Рішення № 20459952, 29.12.2011, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2011 рокуСправа № 13/5026/2779/2011

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Скиби Г.М., при секретарі судового засідання Кенкеч О.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Черкаській області, м. Черкаси, вул. Вернигори, 4

до публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», м. Київ, вул. Володимирська, 25 в особі філії Черкаського обласного управління ПАТ «Державний ощадний банк України», м. Черкаси, бульвар Шевченка, 320

про стягнення 527,90 грн. сплачених страхових коштів,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2 за довіреністю;

від відповідача: ОСОБА_3 ОСОБА_4 за довіреністю.

Позивач звернувся в господарський суд з позовом та просить зобовязати відповідача повернути на свою користь 527,90 грн. перерахованих страхових коштів на рахунок НОМЕР_1 в філії Смілянське відділення ПАТ «Ощадний банк України»№3276/022.

В обґрунтування заявлених вимог посилається на таке:

постановою позивача від 17.05.2011р. №2309/87/87/238 відповідно до положень ЗУ “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” про проведення фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань заходів по здійсненню державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, було призначено страхову виплату гр. ОСОБА_5. Кошти перераховувалися на особовий рахунок НОМЕР_1 у ОПЕРВ Черкаського обласного управління ВАТ «Державний ощадний банк України».

ІНФОРМАЦІЯ_1 гр. ОСОБА_5 помер, про що стало відомо позивачу після звірки із Пенсійним Фондом України.

Оскільки страхові виплати ОСОБА_5 було призначено безстроково, щомісячні перерахування проводилися автоматично і до дня припинення виплат фондом було надлишково перераховано за період з 10.08.2011р. по 10.10.2011р. 527,90 грн.

Відповідачу було направлено лист від 12.10.2011р. №1027/01-08 з проханням повернути надлишково перераховані гр. ОСОБА_5 кошти, однак банк листом від 17.10.2011р. №13-401/1074 відмовився повернути вказані кошти.

В якості правового обґрунтування заявлених вимог позивач вказує на положення ст. 25 ЦК України про виникнення цивільної правоздатності у фізичної особи в момент її народження та припинення в момент смерті, ст. 316 ЦК України право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), ст. 1219 ЦК України - не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом.

Відповідно до п. 1.24. ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі, п. 1.3 ч. 1 ст. 1 вказаного закону - дата валютування - зазначена платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки дата, починаючи з якої кошти, переказані платником отримувачу, переходять у власність отримувача. До настання дати валютування сума переказу обліковується в обслуговуючих отримувача банку або в установі - членів платіжної системи. Момент переходу права власності на кошти до отримувача визначається датою валютування.

Позивач вказує, що права спадкоємців не розповсюджуються на перераховані гр. ОСОБА_5 кошти, оскільки він не набув права власності на них.

Згідно ч. 1 ст. 397 ЦК України володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе, п. 2 ч. 1 ст. 399 ЦК України - право володіння припиняється у разі витребування майна від володільця власником майна, ст. 1071 ЦК України - банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження, грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом, виходячи з чого позивачем заявлено даний позов зобовязати банк повернути на користь заявника 527,90 грн. сплачених коштів.

У судовому засіданні представники позивача вимоги підтримали та просять позов задовольнити.

Відповідач у відзиві на позов проти вимог заперечив з мотивів, що у даному випадку позивач не має права заявляти вимогу покладення зобовязання на банк повернути Фонду з рахунку фізичної особи перераховані кошти.

Спірні кошти, що були перераховані позивачем, зараховано на поточний рахунок гр. ОСОБА_5, який, відповідно до договору НОМЕР_1 про відкриття фізичній особі поточного рахунку у національній валюті та його касово-розрахункового обслуговування, є його власністю, як і кошти на ньому. Власник рахунку в банку це особа, яка має виключне право розпоряджатися коштами на ньому.

Угодою №44 від 13.12.2000р., укладеною між ВАТ «Державний ощадний банк України»та Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, про зарахування на особові рахунки та виплату страхових виплат застрахованим не передбачено повернення сум виплат, що були перераховані фондом на рахунки клієнтів вже після їх смерті, та відсутній механізм такого повернення коштів з рахунків фізичних осіб.

Згідно положень ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд, ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа.

Ст. 1071 ЦК України передбачено такі підстави списання грошових коштів з рахунку: на підставі розпорядження клієнта та без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом. Відповідач зазначає, що такого рішення суду немає. Дії по списанню коштів може виконати лише особа, яка є володільцем рахунку, чи його правонаступники спадкоємці, однак, позивачем доказів наявності волі правонаступників на списання коштів не надано, відповідних вимог до них не заявлялося.

Згідно п. 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків або за розпорядженнями стягувачів у разі примусового списання коштів. Примусове списання коштів з рахунків платників ініціюють стягувачі на підставі виконавчих документів, виданих судами. Позивачем таких документів відповідачу не надано.

Відповідач вказує, що примусове списання полягає у списанні коштів, що здійснюється стягувачем без згоди платника на підставі встановлених законом виконавчих документів у передбачених законом випадках, однак позивачем заявлено вимогу зобовязати банк повернути страхові кошти, а не їх списання чи стягнення, що не передбачено чинним законодавством.

Згідно ст. 1 ЗУ “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” гроші, переказані платником отримувачу, з моменту їх зарахування на рахунок переходять у власність отримувача, ст. 30 цього закону встановлено, що переказ вважається завершеним з моменту зарахування його суми на рахунок отримувача.

