Рішення № 20459903, 22.12.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" грудня 2011 р. Справа № 5023/8902/11

вх. № 8902/11

Суддя господарського суду Хотенець П.В.

при секретарі судовогозасідання Гаврильєв О.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, дов. від 20.10.2011 року 3-ї особи не з*явився відповідача - 1. Кот Т.В., арбітражний керуючий, 2. не з*явився 3-ї особи <Текст >

розглянувши справу за позовом Акціонерного товариства "Елекстер" (Elecster OYJ), м. Тояла, Фінляндія) 3-я особа Приватне підприємство "Гешефт Плюс", м. Куп*янськ

до 1. Акціонерного товариства закритого типу "Борівський молокозавод", смт. Борова , 2. Приватного підприємства "Едікула", м. Харків 3-я особа <Текст >

про витребування майна із чужого незаконного володіння та зобов*язання здійснити поставку

та за зустрічним позовом Акціонерного товариства закритого типу "Борівський молокозавод", смт. Борова

до Акціонерного товариства "Елекстер" (Elecster OYJ), м. Тояла, Фінляндія)

про визнання Мирової угоди недійсною

ВСТАНОВИВ:

Розглядається позовна вимога Акціонерного товариства "Елекстер" (Elecster OYJ) про витребування із незаконного володіння Акціонерного товариства закритого типу "Борівський молокозавод" та Приватного підприємства "Едікула" рухоме майно: установку "Елекстер"2100 л/год. ультра високотемпературної обработки - стерилізатор "Елекстер"2100 с балансуючим пристроєм - 1 шт.; обладнання безперебійної мийки "СІР" - 1шт.; комплект запасних частин та частин, що зношуються - 1 комплект; гомогенізатор Model SLOW 2000 л/год (б/в) - 1шт.; асептичну пакувальну машину (б/у) - асептичну пакувальну машину ЕА-5000 LL. - 1шт.; конвеєр для приймання пакетів - 2 шт.; елекстимаер - 1 шт.; фотоелемент для зареєстрованої печатної плівки - 2 шт.; приналежності - 1 комплект; комплект запасних частин та частин, що зношуються - 1 комплект та про зобов*язання Акціонерне товариство закритого типу "Борівський молокозавод" виконати зобов*язання, визначене пунктом 2 Мирової угоди від 06 травня 2011 року, що є додатком до Договору № 090908 від 25 вересня 2008 року, а саме: здійснити поставку предмету договору за адресою: Сонтулантіє 382, 37800 Тояла, Фінляндія та зустрічна позовна вимога Акціонерного товариства закритого типу "Борівський молокозавод" про визнання недійсною Мирову угоду від 06 травня 2011 року, укладену між Акціонерним товариством закритого типу "Борівський молокозавод" та Акціонерним товариством "Елекстер".

Представник позивача за первісним позовом у судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги і просить їх задовольнити у повному обсязі. Також надав додаткові документи, які долучається судом до матеріалів справи.

Представник третьої особи на стороні позивача за первісним позовом у судове засідання не з*явився, у наданому письмовому поясненні не заперечує проти задоволення первісного позову.

Представник першого відповідача за первісним позовом у судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечує, наполягає на задоволенні зустрічного позову.

Преставник другого відповідача за первісним позовом у судове засідання не з*явився, у відзиві проти первісного позову заперечує, погоджується із висновками, викладеними у зустрічному позові та вказує на недійсність Мирової угоди від 06 травня 2011 року у звязку з її невідповідністю вимогам закону.

Представник позивача у судовому засіданні та у наданому відзиві на зустрічну позовну заяву проти зустрічного позову заперечує, просить відмовити у його задоволенні.

У судовому засіданні 21 грудня 2011 року було оголошено перерву до 22 грудня 2011 року до 15 годин з метою виготовлення повного тексту процесуального документа.

Справу розглянуто за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача за первісним позовом та першого відповідача за первісним позовом, судом встановлено наступне.

25 вересня 2009 року між Акціонерним товариством "Елекстер" та Акціонерним товариством закритого типу "Борівський молокозавод" укладено Договір № 090908, відповідно до умов якого Продавець (Акціонерне товариство "Елекстер") продає, а Покупець (Акціонерне товариство закритого типу "Борівський молокозавод") купує визначене Договором обладнання, в кількості, за ціною та найменуванням, відповідно до Додатку 1 до Договору.

