Рішення № 20425601, 12.12.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.11 Справа№ 5015/6405/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І., при секретарі судового засідання Боржієвській Л.А., розглянув справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельної фірми „Контех”, м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „БК” Комфортбуд-1”, м. Львів

про стягнення: 71 083 грн. 72 коп.

В судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: ОСОБА_1 представник на підставі довіреності № 51 від 24.10.2011 року;

відповідача: не з'явився.

Обставини розгляду справи: Ухвалою господарського суду від 31.10.2011 року прийнято до розгляду позовну заяву від 27.10.2011 року про стягнення грошових коштів в розмірі 71083 грн. 72 коп., порушено провадження та призначено справу до розгляду на 21.11.2011 року. В судовому засіданні 21.11.2011 року судом оголошувалась перерва до 12.12.2011 року для надання сторонам можливості подання додаткових доказів по суті спору.

Позивач в судовому засіданні 12.12.2011 року позовні вимоги підтримав частково, відповідно до заяви про зменшення позовних вимог від 08.12.2011 року, відповідно до якої позивач просить стягнути із відповідача 54000 грн. 00 коп. основного боргу, 8100 грн. 00 коп. штрафу, 2479 грн. 68 коп. - 3%. Також позивач просить суд врахувати 2000 грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката.

Відповідач в судове засідання 12.12.2011 року не з'явився, причини неявки не повідомив, доказів оплати боргу не подав. В судовому засіданні 21.11.2011 року відповідач проти факту наявності заборгованості не заперечив, однак вважає пропущеним строк позовної давності щодо нарахованого штрафу та неправомірним нарахування 3% річних.

Від фіксації судового процесу технічними засобами сторона відмовилась.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає, що справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

12.12.2011 року судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складене та підписане 15.12.2011 року.

Суть спору: Спір між сторонами виник у звязку із невиконанням відповідачем грошових зобовязань. Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельна фірма „Контех” (надалі по тексту рішення позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „БК” Комфортбуд-1” (надалі по тексту рішення - відповідач) про стягнення боргу в розмірі 71083 грн. 72 коп. Позивач, в позовній заяві, вказує, що 30.09.2009 року між ним та відповідачем було укладено договір КС № 31 про виконання робіт, на підставі якого позивач виконав для відповідача роботи по телефонізації і передачі системи даних вартістю 304321 грн. 20 коп. Позивач вказує, що станом на момент подання позову борг відповідача перед ним за виконані роботи становить 54000 грн. 00 коп. Сума позову, із врахуванням 8100 грн. 00 коп. штрафу та 2479 грн. 68 коп. 3% річних складає 64579 грн. 68 коп.

Відповідач, у своєму відзиві на позовну заяву заперечив нараховані річні та штраф.

Дані факти матеріалами справи підтверджується, сторонами не заперечувались та документарно не спростовувались.

В процесі розгляду справи суд встановив наступне.

30.09.2009р. між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна фірма «Контех»(субпідрядник згідно договору) та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «БК «Комфортбуд-1»(головний підрядник згідно договору) укладено договір підряду КС №31. За умовами даного договору (п. 1.) головний підрядник доручає, а субпідрядник зобовязується власними силами та із своїх матеріалів виконати відповідно до умов цього договору роботи по телефонізації і передачі системи даних, а головний підрядник зобовязується прийняти та оплатити ці роботи. Тверда вартість даного договору склала 304321 грн. 20 коп. (п. 2.1. договору).

Згідно п. 2.5. даного договору, головний підрядник авансує субпідряднику 30 % вартості даного договору протягом 15 банківських днів з моменту підписання даного договору. На виконання п. 2.5. даного договору відповідачем здійснено авансовий платіж в розмірі 100000,00 грн. на рахунок позивача, що становить 30 % вартості договору підряду.

Згідно п. 2.6. даного договору, проміжний розрахунок за виконані субпідрядником роботи в розмірі до 65 % від вартості робіт та матеріалів по цьому договору, головний підрядник повинен провести протягом 3-х банківських днів з моменту підписання проміжного Акту виконаних робіт.

