Рішення № 20459742, 27.12.2011, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" грудня 2011 р.Справа № 5013/1854/11 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. при секретарі судового засідання Гордієнко А.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 5013/1854/11

за позовом: Прокурора Кіровоградського району в інтересах держави в особі:

позивача І - Бережинської сільської ради, Кіровоградська область, Кіровоградський район, с. Бережинка

позивача ІІ - Кіровоградської районної ради Кіровоградської області, м. Кіровоград

позивача ІІІ - Кіровоградської обласної ради, м. Кіровоград

до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Кіровоград

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Управління Держкомзему у Кіровоградському районі Кіровоградської області, м.Кіровоград

про стягнення 25 513,00 грн.

Представники сторін:

від прокуратури - Боруш А.О., посвідчення № 1114 від 25.05.2011р., помічник прокурора Кіровоградського району;

від позивача І (Бережинської сільської ради) - ОСОБА_3, довіреність від 27.12.2011р.;

від позивача ІІ (Кіровоградської районної ради) - ОСОБА_4, довіреність № 01-10-777/1 від 23.11.2011р., начальник відділу правового забезпечення та документообігу виконавчого апарату Кіровоградської районної ради;

від позивача ІІІ (Кіровоградської обласної ради) - ОСОБА_5, довіреність № 11-119/1 від 15.11.2011р., начальник відділу правового та кадрового забезпечення виконавчого апарату обласної ради;

від відповідача - участі не брали;

від 3-ї особи - участі не брали.

В судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Прокурором Кіровоградського району в інтересах держави в особі Бережинської сільської ради (позивач І), Кіровоградської районної ради (позивач ІІ), Кіровоградської обласної ради (позивач ІІІ) подано позовну заяву з вимогами стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість по відшкодуванню втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва в сумі 25513 грн. на рахунок Бережинської сільської ради р/р 33219848700197, код 23684886, МФО 823016.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до розпорядження голови Кіровоградської обласної державної адміністрації №893-р від 14.10.2010 р. відповідачу за рахунок земель сільськогосподарського призначення надано в оренду строком на п'ять років земельну ділянку для автозупинки вантажівок і розміщення центру дозвілля кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1" та визначено розмір втрат сільськогосподарського виробництва, пов'язаних з вилучення земель сільськогосподарських угідь в сумі 25513,00 грн., які підлягали відшкодуванню відповідачем у двомісячний термін. Натомість, відповідач нараховану суму втрат сільськогосподарського виробництва у розмірі 25513,00 грн. не відшкодував, чим завдав шкоди державним інтересам.

Позивачем І (Бережинська сільська рада) позовні вимоги прокурора підтримано в повному обсязі.

Позивачами ІІ і ІІІ (Кіровоградська районна рада та Кіровоградська обласна рада) позовні вимоги прокурора не підтримано.

Господарським процесуальним кодексом України передбачено представництво прокуратурою інтересів держави в господарському суді у формі участі у розгляді справ, порушених за його позовами.

Відповідно до частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

За частинами 5, 6 статті 29 Господарського процесуального кодексу України відмова прокурора від поданого ним позову не є обов'язковою для позивача, і так само відмова позивача від позову не є обов'язковою для прокурора. У відповідних випадках спір підлягає вирішенню по суті. Як зазначено у роз'ясненні Президії Вищого господарського суду України від 22.05.2002 р. N 04-5/570 "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам", лише у разі коли обидва згадані учасники судового процесу - прокурор і позивач - заявили про відмову від позову, суд може припинити провадження зі справи згідно з пунктом 4 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог частини шостої статті 22 цього кодексу.

Враховуючи наведене та відсутність в матеріалах справи письмових заяв прокурора і позивачів про відмову від поданого позову, господарський суд розглядає справу по суті.

Відповідач надав письмовий відзив (а.с. 70-71), в якому не погодився з позовними вимогами та просить відмовити у їх задоволенні повністю. Мотивуючи свої заперечення, відповідач посилається на те, що договір оренди землі з відповідачем не укладено та дані щодо фактичної передачі і використання відповідачем землі відсутні. Розрахунок втрат не затверджений, не погоджений управлінням земельних ресурсів та відповідачу не вручався. Позивачем не доводиться факт спричинення відповідачем втрат сільськогосподарського виробництва.

