Постанова № 20440748, 26.12.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2011 р. Справа № 18/1603/11

          Колегія суддів у складі: головуючий суддя , суддя , суддя

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача –Костенко О.В.

відповідача –не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 5219 П/3-9) на рішення господарського суду Полтавської області від 18.08.11 р. у справі № 18/1603/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альконвест", м. Київ

до Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Березівське", с. Березова Рудка Пирятинського району Полтавської області

про стягнення 65106,95 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю "Альконвест", м. Київ звернувся до господарського суду з позовною заявою в якій просив суд стягнути з відповідача - Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Березівське", с. Березова Рудка Пирятинського району Полтавської області 65106,95 гривень боргу за договором купівлі - продажу №1/25/107 від 15.04.2010 року.

Рішенням господарського суду Полтавської області (суддя Іваницький О.Т.) від 18.08.2011 р. по справі № 18/1603/11 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивоване з посиланням на безпідставність заявлених позивачем позовних вимог.

Позивач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його незаконним та необґрунтованим, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити його позовні вимоги.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що господарський суд при винесенні рішення неповно з’ясував обставини, які мають істотне значення для справи та порушив норми матеріального і процесуального права і т.ін..

В судовому засіданні представник позивача підтримав позицію, викладену в апеляційній скарзі, просить її задовольнити.

Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не надав, в судове засідання свого представника не направив, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги.

Враховуючи викладене, а також те, що неявка представника відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті, колегія суддів вважає за необхідне розглядати скаргу за відсутності останнього.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення, оцінивши надані суду докази та доводи, встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, 15.04.2010 року між ТОВ «Альконвест»в особі директора Миколюка Ю.В., що діє на підставі Статуту, з однієї сторони та ДП «СГП «Березівське»в особі директора Котенко О.В., що діє на підставі Статуту, з іншої сторони укладено договір купівлі-продажу №1/25/107 від 15.04.2010 р.

В розділі 1 та п. 3.1 Договору вказано що предметом договору є товар, вказаний в Специфікації, що є невід'ємною частиною Договору.

Загальна вартість товару складає 59 136,00 грн. (п.7.1 Договору).

Остаточний строк здійснення оплати покупцем за поставлений товар - 01.09.2010 р. (п. 6.1 договору).

Пунктами 2.1-2.4.2,3.1,4.1-7.1 договору сторони узгодили зобов’язання сторін/права та обов’язки/, найменування, кількість і ціну товару, кількість та порядок приймання товару, умови і строк поставки, порядок розрахунків та суму договору. Продавець на посівний матеріал повинен був надати свідоцтво ( сертифікат якості ), дозволи та лабораторні аналізи, а також дозвіл Міністерства АПК /п.4.1/. Товар приймається покупцем по кількості і якості безпосередньо в місці здійснення поставки –склад продавця /п.п. 4.2- - 4.2.1/. У випадку вивозу товару транспортом покупця, покупець зобов’язаний оглянути товар безпосередньо на складі покупця і скласти акт приймання-передачі, якому указати: кількість товару та стан тари. Акт приймання-передачі підписують уповноважені представники сторін. Відповідальність за складення акту приймання передачі покладається на покупця. Термін приймання по кількості встановлюється в момент передачі товару покупцю. Після складення акту приймання передачі товару ( або передачі товару по накладним) і підписання товаротранспортних документів уповноваженими представниками сторін, претензії по кількості не приймаються (п.п.4.2.2-4.2.3).

Відповідно до Специфікації № 1 сторони узгодили, що предметом поставки є насіння гірчиці сарепської сорт «Чорнява»1-а репродукція (далі - товар) на суму 59 136,00 грн. Строк поставки 21.05.2010 р.

Відповідно до видаткової накладної № РН-0000013 від 21.05.2010 р. позивач поставив відповідачеві товар на суму 59136,00 грн.

Зазначений факт також підтверджується податковою накладною № 11 від 21.05.2010 р. та відповідачем не оспорюється.

Того ж дня позивачем відповідачу було надано до сплати рахунок-фактура № СФ-0000013 від 21.05.2010 р. на суму 59136 грн.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення про відмову в задоволенні позову крім іншого виходив з того, що позивач не надав суду оригінали документів, якими обґрунтовує факт здійснення поставки, та не довів факт наявності в нього права власності на товар, який передавався за видатковою накладною № РН-0000013 від 21.05.2010 р. і т.ін.