На виконання умов вказаного Договору, 03 грудня 2009 року обладнання було передано позивачем за первісним позовом першому відповідачу за первісним позовом, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною № 0080 від 03 грудня 2009 року та не спростовується сторонами.

Відповідно до пункту 10.7 Договору № 090908, право власності переходить від продавця до покупця з моменту передачі товару за товарно-транспортною накладною. Таким чином, з 03 грудня 2009 року обладнання перейшло у власність Акціонерного товариства закритого типу "Борівський молокозавод", у якого, відповідно, виникло зобовязання сплатити Акціонерному товариству "Елекстер" грошові кошти, що складають вартість обладнання, відповідно до Додатку 2 до Договору, яким встановлено порядок, строки та розмір оплати.

Рішенням господарського суду Харківської області від 24 листопада 2010 року у справі № 29/335-10 задоволено позов ПАТ "АКБ "Базис" до Акціонерного товариства закритого типу "Борівський молокозавод" та звернено стягнення на належне Акціонерному товариству закритого типу "Борівський молокозавод" нерухоме майно за адресою: Харківська область, смт. Борова, вул. Підлиманська, 3. Позивачем стверджується, що обладнання, яке було предметом купівлі-продажу за Договором № 090908, знаходилось саме у приміщенні за зазначеною адресою.

07 квітня 2011 року ПАТ "АКБ "Базис" на підставі вказаного рішення від власного імені продав вказане приміщення Приватному підприємству "Едікула" на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстрованого в реєстрі за № 1145. Отже, за ствердженням позивача обладнання перебуває саме за цією адресою, у приміщеннях, які належать Приватному підприємству "Едікула".

17 березня 2011 року господарським судом Харківської області за заявою Акціонерного товариства закритого типу "Борівський молокозавод" порушено провадження у справі № 5023/1742/11 про банкрутство Акціонерного товариства закритого типу "Борівський молокозавод", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Станом на 06 травня 2011 року перший відповідач за первісним позовом свої зобовязання щодо оплати позивачу вартості обладнання в сумі 310000,00 Євро, яке було придбано ним за зазначеним договором, не виконав. Наявність заборгованості а ні на дату порушення провадження у справі про банкрутство, а ні на дату укладення мирової угоди першим відповідачем не заперечується.

06 травня 2011 року між Акціонерним товариством "Елекстер", в особі Голови Ради директорів Юкка Халонен, та Акціонерним товариством закритого типу "Борівський молокозавод", в особі Меселевського Марка Михайловича, було укладено Мирову угоду до Договору № 090908 від 25 вересня 2009 року, відповідно до пункту 1 якої Акціонерне товариство "Елекстер" повертає повне право власності на предмет Договору № 090908 від 25 вересня 2009 року (тобто, на обладнання з обробки молока, яке було придбано Акціонерним товариством закритого типу "Борівський молокозавод" на підставі зазначеного вище Договору купівлі-продажу обладнання). Зазначена мирова угода за своєю правовою природою є додатковим договором до Договору № 090908 від 25 вересня 2009 року.

Відповідно до пункту 2 зазначеної Мирової угоди, Акціонерне товариство закритого типу "Борівський молокозавод" зобовязався повернути Акціонерному товариству "Елекстер" в строк не пізніше 31 травня 2011 року усе обладнання, отримане ним раніше за Договором від 25 вересня 2009 року, після чого, відповідно до пункту 3 тієї ж Мирової угоди, сторони більше не будуть мати претензій одна до одної за відносинами, які виникли із Договору № 090908 від 25 вересня 2009 року.

11 травня 2011 року між Акціонерним товариством "Елекстер" та Приватним підприємством "Гешефт Плюс" було укладено Договір доручення на транспортно-експедиторське обслуговування перевезення вантажів № 1105-З. Приватне підприємство "Гешефт Плюс" було доручено надати послуги, повязані з поверненням спірного обладнання у власність позивача, проте, як зазначає позивач у своїй позовній заяві, перший та другий відповідачі перешкоджають йому у доступі до обладнання та його вивезенню.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27 вересня 2011 року у справі № 5023/1742/11 розпорядником майна Акціонерного товариства закритого типу "Борівський молокозавод" призначено арбітражного керуючого Кот Т.В.

На час звернення позивача за первісним позовом до суду з позовом, першим відповідачем за первісним позовом умови Мирової угоди від 06 травня 2011 року не виконані.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зі змісту статтей 203, 215 Цивільного кодексу України випливає, що правочин може бути визнано недійсним, зокрема, якщо його зміст суперечить цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, моральним засадам суспільства, якщо особа, яка його вчиняє не має необхідного обсягу цивільної дієздатності.

