Рішення № 20425362, 13.12.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.11 Справа№ 5015/1901/11(13/193(2010)

Господарський суд Львівської області у складі у складі колегії суддів Сухович Ю.О. (головуючий), Іванчук С.В., Матвіїва Р.І. при секретарі судових засідань Олійник Ю.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Прокурора Сокальського району в інтересах держави в особі Державного підприємства “Львіввугілля” в особі відокремленого підрозділу “Управління технічного контролю якості вугілля і стандартів Державного підприємства “Львіввугілля”, м.Сокаль Львівської області

до відповідача Відкритого акціонерного товариства “Львівська вугільна компанія” (перейменоване у Публічне акціонерне товариство “Львівська вугільна компанія”), м.Сокаль Львівської області

за участю третьої особи що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державного підприємства “Вугілля України”, м.Київ

про стягнення 3401181,17 грн.

За участю представників сторін:

від прокуратури: Яворський Я.Т. старший прокурор відділу управління представництва, захисту інтересів громадян та держави в суді;

від позивача: ОСОБА_1 представник (довіреність №8/94 від 06.09.2011р.);

від відповідача: ОСОБА_2 представник (довіреність №2/6 від 04.01.2011р. );

від третьої особи: не зявився.

Права та обов”язки сторін передбачені ст.ст.20,22 ГПК України представникам сторін та прокуратури роз”яснено, заяви про відвід судді та клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Прокурор Сокальського району подав позов в інтересах держави в особі Державного підприємства “Львіввугілля” в особі відокремленого підрозділу “Управління технічного контролю якості вугілля і стандартів Державного підприємства “Львіввугілля” до Відкритого акціонерного товариства “Львівська вугільна компанія” про стягнення 3401181,17 грн. За ініціативою суду до участі у справі було залучено третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державне підприємство “Вугілля України”.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.02.2011р. задоволено апеляційну скаргу Прокурора Сокальського району Львівської області, скасовано ухвалу господарського суду Львівської області від 13.01.2011р., якою було затверджено мирову угоду укладену між сторонами та припинено провадження у справі №13/193(2010) за позовом Прокурора Сокальського району в інтересах держави в особі Державного підприємства «Львіввугілля»в особі відокремленого підрозділу «Управління технічного контролю якості вугілля і стандартів Державного підприємства «Львіввугілля», м.Сокаль Львівської області до Відкритого акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія», м.Сокаль Львівської області про стягнення 3401181,17 грн.

Справу було передано на розгляд до господарського суду Львівської області.

Згідно вимог ст.2-1 ГПК України було призначено автоматизований розподіл, внаслідок якого справу № 13/193 (2010)) передано для розгляду судді Сухович Ю.О., інформацію внесено до системи автоматизованого розподілу.

Відповідно до атоматизованого розподілу справі присвоєно номер 5015/1901/11.

Ухвалою суду від 11.10.2011р. призначено колегіальний розгляд справи у складі трьох суддів. До складу колегії включено суддів Іванчук С.І. та Матвіїва Р.І.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду.

Ухвалами суду від 24.11.2011р. та 06.12.2011р. розгляд справи відкладався для надання сторонам можливості добровільно врегулювати спір шляхом укладення мирової угоди.

У зв»язку з недосягненням сторонами згоди по врегулюванню спору, представники прокуратури та позивача в судовому засіданні 13.12.2011р. підтримали позов повністю, просили його задоволити.

Представник відповідача проти позову заперечив повністю з підстав наведених у відзиві та додатково поданих запереченнях.

Представник третьої особи в судове засідання не зявився, надіслав на адресу суду письмові пояснення (вх.№27883/11 від 28.11.2011р.), в яких виклав свою позицію щодо предмету спору. Зокрема зазначив, що ДП «Вугілля України»зі свого боку виконало всі умови договору по прийманню вугілля з врахуванням надбавок та знижок до ціни вугілля. Стосовно вугілля, яке було повернуто за спірний період зазначив, що залізничних накладних та інших доказів немає.

Оскільки явка повноважного представника третьої особи не визнавалась судом обов»язковою, враховуючи подання ним письмових пояснень по суті спору, суд вважає за можливе розглянути спір на підставі ст.75 ГПК України за відсутності представника третьої особи.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши доводи та заперечення представників сторін, суд встановив.

