Вирок № 20460385, 10.10.2011, Путивльський районний суд Сумської області

Справа № 1-63/11

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.10.2011 року Путивльський районний суд Сумської області

в особі : головуючого - судді Толстого О.О.

при секретарі Чертковій І.Є.

з участю : потерпілої ОСОБА_1

прокурора Микитенка В.П.

захисника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Путивль справу за обвинуваченням:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Путивль Сумської області, освіта базова вища, не одруженого, не працюючого, мешканця АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 3 ст. 186 КК України,

ВСТАНОВИВ:

1. 27.09.2009 р., близько 14-ї год., підсудний ОСОБА_3 разом з невстановленою слідством особою та ОСОБА_4, якого засуджено за вчиненого цього злочину вироком Путивльського районного суду Сумської області від 02.09.2010 р., перебуваючи в АДРЕСА_2 Сумської області побачили автомобіль “Мерседес-Бенц 312” держ. номер НОМЕР_1, який належить потерпілій ОСОБА_5, під керуванням її чоловіка потерпілого ОСОБА_6, мешканців м. Ясинувате Донецької області.

Вважаючи, що ці особи закупляють картоплю, ОСОБА_3, ОСОБА_7 і невстановлена слідством особа узгоджено обрали їх обєктом свого злочинного посягання, вступивши у попередню змову на скоєння вимагання належного їм майна з корисливих мотивів.

Діючи як співучасники, на керованому ОСОБА_3 автомобілі ВАЗ-217030 держ. номер НОМЕР_2 вони обігнали та зупинили автомобіль потерпілих, а надалі предявили до них протиправну вимогу про передачу грошових коштів у сумі 500 грн. за те, що ті приїхали закупляти в район картоплю, а в разі невиконання цієї вимоги - погрожували, що вони застосують до них фізичну силу, поріжуть колеса або спалять їхній автомобіль.

Перебуваючи в іншій області, серед незнайомих людей, потерпілі ОСОБА_5 і ОСОБА_6 сприйняли ці погрози як реальну небезпеку для свого життя, здоровя та належного їм майна, і намагаючись врятуватись від протиправного посягання шляхом втечі, почали рух автомобілем.

ОСОБА_3, ОСОБА_7 і невстановлена слідством особа за для досягнення своєї протиправної мети почали кидати каміння в автомобіль потерпілих, розбивши його заднє скло, чим заподіяли матеріальну шкоду потерпілим в розмірі 697 грн.

Своїми діями змусили потерпілих зупинити автомобіль, однак коли потерпіла ОСОБА_5 почала викликати по мобільному телефону міліцію, остерігаючись бути затриманими покинули місце злочину.

Підсудний ОСОБА_3 свою вину у цьому злочині заперечував і суду показав, що того дня на автомобіля ВАЗ-217030 держ. № НОМЕР_2 разом зі ОСОБА_7 їздив в с Лінове до свого знайомого ОСОБА_8, але не заставши його вдома поїхав назад. Повертаючись до своєї машини бачив неподалік мікроавтобус білого кольору та групу людей, що стояла біля нього. Що там відбувалось він не знає. Учасником конфлікту не був, грошових вимог до будь-кого не предявляв. Наприкінці судового слідства свої показання змінив, повністю визнавши вину пояснив, що повернувшись від будинку ОСОБА_8 до свого автомобіля, бачив конфлікт ОСОБА_7 і невідомої жінки, у якої той вимагав гроші, а в мікроавтобусі, що стояв неподалік було розбите скло. Ніякої домовленості зі ОСОБА_7 у нього не було, він лише втрутився в їхній конфлікт та намагався розборонити. Коли жінка пригрозила зателефонувати до міліції вони поїхали.

Відповідно до його показань на досудовому слідстві, як підозрюваний пояснював, що їздив до ОСОБА_8, залишав ОСОБА_7 на декілька хвилин самого в автомобілі. На зворотному шляху вони були зупинені і доставлені в райвідділ міліції працівниками ДАЇ. Про факт вимагання грошей нічого не знає (т. 2 а.с. 113-114). Це підтвердив і як обвинувачений (т. 2 а.с. 123).