Відповідно до положень ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача. Відповідач вважає, що позивачем кошти перераховано добровільно, помилок в розрахунках допущено не було.

Відповідач вважає, що він є неналежним відповідачем в даних правовідносинах, з його сторони відсутнє порушення прав позивача, оскільки заявлена вимога стосується майна (коштів), що не належить банку, підстав для задоволення позову та стягнення судових витрат на користь позивача немає, оскільки банком не допущено жодних порушень відносно фонду.

Спірні кошти належать в даний час спадкоємцям померлої особи, а тому їх слід стягувати з цих осіб.

У судовому засіданні представники відповідача проти позову заперечили, у його задоволенні просять відмовити.

Інших доказів сторонами не надано.

Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення з таких підстав:

- позивач на підставі постанови відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у місті Черкаси від 17.05.2011р. №2309/87/87/238 здійснював перерахування гр. ОСОБА_5 на його особовий рахунок щомісячні страхові виплати. Відповідно до угоди №44 від 13.12.2000р. на зарахування на особові рахунки та виплату страхових виплат застрахованим, укладеної між ВАТ «Державний ощадний банк України»та фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, гроші від фонду надходили на рахунки відповідача по справі та розподілялися на особові рахунки одержувачів коштів, в тому числі і на користь ОСОБА_5, згідно заяви якого про відкриття поточного рахунку, між ВАТ «Державний ощадний банк України»та гр. ОСОБА_5 було укладено договір НОМЕР_1 про відкриття фізичній особі поточного рахунку у національній валюті та його розрахунково-касового обслуговування;

- дані правочини не заперечені сторонами, не визнані судом недійсним, не розірвані, не спростовані та є чинним;

- суд вважає, що сторонами досягнуто згоди за всіма істотними умовами цих правочинів;

- спірні правовідносини у даному випадку врегульовані Конституцією України, ЦК України, профільними нормативно-правовими актами про банківську діяльність та соціальне страхування громадян, нормативними документами НБУ, та наявні в контексті виконання сторонами по справі угоди №44 від 13.12.2000р. відповідно до якої позивач перераховував страхові виплати через банк для зарахування на поточні рахунки громадян, виплату грошового утримання яким призначено в установленому законодавством порядку;

- відповідно до положень Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України здійснює державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та профзахворювання, в тому числі відшкодування матеріальної та моральної шкоди потерпілим та членам їх сімей;

- Порядком призначення, перерахування та проведення страхових виплат, який затверджено Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 27 квітня 2007 року №24 передбачено, що страхові виплати є щомісячними. Згідно п. 1.11. цього Порядку та ст. 37 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Фонд може відмовити у страховій виплаті потерпілому якщо мали місце: навмисні дії потерпілого, спрямовані на створення умов для настання страхового випадку; подання роботодавцем або потерпілим Фонду соціального страхування від нещасних випадків свідомо неправдивих відомостей про страховий випадок; вчинення застрахованим умисного злочину, що призвів до настаннястрахового випадку. Фонд соціального страхування від нещасних випадків може відмовити у виплатах і наданні соціальних послуг застрахованому, якщо нещасний випадок згідно із законодавством не визнаний пов'язаним з виробництвом;

- позивачем не надано доказів наявності вищевказаних підстав для припинення виплати ОСОБА_5 Суд приймає до уваги, що позивач не ставив під сумнів правомірність підстав для нарахування страхових виплат;

- із поданих позивачем доказів реєстру за серпень, вересень, жовтень 2011р. на перерахування виплат у банк, слідує, що громадянину ОСОБА_5 було перераховано 527,90 грн., тобто вимоги про стягнення 527,90 грн. заявлено на стягнення тримісячного платежу;

- право Фонду на повернення вже зарахованого на рахунок громадянина місячного платежу саме внаслідок смерті застрахованої особи ні вказаним вище Порядком, ні угодою №44, ні чинним законодавством не передбачено;

- у відповідності до ст.19 Конституції України органи державної влади та управління повинні діяти способами та в порядку, передбаченими чинним законодавством України;

- суд вважає, що оскільки чинним законодавством (ст.ст. 15, 16 ЦК України) не передбачено заявлений спосіб захисту права позивача у виді зобовязання банку повернення страхових коштів з особового рахунку громадянина НОМЕР_1, то позивач не має права на задоволення своїх позовних вимог;

- суд приймає до уваги те, що спірні кошти на банківському рахунку є власністю громадянина та, у даному випадку його спадкоємців, а не банку. Зі сторони останнього має місце лише належне виконання своїх обовязків згідно угоди №44 від 13.12.2000р. на зарахування на особові рахунки та виплату страхових виплат застрахованим. Ніяких доказів порушень прав Фонду діями банку по зарахуванню страхових коштів на рахунок застрахованого позивачем не надано. Позивач не звертався до суду з вимогами про визнання дій банку неправомірними чи визнання договору №44 недійсним.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд

України, що викладена в Постанові від 15.08.2011р. у справі №13/5026/240/2011.

В задоволенні позову належить відмовити повністю з мотивів

необґрунтованості та безпідставності. Судові витрати не стягувати.

Керуючись статтями 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до апеляційного суду на вказане рішення через Господарський суд Черкаської області.

Суддя Г.М. Скиба