Матеріалами справи підтверджується, що між позивачем та відповідачем підписані наступні проміжні акти виконаних робіт: від 30.10.2009 року на загальну суму 176192 грн. 40 коп. та від 27.11.2009 року на загальну суму 128128 грн. 80 коп.

Натомість, на виконання п. 2.6. вказаного договору оплата вказаних вище проміжних актів виконаних робіт відповідачем проведена частково на загальну суму 135105 грн. 14 коп., зокрема, 16.11.2009 року платежем на суму 84783 грн. 94 коп. та 31.03.2010 року платежем на суму 50321 грн. 20 коп.

Послуги головного підрядника по організації взаємодії субпідрядників на обєкті оцінюються сторонами у розмірі 5 % від вартості робіт та матеріалів, що виконуються на обєкті субпідрядником згідно з цим договором, які утримуються головним підрядником з чергових платежів субпідрядника (п.п. 2.6.2. договору). На виконання вказаного положення договору, згідно Актів надання послуг від 30.10.2009 року №152/10 та від 30.11.2009 року №09/11, наявних в матеріалах справи, відповідачем надано послуги генпідряду на суму 15216 грн. 11 коп., які були зараховані позивачем в якості погашення зобовязання відповідача перед позивачем за даним договором.

Згідно п. 2.6.1. договору підряду, остаточний розрахунок по даному договору в розмірі 5 % від вартості робіт та матеріалів, головний підрядник зобовязаний провести з субпідрядником протягом 90 (девяносто) календарних днів з моменту підписання остаточного Актe виконаних робіт.

Здача-приймання робіт, виконаних субпідрядником по цьому договору, здійснюється щомісячно і оформляється Актом виконаних робіт, який становить невідємну частину цього договору (п. 5.7. договору).

Судом встановлено, що позивач свої зобовязання перед відповідачем виконав в повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи. Натомість, відповідач, у порядку та строки згідно умов договору підряду, провів лише частковий розрахунок за виконані позивачем роботи, сплативши лише 250321 грн. 20 коп. У звязку з цим, заборгованість відповідача перед позивачем згідно договору підряду від 30.09.2009 року КС №31 становить 54000 грн. 00 коп. Вказана обставина послужила підставою для звернення позивача до суду за захистом порушених прав та стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 54000 грн. 00 коп. і штрафних санкцій, з яких 8100 грн. 00 коп. штраф, 6504 грн. 04 коп. інфляційних втрат, 2479 грн. 68 коп. 3 % річних. Підставою для нарахування штрафу позивач вважає положення п. 7.2. договору підряду, а для нарахування інфляційних втрат та 3 % річних положення ст. 625 Цивільного кодексу України.

08.12.2011 року позивачем в матеріали справи подано заяву вих. №1387 про зменшення позовних вимог, відтак сума до стягнення з відповідача становить суму основного боргу в розмірі 54000 грн. 00 коп. та суму штрафних санкцій, з яких 8100 грн. 00 коп. штраф, 2479 грн. 68 коп. 3 % річних.

13.12.2011 року позивачем в матеріали справи подано заяву вих. №1392 про зменшення позовних вимог, відтак сума до стягнення з відповідача становить суму основного боргу в розмірі 54000 грн. 00 коп., 2479 грн. 68 коп. 3 % річних та 3952 грн. 80 коп. штрафу.

Дослідивши матеріали та фактичні обставини справи у їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши надані сторонами письмові докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором, у відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи підтверджується та не спростовано відповідачем, що останнім своєчасно, у строк, визначений п. 2.6.1. договору підряду, повний розрахунок перед позивачем за виконані роботи по договору підряду не проведено. У звязку з цим, з 01.04.2010 року у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 54000 грн. 00 коп., на розмір якої позивачем нараховано штраф та 3 % річних, стягнення яких також є предметом даного спору.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушення зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Пунктом 3 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За наведеного, своєчасне, у відповідності до п. 2.6.1. договору підряду, невиконання відповідачем своїх договірних зобовязань щодо оплати позивачу вартості виконаних робіт розцінюється судом як порушення зобовязання.

