Рішення № 20437265, 19.12.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" грудня 2011 р.Справа № 20/17-4373-2011 За позовом: Відкритого акціонерного товариства „Суднобудівний завод ”ЗАЛІВ”

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Висо-Юг”

про спонукання до виконання умов мирової угоди та стягнення грошової суми у розмірі 38 592,79 грн.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

У судовому засіданні 14.12.2011р.

від позивача: ОСОБА_1. довір. № 16/4 від 11.01.2011р.,

відповідача: Крам О.Г. керівник

У судовому засіданні 19.12.2011р.

від позивача: не зявились

відповідача: не зявились

У судовому засіданні 14.12.2011р. було оголошено перерву відповідно до ст. 77 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ: Відкрите акціонерне товариство «Суднобудівний завод «ЗАЛІВ»звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою про спонукання Товариства з обмеженою відповідальністю «Висо-Юг»виконати умови мирової угоди, яка була затверджена 14.08.2007р. ухвалою господарського суду Одеської області по справі №26/168-07-3553. Позивач також просить суд стягнути з відповідача 3% річних за весь час прострочки у сумі 6159,56 грн. та індекс інфляції у сумі 32433,23 грн., поклавши на відповідача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 14.08.2007р. ухвалою господарського суду Одеської області було затверджено укладену між позивачем та відповідачем мирову угоду від 31.07.2007р. Відповідно до п.3.1. угоди, після набрання нею чинності, відповідач був зобовязаний перерахувати на розрахунковий рахунок позивача 51441,69 грн., з яких: 1054,65 грн. - розмір інфляції, за прострочення оплати вартості поставленого абразивного порошку; 343,72 грн. - розмір 3% річних за прострочення виконання зобовязань по оплаті за абразивний порошок; 50 043,32 грн. - розмір основного боргу за надання послуг при ремонті т/х “Свилен Русев”.

Згідно до п. 3.2. мирової угоди, зазначену в пункті 3.1 суму відповідач перераховує на розрахунковий рахунок позивача поетапно: 25000,00 грн. - у термін до 25.08.2007 року, 26441,69 грн. - у термін до 20.09.2007 року.

Однак, в порушення умов мирової угоди, Товариство з обмеженою відповідальністю «Висо-Юг»не виконало в повному обсязі взяті на себе зобовязання щодо сплати грошових коштів у відповідності до графіку проведення платежів, сплативши на виконання умов мирової угоди 06.09.2007р. лише 5000,00 грн.

Враховуючи, що ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у статті 19 Закону України „Про виконавче провадження”, зокрема, ідентифікаційного коду боржника та поштових адрес сторін, позивач звернувся до суду із відповідним позовом.

Як вказує позивач, 03.10.2007р. та 01.12.2010р. між сторонами були складені акти звірки розрахунків, якими відповідач визнає за собою заборгованість в сумі 45043,32 грн., що в свою чергу, відповідно до ст. 264 ЦК України, перериває строк позовної давності, після чого його перебіг починається з початку.

Ухвалою суду від 28.12.2011р. було порушено провадження у справі №20/17-4373-2011 із призначенням її до розгляду в судовому засіданні на 23.11.2011р.

23.11.2011р. ухвалою суду, приймаючи до уваги незявлення у судове засідання представників сторін, від яких надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, невиконання повністю позивачем та частково відповідачем вимог ухвали суду, розгляд справи було відкладено на 14.12.2011р.

В судовому засіданні, яке відбулося 14.12.2011р., представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (а.с.41-43), посилаючись на те, що він не заперечує наявність заборгованості, однак не міг виконати умови мирової угоди у зв'язку з відсутністю як ухвали суду про затвердження мирової угоди, так і самої мирової угоди.

У судове засідання 19.12.2011р. представники сторін не зявилися, що, з урахуванням розгляду спору по суті у судовому засіданні 14.12.2011р., не перешкоджає прийняттю рішення по справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, надані під час судового розгляду, проаналізувавши наявні у справі докази у їх сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Згідно ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності з ч.5 цієї статті, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Одеської області від 17.05.2007р. було порушено провадження у справі №26/168-07-3853 (суддя Никифорчук М.І.) за позовом Відкритого акціонерного товариства „Суднобудівний завод ”ЗАЛІВ” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Висо-Юг” про стягнення 81744,85 грн., в тому числі: основного боргу у сумі 80346,48 грн., 3% річних у сумі 343,72 грн., індексу інфляції у сумі 1054,65 грн. та судових витрат.

В ході розгляду зазначеної справи сторони уклали мирову угоду від 31.07.2007р.

Так, ухвалою господарського суду Одеської області від 14.08.2007 р. провадження у справі №26/168-07-3853 було припинено на підставі п.7 ст. 80 ГПК України, затверджено мирову угоду, укладену між Відкритим акціонерним товариством „Суднобудівний завод ”ЗАЛІВ” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Висо-Юг”, відповідно до умов якої (п.3.1), відповідач зобовязався після набрання сили цією мирової угодою перерахувати на розрахунковий рахунок позивача 51 441,69 грн., з яких: 1054,65 грн. розмір інфляції, за прострочення оплати вартості поставленого абразивного порошку; 343,72 грн. - розмір 3% річних за прострочення виконання зобовязань по оплаті за абразивний порошок 50 043,32 грн. - розмір основного боргу за надання послуг при ремонті т/х “Свилен Русев”.

