Рішення № 20440156, 21.12.2011, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2011 року                                        Справа № 18/5026/2425/2011

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді –Васяновича А.В.,

секретар судового засідання –Гень С.Г.,

за участю представників сторін:

від позивача –представник не з’явився,

від відповідача –представник не з’явився,

від третьої особи –представник не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ім. Шевченка,

с. Москаленки, Чорнобаївський район, Черкаська область

до Москаленківської сільської ради, с. Москаленки, Чорнобаївський

район, Черкаська область

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

спілки громадян - співвласників майна реорганізованого КСП ім.

Шевченка, с. Москаленки, Чорнобаївський район, Черкаська

область

про визнання права власності,-

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області з позовом звернулося товариство з обмеженою відповідальністю ім. Шевченка до Москаленківської сільської ради про визнання за товариством з обмеженою відповідальністю ім. Шевченка права власності на приміщення, а саме: контору з прибудовою та огорожею загальною площею –220,70 кв. м., що знаходиться за адресою: Черкаська область, Чорнобаївський район, с. Москаленки, вул. Шевченка, 39 Е; їдальню з надбудовою, навісом, вбиральнею та огорожею, загальною площею – 1562,20 кв. м., що знаходиться за адресою: Черкаська область, Чорнобаївський район, с. Москаленки, вул. Леніна, 40/1; нежитлове приміщення загальною площею 257,80 кв. м., що знаходиться за адресою: Черкаська область, Чорнобаївський район, с. Москаленки, у адміністративних межах Москаленківської сільської ради.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 31 жовтня 2011 року було порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 15 листопада 2011 року.

Справа розглядається після відкладення.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 14 грудня 2011 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –спілку громадян - співвласників майна реорганізованого КСП ім. Шевченка та відкладено розгляд справи на 21 грудня 2011 року.

Представники сторін та третьої особи в судове засідання не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Представник позивача в минулих судових засіданнях позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в минулих судових засіданнях проти позову заперечував та зазначав, що сільська рада неодноразово зверталася до товариства з обмеженою відповідальністю ім. Шевченка щодо надання актів приймання –передачі реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства, проте ніякої відповіді до сільської ради не надійшло.

Крім того відповідач стверджував, що спірні приміщення підлягають розпаюванню або передачі в комунальну власність, в зв’язку з чим відповідач просив суд в позові відмовити повністю (лист від 30 листопада 2011 року за №1065/21).

Оскільки явка представників сторін в судове засідання обов’язковою не визнавалась, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю виходячи з наступного:

Звертаючись до суду з відповідним позовом про визнання права власності на нерухоме майно, позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог посилався на приписи ст. 344 ЦК України та зазначав, що товариство з обмеженою відповідальністю ім. Шевченка більше 10 років володіє та користується спірним майном, яке не було розпайоване в процесі реорганізації колективного сільськогосподарського підприємства ім. Шевченка.

В зв’язку з перебігом встановлених законодавством України строків, позивач вважає, що отримав право на визнання права власності на спірні приміщення за набувальною давністю.

Як вбачається із матеріалів справи, та було встановлено господарським судом під час розгляду даного спору, згідно п. 1.1. статуту товариства з обмеженою відповідальністю ім. Шевченка, останнє є підприємством заснованим на базі колективного сільськогосподарського підприємства ім. Шевченка, що реорганізується, і утвореним на засадах угоди громадян шляхом об’єднання їх майна та підприємницької діяльності у сільському господарстві з метою одержання прибутку, і є правонаступником КСГП ім. Шевченка.

Згідно даних робочих таблиць по розподілу майна колективного сільськогосподарського підприємства ім. Шевченка станом на 04 березня 2000 року майно, на яке просить позивач визнати право власності, а саме: їдальня, пождепо та контора не підлягало розпаюванню.

Згідно ч. 8 ст. 31 Закону України “Про колективне сільськогосподарське підприємство” (в редакції чинній з 12 березня 2003 року) об'єкти соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, а також внутрішньогосподарські меліоративні системи підприємств, що не підлягали паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та передані на баланс підприємств-правонаступників, підлягають безоплатній передачі до комунальної власності в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Цей порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України N 177 від 28 лютого 2001 року “Про врегулювання питань по забезпеченню захисту майнових прав селян в процесі реформування аграрного сектора економіки” (далі –Порядок), згідно п. 21 якого переліки майна, що не підлягає паюванню, зокрема майна, яке неможливо виділити в натурі в рахунок майнового паю (дороги загального користування, капітальні вкладення на поліпшення земель - меліоративні, осушувальні, іригаційні та інші роботи, гідротехнічні споруди, ставки, багаторічні насадження, лісосмуги), а також об'єктів, які перебувають в загальному користуванні, повинні систематично уточнюватися.

Доказів того, що на виконання вказаного Порядку переліки майна, що не підлягає паюванню, систематично уточнювалося суду надано не було.