Між Державним підприємством «Львіввугілля»(замовник) та Відкритим акціонерним товариством «Львівська вугільна компанія»(колишнє ЗАТ «Львівсистеменерго»; виконавець) було укладено договора про закупівлю послуг по збагаченню рядового вугілля № 138 від 20.03.2008р., № 75 від 06.04.2009р., № 199 від 28.07.2009р., та № 39 від 11.05.2010р. аналогічні за змістом, згідно яких замовник зобов»язується передати рядове вугілля виконавцеві на умовах DDP станція призначення (у редакції Інкотермс- 2000) при доставці залізничним транспортом. Після виконання робіт по переробці рядового вугілля виконавець зобов»язується здати вугільний концентрат станції відправлення залізниці згідно відвантажувальним документам.

За умовами п.1.2. договорів виконавець зобов»язується прийняти і переробити рядове вугілля в кількості орієнтовно 2263200 тонн (згідно договору № 138 від 20.03.2008р.); 868600,00 тонн (згідно договору від 06.04.2009р.); 1280800 тонн (згідно договору № 199 від 28.07.2009р. та 1608300,00 тонн (згідно договору № 39 від 11.05.2010р.). Найменування, кількість, марочний склад, якісні показники обумовлюються сторонами щомісячно в специфікаціях, які оформляються окремими додатками і є невід»ємними частинами договорів.

Відповідно до п.3.3.5. договорів якість відвантажуваних продуктів збагачення повинна відповідати умовам договору, технічним умовам на даний вид споживання, специфікаціям і підтверджуватися посвідченням якості, виданим виконавцем.

Позивач посилається на недотримання відповідачем умов п.3.3.5 договорів, зокрема щодо зольності, яка згідно ГЖСШ повинна становити 25%, та була перевищена відповідачем, але в межах встановлених норм та вологи, у зв»язку з чим, позивач змушений був продати це вугілля Державному підприємству «Вугілля України»по занижених цінах, в звязку з чим недоотримав 2834317,64 грн., цю суму позивач вважає збитками (упущеною вигодою).

Зокрема, по договору № 138 від 20.03.2008р. щодо якості відвантажених продуктів збагачення, а саме показників золи та вологи вугільного концентрату марки ГЖСШ за розрахунками позивача йому завдано збитків на суму 847187,00 грн.; по договору № 75 від 06.04.2009р. на суму 895417, 60 грн.; по договору № 199 від 28.07.2009р. на суму 1005402,13 грн. та по договору № 39 від 11.05.2010р. на суму 86 310,91 грн.

Позивачем надсилались претензії та коригування до них, які, як стверджує позивач, частково були задоволені.

Позивач, на підставі ст.231 ГК України, нарахував штраф в сумі 566869,53 грн.

Посилаючись на ст.ст.224, 231 ГК України, прокурор та позивач просять стягнути з відповідача 2834317,64 грн. збитків за надання неякісної послуги по переробці рядового вугілля з перевищенням гранично допустимих показників якості вугільної продукції та 566863,53 грн. штрафу за порушення умов зобов»язання щодо якості наданих послуг, всього 3401181,17 грн.

З метою приведення найменування ВАТ “Львівська вугільна компанія” у відповідність до вимог Закону України “Про акціонерні товариства”, рішенням загальних зборів акціонерів ВАТ “Львівська вугільна компанія” від 30.11.2011р., змінено назву типу акціонерного товариства з Відкритого акціонерного товариства “Львівська вугільна компанія” на Публічне акціонерне товариство “Львівська вугільна компанія”.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобовязання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобовязання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки субєкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, якби управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобовязання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 623 ЦК України передбачено, що боржник, який порушив зобовязання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобовязань, доказується кредитором.

Згідно зі ст.614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

В силу ст. 22 ЦК України під збитками розуміються, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

У відповідності з нормами п. 4 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та моральної шкоди.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки; збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Оскільки, предметом спору у даній справі є, зокрема, стягнення збитків, заподіяних невиконанням відповідачем взятих на себе зобовязань за умовами договору, то предметом доказування у даній справі є встановлення всіх обставин, які вказують на наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення.