Однак, як вбачається з неодноразових показань потерпілої ОСОБА_5 упродовж досудового слідства вона послідовно стверджувала про те, що 27.09.2009 р. вона разом зі своїм співмешканцем ОСОБА_9 і сусідом ОСОБА_10 на належному їй автомобілі “Мерседес-Бенц 312” держ. номер НОМЕР_1 їхали до своїх сватів в с. Манухівка Путивльського району. В с. Лінове їх обігнав автомобіль ВАЗ-Пріора держ. номер НОМЕР_2 та зупинився на розвилці доріг. З цього автомобіля вийшов невідомий хлопець з рудим волоссям, який знаком руки зупинив їх автомобіль, за кермом якого знаходився ОСОБА_9. Коли автомобіль зупинився, до нього підійшов цей хлопець, а слідом ще один, схожий на кавказця, а в автомобілі залишився ще один. Вони почали вимагати 500 грн. за можливість закупляти картоплю в районі, а в разі відмови погрожували порізати колеса чи спалити автомобіль. ОСОБА_9 не погодився та почав рухатись автомобілем, а хлопці побігли до свого автомобіля. Проїхали близько 3 м, коли вона почула удари по автомобілю. Озирнувшись, побачила як ці хлопці кидають камінням по автомобілю. Вона вискочила з автомобіля і підбігла до чорного ВАЗу, біля якого стояв його водій - хлопець з чорнявим коротким волоссям. У відкритому багажнику побачила металеві труби і каміння. Цей хлопець штовхнув її в плече, від чого вона впала і забила коліно. Цей же хлопець почав нецензурно виражатися на її адресу, погрожувати, а потім двічі вдарив ногою в живіт. Потім підбіг її співмешканець, який схопився з цим хлопцем. Рудий хлопець в цей час підбіг до автомобіля та взявся за трубу, маючи намір її застосувати, однак хлопець, якого тримав ОСОБА_9, сказав, що непотрібно. Вона почала рознімати співмешканця і цього хлопця, а потім рудий і водій сіли в автомобіль і поїхали у бік м. Путивль. По телефону вона викликала міліцію, а при огляді мікроавтобуса виявили, що нього потріскалося скло. За медичною допомогою вона не зверталась. Пізніше вона дізналась, що хлопцем, що їх зупинив, був ОСОБА_7, а водієм ВАЗу ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 62-63, 67-71, 141-142).

На досудовому слідстві ці обставини повністю підтвердив і потерпілий ОСОБА_9, який дав аналогічні показання щодо вимагання грошей з боку трьох молодих людей, що зупинили їх на чорному ВАЗ “Пріора” (т. 1 а.с.78-79, 83-84, 139-140).

Своїх показань вони не змінили і під час проведення очних ставок зі ОСОБА_7 (т. 1 а.с. 91-93).

Крім цього, згідно протоколів предявлення фотознімків для впізнання ( т. 1 а.с. 72-74, 81-82, 86-88) потерпілі впізнали на фотознімку ОСОБА_3 як особу, що перебувала за кермом автомобіля “Пріора” і знаходилась серед осіб, які вчинили щодо них вимагання.

Згідно матеріалів судового доручення (а.с. т.2 а.с. 247-257) потерпілі не змогли зявитися в суд через стан здоровя і матеріальне положення, однак свої показання на досудовому слідстві повністю підтримали, наголошували на тому, що підсудний був старшим серед осіб, які вчинили щодо них вимагання, давав останнім вказівки.

