Рішення № 20458625, 14.12.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2011 р. Справа № 5023/9160/11

вх. № 9160/11

Суддя господарського суду Аюпова Р.М.

при секретарі судовогозасідання Павленко А.В.

за участю представників сторін:

позивача - - ОСОБА_1., дов. від 01.12.11р.

Відповідач - не з"явився.

3-ї особи <Текст >відповідача - <Текст >3-ї особи <Текст >

розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариства"Світлофор", м. Дніпропетровськ 3-я особа <Текст >

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техекс" м. Харків 3-я особа <Текст >

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Позивач ПАТ “Світлофор” звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача ТОВ “Техекс” суму боргу в розмірі 13905,54 грн., а також просить віднести на відповідача судові витрати, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязання по договору оренди від № 303/2007 від 25.12.2007 року щодо своєчасного внесення орендних платежів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03 листопада 2011 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 22 листопада 2011 року о 10:00 год.

Ухвалами господарського суду Харківської області від 22 листопада 2011 року та 05 грудня 2011 року розгляд справи відкладався.

Позивач у судовому засіданні 14 грудня 2011 року підтримав позов та просив суд його задовольнити, через канцелярію суду надав заяву, в якій просить суд долучити до матеріалів справи додаткові документи (вх.. № 36687), які судом досліджені та долучені до матеріалів справи.

У призначене судове засідання представник відповідача не зявився, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив, витребувані судом документи не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітки про направлення ухвали про відкладення розгляду справи від 05 грудня 2011 року, яка направлялась на адресу відповідача згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, при цьому враховані приписи пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами).

Присутній в судовому засіданні 14 грудня 2011 року позивач вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника відповідача, пояснив, що ними надані всі документи, які необхідні для розгляду справи по суті.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05 грудня 2011року сторони попереджені про розгляд справи за наявними в ній матеріалами у разі неявки представників сторін у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів. Враховуючи це, враховуючи також достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами відповідно до ст.. 75 ГПК України.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

25 грудня 2007 року між позивачем Відкритим акціонерним товариством «Світлофор» ( далі Позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕХЕКС» м. Харків (далі-відповідач, орендар), укладено договір № 303/2007 оренди нерухомого майна (далі по тексту - Договір), відповідно до мов якого Орендодавець (Позивач) передає, а Орендар (Відповідач) приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення на другому поверху кімнати номер 3 та 4 в будівлі заводоуправління (літер по плану А-2), далі за текстом - «Об'єкт», що орендується, який знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Новомосковська, 1, загальною площею 51,6 кв.м. для розміщення офісу (п. 1.1, 12, 2.1 договору) .

Згідно з п. 5.1 та п. 5.2 Договору, орендна плата за перший місяць за об'єкт, що орендується, розраховується за 51,6 кв. м. по 35,00 грн. за 1 кв. м. і складає: 1 806,00 грн.. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за попередній місяць.

Додатковою угодою №4 від 01 березня 2011 року, сторони дійшли згоди змінити з 01 березня по 30 червня 2010 року п. 5.1 Договору, виклавши в наступній редакції: з 01 березня 2010 року орендна плата за перший місяць за об'єкт, що орендується, розраховується за 51,6 кв. м. по 28,00 грн. за 1 кв. м. і складає: 1444,80 грн., у т. ч. ПДВ 240,80 грн. за один місяць оренди.

Додатковою угодою №6 від 01 березня 2011 року, сторони дійшли згоди змінити з 01 березня 2011 року п. 5.1 Договору, виклавши в наступній редакції: з 01 березня 2011 року орендна плата за перший місяць за об'єкт, що орендується, розраховується за 51,6 кв. м. по 35,00 грн. за 1 кв. м. і складає: 1 238,40 грн., у т. ч. ПДВ 206,40 грн. за один місяць оренди.

У відповідності до п. 5.3 Договору, відповідач зобовязався щомісяця перераховувати Орендодавцю орендну плату не пізніше 10 числа поточного місяця, за попередній, враховуючи індекс інфляції за попередній місяць.

Відповідно до п. 5.9 Договору, вартість комунальних послуг (оплата за електричну енергію) не входить до орендної плати.

