Рішення № 20425532, 21.12.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.11 Справа№ 5015/6978/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Кітаєва С.Б. при секретарі Дубенюк Н.А. за участю представника позивача Суходольської Н.Є., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Ліфт-Еко”, м. Львів до Львівського комунального підприємства “Левандівка” м. Львів про визнання недійсним правочину щодо одностороннього розірвання з 10.10.2011 року договору на технічне обслуговування та ремонт ліфтів і диспетчерських систем від 01.05.2011 року, укладеного між ЛКП «Левандівка»та ТзОВ «Ліфт-Еко».

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Ліфт-Еко”, м. Львів звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Львівського комунального підприємства “Левандівка” м. Львів про визнання недійсним правочину щодо одностороннього розірвання з 10.10.2011 року Договору на технічне обслуговування та ремонт ліфтів і диспетчерських систем від 01.05.2011 року, укладеного між ЛКП «Левандівка»та ТзОВ «Ліфт-Еко».

Провадження у справі порушено ухвалою суду від 17.11.2011 року та призначено розгляд справи на 13.12.2011 року. Вимоги до сторін по підготовці справи до розгляду в судовому засіданні висвітлені в ухвалі.

Ухвала про порушення провадження у справі отримана позивачем 14.11.2011 року, а відповідачем 24.11.2011 року, що підтверджується наявними у справі поштовими повідомленнями про вручення рекомендованої поштової кореспонденції.

В судове засідання 13.12.2011 року сторони явку повноважних представників забезпечили. Права та обов»язки, згідно ст.ст.20,22 ГПК України суд роз»яснив представникам сторін. Заяви про відвід судді від сторін не поступали.

Представник позивача заявлені вимоги, з підстав, наведених у позовній заяві , підтримав та просить задоволити. На виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі подав витребувані документи.

Відповідач відзиву на позовну заяву, витребуваних документів не подав. В усній формі ствердив, що не отримав копій позовної заяви та доданих до неї документів , однак належними та допустимими доказами свої твердження не підтвердив. Наявні у справі докази свідчать про надіслання позивачем відповідачу копій позовної заяви та доданих до неї документів у встановленому порядку.

В судовому засіданні 13.12.2011 року оголошувалась перерва до 21.12.2011 року, про що до відома сторін доведено в письмовій формі, під розписку. В засіданні суд зобов»язав сторони виконати вимоги ухвали про порушення провадження у справі та подати витребувані документи, явка повноважних представників сторін в судове засідання 21.12.2011 року визнана судом обов»язковою ( зазначене вбачається із запису у бланку про оголошення в судовому засіданні перерви).

16.12.2011 року в канцелярії суду зареєстровано лист відповідача , в якому просить надати дозвіл на ознайомлення з позовною заявою ТзОВ «Ліфт-Еко» та додатками до неї, а також на отримання копій вказаних документів.

Для ознайомлення із матеріалами справи та для зняття копій представник відповідача не з»явився.

З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що позивач належним чином відіслав відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів 14.11.2011 року, що підтверджується копією опису вкладення у цінний лист та копією фіскального чека.

Зазначені докази відповідач належними та допустимими доказами не спростував.

19.12.2011 року в канцелярію суду поступив лист відповідача від 19.12.2011 року №2/1496, у якому повідомляється таке : «в зв»язку з тим, що адміністрація ЛКП «Левандівка»не може забезпечити явку уповноваженого представника та подачу доказів на судове засідання 21.12.2011 року просимо дане судове засідання перенести «.

В судове засідання 21.12.2011 року явку повноважного представника забезпечив позивач. В засіданні розглянуто клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

З»ясовано, що в судовому засіданні 13.12.2011 року від відповідача брало участь два уповноважених представники : ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за дорученням від 12.12.2011 року №2/1460. Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи не містить викладу обставин, через які другий представник не зміг з»явитись в судове засідання 21.12.2011 р. Крім того, право представляти інтереси юридичної особи має також і керівник юридичної особи. З яких причин директор ЛКП «Левандівка»не зміг з»явитись в судове засідання , із змісту клопотання не вбачається. Слід також зазначити, що обставини, які наведено відповідачем у клопотанні від 19.12.2011 року №2/1496, документально не підтверджені.

