Рішення № 20460207, 22.12.2011, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2011 рокуСправа № 12/5026/2516/2011

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі Луговій І.В., за участю представників сторін: позивача ОСОБА_1 за довіреністю, відповідача ОСОБА_2 за посадою (директор), у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Хімпласт” до публічного акціонерного товариства “Еталон” про стягнення 118088 грн. 53 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача, на підставі договору поставки № 2401/01 від 24.01.2011 року, 112200 грн. основного боргу, 4933 грн. 66 коп. неустойки, 954 грн. 87 коп. 3 % річних та відшкодування понесених судових витрат.

У судовому засіданні представник позивача позов з підстав, викладених в позовній заяві та заяві про її уточнення від 22.12.2011 року (вх. № 20853), підтримав і просив суд задовольнити.

Відповідач подав письмовий відзив на позов. Із відзиву і пояснень представника відповідача в засіданні суду вбачається, що відповідач позов не визнав і в його задоволенні просив суд позивачу відмовити посилаючись на те, що даний договір був укладений між позивачем та закритими акціонерним товариством “Еталон” з перевищення службових повноважень голови правління товариства ОСОБА_4 при його підписанні, а тому не породжує ніяких правових наслідків.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє повністю з наступних підстав.

24.01.2011 року між позивачем ТОВ “Хімпласт” в особі директора ОСОБА_3 та відповідачем - ЗАТ “Еталон” в особі ОСОБА_4, що діє на підставі Статуту, з іншої сторони укладено договір поставки № 2401/01, за умовами якого постачальник (позивач) зобовязався передати полімерні матеріали та вироби із пластмас (далі - товар) у власність покупця, а покупець (відповідач) зобовязався прийняти і оплатити товар на умовах та строки, передбачені договором.

Відповідно до п. п. 2.1., 2.2., 4.1., 6.2., 9.2. Договору, загальна вартість товару складає 1200000 грн. з ПДВ; ціна за одиницю товару і загальна вартість товару може змінюватись залежно від ринкової ситуації, рівня інфляції та зміни офіційного курсу гривні до долару США; оплата за передану партію товару здійснюється покупцем у безготівковій формі протягом пяти банківських днів з моменту передачі товару, на поточний рахунок постачальника в національній валюті України на підставі рахунку-фактури; у разі порушення строків оплати за попередній товар, покупець сплачує штраф у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення; строк дії договору починається з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками, та закінчується 30 грудня 2011 року.

25.05.2011 року у звязку зі зміною найменування покупця на публічне акціонерне товариство “Еталон”, сторони дійшли взаємної згоди внести зміни до Договору поставки № 2401/01 від 24.01.2011 року підписавши Додаткову угоду № 01, інші умови договору залишені без змін. Зі сторони відповідача Додаткова угода № 1 підписана директором ОСОБА_2

На виконання умов договору, позивач передав товар, що підтверджується видатковими накладними №123/06 від 10.06.2011, №104/07 від 08.07.2011 та накладною №020/09 від 02.09.2011, а відповідач прийняв його, що підтверджується довіреностями №26 від 09.06.2011 року, №30 від 04.07.2011 року та №40 від 01.09.2011 року, видатковими накладними № 123/06 від 10.06.2011 року на суму 41100 грн., № 104/07 від 08.07.2011 року на суму 60600 грн., № 020/09 від 02.09.2011 року на суму 61200 грн., а всього - на загальну суму 162900 грн.

Відповідач в свою чергу зобовязання по оплаті поставленого товару виконав частково. Згідно розрахунку позивача заборгованість відповідача складає 112200 грн.

На письмову претензію позивача №16/08 від 16.08.2011 року про сплату заборгованості за поставлений товар, відповідач 29.08.2011 року за №134/01-11 запропонував позивачу графік сплати заборгованості та гарантував її оплату, проте зобовязання не виконав.

Вищеназвані документи долучені до матеріалів справи в якості письмових доказів.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу (далі ЦК) України, підставою виникнення цивільних прав та обовязків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідач, обґрунтовуючи свої заперечення на позов, посилається на те, що другою стороною у зобовязанні є закрите акціонерне товариство “Еталон”, тоді як правильним найменуванням відповідача є публічне акціонерне товариство “Еталон”. Крім того, вищевказаний договір поставки був підписаний головою правління товариства ОСОБА_4 з перевищенням службових повноважень, а тому даний правочин не породжує ніяких правових наслідків, зокрема зобовязання по оплаті.