За показаннями свідка ОСОБА_10 (т. 1 а.с. 89-90) разом з друзями ОСОБА_9 і ОСОБА_5 на їхньому автомобілі в кінці вересня їздили в Сумську область, де в с. Лінове були зупинені на дорозі хлопцем з рудим волоссям, який вийшов з автомобіля ВАЗ “Пріора” чорного кольору, що обігнав їхній мікроавтобус. ОСОБА_9, який перебував за кермом, відкликали в бік, де стали вимагати гроші за можливість закупляти картоплю. ОСОБА_9 відмовився та намагався уїхати, однак в мікроавтобусі розбили скло і вони зупинилися. ОСОБА_5 зразу вибігла з машини. ОСОБА_9 вийшов, після того як здав назад, а він замешкався, шукаючи щось для самооборони. Коли вийшов з машини бачив, що біля ВАЗу на землі лежить ОСОБА_5, а ОСОБА_9 схопився з чорнявим молодим чоловіком, водієм цього автомобіля. Всього було троє хлопців, які діяли спільно, а останній хлопець, на його думку, був у них старшим.

Показання потерпілих і цього свідка в частині пошкодження автомобіля, власником якого на підставі свідоцтва про реєстрацію є ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 85), обєктивно узгоджуються з даними протоколу огляду місця події та фототаблиці до нього, якими зафіксовано розтріскання скла задньої двері автомобіля “Мерседес-Бенц 312” держ. номер НОМЕР_1, що перебував на автодорозі с. Лінове (т. 1 а.с. 48-51).

Свідок ОСОБА_11 суду показала, що бачила 27.09.2009 р. в с. Лінове як сварились три незнайомі молоді чоловіки, які знаходились біля легкового автомобіля чорного кольору, і два чоловіки з повною жінкою, які вийшли з мікроавтобуса білого кольору. Причини конфлікту вона не знає, але чула як жінка кричала щось про розбите скло в мікроавтобусі.

Свідок ОСОБА_12 також підтвердила суду факт конфлікту між особами, що знаходились в легковому автомобілі чорного кольору та чоловіками і жінкою, які вийшли з мікроавтобусу білого кольору.

Згідно облікової картки Путивльського РЕВ ДАЇ, посвідчення водія (т. 2 а.с. 155-157) підсудний ОСОБА_3 має відповідну категорію і право керування автомобілем ВАЗ-217030 держ. номер НОМЕР_3 чорного кольору, який належить його батьку ОСОБА_13

Начальник ВДАЇ ОСОБА_14 як свідок показав, що 27.09.2009 р. при перевірці повідомлення про вимагання грошей та пошкодження невідомими транспортного засобу, ним спільно з іншим інспектором на виїзді з м. Путивль був затриманий автомобіль ВАЗ “Пріора” чорного кольору, за кермом якого перебував ОСОБА_3 Він та його пасажир були доставлені для перевірки в райвідділ міліції.

З письмових пояснень ОСОБА_8 вбачається, що він проживає з матірю в АДРЕСА_2. Більшу частину часу проводить в м. Києві. З ОСОБА_3 раніше разом проживав в м. Путивлі та навчався у школі, але більше 4 років не зустрічалися і жодних стосунків не підтримує. В село до нього ОСОБА_3 не приїжджав (т.1 а.с. 58).

Оцінюючи ці докази в сукупності, суд приходить до переконання про відсутність підстав для сумнівів щодо достовірності і правдивості фактів, повідомлених потерпілими, показання яких були логічними, послідовними, і не суперечать іншим зібраним у справі доказам, а даних про їхню заінтересованість чи наявність будь-яких причин для обмови підсудного, по справі не встановлено.

Таким чином, допитавши підсудного, свідків та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що винність підсудного у вчиненні цього злочину повністю доведена сукупністю наведених у вироку доказів, а повідомлені ним обставини цього злочину розцінює критично, як обраний спосіб захисту і ухилення від відповідальності.

Виходячи з усіх конкретних обставин справи, дії підсудного суд кваліфікує за ч. 2 ст. 189 КК України - як вимагання, вчинене за попередньою змовою групою осіб, оскільки показаннями потерпілих підтверджено, що підсудний та інші особи, прикмети і поведінку кожного з яких на місці злочину вони детально описали, вчинили щодо них вимагання і діяли узгоджено, цілеспрямовано та зі спільним умислом.

