Рішення № 20459823, 13.12.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2011 р. Справа № 5023/9214/11

вх. № 9214/11

Суддя господарського суду Шатерніков М.І.

при секретарі судовогозасідання Вишневський О.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, дов. від 12.11.2010 року

першого відповідача - не з'явився

другого відповідача - не з'явився 3-ї особи <Текст >відповідача - <Текст >3-ї особи <Текст >

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Вавилон", м. Харків 3-я особа <Текст >

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фасади України", м. Київ

2. Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Харків 3-я особа <Текст >

про стягнення 29784,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просить суд солідарно стягнути з ТОВ "Фасади України" та Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 заборгованість, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням першим відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором оренди № 000000190, укладеним 12.11.2010 року. Відповідно вимог позовної заяви, заявлена до стягнення сума заборгованості становить 29784,00 грн. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що перший відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання передбачені договором оренди щодо оплати орендних платежів за користування обладнанням. Обґрунтовуючи свої вимоги до другого відповідача позивач посилається на договір поруки, укладений між позивачем та другим відповідачем 12 листопада 2011 року. Судові витрати просить суд покласти на відповідача.

Позивач надав суду заяву (вх. № 24988 від 13.12.11) про відмову від частини позовних вимог, в якій відмовляється від позовних вимог до ФОП ОСОБА_2

Враховуючи, що згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд приймає заяву позивача як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству і продовжує розгляд справи з її урахуванням.

Представник позивача у судовому засіданні наполягає на задоволенні уточнених позовних вимог у повному обсязі.

Перший відповідач свого повноважного представника у судове засідання не направив, відзив на позов та витребувані судом документи не надав.

Другий відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

12 листопада 2010 року між ТОВ "СК Вавілон" (позивач) та ТОВ "Фасади України" (перший відповідач) було укладено Договір оренди № 000000190, відповідно до умов якого, позивач зобовязався передати у тимчасове користування обладнання, а перший відповідач зобовязався сплачувати позивачу орендну плату, а по закінченню строку оренди повернути йому обладнання. Найменування обладнання, його комплектність зазначаються в акті прийому - передачі обладнання в оренду до договору, який є його невідємною частиною (п. 1 договору).

Пунктом 2 договору оренди сторони домовились, що орендна плата за користуванням орендованим обладнанням нараховується на підставі розцінок орендодавця із розрахунку за одну добу та зазначається в додатку № 1, яке затверджується сторонами та є невідємною частиною договору. В матеріалах справи міститься протокол узгодження цін, підписаний сторонами договору, яким сторони погодили вартість оренди переданого в оренду обладнання.

Відповідно до п. 4.3 договору оренди строк оренди обладнання розраховується, як різниця між датою приймання обладнання з оренди та датою передачі обладнання в оренду, за умови 100% повернення обладнання в технічно справному і незабрудненому стані.

Факт передачі майна в оренду підтверджується актом передачі обладнання в тимчасове користування, згідно якого позивач передав першому відповідачу обладнання, та в якому визначено час початку оренди 18:50, 12.11.2010 року.

В матеріалах справи відсутні докази передачі першим відповідачем обладнання з оренди (акт прийому обладнання з оренди).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач протягом всього терміну дії договору оренди належним чином виконував взяті на себе зобов'язання, однак, в порушення умов договору першим відповідач, порушуючи п. 6.2.1 Договору оренди, не здійснив оплату за користування обладнанням у повному обсязі станом на 01.09.2011 року за період з 12 листопада 2010 р. по 01 вересня 2011 р., в зв'язку з чим згідно розрахунку позивача, наявного в матеріалах справи, заборгованість першого відповідача перед позивачем склала 29784,00 грн.

Наявність заборгованості підтверджується матеріалами справи.

Позивач надіслав на адресу першого відповідача лист-вимогу, в якій, на підставі ч. 3 ст. 530 Цивільного кодексу України, вимагав у відповідача сплатити протягом семи днів виниклу заборгованість з орендної плати за оренду обладнання, проте, вказана вимога залишилась без відповіді, заборгованість не сплаченою, що і стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду.

На момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні докази погашення заборгованості в добровільному порядку.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи вищевикладене, перший відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з перераховування орендних платежів на розрахунковий рахунок позивача та не надав доказів відсутності заборгованості перед позивачем, хоча мав таку можливість.

12.11.2010 року між позивачем та другим відповідачем було укладено договір поруки, відповідно до умов якого другий відповідач зобов'язався солідарно відповідати перед позивачем за виконання 2-им відповідачем зобов'язань за договором оренди № 000000190 від 12.11.2010 року.

Згідно ч.1 ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Зважаючи на вищевикладене, позивач звернувся з позовом до 1-го та 2-го відповідача про стягнення солідарно суми заборгованості у розмірі 29784,00 грн. за договором оренди № 000000190 від 12.11.2010 року. Однак, під час розгляду справи позивач відмовився від позову в частині стягнення з Фізичної особи ОСОБА_2 та судом було прийнято відмову від позову в частині позовних вимог до другого відповідача як таку, що не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в цій частині згідно п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача. Справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

Згідно ч.3 ст. 17 Господарського процесуального кодексу України справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.

В п. 27.5. Рекомендацій Вищого господарського суду України від 27.06.2007 р. за № 04-5/120 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" зазначено, якщо господарський суд, який прийняв справу до свого провадження з додержанням правил підсудності, залучив іншого відповідача чи замінив неналежного відповідача і у зв'язку з цим справа стала підсудною іншому господарському суду, питання про підсудність визначається за правилом частини третьої статті 17 ГПК України, за винятком випадків, коли наслідком змін на стороні відповідача стає виключна підсудність справи.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що уразі відмови позивача від позову в частині стягнення заборгованості з одного із відповідачів під час розгляду справи, справа повинна бути розглянута по суті тим судом, який прийняв справу до свого провадження з додержанням правил підсудності.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що дана справа повинна бути розглянута по суті господарським судом Харківської області.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Загальні умови виконання зобов'язання встановлені ст. 526 ЦК України згідно якої зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Наведені обставини свідчать про те, що перший відповідач не виконав належним чином своїх обов'язків відповідно до договору оренди № 000000190 від 12.11.2010 року, у зв'язку з чим порушив вимоги ст. 526 Цивільного кодексу України, що призвело до його заборгованості перед позивачем на вищезазначену суму.

Враховуючи доведеність факту порушення першим відповідачем умов діючого законодавства, не надання суду доказів про погашення боргу суд знаходить позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в межах суми основного боргу у розмірі 29784,00 грн.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що перший відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача в частині стягнення з першого відповідача заборгованості з орендної плати у розмірі 29784,00 грн., правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Тобто суд вважає за необхідне покласти на першого відповідача витрати по сплаті державного мита у розмірі 297,84 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн., оскільки з його вини справу було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 75, 78, п.4 ч.1 ст.80, 82-85, Господарського процесуального кодексу України; -

<Текст >

ВИРІШИВ:

Прийняти відмову позивача від позову в частині вимог до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2.

В частині позовних вимог до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 провадження у справі припинити.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Вавилон" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фасади України" задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фасади України" (03134, м. Київ, вул. Булгакова, 16; код ЄДРПОУ 35506749) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Вавилон" (61153, м. Харків, просп. Пятдесятиріччя ВЛКСМ, 56, офіс 324; код ЄДРПОУ 33817618) 29784,00 грн. заборгованості з орендної плати; 279,84 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішення законної сили.

Суддя (підпис< Текст >Шатерніков М.І.

Повний текст судового рішення підписано 19.12.2011 року.