Заперечення відповідача, є безпідставним, виходячи з наступного.

Відповідно до п. п. 1.1.1., 1.2.1. Статуту відповідача (нова редакція) зареєстрованого 29.04.2011 року, публічне акціонерне товариство “Еталон” є новим найменуванням закритого акціонерного товариства “Еталон” і є його правонаступником всіх прав та обовязків.

Крім того, відповідно до ст. 179 ч. 7, 181 ч.ч. 1, 8 Господарського кодексу (далі ГК) України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним Кодексом (далі ЦК) України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів;

За змістом ст.ст. 203 ч. 2, 215 ч. 1, 241 ч. 1 ЦК України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема і ч. 2 ст. 203 цього Кодексу; правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обовязки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.

При цьому, доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т. ін.). У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено представниками сторін в судовому засіданні, відповідач в особі директора ОСОБА_2 укладав з позивачем Додаткову угоду № 1 від 25.05.2011 року до спірного договору, специфікації до нього, прийняв поставлений позивачем товар та частково сплатив його вартість. Цими діями відповідач фактично схвалив цей правочин, а тому він є укладеним та створює, змінює і припиняє визначені ним права та обовязки з моменту його вчинення.

Таким чином, у відповідача виникло зобовязання щодо оплати вартості отриманого товару на умовах договору поставки №2401/01 від 24.01.2011 року.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Наявність і розмір невиконаного спірного грошового зобовязання в розмірі 112200 грн. відповідачем допустимими доказами не спростовано, тому ця заборгованість підлягає стягненню в судовому порядку.

Згідно ст. 625 ч. 2 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимога позивача про стягнення 3 % річних, відповідає приписам ст. 625 ч. 2 ЦК України, її розрахунок судом перевірений, визнаний вірним і в такому розмірі теж підлягає задоволенню.

Виконання зобовязання, згідно зі ст. 546 ч. 1 ЦК України, може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею), згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Відповідно до ст.ст. 611, 625 ч. 1 ЦК, 216 ГК України, неможливість виконання зобовязання не звільняє сторони від обовязку виконати зобовязання в натурі, порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій.

Вимога позивача про стягнення 0,5% штрафу, передбачена п. 6.2. договору, суперечить приписам ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, тому позивачем розрахунок неустойки здійснено з урахуванням положень Закону, відповідно складає 954 грн. 87 коп. і в такому розмірі теж підлягає задоволенню.

Судом, відповідно до ст. 22 ГПК України, було запропоновано сторонам подати докази в обґрунтування позову і заперечень проти нього, брати участь в засіданнях суду, вони своїми правами скористались на свій розсуд, подали всі наявні у них докази і на їх підставі судом прийнято рішення у справі.

Відповідно до ст.ст. 33 ч. 1, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, обставини справи повинні підтверджуватись лише належними і допустимими доказами.

З урахуванням викладеного, відповідно до обставин справи та вимог законодавства позовні вимоги суд визнає обґрунтованими, доведеними і задовольняє повністю, заперечення відповідача безпідставними і відхиляє.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 ГПК України, підлягає поверненню позивачу 77 грн. 11 коп. державного мита, внесеного в більшому розмірі, ніж передбачено законодавством.

На підставі статті 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати - сплачене державне мито в розмірі 1180 грн. 89 коп. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього 1344 грн. 89 коп.

Керуючись ст.ст. 47, 49, 82-84 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з публічного акціонерного товариства “Еталон”, вул. Старицького, 5, м. Умань, Черкаська область, інд. 20300, ідентифікаційний код 14214408 на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Хімпласт”, вул. Чистяківська, 6/10, кв. 160, м. Київ, інд. 03062, ідентифікаційний код 21628041 112200 грн. основного боргу,4933 грн. 66 коп. штрафу, 954 грн. 87 коп. 3 % річних, 1344 грн. 89 коп. судових витрат.

Видати позивачу довідку про повернення державного мита в розмірі 77 грн. 11 коп.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня підписання.

Повний текст рішення складено і підписано 28.12.2011 року.

Суддя В.М. Грачов