2. Повторно, 08.05.2010 р. близько 12-ї год. ОСОБА_3 разом з особою, справу стосовно якої виділено в окреме провадження в звязку з її розшуком, на автомобілі ВАЗ-217030 держ. номер НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_3, приїхали до належного ОСОБА_1 магазину “Автозапчастини”, що розташований по вул. Першотравневій, 68/12 в м. Путивль, де діючи з корисливих спонукань, з метою таємного викрадення чужого майна, вступили у попередню змову та розподіли між собою ролі.

Діючи відповідно до розподілених ролей, ОСОБА_3 зайшов до приміщення працюючого магазину та попросив продавця ОСОБА_15 показати автомобільну антену, відволікаючи у такий спосіб його увагу від дій співучасника. В цей час особа, матеріали справи стосовно якої виділено в окреме провадження, згідно з домовленістю з ОСОБА_3 шляхом вільного доступу потрапила до приміщення магазину й непомітно для продавця ОСОБА_15 в іншій кімнаті магазину таємно, умисно, з корисливою метою заволоділа автомобільними покришками фірми “Amtel Planet” вартістю 600 грн., які винесла на вулицю.

Надавши співучаснику достатнього часу для реалізації спланованого злочину, ОСОБА_3 також покинув магазин. Однак такі дії були помічені ОСОБА_16, яка повідомила про це по мобільному телефону ОСОБА_15, який виявивши пропажу покришок вибіг на вулицю, де побачив як особа, матеріали справи стосовно якої виділено в окреме провадження, завантажує викрадене в багажник автомобіля ВАЗ-217030. Намагаючись завадити викраденню майна ОСОБА_15 підбіг до зазначеного автомобіля, під керуванням ОСОБА_3, вимагаючи повернення покришок.

Усвідомлюючи, що їхні дії викрито ОСОБА_16 і ОСОБА_15, ОСОБА_3 та особа, матеріали справи стосовно якої виділено в окреме провадження, проігнорувавши вимоги ОСОБА_15 про повернення викраденого майна, продовжили свої узгоджені дії відкрито та поїхали з місця злочину, розпорядившись в подальшому викраденим на власний розсуд, чим заподіяли потерпілій ОСОБА_1 матеріальну шкоду на вказану суму.

Підсудний ОСОБА_3 вину у цьому злочині не визнав, як і заявлений потерпілою ОСОБА_1 цивільний позов, суду показав, в той день приїжджав на автомобілі ВАЗ-217030 держ. номер НОМЕР_3 до магазину “Автозапчастини”, де замовив ОСОБА_15 автомобільну антену, після чого поїхав. Наприкінці судового слідства свої показання змінив, повністю визнавши свою вину показав, що дійсно виходячи з магазину непомітно для продавця виніс дві покришки, які лежали в коридорі магазину. ОСОБА_19 опинився в тому місці випадково, з ним він про вчинення цього злочину не домовлявся.

Проте такі показання підсудного, суд вважає неправдивими, направленими на помякшення відповідальності за скоєне, оскільки вони спростовуються іншими зібраними по справі доказами.

Допита в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_1 суду повідомила, що разом з чоловіком є приватними підприємцями, мають магазин “Автозапчастини” по вул. Першотравневій в м. Путивлі. 08.05.2010 р. вона була вдома, а її чоловік був в магазині та займався реалізацією товару. Після обіду їй зателефонував чоловік по мобільному телефону і повідомив про те, що ОСОБА_3 і ОСОБА_19 викрали з магазину 2 автомобільні покришки. Зі слів чоловіка їй відомо, що ОСОБА_3 відволік його увагу, а ОСОБА_19 тим часом непомітно виніс 2 покришки з магазину. Але йому зателефонувала ОСОБА_16, яка повідомила про крадіжку. Чоловік намагався зупинити ОСОБА_3 і ОСОБА_19, однак вони уїхали на автомобілі.