Суд зазначає, що Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є спеціальним нормативним актом, який регулює усі правовідносини особи, щодо якої порушено провадження у справі про банкрутство, з приводу погашення нею будь-якої кредиторської заборгованості. Отже, з моменту порушення та до припинення провадження у справі про банкрутство до правовідносин, повязаних із погашенням кредиторських вимог, слід застосовувати саме цей Закон.

Згідно з статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", грошове зобовязання зобовязання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

До складу грошових зобовязань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також зобовязання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоровю громадян, зобовязання з виплати авторської винагороди, зобовязання перед засновниками (учасниками) боржника юридичної особи, що виникли з такої участі.

Склад і розмір грошових зобовязань, в тому числі, розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням процентів, які зобовязаний сплатити боржник, визначаються на день подачі в господарський суд заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом.

Матеріалами справи підтверджується, що на момент порушення провадження у справі № 5023/1742/11 про банкрутство Акціонерного товариства закритого типу "Борівський молокозавод", тобто, станом на 17 березня 2011року, у боржника перед Акціонерним товариством "Елекстер" існувало грошове зобовязання, а саме, зобовязання сплатити кредиторові 310000,00 Євро в якості заборгованості за Договором № 090908 від 25 вересня 2009 року.

Акціонерне товариство "Елекстер" у наданих суду поясненнях зазначив, що в результаті укладення вказаної Мирової угоди зобовязання Акціонерного товариства закритого типу "Борівський молокозавод" зі сплати грошових коштів на користь Акціонерного товариства "Елекстер" припиняються після повернення йому спірного обладнання, а тому вона є договором новації, тобто направлена на заміну зобовязання, що виникло із Договору № 090908 від 25 вересня 2009 року.

Відповідно до визначення, наведеного у статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", погашені вимоги кредиторів це задоволені вимоги кредитора, вимоги, щодо яких досягнуто згоди про припинення, у тому числі заміну зобов'язання або припинення зобов'язання іншим чином, а також інші вимоги, які відповідно до цього Закону вважаються погашеними.

Таким чином, згідно Закону погашенням зобовязання є, зокрема, його заміна або припинення іншим чином.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", мораторій на задоволення вимог кредиторів це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Частинами 6 та 7 статті 12 даного Закону передбачено, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди. Також дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів, що здійснюється боржником у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону, або керуючим санацією згідно з планом санації, затвердженим господарським судом, або ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановленому статтею 31 цього Закону. Цей перелік є вичерпним.

Крім того, мораторій на задоволення вимог кредиторів передбачає не тільки зупинення погашення грошових зобовязань, але і встановлює спеціальний порядок погашення грошових вимог кредиторів. Це означає, що поза межами справи про банкрутство жоден кредитор не може задовольнити свої грошові вимоги.

Встановлення в Законі особливого порядку задоволення майнових вимог кредиторів не припускає задоволення цих вимог в індивідуальному порядку (оскільки статтею 12 Закону передбачено введення мораторію на задоволення вимог кредиторів одночасно з порушенням провадження у справі), оскільки воно спрямоване на забезпечення визначеності об'єму його майна протягом усієї процедури банкрутства, створення необхідних умов як для подолання неплатоспроможності боржника, так і для більш повного задоволення вимог кредиторів, що проявляється у забезпеченні усіх кредиторів рівними правовими можливостями при задоволенні їх вимог, реалізації їх прав і законних інтересів, забезпеченні конституційного принципу рівності усіх перед законом, у тому числі й в умовах, коли майна боржника недостатньо для повного задоволення усіх вимог кредиторів.

За таких умов у справі про банкрутство вирішується завдання справедливого пропорційного розподілу серед кредиторів майнової (конкурсної) маси боржника. Отже, під час провадження у справі про банкрутство не може бути допущено індивідуальне задоволення вимог окремого кредитора за рахунок майна боржника, яке входить до конкурсної маси, як такого, що порушує права і законні інтереси інших кредиторів та учасників провадження у справі про банкрутство і суперечить встановленому законом спеціальному регулюванню. Виключення з цього права можуть бути встановлені лише самим Законом, зокрема, у разі задоволення вимог поточних кредиторів, вимог щодо оплати (стягнення) заробітної плати та інших вимог, на які не розповсюджується дія мораторію.