Відтак, розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, заслухавши представника відповідача, суд не вбачає підстав для його задоволення.

Станом на 21.12.2011 року відповідач із матеріалами справи не ознайомився, твердження про неотримання копій позовної заяви та додатків до неї не підтвердив належними та допустимими доказами, відзиву та витребуваних ухвалою про порушення провадження у справі документів суду не подав.

Відповідно до ст.22 ГПК України сторони наділені не лише правами а й обов»язками. Сторони зобов»язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного , повного та об»єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між сторонами 01.05.2011 було укладено договір на технічне обслуговування та ремонт ліфтів і диспетчерських систем. Відповідно до Положення про систему технічного обслуговування та ремонту ліфтів в Україні, дане положення є обовязковим для всіх власників ліфтів незалежно від їх відомчого підпорядкування і спеціалізованих організацій, які виконують технічне обслуговування і ремонт ліфтів. Додатком до вказаного положення є Типовий підрядний договір на технічне обслуговування та ремонт ліфтів і диспетчерських систем. Частиною 4 ст. 179 ГК України передбачено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі типового договору, затвердженого КМУ, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.Тобто, законом чітко визначено обов»язок сторін додержуватися тексту типового договору, у випадку затвердження такого уповноваженими органами. Однак, всупереч вимогам закону відповідачем було включено до договору, що був підписаний сторонами, пункт 3.4. (відсутній у тексті типового договору), яким передбачено право замовника в односторонньому порядку розірвати договір. Проте, в тексті типового договору не передбачено право одностороннього розірвання договору з ініціативи замовника. Представник позивача також зазначив, що позивач скориставшись п. 3.4. договору від 01.05.2011 року, вчинив правочин щодо одностороннього розірвання з 10.10.2011 року вищевказаного договору. З таким розірванням не погоджується , вважає його незаконним з огляду на те, що п. 3.4. є недійсним у звязку з його невідповідністю нормам чинного законодавства з підстав, викладених вище. Всупереч п. 3.4. договору від 01.05.2011 року відповідач не викликав представників позивача для складення актів. Також представник позивача зазначив, що повідомив відповідача про проведення ремонтних робіт та час їх проведення. З огляду на викладене, просить суд визнати недійсним правочин щодо одностороннього розірвання з 10.10.2011 року договору на технічне обслуговування та ремонт ліфтів і диспетчерських систем від 01.05.2011р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

01 травня 2011 р. між ЛКП “Левандівка” (відповідач) та ТзОВ “Ліфт-Еко” (позивач) було укладено договір на технічне обслуговування та ремонт ліфтів і диспетчерських систем.

Відповідно до п.1.1 договору замовник (відповідач) доручає, а підрядчик (позивач) виконує роботи по технічному обслуговуванню та ремонту ліфтів і диспетчерських систем на обєктах замовника відповідно з додатком 1, який є невідємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 3.4. договору від 28.04.2011 р. замовник може розірвати договір в односторонньому порядку: у разі порушення підрядником умов договору замовник викликає представника підрядника для складання та підписання акта, в якому зазначаються терміни, види, показники порушень тощо (п.3.4.1); акт складається замовником та представником підрядника і скріплюється їхніми підписами. У разі неприбуття представника підрядника у 2-х годинний термін або відмови його підписати, він вважається дійсним, якщо його підписали не менш як 3 споживачі, які мешкають у будинку, в якому допущене порушення ( п.3.4.2). Договір вважається розірваним на 5 день після підписання другого акту (3.4.3).