Згідно фотокопії товарного чеку б/н від 03.04.2010 р. ПП ОСОБА_1 було продано 2 автопокришки фірми “Amtel Planet”, ціна яких станом на 08.05.2010 р. складала 300 грн. за 1 шт., що підтверджено довідкою ПП ОСОБА_15 (т. 1 а.с. 200).

Свідок ОСОБА_15 суду показав, що того дня, близько 12-ї год. ОСОБА_3 і ОСОБА_19, яких він знав раніше, приїхали до магазину на автомобілі ВАЗ-217030 чорного кольору. Вдвох вони зайшли до магазину і попросили дати акумулятор на ВАЗ в борг, але він їм відмовив. Вони вийшли та про щось розмовляли біля магазину, що він спостерігав у вікно. Потім ОСОБА_3 повернувся до магазину та попросив показати автомобільну антену, яка була в дальньому кутку магазину. Подивившись, він попросив привезти йому аналогічну, але імпортного виробництва, а потім пішов до виходу. В цей час йому зателефонувала ОСОБА_16, яка запитала у нього про продаж автопокришок. Він вийшов до іншої кімнати торговельної зали та виявив зникнення 2 автомобільних покришок фірми “Amtel Planet”. Після чого вибіг на вулицю, де побачив як ОСОБА_19 завантажує покришки у вказаний автомобіль. Свої покришки він впізнав по характерному малюнку. Потім почав кричати щоб вони віддали покришки та підбіг до автомобіля, за кермом якого знаходився ОСОБА_3. ОСОБА_19 сказав щоб він сам забрав покришки з багажника, але коли він намагався це зробити, скомандував ОСОБА_2 їхати. Машина рушила з місця, тому він не встиг забрати покришки. Надалі намагався повернути це майно у добровільному порядку, для чого неодноразово дзвонив ОСОБА_19 на мобільний телефон. Коли це не вдалося, разом з дружиною звернувся із заявою до Глухівського УБОЗу.

Аналогічне стверджував при допиті на досудовому слідстві, не змінив своїх показань і під час очної ставки з обвинуваченим ОСОБА_3 (т. 2 а.с. 133), а в ході відтворення обстановки та обставин події детально розповів та показав на місці злочину, як саме було викрадене майно з магазину, що видно з протоколів цих слідчих дій (т. 2 а.с. 29-31, 48-52, 133).

Зазначені обставини також підтвердила і свідок ОСОБА_16, яка показала, що вдень 08.05.2010 р. йшла на город та побачила неподалік від автомагазину автомобільну покришку, що лежала на землі, а потім молодого чоловіка, який ніс ще одну покришку. На питання про

те, що це за покришки і чого вони лежать, відповів, що хай лежать. Потім вона попрямувала далі, однак вирішила подзвонити продавцю автомагазину ОСОБА_15, мобільний телефон якого мала. Повідомила йому про те, що бачила автопокришки на вулиці. Озирнулась через деякий час побачила, що ОСОБА_15 стоїть біля автомобіля темного кольору, що знаходився на протилежній частині вул. Свердлова від автомагазину в напрямку до центра міста, і розмовляє з водієм. Потім ОСОБА_15 підійшов до багажника автомобіля, але останній поїхав.

При цьому на досудовому слідстві (т. 2 а.с. 58) цей свідок також вказав, що не зможе впізнати водія автомобіля і особу, яка несла покришки, однак це були різні особи.

Свідок ОСОБА_17 суду повідомив, що на обідній перерві вирішив зайти до автомагазину по вул. Першотравневій. Проходячи неподалік від перехрестя вул. Першотравневої і Кірова побачив, що в напрямку до центру міста стоїть автомобіль ВАЗ ”Пріора” чорного кольору, до якого біг ОСОБА_15 та кричав особам, що знаходились в автомобілі, щоб ті віддали покришки. Далі ОСОБА_15 підбіг до автомобіля з боку водія та деякий час розмовляв з цими особами, а потім підійшов до багажника автомобіля, але машина різко почала рух та зникла за поворотом. ОСОБА_18 біг слідом та просив віддати колеса. Коли підійшов до ОСОБА_18, той поскаржився, що ОСОБА_3 і ОСОБА_19 викрали з магазину дві автомобільні покришки. Також свідок засвідчив, що запамятав номер цього автомобіля НОМЕР_4, а також добре роздивився його водія. Ще одна особа була на передньому пасажирському сидінні.

