Рішення № 20460095, 11.10.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" жовтня 2011 р. Справа № 12/145-11

Господарський суд Київської області

у складі:

головуючого:судді Дьоміної С.Ю.

секретар:Кулакова С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до приватного підприємства «Фірма «МІЗАН»

про стягнення заборгованості

за участю представників сторін:

від позивача: не зявився;

від відповідача: не зявився,

ВСТАНОВИВ:

01 серпня 2011 року до господарського суду Київської області надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі позивач) до приватного підприємства «Фірма «МІЗАН»(далі відповідач) про стягнення боргу.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на порушення відповідачем господарського зобовязання, оскільки позивач, на підставі досягнутої домовленості з відповідачем, поставив відповідачу інструменти (далі товар), проте відповідач поставлений позивачем товар не оплатив.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача борг у розмірі 14316,60 грн.

Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Київської області від 01.08.2011 року, справу призначено до розгляду 16.08.2011 року.

16 серпня 2011 року позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Крім цього, подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах заявленого позову, у задоволенні якої судом було відмовлено, з огляду на те, що позивач не надав достатнього документального підтвердження того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, витребуваних ухвалою суду документів не надав, про причини неявки суд не повідомив.

Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 27.09.2011 року.

17 серпня 2011 року на адресу суду надійшла довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідно до якої місцезнаходженням відповідача є: Київська обл., Сквирський р-н, с. Антонів, вул. Перемоги, 17, що свідчить про те, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

27 вересня 2011 року позивач у судовому засіданні подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, просив суд стягнути з відповідача борг у розмірі 11802,01 грн. Крім цього, заявив клопотання про подовження строку розгляду спору, яке підлягало задоволенню судом, на підставі ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 11.10.2011 року.

03 жовтня 2011 року позивач направив на адресу суду банківську виписку по власному рахунку за період з 01.07.2011 року до 28.09.2011 року, з якої вбачається, що відповідач перерахував на користь позивача грошові кошти у розмірі 2514,59 грн.

11 жовтня 2011 року представники сторін у судове засідання не зявились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, відзиву на позовну заяву не подано, керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами та дійшов висновку:

фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі позивач) поставив приватному підприємству «Фірма «МІЗАН»(далі відповідач) інструменти (далі товар) на загальну суму 14316,60 грн., що підтверджується накладними №201016 від 26.04.2010 року, №201026 від 29.06.2010 року, №201028 від 07.07.2010 року, №20102611 від 24.07.2010 року.

Відповідач поставлений позивачем товар прийняв, що підтверджується довіреностями, виданими відповідачем особі, уповноваженій на отримання товару від позивача, №0041 від 26.04.2010 року, №0050 від 29.06.2010 року, №0052/1 від 07.07.2010 року, №0056/1 від 24.07.2010 року.

Проте відповідач поставлений позивачем товар не оплатив.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача борг у розмірі 14316,60 грн.

03 жовтня 2011 року позивач направив на адресу суду банківську виписку по власному рахунку за період з 01.07.2011 року до 28.09.2011 року, з якої вбачається, що відповідач перерахував на користь позивача грошові кошти у розмірі 2514,59 грн.

П. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, зокрема, якщо відсутній предмет спору.

Так, суд дійшов висновку, що провадження у справі в частині стягнення з відповідача боргу у розмірі 2514,59 грн. підлягає припиненню.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 Господарського кодексу України, матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших субєктів господарювання, здійснюються субєктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Згідно з ч. 3 цієї статті, основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Відповідно до ч. 1. ст. 181 Господарського кодексу України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України закріплено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом (зокрема з договору), в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України).

Відповідач документів, що підтверджують оплату ним заборгованості перед позивачем, або спростовують доводи позивача, суду не надав.

Так, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача боргу в розмірі 11802,01 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволенні позову, господарські витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. ч. 1, 3 ст. 264, ч. 1 ст. 181, ч. 1 ст. 173, ч. ч. 1, 7 ст. 193, ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 202, ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ч. 5 ст. 49, ст. ст. 82-85, ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Провадження у справі в частині стягнення боргу у розмірі 2514,59 грн. припинити.

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до приватного підприємства «Фірма «МІЗАН»про стягнення заборгованості у розмірі 11802,01 грн. задовольнити.

Стягнути з приватного підприємства «Фірма «МІЗАН»(Київська обл., Сквирський р-н, с. Антонів, вул. Перемоги, 17, код 31100856) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер НОМЕР_1) борг у розмірі 11802,01 грн. (одинадцять тисяч вісімсот дві грн. 01 коп.); 143,17 грн. (сто сорок три грн. 17 коп.) витрат на сплату державного мита; 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя С.Ю. Дьоміна

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і підписано 17.10.2011 року.