Встановивши усі обставини справи та надавши належну правову оцінку наявним в матеріалах справи доказам, суд приходить до переконання про наявність підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача 54000 грн. 00 коп., оскільки така обґрунтована та підтверджена матеріалами справи.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 2479 грн. 68 коп. 3 % річних суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Три проценти річних на суму боргу входять до складу грошового зобовязання і на відміну від пені не є санкцією за порушення грошового зобовязання, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процентів і отриманні компенсації (плати) від боржника за користування отриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобовязання. Таким чином, три проценти річних є наслідком невиконання грошового зобовязання.

За наявності встановленого судом та підтвердженого матеріалами і обставинами справи факту порушення відповідачем договірних зобовязань (п. 2.6.1. договору) перед позивачем щодо оплати вартості виконаних робіт, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 2479 грн. 68 коп. 3 % річних за період з 01.04.2010 року по 26.10.2011 року, що вказаний позивачем.

Вирішуючи вимогу про стягнення з відповідача 3952 грн. 80 коп. штрафу за порушення договірних зобовязань, суд виходить з такого.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом п. 7.2. договору підряду, на який, як в підставу для нарахування штрафу, покладається позивач, передбачено, що в разі недотримання головним підрядником п. 2.5., п. 2.6. цього договору, він сплачує субпідряднику штраф у розмірі 2 % від простроченої суми за кожен день прострочення, але не більше 15 % від заборгованої суми.

Натомість, за результатами повного та всебічного встановлення судом всіх обставин справи підтверджується порушення відповідачем саме п. 2.6.1. договору підряду, який за суттю врегульованих правовідносин є відмінним від приписів п. 2.6. вказаного договору, за порушення якого договором встановлена юридична відповідальність (п. 7.2. договору), однак такі не були предметом судового дослідження у даному спорі. Окрім цього, приписи п. 2.6.1. та п.2.6. договору підряду не є складовими частинами один одного. Разом з тим, детальний правовий аналіз положень договору підряду від 30.09.2009 року КС №31 дає підстави стверджувати, що сторони не узгодили покладення на відповідача відповідальності у вигляді сплати штрафу за порушення саме п. 2.6.1., факт порушення якого встановлений судом.

За наведеного, вимога позивач про стягнення з відповідача 3952 грн. 80 коп. штрафу за порушення договірних зобовязань розцінюється судом як необґрунтована та безпідставна, тому не підлягає до задоволення.

Щодо вимог про стягнення 2000 грн. 00 коп. витрат на оплату правової допомоги адвоката, то суд задовольняє їх пропорційно задоволеним вимогам.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частина 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, визначає, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В підтвердження сплати втрат на послуги адвоката позивачем подано копію свідоцтва на право заняття адвокатською діяльністю № 3800/10 від 28.11.2008 року, договору № 24/10/11 про надання правової допомоги від 24 жовтня та платіжне доручення № 683 від 26 жовтня 2011 року на суму 2000 грн. 00 коп.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати суд покладає на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до статті 43 Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у спосіб, передбачений даною статтею.

Керуючись ст. ст. 548, 610, 611, 624, 625, 778, Цивільного кодексу України ст. ст. 22, 33, 34, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БК «Комфортбуд-1», м. Львів, вул Стрийська, 121 (код ЄДРПОУ 33169993) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна фірма «Контех», вул. Івана Франка, 61 (код ЄДРПОУ 13833204) 54000 грн. 00 коп. суми основного боргу, 2479 грн. 68 коп. 3 % річних, 525 грн. 76 коп. державного мита, 205 грн. 32 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 1740 грн. 00 грн. адвокатських витрат.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Матвіїв Р.І.