На момент завершення реорганізації КСГП ім. Шевченка чинні норми Закону України “Про колективне сільськогосподарське підприємство” не передбачали положень про передачу майна, що не підлягає паюванню до комунальної власності.

Водночас, відповідач ні до прийняття вищевказаного порядку, ні після введення його в дію не вчиняв будь – яких дій, щодо отримання спірних приміщень в комунальну власність громади села Москаленки.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власність зобов’язує.

Також ст. 322 ЦК України передбачено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач утримує спірне нерухоме майно, та здійснював його ремонт, що підтверджується виписками з оборотно-сальдових відомостей бухгалтерського обліку позивача, лімітно-заборними картами на отримання матеріальних цінностей, відомостями на розподіл електроенергії.

Згідно договору оренди земельної ділянки від 30 вересня 2002 року укладеного між позивачем та Чорнобаївською районною державною адміністрацією, позивачу було передано в оренду терміном на 5 років земельну ділянку загальною площею 103,95 га, в тому числі: господарські двори –65,30 га та польові шляхи –36,65 га.

В подальшому згідно договору оренди землі від 17 травня 2007 року позивачу було передано в оренду земельну ділянку терміном на 10 років загальною площею 303,3608 га, в тому числі: рілля –176,3045 га, господарські двори –56,3079 га, польові шляхи –18,7262 га., проектні польові шляхи- 21,8716 га., лісосмуги- 30,1506 га.

На земельній ділянці знаходяться господарські приміщення, в тому числі спірні.

Згідно ч. ч. 1, 4 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Відповідно до п. 1 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2004 року, а п. 8 цих положень встановлено, що правила статті 344 Цивільного кодексу України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

Відтак приписи ст. 344 ЦК України можуть бути застосовані до правовідносин, які почались не пізніше 01 січня 2001 року та тривають після 01 січня 2011 року.

При цьому судом враховано висновок викладений в постанові Верховного Суду України від 16 серпня 2005 року зі справи №8/509.

Дата реорганізації підприємства - момент оформлення роздільного акта (у разі виділення чи поділу підприємства) або оформлення передавального акта (у разі злиття, приєднання та перетворення підприємства) п. 2 Порядку.

При злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов'язки) переходить до нововиниклих юридичних осіб. При приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов'язки) переходить до останньої. Майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію ( ч. 2 ст. 37 Цивільного кодексу Української РСР).

Реорганізацію КСГП ім. Шевченка та утворення товариства з обмеженою відповідальністю ім. Шевченка було завершено в березні 2000 року.

Статут товариства з обмеженою відповідальністю ім. Шевченка затверджено установчими зборами засновників від 14 березня 2000 року.

Таким чином позивач відкрито, безперервно володіє спірним нерухомим майном більше десяти років підряд.

Згідно ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Тобто фактичне володіння вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

Правоздатність колишнього власника спірного майна, як юридичної особи припинено в силу положень ст.37 Цивільного кодексу Української РСР.

Після завершення реорганізації КСГП ім. Шевченка, на протязі десяти років, ні відповідач, ні спілка громадян - співвласників майна реорганізованого КСП ім. Шевченка не заявляли своїх прав на спірне нерухоме майно, за захистом своїх прав до суду з позовом про визнання права на майно, чи про витребування майна з чужого незаконного володіння не звертались, незважаючи на те, що вказані особи з 2000 року були обізнані з припиненням діяльності КСГП ім. Шевченка, існуванням не розпайованого майна і в чиєму володінні воно фактично знаходилось.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи зібрані у справі докази, а також ту обставину, що спірне нерухоме майно перебуває у володінні позивача понад 10 років, за весь час існування даного майна треті особи не заявляли своїх прав на спірні приміщення, земельна ділянка на якій розташовано майно знаходиться в позивача у користуванні, суд вважає за можливе визнати за позивачем право власності на спірні нежитлові приміщення.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами на підставі ст. 49 ГПК України.

Відповідно до названої норми процесуального закону, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи, що даний спір виник в результаті добросовісного заволодіння позивачем чужим майном, а зі сторони відповідача не відбулося будь-яких неправомірних дій, тому суд вважає, що в даному випадку судові витрати слід покласти на позивача.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 49, 82 - 85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Визнати за товариством з обмеженою відповідальністю ім. Шевченка (вул. Шевченка, с. Москаленки, Чорнобаївський район, Черкаська область, ідентифікаційний код 03793596) право власності на: контору з прибудовою та огорожею загальною площею –220,70 кв. м., що знаходиться за адресою: Черкаська область, Чорнобаївський район, с. Москаленки, вул. Шевченка, 39 Е; їдальню з надбудовою, навісом, вбиральнею та огорожею, загальною площею –1562,20 кв. м., що знаходиться за адресою: Черкаська область, Чорнобаївський район, с. Москаленки, вул. Леніна, 40/1; нежитлове приміщення загальною площею 257,80 кв. м., що знаходиться за адресою: Черкаська область, Чорнобаївський район, с. Москаленки, у адміністративних межах Москаленківської сільської ради.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

          Суддя                                                   А.В. Васянович