В судовому засіданні 27.12.2011 р. представником прокурора і позивача І позовні вимоги підтримано; представниками позивачів ІІ і ІІІ вимоги прокурора не підтримано; представник відповідача в судове засідання не з'явився.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відкладення розгляду справи можливе лише в межах строку вирішення спору.

З огляду на вищенаведене, враховуючи граничний строк вирішення спору у даній справі, належне повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання (а.с. 120-121), подання ним відзиву та прийняття участі представником відповідача в засіданні суду 24.11.2011 р., господарський суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Розглянувши наявні у справі документі та оцінивши подані сторонами докази і наведенні представниками прокурора, сторін пояснення в обґрунтування підстав позову і заперечень проти позовних вимог, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням голови Кіровоградської обласної державної адміністрації № 893-р від 14.10.2010 р. приватному підприємцю ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок для автозупинки вантажівок та розміщення центру дозвілля кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1"; надано в оренду терміном на п'ять років земельні ділянки загальною площею 2939,1 кв.м, з них: земельна ділянка № 1 площею 2610,50 кв.м, у тому числі по угіддях - 983,07 кв.м рілля та 1627,43 кв.м - інші захисні насадження, ділянка №2 площею 328,60 кв.м - інші захисні насадження, за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у запасі, для автозупинки вантажівок та розміщення центру дозвілля кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1" на території Бережинської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області (а.с. 8, 58-59).

Вказаним розпорядженням визначено категорію зазначеної земельної ділянки - землі промисловості, транспорту, зв'язку, оборони, енергетики та іншого призначення (абз. 2 п. 2 розпорядження); зобов'язано приватного підприємця ОСОБА_1 у двомісячний термін відшкодувати 25513,00 грн. втрат сільськогосподарського виробництва, пов'язаних з вилученням сільськогосподарських угідь (п. 3 розпорядження); доручено Кіровоградській районній державній адміністрації встановити розмір орендної плати та після повного відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва укласти договір оренди земельних ділянок з приватним підприємцем ОСОБА_1 (п. 4 розпорядження).

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

В силу вимог статті 17 та положень п. 12 перехідних положень Земельного кодексу України місцеві державні адміністрації уповноважені розпоряджатися земля державної власності в межах, визначених цим кодексом, а до розмежування земель державної та комунальної власності - розпоряджатися землями, що знаходяться за межами населених пунктів.

Частиною 1 статті 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

У відповідності до частини 1 статті 123 Земельного кодексу України рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або у разі надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).

Згідно зі статтею 20 Земельного кодексу України зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Стаття 23 Земельного кодексу України встановлює пріоритет земель сільськогосподарського призначення по відношенню до інших видів цільового використання.

Так, за положеннями наведеної норми землі, придатні для потреб сільського господарства, повинні надаватися насамперед для сільськогосподарського використання.

В напрямку забезпечення пріоритетності земель сільськогосподарського призначення статтями 207-209 Земельного кодексу України передбачено відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, до яких включаються втрати сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників, а також втрати, завдані обмеженням у землекористуванні та погіршенням якості земель.

Згідно зі статтею 207 Земельного кодексу України відшкодуванню підлягають втрати сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, перелогів, сінокосів, пасовищ), лісових земель та чагарників як основного засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві внаслідок вилучення (викупу) їх для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом. Відшкодуванню підлягають також втрати, завдані обмеженням прав власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, або погіршенням якості угідь внаслідок негативного впливу, спричиненого діяльністю громадян, юридичних осіб, органів місцевого самоврядування або держави, а також у зв'язку з виключенням сільськогосподарських угідь, лісових земель і чагарників із господарського обігу внаслідок встановлення охоронних, санітарних та інших захисних зон.