Згідно протоколу предявлення фотознімків для впізнання (т. 2 а.с. 55), свідок ОСОБА_17 вказав на ОСОБА_3 як на особу, що 08.05.2010 р. знаходилась за кермом згаданого автомобіля.

Оголошеним в судовому засіданні звукозаписом телефонної розмови зафіксовано, що під час розмови з ОСОБА_15 інша особа повідомила, що поверне викрадені колеса, а ОСОБА_3 їх місцезнаходження не знає.

Проаналізувавши в сукупності всі наведені докази, перевірені в судовому засіданні, суд дійшов висновку про доведеність вини підсудного ОСОБА_3 у вчиненні цього злочину, а його показання щодо обставин останнього оцінює критично, як обраний ним спосіб захисту та помякшення покарання.

Такі злочинні дії підсудного ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 186 КК України - як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно та за попередньою змовою групою осіб, оскільки дії підсудного та іншої особи розпочаті як крадіжка були виявлені іншими особами, але продовжені ними з метою заволодіння чужим майном.

Водночас, кваліфікацію органом досудового слідства таких дій за ч. 3 ст. 186 КК України, за кваліфікаційною ознакою “проникнення в інше приміщення”, суд вважає помилковою з наступних міркувань.

Як розяснено у п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини проти власності» від 06.11.2009 р. № 10, під проникненням у житло, інше приміщення чи сховище слід розуміти незаконне вторгнення до них будь-яким способом (із застосуванням засобів подолання перешкод або без їх використання; шляхом обману; з використанням підроблених документів тощо або за допомогою інших засобів), який дає змогу винній особі викрасти майно без входу до житла, іншого приміщення чи сховища.

Свідок ОСОБА_15 суду пояснив, що події відбувались в робочий час, коли двері магазину були відчинені. Приміщення магазину розташоване у переобладнаній квартирі першого поверху житлового будинку. Торговельний прилавок і продавець магазину знаходяться безпосередньо в торговельному залі, до якого від входу в магазин веде прохідна кімната, де виставлений громіздкий товар - автомобільні покришки, металеві частини автомобілів тощо. Її оглядовість дещо обмежена, але вхід до цих приміщень в робочі часи магазину є вільним.

Це узгоджується з фототаблицею до протоколу огляду місця події (т. 1 а.с. 180-181).

Отже частина магазину, де знаходились викрадені автопокришки, не мала ніяких засобів охорони від доступу до неї сторонніх осіб та не призначалась безпосередньо для зберігання матеріальних цінностей, тому не може розцінюватись як підсобне чи інше відокремлене від магазину приміщення чи сховище. При цьому, викрадення чужого майна підсудний в групі з іншою особою вчинив з магазину у ті години, коли останній працював, тобто коли вхід до

нього будь-яких осіб був вільним.

З огляду на це, в діях ОСОБА_3 та іншої особи немає ознак незаконності, тобто відсутності права перебування у певному місці, де знаходиться майно, а отже вони не можуть бути кваліфіковані як проникнення.

При призначенні винному покарання суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, його особу, обставини, які помякшують та обтяжують його покарання.

Як особа, ОСОБА_3 раніше не судимий, має постійне місце проживання, де характеризується позитивно, не працює, не одружений, на Д-обліках у лікарів нарколога - психіатра не перебуває, знаходиться на обліку у лікаря-кардіолога через хворобу серця.

Вчинення злочинів вперше, повне відшкодування заподіяної матеріальної шкоди, суд визнає за обставини, що помякшують покарання підсудного.

Водночас, суд не вбачає такої помякшуючої обставини як щире каяття, яке характеризує субєктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажає виправити ситуацію, що склалася. Підсудний попри визнання вини у злочинах давав показання, які свідчать про його протилежне субєктивне ставлення до вчиненого, його небажання повідомити суду дійсні обставини скоєного.

