Рішення № 20458633, 20.12.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2011 р. Справа № 5023/9166/11

вх. № 9166/11

Суддя господарського суду Присяжнюк О.О.

при секретарі судовогозасідання Стрижак О.М.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, довіреність №02/7-2615 від 21.11.2011 р.; ОСОБА_2., довіреність № 02/7-2616 від 21.11.2011 р.

3-ї особи <Текст >відповідача - ОСОБА_3, довіреність б/н від 14.10.2011 р., ОСОБА_4., довіреність б/н від 30.09.2011 р. 3-ї особи <Текст >

розглянувши справу за позовом ДРГП "Донецькгеологія", м. Атремівськ Донецької області 3-я особа <Текст >

до Місцевої громадської організації "Ізвєстія", с. Верхнє Водяне 3-я особа <Текст >

про стягнення 108398,42 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача на користь позивача 108398,42 грн., у тому числі 76560,00 грн. боргу, 11031,12 грн. пені та 20807,30 грн. штрафу за договором Вб-09-18 від 18.05.2009 року. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання в частині оплати послуг за договором, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка до цього часу не погашена.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі, 16.12.2011 року надав до суду додаткові документи на виконання вимог попередньої ухвали суду, які досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечує проти позову з підстав, викладених у відзиві на позов. Зокрема, відповідач вважає, що з боку позивача не були виконані належним чином договірні зобов'язання, та що позивачем не надано суду доказу в підтвердження своїх вимог, а саме: не було надано технічного завдання у якому зазначаються зміст та обєми підрядних робіт, підписаного між сторонами кошторису, бурового журналу, в якому ведеться облік робочого часу та виконаних робіт, табелю виходу днів робітників бурової бригади та підписаних між сторонами актів КБ-2, типову форму якого затверджено Наказом № 554 Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009 року.

20.12.2011 року представник позивача надав до суду заперечення до відзиву, які досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

18.05.2009 року між Державним регіональним геологічним підприємством “Донецькгеологія” (Підрядник) та Місцевою громадською організацією “Ізвєстія” (Замовник) укладений договір підряду № Вб-09-18 (надалі - Договір), відповідно до умов якого замовник доручає підряднику виконати бурові роботи по підйому насосу ЕЦВ зі свердловини № 8 у с. Самойлівка.

У відповідності до п. 1.2. укладеного Договору, зміст та обєми робіт встановлюються технічним завданням, відповідно до якого в силу наведених вище положень Договору підрядник зобовязаний здійснювати будівельні роботи.

Відповідно до умов п.п. 2.2 Договору, сторони встановили вартість робіт у сумі 25686,50 грн., в т. ч. ПДВ 4281,10 грн., на підставі п.п. 3.2 Договору, позивач зобовязаний був виконати роботи до червеня 2009 року.

Згідно з матеріалами справи, 01.09.2009 року у звязку із неможливістю позивачем виконати роботи у зазначений строк та враховуючи виникнення додаткових витрат, оскільки, за твердженнями позивача, виникли обставини, які суттєво ускладнювали роботи по підійманню насосу зі свердловини, сторони уклали додаткову угоду № 1 до Договору.

Відповідно до п. 3 додаткової угоди № 1 від 01.09.2009 р. вартість додаткових робіт складає 23754,50 грн.

Згідно з п. 4 додаткової угоди № 1 від 01.09.2009 р. кінцевий строк виконання робіт 30.11.2009 р.

11.05.2010 року між сторонами укладена додаткова угода № 2 до Договору.

Відповідно до п.п. 1.1. додаткової угоди № 2 від 11.05.2010 року до договору встановлено, що підрядник виконує додаткові обєми робіт, перелік яких перерахований в кошторисі, що погоджений сторонами та є невідємною частиною зазначеної додаткової угоди до договору підряду.

Згідно з п. 2.1. додаткової угоди № 2 від 11.05.2011 р. загальна вартість робіт визначається по вартості станко-години роботи бурового агрегату підрядника та є підставою для проведення взаємних розрахунків.

У відповідності до Додаткової угоди № 2 від 11.05.2011 р, п.п. 2.3., вбачається, що підтвердженням виконаних робіт та підставою для їх оплати є буровий журнал, в якому ведеться облік робочого часу та виконаних робіт, після чого складається табель виходу днів робітників бурової бригади, а саме на підставі якого провадиться оплата за відроблений час на протязі 3-х календарних днів після підписання сторонами акта КБ-2, форми 3.

У своєму позові позивач вказує на те, що з боку відповідача не в повному обсязі виконані умови Договору в частині оплати за виконані роботи та здійснена була лише часткова оплата у розмірі 36013,19 грн., а сума боргу складає 76560,00 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Укладений між позивачем та відповідачем Договір за своєю правовою природою є договором підряду, відповідно, правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачем, регулюються положеннями глави 61 ЦК України “Підряд”.

Відповідно до ч.1, ч. 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно до ст. 843 ЦПК України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Відповідно ст. 844 ЦПК України, ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником.

Згідно ст. 854 ЦПК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які належним чином затверджені документи, які б встановлювали ціну робіт, послідовність та порядок їх виконання.

Відповідно до ч.1 ст. 631 ЦК України, строкомдоговору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обовязки відповідно додоговору.

Строкивиконання роботи або її окремих етапів, відповідно до ч.1 ст. 846 ЦК України, встановлюються удоговорі підряду.

Відповідно до додаткової угоди № 1 від 01.09.2009 р. до Договору, сторони встановили кінцевий строк виконання робіт, а саме до 30.10.2009 р.

Згідно, подальших додаткових угод до Договору строк виконання робіт не подовжувався.

В силу вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог та заперечень.

Виходячи з умов Договору, позивач повинен був закінчити усі роботи по підійманню насосу зі свердловини 30.11.2009р., однак, останній не надав суду доказів в підтвердження виконання робіт в зазначений строк.

Крім того, позивачем не додержано умов п. 1.1. розділу 1 та п. 2.1., 2.3. розділу 2 Додаткової угоди № 2 до Договору № Вб-09-18 від 18.05.2009 року, а саме: з матеріалів справи вбачається, що позивач не надав суду доказу в підтвердження своїх вимог, зокрема, не було надано технічного завдання у якому зазначаються зміст та обєми підрядних робіт, підписаного між сторонами кошторису, бурового журналу, в якому ведеться облік робочого часу та виконаних робіт, табелю виходу днів робітників бурової бригади та підписаних між сторонами актів КБ-2, типову форму якого затверджено Наказом № 554 Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009 року.

Відповідно до розрахункових документів, наданих відповідачем, загальна сума сплачених відповідачем коштів за Договором складає 68299,28 грн.

У відповідності до ч. 2.4. Додаткової угоди № 2 до Договору № Вб-09-18 від 18.05.2009 року, необхідні додаткові витрати, що виникають в процесі роботи Підрядник виконує самостійно за рахунок власних коштів, що компенсуються Замовником у вказаному порядку пп.. 2.2, 2.3 Договору, погодивши ці роботи з Замовником.

Як свідчать матеріали справи, з боку відповідача були понесені додаткові витрати під час виконання позивачем бурових робіт, а саме: були надані матеріальні ресурси (металопрокат, матеріали, ГСМ та інш.); були виконані газозварювальні роботи; здійснювалася охорона обєктів будівництва та майна позивача. Ці додаткові витрати були погоджені із позивачем, які останній відповідно до укладеного протоколу погодження проведення подальших робіт бурового агрегату в с. Самойлівка від 10.02.2010 р., повинен був урахувати в актах та відобразити це у свої розрахунках. Загальна сума таких витрат відповідача складає 21488,84 грн..

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності інших умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Під виконанням зобов'язання належним чином слід розуміти і виконання його у встановлений строк (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно зі статтею 610 ЦК України - порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Під неналежним виконанням зобов'язання слід розуміти і невиконання його у встановлені строки. Цей же висновок можна зробити і зі змісту ч.1 ст. 612 ЦК України, відповідно до якої боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не надано належних доказів в обґрунтування своїх позовних вимог, які б свідчили про належне виконання ним умов Договору. Тому суд вважає, що відповідач не є таким, що прострочив виконання зобов'язання за договором та додатковими угодами до нього, оскільки неналежне виконання цього договору сталося не з вини відповідача.

За таких обставин, суд не вбачає правових підстав для задоволенні позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача76560,00 грн. боргу.

Стосовно позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача 11031,12 грн. пені та 20807,30 грн. штрафу, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Правові наслідки порушення зобовязання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України, зокрема, щодо сплати неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Штрафними санкціями, відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до частини 2 статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Оскільки судом встановлено, що позивачем не виконані належним чином свої договірні зобов`язання, суд вважає, що у позивача не виникло право вимоги до відповідача. Тобто, у зв'язку з тим, що відповідачем не було порушено зобов'язання за спірним договором та додатковими угодами до нього, відсутні підстави для застосування наслідків порушення зобов'язання.

За таких обставин, позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки вони не підтверджені належними доказами та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.124, 129 Конституції України, ст.ст.15, 16 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49,54 ст.ст.82-85 ГПК України,

<Текст >

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Суддя (підпис< Текст >Присяжнюк О.О.

Повний текст рішення підписаний ___ грудня 2011 року.