Отже, для стягнення збитків позивач повинен надати суду докази, які підтверджують: порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань; причинно-наслідковий зв'язок між понесеними збитками і невиконанням зобов'язання; розмір збитків, які виникли у позивача внаслідок порушення відповідачем своїх зобов'язань.

Пред»явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов»язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані у випадку належного виконання боржником своїх обов»язків. При визначеності реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

В укладених між сторонами договорах про закупівлю послуг по збагаченню рядового вугілля № 138 від 20.03.2008р., № 75 від 06.04.2009р., № 199 від 28.07.2009р., та № 39 від 11.05.2010р., зокрема у п. 3.1. вказано, що приймання вугілля по кількості і якості здійснюється у відповідності з вимогами Інструкції держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965р. № П-6 та від 25.04.1966р. № П-7 з подальшими змінами і доповненнями, ГОСТ 1137-64 «Вугілля буре, камяне, антрацит, горючі сланці і брикети. Правила приймання за якістю», ДСТУ 4083-4002 «Вугілля камяне та антрацит для пиловидного спалювання на теплових електростанціях. Технічні умови», ДСТУ 4096-2002 «Вугілля буре, камяне, антрацит, горючі сланці та вугільні брикет. Методи відбору та підготовки проб лабораторних випробувань», ГТР 34.09.110-2003 «Вхідний контроль палива на ТЕС та організація претензійної роботи», Інструкції «З обліку видобутку рядового вугілля та готової вугільної продукції на шахтах, розрізах та збагачувальних фабриках Мінвуглепрому України» і Положенням про взаємини шахти і ЦЗФ, затвердженим наказом Міністра вугільної промисловості України від 17.09.1996 р. №4 66 і/або іншими нормативними документами України, що не суперечать ним.

У п. 3.3.6. договору зазначено, що у разі постачання продуктів збагачення з показниками якості фактично, що відрізняються від вказаних в сертифікатах (посвідченнях) про якість в межах базової похибки випробування, згідно ДСТУ 4096-2002, приймання здійснюється по даним, вказаним в сертифікатах (посвідченнях) про якість Виконавця.

Згідно з п. 3.3.7. договору, у випадку якщо при прийманні продуктів збагачення за якістю споживачем (вантажоодержувачем) буде виявлено невідповідність фактичних даних про якість продуктів збагачення з даними, вказаними в сертифікатах (посвідченнях) про якість, більше базової погрішності випробування, згідно ДСТУ 4096-2002, приймання продуктів збагачення за якістю здійснюється з обовязковим викликом представників виконавця або вантажовідправника. Представники виконавця або вантажовідправника зобовязані прибути не пізніше за 24 години з моменту отримання виклику або повідомити у 12 годинний термін про своє незявлення. У разі неприбуття представника виконавця (вантажовідправника) протягом 24 годин з моменту отримання повідомлення до розрахунку приймаються показники якості визначені лабораторією вантажоодержувача.

За умовами п.3.3.9. договорів, фактична кількість і якість вугільної продукції, яка прийнята внтажоодержувачем відбивається в Акті звірки кількості і якості вугільної продукції між виконавцем і вантажоодержувачем.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На підтвердження факту невідповідності якості поставленого відповідачем вугілля, позивачем надані, зокрема акти звірення кількості, якості вугільної продукції №№50,51 від 31.03.2009р.; №№20,21 від 30.04.2009р.; №№13,40 від 31.05.2009р.; №2 від 30.06.2009р.; №25 від 31.07.2009р.; №23 від 31.08.2009р.;№12 від 29.09.2009р.; №26 від 30.09.2009р.; №14 від 30.10.2009р., №30 від 31.10.20109р.; №№36,42 від 31.12.2009р.; №34 від 31.01.2010р.; №33 від 28.02.2010р.; №27 віл 31.03.2010р. та № 12 від 31.05.2010р.

Оцінюючи вищевказані акти, суд дійшов висновку про їх невідповідність, як доказу неякісності вугільного концентрату, поставленого за договорами, вимогам ст.34 ГПК України щодо належності та допустимості.