ОСОБА_3 раніше не судимий, має молодий вік, незадовільний стан здоровя, постійне місце проживання і позитивні характеристики, однак суспільно корисною працею не займається, вчинив тяжкі злочини за обставин, які свідчать про його підвищену суспільну небезпечність, у вчиненому не розкаявся, що дає суду підстави для висновку про можливість його виправлення й запобігання вчиненню нових злочинів тільки в умовах позбавлення волі, яке призначити в межах мінімальної санкції ч. 2 ст. 189 і ч. 2 ст. 186 КК України, враховуючи помякшуючи обставини, його стан здоровя, відсутність негативних характеристик на нього і обставин, які б обтяжували покарання.

Заявлений по справі цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 про стягнення з підсудного 600 грн. матеріальної шкоди та 10 тис. грн. моральної шкоди (т. 2 а.с. 27), підлягає частковому задоволенню, оскільки у справі доведено, що внаслідок злочинних дій підсудного в групі з іншою особою було викрадено належне їй майно, чим завдано матеріальних збитків, розмір яких підтверджений документально, а також моральну шкоду, яка полягала у душевних стражданнях, яких вона зазнала у звязку з протиправним викраденням її майна, необхідністю захисту своїх прав у судовому порядку.

Тому відповідно до ст.ст. 22, 23, 1166, 1167 ЦК України, абз. 2 п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна»N 3 від 31.03.89 р., враховуючи умисність дій підсудного, суму сплачену потерпілій добровільно 1000 грн. (т.2 а.с. 263), характер і обсяг перенесених потерпілою душевних страждань, вимоги розумності та справедливості, суд вважає за необхідне стягнути з підсудного на користь потерпілої 3600 грн. компенсації за спричинену моральну шкоду.

Підстав для зміни міри запобіжного заходу підсудному до вступу вироку в законну силу немає, а термін попереднього увязнення (т. 2 а.с. 94,118) слід зарахувати в строк покарання.

В силу ст. 93 КПК України підлягають покладенню на ОСОБА_3 половина судових витрат на проведення автотоварознавчої експертизи.

Вилучені у ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 409 грн. (т. 2 а.с. 103,105) слід звернути в рахунок присуджених за вироком суду грошових сум, а питання про речові докази вирішити відповідно до ст. 81 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 189 і ч. 2 ст. 186 КК України, призначивши покарання :

- за ч. 2 ст. 189 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки;

- за ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю цих злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити до відбування покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 задовольнити частково та стягнути на її користь з ОСОБА_3 3600 (три тисячі шістсот ) грн. компенсації за спричинену моральну шкоду.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Сумській області за проведення автотоварознавчої експертизи 168 грн. 84 коп., які перерахувати на р/р 31256272210011 в ГУДКУ у Сумській області, МФО 837013, код ЄДРПОУ 25574892.

Речові докази : касетний диктофон марки ”CASIO” і мікрокасету марки “Panasonic” MC-60, які зберігаються у потерпілої ОСОБА_1, дозволити їй використовувати на власний розсуд. Оптичний диск з звукозаписом зберігати при справі.

Арешт з належних ОСОБА_3 грошових коштів в сумі 409 грн., які зберігаються на депозитному рахунку УМВС України в Сумській області (квитанція № 29 від 16.04.2011 р.) зняти та звернути в рахунок сум, присуджених потерпілій ОСОБА_1.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу залишити попередню тримання під вартою, а строк відбування покарання відраховувати з 10.10.2011 р., зарахувавши час попереднього увязнення з 13.03.2011 р. по 10.10.2011 р.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Сумської області через Путивльський районний суд протягом 15 діб з моменту його проголошення всіма учасниками процесу, а засудженим - в той же строк з моменту отримання копії вироку.

Суддя: підпис

Копія вірна:

Суддя

Путивльського районного суду О.О.Толстой