Отже, укладаючи Мирову угоду від 06 травня 2011 року сторони порушили встановлений законом порядок правовідносин у процедурі банкрутства. Зазначене виключає дійсність зазначеної угоди, оскільки вона є такою, що суперечить вимогам діючого законодавства України, а також порушує права та охоронювані законом інтереси боржника та його кредиторів.

З огляду на наведене, господарський суд вважає, що Мирова угода від 06 травня 2011 року суперечить положенням Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (що є спеціальним законом для правовідносин за участі особи, щодо якої порушено провадження у справі про банкрутство), а отже, вона укладена з порушенням вимог пункту 1 статті 203 Цивільного кодексу України, і наведене є підставою для визнання такої угоди недійсною (стаття 215 Цивільного кодексу України) з моменту її укладення (стаття 236 Цивільного кодексу України).

При цьому, відповідно до частини 1 статті 54 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором чи його заступником, громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності або його представником.

Відповідно до частини 8 статті 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", розпорядник майна має право звертатися до господарського суду у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника", правом на звернення до суду із позовом про визнання недійсними угод боржника наділено лише керуючого санацією боржника (частини 11 статті 17 Закону) та ліквідатора (частина 1 статті 25 Закону). З приписів закону прямо не випливає повноваження розпорядника майна звертатися до суду в інтересах боржника з такими позовами.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу, України господарський суд залишає позов без розгляду, зокрема, якщо позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати.

Отже, якщо під час розгляду справи господарським судом буде встановлено, що позовну заяву подано неповноважною особою, така позовна заява підлягає залишенню без розгляду.

Під час розгляду справи розпорядником майна першого відповідача за первісним позовом не доведено свого права на подання зустрічного позову про визнання угоди боржника недійсною, а отже, зустрічна позовна заява підлягає залишенню без розгляду на підставі пункту 1 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас, з урахуванням повного та всебічного дослідження матеріалів справи, суд зазначає наступне.

Пунктом1 частини 1 статті83 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству. При цьому для такого визнання не потребується вимоги будь-якої особи, зокрема, сторони по справі.

Таким чином, керуючись пунктом 1 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, суд визнає недійсною з моменту укладення Мирову угоду від 06 травня 2011 року, укладену між Акціонерним товариством "Елекстер" та Акціонерним товариством закритого типу "Борівський молокозавод".

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (стаття 216 Цивільного кодексу України).

При цьому, судом враховано, що а ні при зверненні до суду з позовом, а ні під час судового розгляду справи позивачем за первісним позовом не надано належних та припустимих доказів знаходження витребуваного позивачем за первісним позовом майна у Приватного підприємства "Едікула".

На підставі викладеного, суд дійшов переконливого висновку про те, що вимоги позивача за первісним позовом про витребування обладнання із незаконного володіння Акціонерного товариства закритого типу "Борівський молокозавод" та Приватного підприємства "Едікула" задоволенню не підлягають, оскільки є неправомірними та безпідставно заявленими.

Судові витрати, в силу статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на позивача за первісним позовом у справі.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 16, 203, 215, 236 Цивільного кодексу України, статтею 207 Господарського кодексу України, статтями 1, 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статтями 1, 4, 12, 33, 43, 47, 49, 75, частиною 1 статті 81,статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України,- <Текст >

ВИРІШИВ:

У первісному позові Акціонерного товариства "Елекстер" (Elecster OYJ), м. Тояла, Фінляндія) 3-я особа Приватне підприємство "Гешефт Плюс", м. Куп*янськ до 1. Акціонерного товариства закритого типу "Борівський молокозавод", смт. Борова, 2. Приватного підприємства "Едікула", м. Харків про витребування майна із чужого незаконного володіння та зобов*язання здійснити поставку - відмовити повністю.

Зустрічний позов Акціонерного товариства закритого типу "Борівський молокозавод", смт. Борова до Акціонерного товариства "Елекстер" (Elecster OYJ), м. Тояла, Фінляндія) про визнання Мирової угоди недійсною - залишити без розгляду.

Визнати недійсною Мирову угоду від 06 травня 2011 року, укладену між Акціонерним товариством закритого типу "Борівський молокозавод" та Акціонерним товариством "Елекстер"

Повний текст рішення підписаний 22.12.2011 року

Суддя (підпис< Текст >Хотенець П.В.

<Текст >