Зі змісту зазначеної норми випливає, що відшкодування втрат передбачає компенсацію негативних наслідків соціально-економічного, екологічного характеру, що настають внаслідок переведення особливо цінних земель сільськогосподарського призначення та лісового фонду до інших категорій земель, а також у разі обмеження землекористування чи погіршення якості земель, які втрачають свою функцію головного засобу виробництва у сільському і лісовому господарстві та вибувають з господарського обігу.

Порядок визначення втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.97 року N 1279.

Згідно названого Порядку зазначені в статті 207 Земельного кодексу України втрати розраховуються на основі нормативів цих втрат по Автономній Республіці Крим, областях, містах Києву та Севастополю згідно формул, наведених у Порядку.

Пунктом 4 Порядку передбачено, що відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, спричинених вилученням сільськогосподарських і лісових угідь для цілей, не пов'язаних із веденням сільського і лісового господарства, провадиться юридичними і фізичними особами в двомісячний термін після затвердження в установленому порядку проекту відведення їм земельних ділянок, а у випадках поетапного освоєння відведених угідь для добування корисних копалин відкритим способом - у міру їх фактичного надання.

Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням голови Кіровоградської обласної державної адміністрації №893-р від 14.10.2010 р. при надані відповідачеві в оренду земельної ділянки за рахунок земель сільськогосподарського призначення одночасно було змінено цільове призначення зазначеної земельної ділянки на землі промисловості, транспорту, зв'язку, оборони, енергетики та іншого призначення і встановлено двомісячний строк для відшкодування відповідачем втрат сільськогосподарського виробництва, пов'язаних з вилученням сільськогосподарських угідь, в розмірі 25513,00 грн.

Отже, внаслідок надання відповідачеві в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення для потреб, не пов'язаних з веденням сільськогосподарського виробництва (розміщення автозупинки вантажівок та кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1"), та зміни у зв'язку з цим її цільового призначення, відбулось фактичне вилучення сільськогосподарських угідь з категорії земель сільськогосподарського призначення, що є підставою для відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва. Отримання відповідачем земельної ділянки в оренду на зазначених вище умовах, зобов'язує останнього оплатити відповідні втрати в розрахованому розмірі.

При цьому, господарський суд враховує, що розрахунок втрат, який здійснений Державним підприємством "Кіровоградський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" на основі проекту землеустрою відповідної земельної ділянки, відповідачем не заперечується та документально ним не спростовується.

Відшкодування відповідачем втрат у розмірі 25513,00 грн. передбачено розпорядженням голови Кіровоградської обласної державної адміністрації №893-р від 14.10.2010 р., яке на дату розгляду справи є чинним.

Стосовно заперечень відповідача, що позивачем не доведено факту спричинення відповідачем втрат сільськогосподарського виробництва, господарський суд зазначає про те, що вказані втрати не є збитками та підставою їх відшкодування є, зокрема, вилучення сільськогосподарських угідь для використання їх у цілях, не пов'язаних із веденням сільського господарства. При цьому, норми статті 207-209 Земельного кодексу України не встановлюють таку виключну умову для відшкодування втрат, як примусове вилучення земель.

Виходячи з приписів п. 4 Порядку визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, строк сплати суми втрат сільськогосподарського виробництва є нормативно визначеним. Згідно наведеного пункту відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, спричинених вилученням сільськогосподарських і лісових угідь для цілей, не пов'язаних із веденням сільського і лісового господарства, провадиться юридичними і фізичними особами в двомісячний термін після затвердження в установленому порядку проекту відведення їм земельних ділянок, а у випадках поетапного освоєння відведених угідь для добування корисних копалин відкритим способом - у міру їх фактичного надання.

З матеріалів справи слідує, що розпорядженням голови Кіровоградської обласної державної адміністрації №893-р від 14.10.2010 р. було затверджено проект землеустрою щодо відведення відповідачеві в оренду земельної ділянки. Як слідує з даного розпорядження, земельна ділянка надавалась для розміщення автозупинки вантажівок та центру дозвілля кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1", наявність яких на земельній ділянці відповідачем не заперечується та документально не спростовується.

Доказів на підтвердження наявності будь-якої з підстав, вказаних у ч.1 статті 208 Земельного кодексу України, яка б звільняла відповідача від сплати відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва, матеріали справи не містять.