Слід зазначити, що акти не відповідають вимогам Інструкції про порядок прийняття продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, яка затверджена постановою Держарбітражу при Раді міністрів СРСР від 25.04.1966 р. № П-7 (далі по тексту Інструкція П-7).

Відповідно до п.п. 6, 14, 16, 20, 29, 30, 32, 40 Інструкції № П-7 приймання продукції за якістю і комплектністю здійснюється на складі покупця при іногородньому постачанні не пізніше 20 днів після постачання її на склад покупця.

Приймання продукції за якістю і комплектністю здійснюється відповідно до стандартів, технічних умов, головними та особливими умовами поставки, іншими обовязковими для сторін правилами, а також по супровідним документам, що засвідчують якість і комплектність продукції, що поставляється (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок, специфікація та ін.).

У разі виявлення невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, що поступила, тари або упаковки вимогам стандартів, технічних умов, кресленням, зразкам (еталонам), договору або даним, вказаним в маркуванні і супровідних документах, що засвідчують якість продукції (п. 14 Інструкції П-7) покупець припиняє подальше приймання продукції і складає акт, в якому вказує кількість оглянутої продукції і характер виявлених при прийманні дефектів.

При незявленні представника виробника (продавця) по виклику покупця у встановлений термін перевірка якості продукції здійснюється представником відповідної галузевої інспекції за якістю продукції, а перевірка якості товарів експертом бюро товарних експертиз або представником відповідної інспекції за якістю.

Вимоги, яким повинні відповідати процедура прийняття продукції за якістю та акт про її прийняття викладені, зокрема, в п.п. 20, 29 Інструкції П-7 згідно яких в акті мають зокрема бути: найменування отримувача продукції і його адреса; місце приймання продукції, час початку і закінчення приймання продукції; прізвища, ініціали осіб, які приймали участь у прийнятті продукції за якістю та складанні двостороннього акту, місце їх роботи, посада, дата та номер документа, що засвідчує повноваження представника на участь у прийнятті продукції за якістю, а також вказівка про те, що ці особи ознайомлені з правилами приймання продукції по якості; найменування і адреса виробника (відправника) і постачальника; номер і дата договору на поставку продукції, рахунку-фактури, транспортної накладної (коносаменту) і документу, який посвідчує якість продукції; проведення відбору зразків (проб) і куди вони надіслані та інше передбачене п. 29 Інструкції П-7.

Як вбачається з наданих позивачем актів звірення кількості, якості вугільної продукції, вони складені всупереч вимогам п. 29 Інструкції П-7.

До актів в порушення п. 31 Інструкції П-7 не додані відповідні документи, зокрема, транспортний документ (накладна, коносамент), документи, що підтверджують повноваження представника, який виділений для участі в прийнятті продукції за якістю, акт складений у відповідності до п. 16 Інструкції П-7, акт відбору зразків (проб) і заключення по результатах аналізу (випробування) відпрацьованих зразків (проб).

Пунктом п. 3.3.5. договору передбачено, що якість відвантажуваних продуктів збагачення повинна відповідати умовам договору, технічним умовам на даний вид споживання, специфікаціям і підтверджуватись посвідченням якості виданим виконавцем.

Технічними умовами ТУ У 10.1.-23472138-259:2008 граничні норми якості концентрату ГЖСШ встановлені по золі 30%, по волозі 12%.

У специфікаціях до договорів № 138 від 20.03.2008р., № 75 від 06.04.2009р., № 199 від 28.07.2009р., та № 39 від 11.05.2010р., встановлено вимоги до показників якості: зола не більше 25%, вологість не більше 12%.

Як вбачається із долучених позивачем до матеріалів справи посвідчень про якість вугілля вміст золи в них не перевищує встановленого технічними умовами.

Таким чином, позивачем не доведено факту порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, оскільки факт поставки позивачу неякісного вугілля не доведений способами, передбаченими укладеним між сторонами договорами, Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення за якістю, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.66 року № П-7.