Однак, викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, не відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм не надана правильна та належна правова оцінка, в зв’язку з чим, є підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 34, 36 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Господарський суд зазначаючи в оскаржуваному рішенні про те, що заявлені позовні вимоги позивач обгрунтовує лише світлокопіями видаткової накладної № РН-0000013 від 21.05.2010 р., податкової накладної № 11 від 21.05.2010 р. та рахунку-фактури № СФ-0000013 від 21.05.2010 р. при цьому з невідомих причин не з’ясував факт відповідності згаданих документів оригіналам. Разом з тим, зазначені вище світлокопії документів відповідають оригіналам, які має позивач, про що на копіях зроблено напис, з підписом та печаткою відповідної особи. Представник останнього надав судовій колегії на огляд оригінали зазначених документів в судовому засіданні.

Стосовно сумнівів суду в отриманні товару відповідачем, то цей факт підтверджується підписом його представника на накладній, яка скріплена печаткою підприємства відповідача.

Більше того, відповідач не заявляв суду будь-яких заперечень стосовно неотримання товару за видатковою накладною № РН-0000013 від 21.05.2010 р. або підписання згаданої накладної не уповноваженою ним особою, всупереч вимогам ст. 33 ГПК України, відповідних доказів суду не надав.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення цієї операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

В ст. 1 цього Закону зазначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Кожною стороною (підприємством), що брала участь у здійсненні господарської операції, мають бути отримані первинні документи для записів у регістрах бухгалтерського обліку, інформація в яких ідентично засвідчує зміст господарської операції. Первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.

Видаткова накладна № РН-0000013 від 21.05.2010 р. в розумінні зазначених положень закону є первинним документом який засвідчує факт проведення господарської операції з передачі позивачем відповідачу товару на певну суму, в зв’язку з чим, з урахуванням вимог ст. 32, 34, 36 ГПК України, є належним доказом існування зазначених обставин.

Посилання суду на ненадання позивачем доказів наявності в нього права власності на товар колегія суддів також вважає безпідставними, оскільки згадане питання не є предметом розгляду суду в межах даної справи. Ні відповідач, ні будь-яка інша особа не заявляла про передачу позивачем за видатковою накладною № РН-0000013 від 21.05.2010 р. неналежного йому товару та не оспорює прав на нього продавця (постачальника).

За таких обставин, факт передачі позивачем відповідачу товару за видатковою накладною № РН-0000013 від 21.05.2010 р. на суму 59136 грн. колегія суддів вважає доведеним позивачем належним чином.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог—відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

П. 1-2 Ст. 692 ЦК України встановлено, що Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Строк здійснення відповідачем розрахунку за отриманий товар визначено умовами договору купівлі-продажу № 1/25/107 від 15.04.2010 р., а саме п. 6.1 відповідно до якого остаточний строк здійснення оплати покупцем за поставлений товар - 01.09.2010 р.

Доказів виконання відповідачем своїх зобов’язань з оплати товару матеріали справи не містять та останнім суду не надано.

За таких обставин, прийняте по даній справі рішення про відмову в задоволенні позову підлягає скасуванню, а заявлений позивачем позов в частині стягнення з відповідача на його користь 59136 грн. підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, відповідач допустив порушення зобов'язання, оскільки не виконав його в повному обсязі у строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, також законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є вимоги позивача про стягнення з відповідача 1215,12 грн. річних та 4755,83 грн. інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов’язання з оплати отриманого товару.

З урахуванням вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 236 грн. судових витрат, 652 грн. державного мита та 326 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду не відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 2 ст. 103, п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, судова колегія -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 18.08.2011 р. по справі № 18/1603/11 скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Березівське" (37040, Полтавська область, Пирятинський район, с. Березова Рудка; код ЄДРПОУ 33582037) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альконвест" (03110, м. Київ, вул. Олексіївська, 3; код ЄДРПОУ 36839018) 59136 грн. боргу, 1215,12 грн. річних та 4755,83 грн. інфляційних втрат, 236 грн. судових витрат, 652 грн. державного мита та 326 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя

Суддя

Суддя

Повний текст постанови підписано 26.12.2011 р.