Рішення № 20459900, 19.12.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2011 р. Справа № 5023/10303/11

вх. № 10303/11

Суддя господарського суду Тихий П.В.

при секретарі судовогозасідання Михайлюк В.Ю.

за участю представників сторін:

ФОП ОСОБА_1 - не з"явився

ПП "Тетяна М Г" - не з"явився

Харківської міської ради - не з"явився

Інспекції ДАБК у Харківській області - не з"явився

розглянувши справу за позовом ФОП ОСОБА_1, м. Харків

до ПП "Тетяна М Г" м. Харків 3-я особа <Текст >

про стягнення коштів

та зустрічний позов ПП "Тетяна М Г", м. Харків до

ФОП ОСОБА_1, м. Харків та до Харківської міської ради, м. Харків

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - 2 - Інспекція державного архітектурно - будівельного контролю у Харківській області

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

ФОП ОСОБА_1 звернулася до господарського суду Харківської області з позовом до ПП "Тетяна М Г" про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 121000 грн.

Ухвалою суду від 13.12.11 р. було порушено провадження по справі та призначено справу до розгляду на 19.12.11 р.

13.12.11р. від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої він просить суд визнати дійсним договір купівлі - продажу від 10.06.10 р., підписаний між сторонами, яку було прийнято судом.

До суду надійшов зустрічний позов відповідача ПП "Тетяна М Г" до ФОП ОСОБА_1 та до Харківської міської ради про визнання за відповідачем права власності нежитлову будівлю магазину продовольчих та непродовольчих товарів загальною площею 138,8 кв.м. по АДРЕСА_1.

Зустрічний позов було прийнято судом до розгляду.

Представники сторін в судове засідання не з"явились.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення присутніх представників сторін, суд встановив наступне.

Позивач, в обгрунтування своїх вимог, вказує на те, що позивач, на підставі договору купівлі - продажу від "10" червня 2010 року придбав у відповідача нерухоме майно нежитлову будівлю магазину продовольчих та непродовольчих товарів по АДРЕСА_1 вартістю 121000 грн., а відповідач в порушення умов договору (п. 1.7) ухиляється від його нотаріального посвідчення.

Згідно частини 4 статті 203 Цивільного кодексу України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або погодженням сторін.

Відповідно до статті 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно статті 335 Цивільного кодексу України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивач не надав суду доказів фактичного виконання позивачем договірних зобовязань, а саме, здійснення дій, направлених на нотаріальне посвідчення договору, здійснення розрахунку за договором з відповідачем, або доказів того, що відповідач ухиляєвся від виконання договору купівлі - продажу від 10.06.10р.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Стаття 203 ЦК України визначає загальні вимоги, додержання яких с необхідним для чинності правочину зокрема:

1 - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

2 - особа, яка вчинять правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

3 - волевиявлення учасника правочину мас бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

4 - правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

5 - правочин мас бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

6 - правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Спірний договір купівлі - продажу від 15.12.10 було укладено сторонами в простій письмові формі, та в подальшому його не було посвідчено нотаріально, що дає суду підстави прийти до висновку, що данний договір є недійсним.

За таких обставин, суд визнав позовні вимоги ФОП ОСОБА_2 необгрунтованими, такими, що не підтверджуються наданими суду доказами та не підлягають задоволенню.

Дослідивши обставини, викладені в зустрічному позові та нададі до матеріалів справи документи, суд встановив наступне.

Приватним підприємством «ТЕТЯНА МГ» за власні кошти виконано будівництво нежитлової будівлі магазину продовольчих та непродовольчих товарів по АДРЕСА_1. Роботи виконано без розробки проекту та отримання дозволу на початок будівельних робіт тобто самочинно.

Зазначена нежитлова будівля побудована на земельній ділянці яка надана позивачу рішенням сесії Харківської міської ради від 28.09.2005 року.

З метою підтвердження можливості подальшої безпечної експлуатації нежитлової будівлі ПП «ТЕТЯНА МГ» було замовлено технічний висновок про стан конструкцій та можливості подальшої експлуатації магазину продовольчих та непродовольчих товарів по АДРЕСА_1.

Згідно технічного висновку загальна площа нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 складає- 138,8кв.м..

Відповідно до розділу «Висновки та рекомендації» технічного висновку стан будівельних конструкцій на момент огляду забезпечує несучу здатність, достатню для експлуатації будівлі. Експлуатація не суперечить будівельно технічним, санітарним та протипожежним нормам.

З огляду на те, що будівництво виконано без розробки проекту та отримання дозволу на початок будівельних робіт Позивач не має можливості оформити права на нерухомість належним чином.

Ст. 319 ЦК України закріплено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-яки дії, які не суперечать закону.

В результаті проведеного будівництва відповідачем було створено новий об'єкт права власності.

Згідно зі ст. 376 ч. 1 ЦК України будівля вважається самочинним будівництвом, якщо вона збудована без належного дозволу чи належно затвердженого проекту.

Виходячи з того, що будівництво спірних приміщень проводилось без отримання належного дозволу на початок будівельних робіт та даний об'єкт не був прийнятий в експлуатацію в установленому порядку, він вважається самочинно збудованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Зміст права власності становлять три складові (ст. 317 ЦК України): право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Володіння майном - це юридично закріплена можливість фактично мати майно, впливати на нього в будь-який момент, здійснювати щодо такого майна свою волю.

Право користування полягає в юридично закріпленій можливості власника використовувати корисні якості майна для себе, мати з цього певний зиск та вигоду. Право розпорядження - це можливість власника установлювати, змінювати та припиняти юридичне існування майна.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) цією особою, якщо інше не передбачено договором або законом.

Згідно ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, а відповідно до ч.2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільного права є його визнання. Також, слід зазначити, що підставою для проведення державної реєстрації прав власності на нерухоме майно відповідно до п. 10 додатку № 1 до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно затвердженого наказом Мін'юсту № 7/5 від 07.02.2002 р. є рішення судів, третейських судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності. Зважаючи на викладене вище, суд, визнав зустрічні позовні вимоги обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За таких обставин, керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 60, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

В позові ФОП ОСОБА_1 до ПП "Тетяна М Г" відмовити повністю.

Зустрічний позов ПП "Тетяна М Г" до ФОП ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Зустрічний позов ПП "Тетяна М Г" до Харківської міської ради задовольнити повністю.

Визнати за Приватним підприємством «ТЕТЯНА МГ» (Код ЄДРПОУ 22677105, м. Харків, вул. Полтавський шлях, 144-б) право власності на нежитлову будівлю магазину продовольчих та непродовольчих товарів по АДРЕСА_1 загальна площа якої складає - 138,8 кв.м.

Суддя (підпис< Текст >Тихий П.В.

<Текст >