03 жовтня 2011 р. відповідачем, в складі комісії (без участі представників позивача), було складено акт б/н про те, що по вул..Повітряна,92 ( 1-й під»їзд) не працює ліфт з 01.10.2011 року по час складення акту.

05.10.2011 р відповідачем , в складі комісії ( без участі позивача) складено акт про те, що по вул.Повітряна,92 (1-й під»їзд) не працює ліфт з 01.10.2011 року і станом на час складення акту.

Акти скеровані позивачу.

Позивач скерував відповідачу лист №250 від 10.10.2011 року, в якому чітко описав причини незабезпечення роботи ліфта,; в листв зазначено : «… за адресою по вул..Повітряна,92з 01.10.2011 року проводились аварійні ремонтні роботи ліфта , викликані необхідністю капітального ремонту дверей кабіни, про що ТОВ «Ліфт-Еко»заздалегідь повідомляло Вас по телефону…».

У відповідності до п.3.2.9 договору на технічне обслуговування та ремонт ліфтів і диспетчерських систем від 01.05.2011 року, ТОВ «Ліфт-Еко»змушене було зупинити роботу згаданого ліфта у зв»язку із аварійною поломкою дверей кабіни ліфта, внаслідок чого експлуатація такого ліфта була неможлива. Поломка дверей ліфта виникла в результаті умисного псування дверей невстановленими особами. Поломка дверей сталась 01.10.2011 року в суботу. З урахуванням вихідних днів позивач приступив до виконання ремонтних робіт 03.10.2011 року в понеділок. Ремонт полягав у виконанні зварювальних та пуско-налагоджувальних робіт, які тривали 2 дні, ліфт був запущений в роботу 05.10.2001 року. Факт виконання зазначених робіт підтверджується наступними документами: службова записка майстра ОСОБА_3 від 05.10.2011 року щодо необхідності виконання ремонтних робіт на зазначеному об»єкті, доповідна записка майстра ОСОБА_3 щодо відсутності його виклику на об»єкт замовником, розпорядження №19 від 07.10.2011 року.

У відповідності до п.3.4.1 договору, у разі порушення підрядником умов договору, замовник викликає представника підрядника для складання та підписання акта про порушення умов договору. Порушення умов договору є невиконання або неналежне виконання його умов стороною. Як вбачається із документів, в даному випадку не було зафіксовано порушень умов договору підрядником, оскільки 03.10.2011 р він приступив до виконання ремонтних робіт і 05.10.2011 року запустив ліфт в роботу, тобто, роботи були проведені в строк 2 дні. Відповідно до умов в п.3.2.2 договору, серед обов»язків підрядника є , зокрема , обов»язок «своєчасно виконувати комплекс ремонтних робіт кваліфікованим персоналом». В актах від 03.10.2011 р та 05.10.2011 р зафіксовано лише те, що в дані дні ліфт не працював, однак комісія не з»ясовувала питання щодо стану проведення ремонтних робіт, які виконувались підрядником. Більше того, п.5.4 Положення передбачає, що підрядник зобов»язаний: а) брати участь в розборі аварійних ситуацій на ліфтах, б) виконувати ремонт ліфтів, необхідність якого виникла внаслідок порушень правил користування. Ці роботи виконуються за окрему плату. Отже. Зазначені ремонтні роботи не охоплюються вартістю обслуговування, передбаченою в договорі, а відтак, підрядник мав право приступити до виконання зазначених робіт після погодження кошторису таких робіт з замовником. Однак, підрядник добросовісно і на свій ризик , з метою недопущення тривалого простою ліфту, в перший робочий день приступив до виконання ремонту. Акти, на які посилається відповідач, як на підставу розірвання договору, могли бути складені у разі невиконання підрядником робіт по ремонту ліфта, вартість та обсяг яких попередньо погоджено сторонами. З вищенаведеного випливає, що порушень умов договору як таких підрядником допущено не було.

