Рішення № 20425407, 22.12.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.11 Справа№ 5015/6143/11

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом:Приватного підприємства «Ніка Транс»(м.Ужгород)

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю “Л-Профі»(м.Львів)

про:стягнення заборгованості в розмірі 10674,93 грн.

Суддя: В.М. Пазичев

При секретарі:І.Є.Башак Представники сторін:

від позивача:не з”явився

від відповідача:ОСОБА_1-представник, довіреність від 21.11.2011 року

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, розяснено їх права та обовязки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Приватного підприємства «Ніка Транс»(м.Ужгород) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Л-Профі»(м.Львів) про стягнення заборгованості в розмірі 10674,93 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 20.10.2011 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 28.10.2011 року. Ухвалою від 28.10.2011 року розгляд справи відкладено до 21.11.2011 року, у зв»язку з неявкою представників сторін. Ухвалою від 21.11.2011 року розгляд справи відкладено до 30.11.2011 року, у зв»язку з неявкою представника позивача. Ухвалою від 30.11.2011 року розгляд справи відкладено до 09.12.2011 року, у зв»язку з неявкою представника позивача. Ухвалою від 16.12.2011 року розгляд справи відкладено до 22.12.2011 року, у зв»язку з неявкою представника позивача.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 20.10.2011 року, про відкладення від 28.10.2011 року, від 21.11.2011 року, від 30.11.2011 року, від 09.12.2011 року, від 16.12.2011 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

28.10.2011 р. на виконання вимог ухвали суду від 20.10.2011р. позивачем подано через канцелярію суду (вх. № 24900/11) оригінали документів, що підтверджують обґрунтованість позовних вимог.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 20.10.2011 року, про відкладення від 28.10.2011 року, від 21.11.2011 року, від 30.11.2011 року, від 09.12.2011 року, від 16.12.2011 року не виконав повністю, відзиву на позов не представив, явку повноважного представника забезпечив.

30.11.2011 року за вх.№28557/11 відповідач подав пояснення по суті спору.

09.12.2011 року за вх. №29316/11 відповідач надав пояснення по справі.

В судовому засіданні 09.12.2011 року відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

16.12.2011 року за вх.№29949/11 відповідач подав клопотання по справі.

В судовому засіданні 16.12.2011 року відповідач подав клопотання про продовження терміну розгляду справи понад строк, встановлений ст.69 ГПК України.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами, у відсутності представника позивача.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 22.12.2011 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Позивач у позовній заяві зазначає, що 16 травня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Л-ПРОФІ»(надалі відповідач, Замовиик) та Приватним підприємством «Ніка Транс»(надалі позивач, Експедитор) було укадено договір Транспортної експедиції №НТ-0009 (надалі - Договір), за яким врегульовувалися правовідносини при організації та виконанні перевезень вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученні та порядок розрахунків за ці перевезення між замовником та експедитором. Згідно Договору, конкретні обсяги вантажів, строки та граничні норми оплати перевезення по кожнму конкретному замовленню обумовлюються в заявці.

Позивач стверджує, що 23 травня між Замовником та Експедитором була підписана заявка б/н, за якою Експедитор прийняв на себе зобов'язання з організації перевезення вантажу за маршрутом Австрія - Україна ( м. Львів). Розмір оплати склав еквівалент 1600 Євро. Оплату, як зазначає позивач, Замовник зобов'язався здійснити в день вивантаження вантажу.

Позивач також зазначає, що, на виконання своїх зобов'язань, він уклав Договір №16/05 від 16.05.2011 року та заявку від 23 квітня 2011 року з перевізником SVL s.r.о. (Словаччина). На думку позивача, він виконав зобов'язання з організації та перевезення вантажу в повному обсязі та належним чином, про що, за твердженням позивача, свідчить Міжнародна транспортна накладна СМР №SК 001, підписана Замовником без будь - яких зауважень, та Акт здачі-приймання виконаних послуг №НТ-0000037 від 27 травня 2011 року, що підписаний відповідачем. Сума, за твердженням позивача, яка підлягала оплаті становила 15820,00 гривень.

Позивач стверджує, що у відповідності до вимог п.4.1 Договору та умовам, встановленим у Заявці, строк оплати настав 27.05.2011 року, однак, в порушення умов Договору, Замовник тільки частково оплатив вартість перевезення в розмірі 6000,00 гривень, а заборгованість на час звернення з позовом становить 9820,00 гривень.

Окрім того, позивач нарахував відповідачу 730,27 гривень пені, 124,66 гривень 3% річних, а також просить суд стягнути з відповідача 1000,00 гривень вартості послуг адвоката, які, за твердження позивача, були надані йому для здійснення захисту інтересів позивача у даному судовому процесі.

Відповідач у судове засідання з”явився, долучив до матеріалів справи оригінал платіжного доручення №372 на суму 9820,00 грн. про сплату боргу в повному обсязі, а проти нарахування штрафних санкцій та стягнення з нього вартості адвокатських послуг заперечив, посилаючись на тяжке матеріальне становище підприємства.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.

Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов”язковим для виконання сторонами.

В ході судового розгляду справи встановлено, що 16 травня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Л-ПРОФІ»(надалі відповідач, Замовиик) та Приватним підприємством «Ніка транс»(надалі позивач, Експедитор) було укадено договір Транспортної експедиції №НТ-0009 (надалі - Договір), за яким врегульовувалися правовідносини при організації та виконанні перевезень вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученні та порядок розрахунків за ці перевезення між замовником та експедитором.

23 травня між Замовником та Експедитором була підписана заявка б/н за якою Експедитор прийняв на себе зобов'язання з організації перевезення вантажу за маршрутом Австрія - Україна ( м. Львів). Розмір оплати склав еквівалент 1600 Євро. Оплату Замовник зобов'язався здійснити в день вивантаження вантажу.

Позивач виконав зобов'язання з організації та перевезення вантажу в повному обсязі та належним чином, що підтверджується Міжнародною транспортною накладною СМР №SК 001, та Актом здачі-приймання виконаних послуг №НТ-0000037 від 27 травня 2011 року, що підписані відповідачем. Сума, яка підлягала оплаті, становила 15820,00 гривень.

В порушення умов Договору, відповідач тільки частково оплатив вартість перевезення в розмірі 6000,00 грн. Після звернення позивача до суду з даним позовом, відповідач оплатив 9820,00 грн. основного боргу в повному обсязі, що підтверджується оригіналом платіжного доручення №372 від 16.11.2011 року.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові, у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1, ч.6, ст.231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч.6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п. 4.1 Договору, в разі просторчення оплати згідно Р. 3 даного договору Замовник зобов”язаний виплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Згідно ч.3 ст. 83 ГПК України, Господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Позивач у відповідності до норм чинного законодавства України та на підставі п. 4.1. Договору нарахував відповідачу пеню у розмірі 730,27 грн. Однак, враховуючи клопотання відповідача про тяжке матеріальне становище підприємства, а також те, що відповідачем оплачено суму основного боргу в поному обсязі до прийняття судом рішення, суд вважає за можливе, на підставі ч.3 ст. 83 ГПК України зменшити розмір пені на 50%, тобто до 365,14 грн. Таким чином, в частині стягнення з відповідача 365,14 грн. пені позов підлягає задоволенню.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч.4 ст.232 ГК України, відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.

Також, позивачем було нараховано відповідачу три проценти річних від простроченої суми у розмірі 124,66 грн., що відповідає вимогам чинного законодавства України та умовам Договору, а тому, вимога позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних у розмірі 124,66 грн. є обґрунтованою і такою що підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов”язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов”язаних з розглядом справи.

Позивачем було надано суду належні докази в підтвердження понесених ним витрат за послуги адвоката у розмірі 1000 грн., а семе угоду про надання правової допомоги №51 від 01.10.2011 року та квитанцію №178210 від 01.10.2011 року на суму 1000,00 грн. про оплату даних послуг.

Згідно Угоди про надання правової допоги №51 від 01.10.2011 року адвокат, окрім іншого був зобяв”язаний брати участь у судових засіданнях, однак, всупереч цьому, на жодне засідання по даній справі не прибув і участі в розгляді справи не брав, незважаючи на те, що ухвалами суду явка представника позивача, в даному випадку адвоката, була визначена як обов”язкова, тому, суд вважає, що зобов”язання по наданню послуг адваката, що передбачені вищезазначеною угодою виконані не в повному обсязі, а, відповідно, вважає за потрібне зменшити суму витрат на послуги адвоката, які необхідно стягнути з відповідача, а саме, задовільняє позовну вимогу позивача про стягнення витрат на послуги адвоката частково у розмірі 700,00 грн.

Згідно ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо обєктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, суд прийшов до висновку, що позов Приватного підприємства «Ніка Транс»(м.Ужгород) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Л-Профі»(м.Львів) в частині стягнення заборгованості в розмірі 1189,80 грн. є обгрунтованим та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п.”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав квитанцію №6478135 від 11.10.2011 року на суму 106,75 грн. про сплату державного мита та квитанцію №6478196 від 11.10.2011 року на суму 236,00 грн. про сплату витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 43, 33, 43, 44, 45, 49, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю “Л-Профі»(79020, м.Львів, вул.Панча, 11 кв.99, код ЄДРПОУ 33562556; інші реквізити в матеріалах справи відсутні) на користь Приватного підприємства «Ніка Транс»(88000, м.Ужгород, вул. Руська,32; код ЄДРПОУ 35952640; інші реквізити в матеріалах справи відсутні) 365 (триста шістдесять п”ять) грн. 14 коп. пені, 124 (сто двадцять чотири) грн. 66 коп. трьх відсотків річних, 700 (сімсот) грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката, 102 (сто дві) грн. 00 коп. сплаченого державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В частині позовних вимог щодо стягнення 9820,00 грн. суми основного боргу провадження припинити.

4.В решті частині позовних вимог відмовити.

5.Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя Пазичев В.М.