Рішення № 20440094, 26.12.2011, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" грудня 2011 р.

Справа № 16/5025/2008/11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Бізнес-Центр Фармація”, м. Київ

до Приватного підприємства „Ларго”, м. Хмельницький

про стягнення 28 958,96 грн., з яких: 11 964,28 грн. - основного боргу; 14 690,45 грн. - інфляційних нарахувань; 1 371,37 грн. - пені та 932,86 грн. - 3% річних

Суддя В.В. Магера

Представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з'явився;

Суть спору: Позивач звернувся з позовом до суду, відповідно до якого просить стягнути з відповідача 28 958,96 грн., з яких 11 964,28 грн. основного боргу; 14 690,45 грн. інфляційних нарахувань; 1 371,37 грн. пені та 932,86 грн. 3% річних згідно договору поставки №08/434 від 18.12.2008 р.

Представник позивача в судове засідання 26.12.2011р. не прибув, витребувані ухвалою від 13.12.2011р. докази не подав, натомість від позивача до суду надійшла телеграма за вх.№01-24/12772/11 від 23.12.2011р., згідно якої повідомлено про направлення на адресу суду цінного листа. На дату слухання справи, призначеної в судовому засіданні „26” грудня 2011 р. на 11 год. 30 хв., будь-якої кореспонденції від позивача не надходило.

Натомість, у суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи на іншу дату зважаючи на строк вирішення спору по даній справі (враховуючи приписи ч.1 ст. 69 ГПК України даний строк закінчується 01.01.2012р.), будь-яких письмових заяв та клопотань про продовження строку вирішення даного спору в порядку ч.3 ст. 69 ГПК України від учасників процесу не надходило.

Відповідач повноважного представника в судове засідання 26.12.2011р. не направив, витребуваного судом відзиву на позов не подав, про причини неявки не повідомив, хоча про розгляд справи повідомлявся із направленням ухвал від 01.11.2011р., від 21.11.2011р., від 05.12.011р., від 13.12.2011р. на адресу відповідача.

Судом в даному випадку приймається до уваги, що неявка в судове засідання господарського суду представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті та не тягне за собою відкладення справи на іншу дату. Тому, для уникнення зловживання процесуальними правами, враховуючи, що судом вжито всіх необхідних заходів щодо належного повідомлення сторін про слухання справи в суді, суд вважає за доцільне розглянути дану справу по суті, на підставі до ст.75 ГПК України за наявними матеріалами.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Бізнес Центр Фармація”, м. Київ як юридична особа зареєстроване 28.10.1998р. Солом’янською райдержадміністрацією, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію №374122, значиться в ЄДР як юридична особа згідно статдовідки №179901.

Приватне підприємство „Ларго”, м. Хмельницький зареєстроване як юридична особа 07.04.1999р., про що видано свідоцтво про державну реєстрацію №248281.

18.12.2008р. між ТОВ „Бізнес Центр Фармація”, м. Київ (продавець) та ПП „Ларго”, м.Хмельницький (покупець) було укладено договір купівлі-продажу товару №08/434, відповідно до якого продавець продає, а покупець купляє, приймає та оплачує косметичну продукцію виробництва компанії „Веледа” Німеччина (надалі-товар), в асортименті, кількості та за цінами, які вказані у накладних, які є невід`ємними частинами договору. (п.п.1.1 договору).

Згідно п.п.2.1, 2.2 передбачено, що кількість, ціна та вартість товарів, їх часткове співвідношення (асортимент, номенклатура за видами, марками, типами, розмірами) визначаються у видаткових накладних на кожну партію товару, які є невід'ємною частиною договору. Комплектність товару визначається виробником товару. Товар повинен відповідати всім санітарним, гігієнічним, технічним та іншим нормам, стандартам та правилам, встановленим чинним законодавством України, для товарів даного виду.

Розділом 3 договору передбачено, що ціна товару зазначається у накладних на кожну поставку та зміні не підлягає. Загальна сума договору складає загальну вартість товару, поставленого відповідно до умов даного Договору, і визначається шляхом складення сум товарних партій, визначених у видаткових накладних. Розрахунки за цим договором здійснюються у строк не пізніше 60 календарних днів з дати поставки кожної партії товару. Розрахунки здійснюються у безготівковій формі, в національній валюті України. (п.п.3.1- 3.6 договору).

Згідно п.п.9.1-9.3 договору передбачено, що у випадку порушення умов даного договору винна сторона несе відповідальність згідно з даним договором та чинним законодавством України. У випадку поставки неякісного або некомплектного товару продавець повинен негайно його замінити на товар, який відповідає вимогам даного договору. За прострочення оплати покупець зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, 3 % річних та втрати від інфляційних процесів.

Позивач на виконання договору поставив відповідачу товар на загальну суму 22 340,62 грн. згідно видаткових накладних №19255 від 25.12.2008р. на суму 16 535,10 грн. з терміном сплати до 10.02.2009р., №720 від 21.01.2009р. на суму 1 734,02 грн. з терміном сплати до 08.03.2009р., №2987 від 26.02.2009р. на суму 2 554,94 грн. з терміном сплати до 27.04.2009р., №5386 від 02.04.2009р. на суму 1516,56 грн. з терміном сплати до 04.06.2009р. включно із відмітками про отримання товару відповідачем.

Згідно особового рахунку, наданого позивачем, станом на 10.10.2011р. у відповідача залишилась непогашеною заборгованість в сумі 11 964,26 грн.

Позивачем 21.01.2011р. направлено на адресу відповідача претензію №46 із вимогою сплатити заборгованість на протязі одного місяця від дати отримання претензії (направлена відповідачу 25.01.2011р. згідно фіскального чека).

Оскільки відповідач заборгованість не сплатив, позивач звернувся із позовом, згідно якого просив стягнути з відповідача 11 964,28 грн. основного боргу, 14 690,45 грн. інфляційних втрат, 1371,37 грн. пені, 932,86 грн. 3% річних, всього в сумі 28 959,96 грн.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, судом прийнято до уваги таке:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ст.11 та ст.509 ЦК України однією з підстав виникнення, цивільних прав та обов’язків сторін є укладення між ними договору. В силу зобов’язання боржник зобов’язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку, тобто сплати боргу.

Згідно ст.712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно ч.1 ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Статтею 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Із наявних в матеріалах справи доказів слідує, що між сторонами було укладено договір №08/434 від 18.12.2008р., який за правовою природою є договором купівлі-продажу з елементами зобов’язань по поставці товару.

При цьому, відповідач на виконання договору частково сплатив заборгованість в сумі 10 376,36 грн., що підтверджено витягом із банківського рахунку. Решта боргу становить 11 964,26 грн.

Тому, вимоги позивача щодо стягнення 11 964,26 грн. боргу суд вважає правомірними. Натомість, позивачем при зверненні із позовом помилково було заявлено до стягнення основний борг в сумі 11 964,28 грн., тому в частині суми 0,02 грн. боргу суд вважає за доцільне відмовити.

Згідно ст.526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до вимог ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов’язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено до стягнення, крім основного боргу в також інфляційні в сумі 14 690,45 грн., обраховані по кожній накладній за період прострочення з 10.02.2009р. по 10.10.2011р. та 932,86 грн. 3% річних з 10.02.2009р. по 10.10.2011р.

Із поданого позивачем розрахунку інфляційних втрат вбачається, що позивачем при її обрахуванні невірно взято періоди обрахування та в суму інфляційних закладено основний борг. Дані обрахунки суд вважає помилковими, виходячи із такого.

При обрахуванні сум інфляційних необхідно враховувати позицію Вищого господарського суду України, викладену у постанові від 10.08.2011р. по справі №16/1812-10, в якій зазначається, що: індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться „ланцюговим” методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007р. №265 „Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін”).

Із врахуванням вищенаведеного, судом самостійно проведено перерахування суми інфляційних витрат за наступним розрахунком:

1) з березня 2009р. по вересень 2011р. із суми боргу 8 178,02 грн. (8 178,02 грн.*122,29511421 (індекс інфляції за цей період):100 = 10 001,32 грн. (борг із врахуванням інфляційних) –8 178,02 грн. (борг) = 1 823,30 грн. - сума інфляційних за цей період;

2) з квітня 2009р. по вересень 2011р. із суми боргу 873,60 грн. (873,60 грн.*120,60662151 (індекс інфляції за цей період):100=1053,62 грн. (борг із врахуванням інфляційних) - 873,60 грн. (борг) = 180,02 грн. –сума інфляційних за цей період;

3) з травня 2009р. по вересень 2011р. із суми боргу 1 665,96 грн. (1 665,96 грн.*119,53084391 (індекс інфляції за цей період):100=1 991,34 грн. (борг із врахування інфляційних) - 1 665,96 грн. (борг) = 325,38 грн. - сума інфляційних за цей період;

4) з липня 2009р. по вересень 2011р. із суми боргу 1 246,68 грн. (1 246,68 грн.*117,6421 (індекс інфляції за цей період):100 = 1 466,62 грн. (борг із врахуванням інфляційних) –1 246,68 грн. (борг) = 219,94 грн. –сума інфляційних за цей період.

Таким чином, правильно обрахованою є сума інфляційних, яка дорівнює: 2 548,64 грн. (1 823,30 грн. + 180,02 грн. + 325,38 грн. + 219,94 грн.).