Скориставшись умовою п.3.4 щодо права замовника на одностороннє розірвання договору, відповідач здійснив з 10.10.2011 року одностороннє розірвання договору та технічне обслуговування та ремонт ліфтів і диспетчерських систем від 01.05.2011 року лист про одностороннє розірвання договору №2/1127 від 06.10.2011 року. Мотиви неправомірності та безпідставності такого розірвання договору позивач виклав у листі №250 від 10.10.2011 року. Однак відповідач залишив даний лист без реагування , а 14.12.2011 року позивач одержав лист №2/1150, в якому сказано, що з 10.10.2011 року обслуговування ліфтів на балансі відповідача буде проводитись іншою експлуатаційною організацією. 28.10.2011 року позивач одержав листа №2/1208 , в якому викладено відмову відповідача оплатити роботи по обслуговуванню ліфтів ЛКП «Левандівка», проведене позивачем в жовтні 2011 року.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, що вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх та непрацездатних дітей.

Суд вважає безпідставним твердження позивача про обовязкову відповідність договору від 01.05.2011р. типовому договору згідно Положенню про систему технічного обслуговування та ремонту ліфтів в Україні.

Типовий підрядний договір на технічне обслуговування та ремонт ліфтів і диспетчерських систем є додатком до Положення про систему технічного обслуговування та ремонту ліфтів в Україні.

Таким чином, Положення про систему технічного обслуговування та ремонту ліфтів в Україні не містять вимог щодо обовязкової відповідності договору типовому договору та заборони на відступ від змісту типового договору.

Відсутні вимоги щодо вказаної обовязкової відповідності угоди типовому договору і в статті 630 ЦК України та статті 179 ГК України.

Так, відповідно до ст. 630 ЦК України договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку. Якщо у договорі не міститься посилання на типові умови, такі типові умови можуть застосовуватись як звичай ділового обороту, якщо вони відповідають вимогам статті 7 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 2, 4 ст. 179 ГК України Кабінет Міністрів України, уповноважені Президентом України міністерства, інші центральні органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Отже, наведені норми встановлюють лише можливість визначення сторонами змісту договору на підставі типового договору.

Таким чином, сторони не позбавлені права самостійно, на власний розсуд, доповнювати умови типового договору, що і було вчинено шляхом включення п. 3.4. до договору від 01.05.2011 року.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Згідно п. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Істотними умовами договору про закупівлю є: предмет договору (найменування, номенклатура, асортимент); кількість товарів, робіт і послуг та вимоги щодо їх якості; порядок здійснення оплати; сума, визначена у договорі; термін та місце поставки товарів, надання послуг, виконання робіт; строк дії договору; права та обовязки сторін; зазначення умови щодо можливості зменшення обсягів закупівлі залежно від реального фінансування видатків; відповідальність сторін. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо всіх істотних умов, договір про закупівлю вважається неукладеним. (ст. 41 Закону України “Про здійснення державних закупівель”).

В разі недосягнення згоди щодо істотних умов договору відповідно до ст. 638 ЦК України, даний факт може свідчити про неукладення угоди, а не про її недійсність.

Згідно ч. 3 ст. 188 ГК України сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

Частиною 4 ст. 188 ГК України встановлено, що за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони узгодили істотні умови договору на технічне обслуговування та ремонт ліфтів і диспетчерських систем від 01 травня 2011 р. Під час укладення вищевказаного договору жодних пропозицій, заперечень щодо додаткових умов договору позивачем не висувалося, протокол розбіжностей не складався.

В силу статті 11 ЦК України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обовязки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Згідно ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, в тому числі, визнання правочину недійсним.

Відповідно до ст. 207 ГК України, господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і супільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 3.4. договору від 01.05.2011 р. передбачено, що замовник може розірвати договір в односторонньому порядку: у разі порушення підрядником умов договору замовник викликає представника підрядника для складання та підписання акта, в якому зазначаються терміни, види, показники порушень тощо; акт складається замовником та представником підрядника і скріплюється їхніми підписами. У разі неприбуття представника підрядника у 2-х годинний термін або відмови його підписати, він вважається дійсним, якщо його підписали не менш як 3 споживачі, які мешкають у будинку, в якому допущене порушення. Договір вважається розірваним на 5 день після підписання другого акту.

Зазначене положення договору не передбачає обовязковість розірвання договору в разі порушення підрядником зобовязань за договором, а надає можливість її застосування в залежності від конкретних обставин справи.

З наведених обставин вбачається, що підставою для розірвання договору може бути належним чином доведений факт невиконання підрядником передбачених договором або законом зобовязань.

Позивачем в судових засіданнях зазначено, поломка дверей ліфта сталась 01.10.2011 року в суботу. З урахуванням вихідних днів позивач приступив до виконання ремонтних робіт 03.10.2011 р в понеділок. Ремонт полягав у виконанні зварювальних та пуско-налагоджувальних робіт, які тривали 2 дні, ліфт був запущений в роботу 05.10.2011 року. Таким чином, пошкодження ліфта вимагало проведення капітального ремонту, який необхідно було провести для відновлення роботи ліфта (зварювальні та пуско-налагоджувальні роботи), що унеможливлювало негайне виконання робіт. Про необхідність проведення капітального ремонту позивач попередив відповідача заздалегідь.

Відповідач в судове засідання не зявився, заперечень, доказів на спростування доводів позивача не подав.

Необхідно також зазначити, що застосування права на одностороннє розірвання договору від 01.05.2011 р. можливе за умови дотримання процедури, передбаченої п. 3.4. договору.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника позивача, акти від 03.10.2011 р та від 05.10.2011 р було складено за відсутності представника позивача, доказів виклику представника позивача для складення актів відповідачем не представлено.

Судом встановлено, що відповідачем не дотримано порядку розірвання договору від 01.05.2011 року, передбаченого п. 3.4., акти оформлені неналежним чином, без участі представника позивача, відсутня пропозиція про розірвання договору на технічне обслуговування та ремонт ліфтів і диспетчерських систем від 01.05.2011 року.

В той же час, ч. 2. ст. 188 ГК України встановлено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Частина 3 ст. 188 ГК України передбачає, що сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Відповідно до ч. 4 ст. 188 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

З аналізу наведених норм випливає, що право на звернення з позовом про розірвання договору виникає у сторони в разі, коли у відповідь на пропозицію змінити або розірвати договір надійшла відповідь про відмову або не надійшла у 20-денний строк.

Згідно ч. 5 ст. ст. 188 ГК України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Відповідачем не представлено доказів того, що він звертався до суду з позовом про розірвання договору на технічне обслуговування та ремонт ліфтів і диспетчерських систем від 01.05.2011 р., а також доказів винесення судом рішення про розірвання вищевказаного договору.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання недійсним правочину щодо одностороннього розірвання з 10.10.2011 року договору на технічне обслуговування та ремонт ліфтів і диспетчерських систем від 01.05.2011 р. є підставними та підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 1,2, 4, 32,33, 34, 36, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задоволити повністю.

2.Визнати недійсним правочин Львівського комунального підприємства “Левандівка» щодо одностороннього розірвання з 10.10.2011 р. Договору на технічне обслуговування та ремонт ліфтів і диспетчерських систем від 01.05.2011 р., укладеного між Львівським комунальним підприємством “Левандівка” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Ліфт-Еко”.

4.Стягнути з Львівського комунального підприємства “Левандівка”, м. Львів, вул. Каганця,28 (ідентифікаційний код 20809229) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Ліфт-Еко”, м. Львів, вул. Пекарська, 95 (ідентифікаційний код 31658533) 941,00 грн. судового збору.

4.Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

В засіданні 21.12.2011 р оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено 26.12.11 р.

Суддя Кітаєва С.Б.