Позивач обгрунтовує, зокрема, свої збитки тим, що відповідачем поставлено частину вугілля неналежної якості, яка мала перевищення показників золи вугільного концентрату марки ГЖСШ , тобто була більше 25% , внаслідок чого позивач змушений був продати це вугілля Державному підприємству «Вугілля України»по занижених цінах, в звязку з чим недоотримав 2834317,64 грн., цю суму позивач вважає своїми збитками (упущеною вигодою).

Відповідно до укладених між позивачем та ДП «Вугілля України»договорів № 14-09/1-ЕН3 від 10.12.2008р.; № 14-089/2 ЕН від 05.02.2009р. та № 14-10/1ЕН від 01.02.2010р., було встановлено знижки за кожен відсоток відхилення зольності в межах певних діапазонів. Зокрема за показниками зольності: знижка 2,5% за кожен відсоток відхилення в межах діапазону 23,0-25,0%; знижка 3,5% за кожен відсоток відхилення в межах діапазону 25,0% до 28%; знижка 7,0% за кожен відоток відхилення в межах діапазону від 28%.

Позивач отримуючи від відповідача вугілля знав які показники зольності є у тій чи іншій партії і відповідно міг передбачити по якій ціні це вугілля буде поставлене ДП «Вугілля України»зважаючи на визначену шкалу знижок. Натомість позивач не повертав отримане від відповідача збагачене вугілля з підстав неналежної якості, а продавав його ДП «Вугілля України», тим самим погоджуючись із якістю прийнятого ним від відповідача вугілля.

Посилання позивача на факт укладення з ДП «Вугілля України»договорів на поставку вугільної продукції по показниках якості золи 23,0%, вологи 8/9% на умовах вкрай для нього невигідних, у зв»яку з тим, що ВАТ «Львівська вугільна компанія»переробляє рядове вугілля із золою до 25,0%, вологою 12%, не можуть бути підставою для обґрунтування завданих збитків.

Слід зазначити, що договора № 14-09/1-ЕН3 від 10.12.2008р.; № 14-089/2 ЕН від 05.02.2009р. та № 14-10/1ЕН від 01.02.2010р. укладені між ДП «Львіввугілля»та ДП «Вугілля України», на які покликається позивач, регулюють взаємовідносини між позивачем та ДП «Вугілля України»і не створюють обов»язків для відповідача. Тобто знижки на ціну вугілля, про які домовились ДП «Львіввугілля»та ДП «Вугілля України», не можуть бути відшкодовані за рахунок третьої особи відповідача.

Відтак, розрахунок знижок (надбавок) ціни та вартості вугілля до актів приймання-передачі вугільної продукції між ДП «Львіввугілля»та ДП «Вугілля України»не є належними доказами у справі.

Позивачем не підтверджено документально, шляхом подання первинних документів, зниження очікуваної вартості вугілля, отриманої внаслідок завищення зольності вугілля відповідачем, по кожній партії поставленій відповідачем за спірний період та проданій ДП «Вугілля України».

Позивачем не надано доказів на підтвердження того, що понесені ним збитки в сумі 2834317,64 грн. у вигляді знижок на ціну за поставлене вугілля, сталися внаслідок відвантаження відповідачем вугілля неналежної якості та виникли безпосередньо саме з вини відповідача. Таким чином, позивачем не доведено підставності та обґрунтованості застосування знижок при розрахунках з ДП «Вугілля України»за отримане ним вугілля за спірний період.

Позивачем не доведено наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, які в сукупності є необхідними для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків. Крім того, позивачем не доведено, що ним вживались заходи для одержання вигоди, яку він вважає упущеною.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача штрафу в сумі 566863,53 грн. за порушення зобовязання щодо якості вугілля, така вимога не підлягає до задоволення, оскільки позивач не довів належними та допустимими доказами факт поставки неякісної продукції, а відтак відсутні підстави для стягнення суми штрафу.

В контексті викладеного суд не вбачає наявності та доведеності на підставі обставин і матеріалів справи послідовного причинно-наслідкового зв»язку між поведінкою відповідача та її негативними наслідками. Відтак, у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 4, 33, 34, 44, 43, 49, 82-85, ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя Сухович Ю.О.

Суддя Іванчук С.В.

Суддя Матвіїв Р.І.

Повний текст рішення

підписаний 19.12.2011р.