Із врахуванням вищевикладеного, вимоги позивача щодо стягнення інфляційних витрат підлягають частковому задоволенню в сумі 2 548,64 грн., решта інфляційних в сумі 12 141,81 грн. заявлена безпідставно, тому у її стягненні необхідно відмовити.

Щодо вимог про стягнення із відповідача 3% річних в сумі 932,86 грн. по кожній накладній за вказані у розрахунках періоди, то проведені позивачем розрахунки судом перевірені та приймаються до уваги як такі, що відповідають фактичним обставинам справи та наявним доказам.

Відтак, вимога позивача про стягнення 932,86 грн. 3% річних є правомірною та підлягає задоволенню.

Щодо вимог про стягнення пені в сумі 1 371,37 грн. по кожній накладній, враховуючи загальний період прострочення з 10.02.2009р. по 04.12.2009р., судом до уваги приймається таке.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно вимог ч.6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності зі ст.ст.1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.1 ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (одним із видів забезпечення виконання зобов’язання є неустойка, зокрема пеня - ч.1 ст. 546 ЦК України, ч.1 ст.549 ЦК України).

Так, договором від 18.12.2008р. №08/434 (п.п. 9.3 ) було встановлено, що за прострочення оплати покупець зобов’язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Із поданих матеріалів справи слідує, що на виконання умов договору від 18.12.2008р. №08/434 постачання товару здійснювалось згідно видаткових накладних №19255 від 25.12.2008р. на з терміном сплати до 10.02.2009р., №720 від 21.01.2009р. з терміном сплати до 08.03.2009р., №2987 від 26.02.2009р. з терміном сплати до 27.04.2009р., №5386 від 02.04.2009р. з терміном сплати до 04.06.2009р. включно.

При перевірці суми нарахованої позивачем пені судом враховується, що позивач визначив період нарахування пені від дати, зазначеної в кожній видатковій накладні до терміну їх прострочення, останній термін по 04.12.2009р.

Судом в даному випадку приймається до уваги, що строк давності для обрахування пені становить 1 рік, який рахується з 01.11.2010р. по 01.11.2011р. –дата подання позову згідно відтиску штемпеля вхідної кореспонденції суду за №01-08/2370/11.

Враховуючи фактичні обставини та викладені норми, судом зважається на те, що пеня в сумі 1 371,37 грн. заявлена позивачем поза межами строку давності, встановленому для її обрахування. Відтак, суд вважає за необхідне у стягненні пені в сумі 1 371,37 грн. відмовити.

За таких обставин, позов підлягає частковому задоволенню в сумі 11 964,26 грн. основного боргу, 2 548,64 грн. інфляційних витрат та 932,86 грн. 3% річних, всього в сумі 15 445,76 грн.

В позові щодо стягнення 0,02 грн. основного боргу, 1 371,37 грн. пені та 12 141,81 грн. інфляційних витрат, всього в сумі 13 513,20 грн. необхідно відмовити із вищевикладених підстав.

Витрати по оплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.1, 12, 44, 49, 82-84, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, СУД -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Бізнес-Центр Фармація”, м. Київ до Приватного підприємства „Ларго”, м. Хмельницький про стягнення 28 958,96 грн., з яких: 11 964,28 грн. - основного боргу; 14 690,45 грн. - інфляційних нарахувань; 1 371,37 грн. - пені та 932,86 грн. - 3% річних задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства „Ларго”, м. Хмельницький, вул. Інститутська,15 кв. 5 (код ЗКПО 30318756) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Бізнес-Центр Фармація”, м. Київ, вул. Смілянська,1 (код ЗКПО 30177378) 11 964,26 грн. (одинадцять тисяч дев’ятсот шістдесят чотири гривні 26 коп.) основного боргу, 2 548,64 грн. (дві тисячі п’ятсот сорок вісім гривень 64 коп.) інфляційних витрат, 932,86 грн. (дев’ятсот тридцять дві гривні 86 коп.) 3% річних, 154,46 грн. (сто п’ятдесят чотири гривні 46 коп.) витрат по оплаті державного мита та 125,87 грн. (сто двадцять п’ять гривень 87 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В позові щодо стягнення 0,02 грн. основного боргу, 1 371,37 грн. пені та 12 141,81 грн. інфляційних витрат, всього в сумі 13 513,20 грн. відмовити.

Суддя В.В. Магера

Віддруковано 3 прим.:

1-до матеріалів справи;

2-позивачу (07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Шолуденко,18) –рекоменд. із повідомл.

3-відповдіачу (29000, м. Хмельницький, вул. Інститутська,15 кв.5) –рекоменд. із повідомлен.