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення та його виплату за 2011 рік.

Позивач зазначив, що є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесений до 1-ої категорії. Відповідно до абзацу четвертого частини четвертої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»повинна виплачуватись щорічна допомога учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії - п'ять мінімальних заробітних плат.

Однак, замість застосування встановлених Законом України «Про Державний бюджет України»розмірів заробітної плати на 2010 рік йому було відмовлено в здійсненні перерахунку щорічної допомоги, посилаючись на те, що розрахунок розміру щорічної допомоги на оздоровлення позивачу було здійснено виходячи з розмірів встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою встановлено, що громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи розмір щорічної допомоги на оздоровлення складає: інвалідам 1 і 2 групи -120 грн., тому позивач звернувся до суду та просить визнати дії неправомірними та зобовязати здійснити перерахунок суми щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат за 2011 рік, виходячи із суми мінімальної заробітної плати на момент виплати.

Позивач в судове засідання не зявився, причини неявки суду не відомі.

Представник відповідача Управління праці та соціального захисту населення Дніпровського району м. Києва до суду не зявився, повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у судове засідання зявився, надав суду заперечення в яких просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Суд керуючись ст. 128 КАС України вважає за можливе розглянути справу за відсутність позивача, представника відповідача-1, на підставі наявних в ній доказів.

Суд дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача-2, вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що при визначенні розміру допомоги на оздоровлення позивачу застосуванню підлягають статті 48, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№ 796-ХІІ, а не постанови Кабінету Міністрів України.

Судом встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків на ЧАЕС 1 категорії, що підтверджується відповідним посвідченням НОМЕР_1 та перебуває на обліку в Управління праці та соціального захисту населення Дніпровського району м. Києва, користується правами та пільгами, передбаченими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який з 06 червня 1996 року містить повне визнання державою відповідальності за шкоду здоровю, втрату працездатності, завдану особам постраждалим від Чорнобильської катастрофи та зобовязання держави відшкодувати цю шкоду в повному обсязі (стаття 13 закону). .

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», позивачу призначена щорічна допомога на оздоровлення, однак виплачується не в повному обсязі.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі Закон №796-XII) визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоровя та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(в редакції від 06 червня 1996 року № 230/96-ВР), компенсація за шкоду, заподіяну здоровю, особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та сімям за втрату годувальника, - щорічна допомога на оздоровлення інваліду ІІ групи виплачується в розмірі 5 (пяти) мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Згідно ст. 73 Закону України «Про Державний Бюджет на 2008 рік», ст. 71 Закону України «Про Державний Бюджет на 2009 рік», ст. 70 Закону України «Про Державний Бюджет на 2010 рік», у 2008 та 2009 роках Кабінету Міністрів України надано право встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Крім того, Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» текст ст. 48 Закону №796- XII викладено у новій редакції, згідно якої щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», інвалідам ІІ групи установлено розмір щорічної допомоги на оздоровлення - 120 гривень.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року положення Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» в частині нової редакції ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визнані неконституційними.

Крім того, у вказаному Рішенні Конституційного Суду України було вказано на його преюдиціальність при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у звязку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта.

Статтею 152 Конституції України встановлено, що закони і інші правові акти, які за рішенням Конституційного Суду України визнані неконституційними втрачають свою чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Згідно ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», наКабінет Міністрів України покладена функція розяснення порядку застосування цього закону, а не встановлення нових розмірів державної та додаткової пенсії даній категорії осіб.

Проте, в порушення наведеної норми Закону, Постанова Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562, не розяснює порядок застосування Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а встановлює новий розмір, при чому в меншому розмірі, тобто звужує обсяг гарантованих Конституцією України прав позивача.

Відтак, при визначені щорічної допомоги на оздоровлення необхідно застосовувати розміри визначені ст. 48 відповідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції від 06 червня 1996 року.

Суд також зазначає, що згідно ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», під час визначення розміру щорічної допомоги на оздоровлення, за основу її нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначається за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Таким чином, мінімальний розмір пенсії за віком залежить від розміру прожиткового мінімуму.

Оскільки позивачеві слід визначити щорічну допомогу на оздоровлення, виходячи з мінімальної пенсії за віком, що встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень дає Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-14. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Частиною 3 ст. 4 вказаного Закону «Про прожитковий мінімум» передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Отже, для позивача як інваліда ІІ групи, особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії, нижчий розмір щорічної допомоги на оздоровлення повинен розраховуватися, виходячи із розміру прожиткового мінімуму.

Крім того, суд звертає увагу, що у Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» викладено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоровя.

Пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, таким чином, звуження змісту та обсягу права, наданого Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(в редакції від 06.06.1996 року), є безпідставним.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, дії відповідачів щодо нарахування та виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення з порушенням вимог ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції від 06 червня 1996 року) є незаконними.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачі не надали суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своєї бездіяльності.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 щодо зобовязання відповідачів перерахувати та виплатити позивачеві щорічну допомогу на оздоровлення як інваліду ІІ групи за 2011 рік в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, згідно ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 3, 19, 22, 46, 152 Конституції України, ст.ст. 48, 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.ст. 2, 9, 21, 71, 87, 90, 94, 99, 102, 158-163, 183-2, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1до Управління праці та соціального захисту населення Дніпровського району м. Києва, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління соціального захисту населення міської державної адміністрації про визнання дій неправомірними, зобовязання здійснити перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення та його виплату задовольнити.

Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації щодо нездійснення перерахунку щорічної допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 у розмірах, передбачених ст.. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»- неправомірними.

Зобовязати Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської у м.Києві державної адміністрації здійснити перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення ОСОБА_1, у розмірі 5 мінімальних заробітних плат, відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за 2011 рік з урахуванням проведених виплат.

Зобовязати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат виплатити ОСОБА_1, щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат, відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за 2011 рік виходячи із розміру 5 мінімальних заробітних плат, що діяли на момент належної виплати, з урахуванням проведених нарахувань.

Постанова суду може бути оскаржена сторонами до Київського апеляційного адміністративного суду через Дніпровський районний суд м. Києва у 10-ти денний термін з дня отримання копії постанови

Суддя :

Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого суддіХіміча В. М.,

при секретаріСиволап О.Ю.,

з участю прокурораДовбищука А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженця м. Києва, громадянина України, українця, з повною середньою освітою, невійськовозобовязаного, холостого, неповнолітніх дітей не має, працюючого вантажником в ТОВ «Фоззі», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, перебуває на обліку у лікаря нарколога з жовтня 2010 року, раніше не судимого,

в скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, -

в с т а н о в и в:

Суд визнав доказаним, що ОСОБА_4 28.03.2011 року близько 22 год. 30 хв., перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 у невстановленої досудовим слідством особи за 200 грн. незаконно придбав для власного вживання без мети збуту наркотичний засіб канабіс, який знаходився в двох поліетиленових пакетах та який він поклав до кишені куртки, в яку був одягнутий, тим самим почав незаконно зберігати наркотичний засіб при собі.

Цього ж дня, приблизно о 22 год. 50 хв. на вул. Русанівська Набережна, 12 в м. Києві ОСОБА_4 був затриманий працівниками міліції та доставлений до ТВМ-3 Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві де в присутності понятих під час його поверхневого огляду в правій кишені куртки, в яку він був одягнутий, було виявлено і вилучено два паперові згортки з наркотичним засобом канабісом, масою 12.86 г., який останній зберігав без мети збуту.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 винним себе за ч. 1 ст. 309 КК України визнав повністю, дав покази про обставини скоєння злочину, викладені в установчій частині вироку.

Так, підсудний ОСОБА_4 суду пояснив, що вживає наркотичні засоби протягом деякого часу, у звязку з чим уважає себе залежним від наркотичних засобів, але намагається змінити власний спосіб життя та стати на шлях виправлення. Інших хвороб або розладів здоровя не має.

Крім повного визнання своєї вини у вчиненому злочині, ОСОБА_4 просить суд не допитувати свідків, не оголошувати матеріали справи, так як повністю погоджується з досудовим розслідуванням справи.

Покази підсудного ОСОБА_4 під час досудового слідства і в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин злочину, добровільності та істинності його позиції.

За таких обставин, відповідно до вимог ч. 3 ст. 299 КПК України, суд прийшов до висновку про недоцільність дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які підсудним не оспорюються, зміст даної статті підсудному ОСОБА_4 розяснено.

Наведене свідчить про повну доведеність вини підсудного у вчиненні злочину за обставин, встановлених судом.

Дії підсудного ОСОБА_4 слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 309 КК України, так як він своїми умисними діями вчинив незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу без мети збуту.

При призначенні міри покарання підсудному ОСОБА_4 суд, у відповідності зі ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини вчиненого злочину, дані про особу підсудного, який щиро кається у вчиненому злочині, перебуває на облік у лікаря нарколога, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, працює вантажником в ТОВ «Фоззі».

ОСОБА_4 слід обрати міру покарання у виді позбавлення волі. В той же час суд вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства, у звязку з чим можливо звільнити його від відбування покарання, застосувавши ст. 75 КК України. При цьому, на підсудного слід покласти обовязки, визначені пп. 2-4 ч.1 ст. 76 КК України.

Підлягає стягненню з ОСОБА_4 на користь експертної установи 337 грн. 68 коп. за проведення хімічної експертизи № 1268х від 13.05.2011 року. (а.с. 17-18).

Речовий доказ наркотичний засіб канабіс, який знаходиться в паперовому згортку та зберігається в камері схову речових доказів ТВМ 3 Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві підлягає знищенню. (а.с. 21).

Керуючись ст.ст. 323-324 КПК України, суд, -

з а с у д и в :

Підсудного ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від призначеного покарання, якщо він протягом 3 (трьох) років не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обовязки.

Згідно ст. 76 КК України зобовязати ОСОБА_4 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично зявлятись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в м. Києві УДК у Київській області (р/р 35226002000466, код ЗКПО 25575285, МФО 821018 (послуги експерта, код послуги 11023)) 337 (триста тридцять сім) гривень 68 копійок вартості проведеної хімічної експертизи.

Речовий доказ наркотичний засіб канабіс масою 12,86 г. (об. 1,2), який знаходиться в паперовому згортку та зберігається в камері схову речових доказів ТВМ 3 Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві - знищити.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу, залишити попередню підписку про невиїзд із постійного місця проживання.

Вирок може бути оскаржено протягом 15 діб з моменту оголошення до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва.

СУДДЯ: