Рішення № 20466975, 01.11.2011, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 2-1846/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" листопада 2011 р.

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області

в складі:

головуючого Валуєва В. Г.

при секретарі Севанян М. Б., за участі: позивача ОСОБА_1,

представника позивача адвоката ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Кривого Рогу цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділення Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кривому Розі, Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди, причиненої внаслідок ушкодження здоров`я, часткової втрати працездатності і інвалідності,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Відділення Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кривому Розі, Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди, причиненої внаслідок ушкодження здоров`я, часткової втрати працездатності і інвалідності. Обгрунтовуючи свої позовні вимоги, у позовній заяві вказав, що 11.08.1975 року на підставі наказу № 336-к бу прийнятий на Ленінський рудо ремонтний завод в ливарний цех формовщиком, а 20.10.1975 року звільнений у звязку з призивом на військову службу до армії. 21.12.1977 року знову був прийнятий на роботу на Ленінський рудо ремонтний завод на підставі наказу № 1193 від 16.12.1977 року формовщиком машинної формовки у ливарний цех. 26.06.1995 року Ленінський рудо ремонтний завод перейменовано в відкрите акціонерне товариство «Лемкар». На підприємстві він працював до 11.10.204 року та був звільнений у звязку з виходом на пенсію на підставі наказу № 116-к. На підприємстві він працював у шкідливих умовах праці, тому йому підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення згідно списку № 2, про що свідчить запис у його трудовій книжці. В звязку з тривалим часом роботи у шкідливих умовах праці він отримав ряд професійних захворювань, які згідно акту № 1 розслідування хронічного професійного захворювання є професійними: пиловий бронхіт першого ступеню, емфізема легень першого ступеню, легенева недостатність першого-другого ступеню; згідно цьому ж таки акту він пропрацював у шкідливих умовах праці 26 років 7 місяців. У звязку з отриманими професійними захворюваннями, а також частковою втратою професійної працездатності, йому, згідно висновку ВТЕК було первинно встановлено 19.02.2004 року 15 відсотків втрати професійної працездатності, але в звязку з погіршенням стану його здоров`я, йому повторно 19.03.2007 року встановлено 35 відсотків втрати професійної працездатності, а також визнано інвалідом 3 групи по професійному захворюванню, чим йому спричинено моральну шкоду, яка згідно ст., ст. 1167,1168 Цивільного кодексу України підлягає відшкодуванню. Заподіяна йому професійними захворюваннями моральна шкода полягає в тому, що він змушений постійно проходити медичні обстеження, проходити періодично курси лікування. При зміні погодних умов відчуває сильний біль. Не може пересуватися без милиць, виконувати будь-яку навіть не важку роботу по квартирі. В результаті втрати ним професійної працездатності порушено його побут, спосіб життя, а відчуття своєї неповноцінності приносить йому додаткові моральні страждання. Стан його здоровя не поліпшується, а лише погіршується, що приводить його до відчаю та апатії. Заподіяну йому моральну шкоду оцінює у 173800 гривень, виходячи з того, що станом на 01.01.2011 року мінімальна заробітна плата в України складає 869 гривень, а згідно рішення Конституційного суду України він має право вимагати у відшкодування йому заподіяної моральної школи 200 розмірів мінімальної заробітної плати. Оскільки первинно йому встановлено втрату професійної працездатності у 2004 році, вважає що саме відповідач повинен йому відшкодувати заподіяну моральну шкоду згідно Закону України «Про загально обовязкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», тому просить стягнути на його користь з відповідача 173800 гривень.

У судовому засіданні позивач та його представник, посилаючись на обставини, повно викладені у позовні заяві, позовні вимоги підтримали та просили позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача заперечувала проти задоволення позову та просила суд у задоволенні позову позивачу відмовити у повному обсязі у звязку з недоведеністю ним позовних вимог щодо заподіяння йому моральної шкоди саме відповідачем.

Вислухавши сторони, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

В судовому засіданні з огляду трудової книжки позивача встановлено, що він працював на Ленінському рудо ремонтному заводі, який перейменовано в відкрите акціонерне товариство «Лемкар» на різних посадах, у тому числі і у шкідливих умовах праці (а.с.2-3).

Комісія в складі представників: підприємства, санітарно - епідеміологічної станції Жовтневого району, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України провела розслідування, за результатами якого було складено Акт розслідування професійного захворювання позивача №1 від 23.01.2004 року, в якому встановлено, що причиною отримання професійних захворювань позивачем явилась згідно (пунктам 10-11 Акту…) робота впродовж 26 років 7 місяців в умовах запиленості повітря робочої зони, що підтверджується санітарно-гігієничною характеристикою умов праці позивача, складеною 10.10.2006 року Жовтневою санітарно-епідеміологічною станцією (а.с. 28-29). В пункті 17 Акту… встановлено, що винним в отриманні професійних захворювань позивачем є керівник ливарного цеху ОСОБА_4, яким порушено п. 3 Загальної Інструкції» (а.с.4-5). Висновком медико-соціальної експертної комісії позивачеві від 19.10.2004 року первинно було встановлено 15 відсотків втрати професійної працездатності, безстроково (а.с.23), а при повторних переоглядах відсоток втрати професійної працездатності збільшився та став 35 %, а позивач визнаний інвалідом третьої групи безстроково (а.с. 19-22,24) та потребує медичної реабілітації та медикаментозного лікування, ВМП, ЛФК, обмеження працездатності по лінії ЛКК (а.с. 25).

З виписок історій хвороби та медичних карток стаціонарного хворого ОСОБА_1 вбачається, що позивач в результаті отримання професійних захворювань, він неодноразово знаходився на лікуванні в лікувальних закладах м. Кривого Рогу із-за професійних захворювань. З медичних документів вбачається, що позивачу рекомендовано знаходитись під наглядом лікарів; щорічні курси амбулаторного та стаціонарного лікування (а.с. 6-17).

За таких обставин суд вважає, що позивачеві заподіяно як фізичну, так і моральну шкоду, яка підлягає компенсації.

Суд вважає, що матеріалами справи доведено вину підприємства, в незабезпеченні безпечних умов праці, із-за чого позивач отримав професійні захворювання, в результаті втратив значний відсоток працездатності, а фізіологічні порушення, викликані профзахворюваннями, вимагають від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, у нього змінився устрій життя та його життєвих звязків. За вказаних фактів та обставин, позивачу заподіяно фізичну та моральну шкоду, котра підлягає компенсації. Оскільки первинно позивачу встановлено втрату професійної працездатності у 2004 році, саме відповідач повинен йому відшкодувати заподіяну моральну шкоду згідно Закону України «Про загально обовязкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Вирішуючи питання про розмір відшкодування позивачу моральної шкоди, суд виходить із суми, яку визначив позивач, тобто 173800 грн., та враховує характер та обсяг його фізичних, душевних, психічних страждань від одержаних профзахворювань, тривалість лікування, втрату можливості трудової та соціальної реабілітації, що призвело до значних тяжких змін у його житті, а саме 35 відсотків втрати професійної працездатності на безстроковий термін, інвалідність третьої групи, які потребують від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Враховуючи 35 відсотків втрати позивачем професійної працездатності, стан його здоров'я, інвалідність третьої групи, тяжкість вимушених змін в його житті, характер майнових втрат, тривалість страждань і переживань, суд вважає, що компенсацію за заподіяну моральну шкоду позивачу слід призначити у розмірі 23000грн., що буде відповідною компенсацією тим стражданням і переживанням які зазнає позивач, а в іншій частини позову позивачеві слід відмовити.

Згідно ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» сторони у справі звільнено від сплати державного мита, тому витрати з його сплати суд відносить за рахунок держави.

На підставі наведеного та керуючись рішенням Конституційного суду від 27.01.2004 р. № 1-рп/2004 р., ст., ст. 21,28 Законe України «Про загально обовязкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», ст.ст. 10, 11, 27, 60, 88 ч.2, 209, 213- 215, 223, 294 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Задовольнити частково позовні вимоги ОСОБА_1 та стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області ((р\рахунок 371756999983102, МФО 805012 банк Управління Державного казначейства України в Дніпропетровській області м. Дніпропетровськ, код ЄДРПОУ 25913606) на користь ОСОБА_1 у відшкодування заподіяної йому моральної шкоди 23000 гривень та на користь держави стягнути витрати зі сплати інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у сумі 15 гривень.

В іншій частини позову у задоволені відмовити.

Витрати зі сплати судового збору віднести за рахунок держави.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу шляхом подання до суду апеляційної скарги на рішення суду протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Рішення суду набирає законної сили, якщо протягом 10 днів з дня проголошення рішення до суду не надійде апеляційна скарга. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя:В. Г. Валуєва