Відповідно до п. 3.2., зазначену в п. 3.1 суму, відповідач перераховує на розрахунковий рахунок позивача поетапно:

- 25000,00 грн. - у термін до 25.08.2007 року;

- 26441,69 грн. - у термін до 20.09.2007 року.

Згідно з п. 3.3. з дати набрання сили мирової угоди припиняються зобовязання відповідача перед позивачем по оплаті основного боргу за надані послуги при ремонті т/х «Свилен Русев»в розмірі 30 303,16 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.10.2007р. на адресу позивача надійшов лист №55 (а.с.15), в якому відповідач повідомляє, що у звязку із затриманням платежів від замовників заборгованість по умовам мирової угоди буде погашена: до 25.10.2007р. 25000,00 грн., до 20.11.2007р. 21441,69 грн.

Крім того, в матеріалах справи наявні акти звірки взаєморозрахунків від 03.12.2007р. та 01.12.2010р. (а.с.13,14).

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 3.9.6. Розяснення президії Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” від 18.09.97 р. N 02-5/289, якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам статті 19 Закону України "Про виконавче провадження", то вона є виконавчим документом у розумінні пункту 2 частини другої статті 3 названого Закону і підлягає виконанню державною виконавчою службою; тому за наявності зазначеної умови позовна заява про спонукання до виконання мирової угоди не підлягає розгляду в господарських судах. Якщо ж ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у статті 19 названого Закону, то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про спонукання до виконання мирової угоди.

Приймаючи до уваги, що ухвала суду від 14.08.2007р. про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у статті 19 Закону України „Про виконавче провадження”, зокрема, ідентифікаційного коду боржника та поштових адрес сторін, позовні вимоги про зобовязання ТОВ «Висо-Юг»виконати умови мирової угоди, яка була затверджена 14.08.2007р. ухвалою господарського суду Одеської області по справі №26/168-07-3553, підлягають задоволенню.

Аналізуючи вимоги про стягнення індексу інфляції та 3% річних, на підставі ч.3 ст.82, ст.111-28 ГПК України, враховуючи позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 4.07.2011р. по справі №13/210/10, суд вказує наступне.

Як встановлено судом, предметом позову у справі, що розглядається, є вимога ВАТ „Суднобудівний завод ”ЗАЛІВ” про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Висо-Юг” трьох процентів річних за період з 25 серпня 2007 року та 20 вересня 2007 року по 19 вересня 2011 року та інфляційних втрат за цей же період, нарахованих на суму боргу, визнаного за мировою угодою, тобто вимога позивача охоплює ті періоди, які не були предметом розгляду в справі №26/168-07-3853.

При цьому, судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем свого зобов'язання стосовно погашення заборгованості, що також визнається обома сторонами.

Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, суд вважає, що вимоги позивача про сплату 3% річних та індексу інфляції є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи, що при перевірці розрахунку позивача, судом встановлена його помилковість у зв'язку з неправильним визначенням дати початку прострочення по першому платежу (з наступного робочого дня), судом зроблено власні розрахунки, згідно з якими підлягає стягненню 3% річних у сумі 5614,10 грн. та індекс інфляції у сумі 32181,02 грн.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції

27.08.2007 - 19.09.201120000.01.71414280.0034280.00

21.09.2007 - 19.09.201126441.691.67717901.0244342.71 Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

20000.027.08.2007 - 19.09.201114853 %2441.10

26441.6921.09.2007 - 19.09.201114603 %3173.00 У зв'язку з відсутністю відповідної заяви в порядку ст.267 ЦК України, позовна давність по 3% та індексу інфляції судом не застосовується.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги в майновій частині підлягають задоволенню частково, у зв'язку з чим судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю „Висо-Юг” (68000, Одеська область, м. Іллічівськ, Суднобудівний завод, а/с 567, код 31886171) виконати умови мирової угоди, яка була укладена між сторонами та затверджена ухвалою господарського суду Одеської області від 14.08.2007р. по справі №26/168-07-355.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Висо-Юг” (68000, Одеська область, м. Іллічівськ, Суднобудівний завод, а/с 567, код 31886171) на користь Відкритого акціонерного товариства „Суднобудівний завод ”ЗАЛІВ” (98310, м. Керч, вул. Танкістів, 4, код 14307251) 3% річних у сумі 5 614 /пять тисяч шістсот чотирнадцять/ грн. 10 коп., індекс інфляції у сумі 32181 /тридцять дві тисячі сто вісімдесят одну/ грн. 02 коп., держмито 462 /чотириста шістдесят дві/грн. 95 коп., витрати на ІТЗ судового процесу 233 /двісті тридцять три/грн. 56 коп.

4. В решті позову відмовити.

Суддя Щавинська Ю.М.

Повне рішення складено 26.12.2011р.