З урахуванням вищенаведеного, господарський суд приходить до висновку про наявність у відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 обов'язку відшкодувати втрати сільськогосподарського виробництва у передбаченому розпорядженням розмірі 25513,00 грн.

Згідно із статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до статті 209 Земельного кодексу України втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, зумовлені вилученням сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників, підлягають відшкодуванню і зараховуються до відповідних бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України.

Згідно з п. 4 статті 69 Бюджетного кодексу України до доходів загального фонду місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать кошти від відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, що зараховуються у розмірі: 100 відсотків - до бюджетів міст Києва та Севастополя, 25 відсотків - до бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів, 75 відсотків - до бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, 15 відсотків - до районних бюджетів, 60 відсотків - до бюджетів міст районного значення, селищ і сіл.

Як зазначено у листі Головного управління Державного казначейства України у Кіровоградській області від 21.12.2011 р. №15-6/22-382, кошти від відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва зараховуються на розподільчі рахунки тих територій, по яких вилучаються сільськогосподарські угіддя та розподіляються органами казначейства за нормативами, визначеними Бюджетним кодексом України до обласного, районного та бюджетів сільських, селищних рад (а.с. 100).

За частиною 2 статті 209 Земельною кодексу України кошти, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, використовуються на освоєння земель для сільськогосподарських і лісогосподарських потреб, поліпшення відповідних угідь, охорону земель відповідно до розроблених програм та проектів землеустрою, а також на проведення інвентаризації земель, проведення нормативної грошової оцінки землі, розмежування земель державної та комунальної власності. Використання цих коштів на інші цілі не допускається.

Враховуючи наведене та специфіку цільового використання коштів, які надходять в порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, Прокурором Кіровоградського району у межах наданих йому законом повноважень щодо представництва інтересів у суді обґрунтовано подано позов в інтересах держави в Бережинської сільської ради, Кіровоградської районної ради та Кіровоградської обласної ради.

Оскільки прокурором в позовній заяві самостійно визначено в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовано необхідність їх захисту, а також вказано органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, позов у даній справі пред'явлено прокурором із дотриманням положень, викладених у Рішенні Конституційного Суду України від 08.04.99 N 3-рп/99 у справі N 1-1/99 та відповідно до вимог статті 2 Господарського процесуального кодексу України.

Беручи до уваги викладене та наведені вимоги чинного законодавства в їх сукупності, позов прокурора Кіровоградського району, поданий в інтересах держави в особі Бережинської сільської ради, Кіровоградської районної ради та Кіровоградської обласної ради до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва в сумі 25 513,00 грн. на рахунок Бережинської сільської ради підлягає задоволенню в повному обсязі.

За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент подання позову до суду) державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету. Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Положення Закону України "Про судовий збір", який набрав чинності з 01.11.2011 р., застосуванню не підлягають, оскільки позовну заяву подано до господарського суду до зазначеної дати.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82, 84, 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) втрати сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва в сумі 25513,00 грн. в доход бюджету на рахунок Бережинської сільської ради (27605, Кіровоградська область, Кіровоградський район, с. Бережинка, вул. Боженка, 107), р/р 33219848700197, код 23684886, МФО 823016.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в доход державного бюджету (отримувач коштів - УДК у м. Кіровограді, банк отримувача - ГУДКУ у Кіровоградській області, МФО 823016, № рахунку: 31115095700002, ідентифікаційний код: 24145329, код бюджетної класифікації: 22090200 "Державне мито, не віднесене до інших категорій") - 255,13 грн. державного мита.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в доход державного бюджету (отримувач коштів - УДК у м. Кіровограді, банк отримувача - ГУДКУ у Кіровоградській області, МФО 823016, № рахунку: 31214264700002, ідентифікаційний код: 24145329, код бюджетної класифікації: 22050003 "Надходження від оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах (місцеві господарські та апеляційні господарські суди)" - 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Згідно частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дане рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя В.В.Тимошевська

Повне рішення складено 30.12.2011 р.