Комунальні послуги (оплата за електричну енергію) компенсуються Орендаря підставі обґрунтованих виставлених рахунків (за встановленими цінами і тарифами). Tермін компенсації- 5 робочих днів з моменту отримання рахунку (п. 5.10 договору).

Пунктом 4.1 договору передбачено термін оренди до 31.12.2008 року.

Додатковими угодами № 2 від 30.12.2008 року, № 3 від 31.12.2009 року сторонами продовжувався строк дії договору.

Додатковою угодою № 5 сторонами продовжено строк дії договору до 31 грудня 2011 року.

Згідно з п. 7.1 Договору, Орендар (відповідач) зобов'язався своєчасно здійснювати орендні платежі.

Позивач свої зобовязання за договором виконав в повному обсязі, надав відповідачу орендні та комунальні послуги, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі-приймання наданих послуг: №№ С-00000238 від 31.12.10р.;С-00000017 від 31.01.11р.;С-00000038 від 28.02.11р.; С-00000057 від 31.03.11р., С-00000074 від 30.04.11р . які підписаними з двох сторін та скріплені їх печатками. Проте, Орендар (відповідач) порушив умови Договору щодо своєчасного та у повному обсязі внесення позивачу плати за оренду приміщення та за спожиті комунальні послуги; виставлені позивачем рахунки фактури №№ С-00000333 від 31.12.10р.; С-00000019 від 31.01.11р.; С-00000045 від 28.02.11р., С-00000069 від 31.03.11р., С-00000095 від 30.04.11р., не сплатив, внаслідок чого, станом на дату складання позовної заяви (24.10.2011 року) у відповідача виникла заборгованість в сумі 12228,47 грн., що і стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду.

На момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського суду України, одним із способів захисту права є примусове виконання обовязку в натурі (присудження до виконання обовязку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 вказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України.

Станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованості з орендної плати в сумі 12228,42 грн. не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобовязання з оплати орендної плати за договором оренди нежитлового приміщення, який був укладений між сторонами по справі 25 грудня 2007 року.

Суд враховує, що заборгованість з орендної плати за період з 01.06.2011 року по 01.06.2011 року у розмірі 14561,10 грн. визнано відповідачем шляхом підписання двостороннього акту звірки розрахунків.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував позовні вимоги, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 12228,42 грн. заборгованості з орендної плати та комунальних послуг, належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), а у разі порушення зобовязання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до п. 5.4 Договору оренди, сторонами договору була встановлена відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань у вигляді пені у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

За прострочення внесення орендної плати, та відшкодування витрат за комунальні послуги у розмірі подвійної облікової ставки НБУ позивач нарахував відповідачу пеню, яка за період з 11.01.2011 року по 24.10.2011 року склала 1007,74 грн.

Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав передбачені договором зобовязання по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, пеня у сумі 1007,74 грн. підлягає стягненню на користь позивача.

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договорами.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем за прострочення відповідачем зобов'язання по договором оренди за період з 11.01.2011 року по 24.10.2011 року нараховано 3% річних в розмірі 262,09 грн., та інфляційні у розмірі 407,29 грн., розрахунок яких перевірено судом з урахуванням вимог діючого законодавства та підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, враховуючи, що відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості або обґрунтованих заперечень проти позову, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в загальному розмірі 13905,54 грн. обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 75, п. 5 ст. 81 , статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, статтями 11,15,16 509, 526, 530, 546,548, 551, 629, 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, статтями 193, 198, 232, 283, 284, 285, 286, 343, Господарського кодексу України, суд -

<Текст >

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХЕКС» (61125, м. Харків, пр. Гагаріна, 2, к. 55, код за ЄДРПОУ 31149692) на користь Публічного акціонерного товариства «Світлофор» (49083, м. Дніпропетровськ, вул. Новомосковська, і, код за ЄДРПОУ 00656551) суму боргу в розмірі 13 905,54 грн., а також 139,06 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя (підпис< Текст >Аюпова Р.М.

Рішення оформлено згідно з вимогами ст. 84 ГПК України

та повний текст рішення складено та підписано 26 вересня 2011 року

справа № 5023/9160/11