Рішення № 20425294, 26.12.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.12.11 Справа№ 5015/2777/11

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю “ДРИЛЛЕКС” (м.Харків)

до відповідача:Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м.Львів)

про:стягнення заборгованості в сумі 55 365,56 грн.

Суддя : В.М. Пазичев

При секретарі :І.Є.Башак Представники сторін:

від позивача:не з”явився

від відповідача:ОСОБА_1- фізична особа - підприємець Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, розяснено їх права та обовязки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ДРИЛЛЕКС” (м.Харків) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м.Львів) про стягнення заборгованості в сумі 55 365,56 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 24.05.2011 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 30.05.2011 року. Ухвалою від 30.05.2011 року розгляд справи відкладено до 09.06.2011 року, у звязку з неявкою представника позивача. Ухвалою від 09.06.2011 року розгляд справи відкладено до 16.06.2011 року, у звязку з неявкою представника позивача. Ухвалою від 16.06.2011 року розгляд справи відкладено до 25.07.2011 року, у звязку із неявкою представника відповідача. Ухвалою від 25.07.2011 року провадження у справі зупинено до отримання результатів судової почеркознавчої експертизи, за клопотанням відповідача. Ухвалою від 20.12.2011 року провадження у справі поновлено, а розгляд справи призначено на 26.12.2011 року.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 24.05.2011 року, про відкладення від 30.05.2011 року, від 09.06.2011 року, від 16.06.2011 року, про зупинення провадження від 25.07.2011 року, про поновлення провадження від 20.12.2011 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був належним чином, відповідно до ст.64 ГПК повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення від 30.05.2011 року, від 09.06.2011 року, від 20.06.2011 року, від 07.11.2011 року, а явка позивача була визнана судом та визначена в ухвалах суду обовязковою.

09.06.2011 року за вх.№219 позивач надіслав на адресу суду телеграму про відкладення розгляду справи.

16.06.2011 року за вх.№13579/11 позивач подав письмові пояснення по справі.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 24.05.2011 року, про відкладення від 30.05.2011 року, від 09.06.2011 року, від 16.06.2011 року, про зупиненння провадження від 25.07.2011 року, про поновлення провадження від 20.12.2011 року не виконав повністю, відзиву на позов не представив, явку повноважного представника забезпечив.

30.05.2011 року за вх.№12221/11 відповідач подав клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.

30.05.2011 року за вх.№12220/11 відповідач подав клопотання про витребування оригіналів документів.

В судовому засіданні 09.06.2011 року відповідач подав клопотання про продовження терміну розгляду справи понад строк, встановлений ст.69 ГПК України.

09.06.2011 року за вх.№13105/11 відповідач подав заперечення на позовну заяву.

21.06.2011 року за вх. №13989/11 відповідач подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

25.07.2011 року за вих. №5015/2777/11/1/11 на адресу Прокуратури Львівської області судом скеровано повідомлення про обставини справи в порядку ст. 90 ГПК України, однак відповіді на адресу суду про результат розгляду повідомлення за час розгляду справи не надійшло.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 26.12.2011 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

01 червня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “ДРИЛЛЕКС” (надалі позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 ( надалі - відповідач) було укладено Договір купівлі-продажу.

Позивач стверджує, що, на виконання умов Договору, відповідач придбав у позивача товар в асортименті на загальну суму 55365,56 грн., що, на думку позивача, підтверджується накладними: №Д-202 від 07.12.2010 року на суму 22559,67 грн., №Д-205 від 07.12.2010 року на суму 32805,89 грн.

Також, позивач стверджує, що відповідач не виконав свій обовязок по оплаті вартості товару по накладних №Д-202 від 07.12.2010 року на суму 22559,67 грн., №Д-205 від 07.12.2010 року на суму 32805,89 грн., отже, в цілому на загальну суму 55365,56 грн.

Таким чином, на думку позивача, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 55365,56 грн.

Відповідач подав пояснення по справі, в яких зазначив, що заперечує проти позовних вимог, оскільки, за твердженням відповідача, він втратив печатку, що підтверджується протоколом ЛВ №0091940 адміністративного правопорушення. Тому, на думку відповідача, він не мав змоги поставити відтиск своєї печатки на видаткових накладних №Д-202 від 07.12.2010 року на суму 22559,67 грн., №Д-205 від 07.12.2010 року на суму 32805,89 грн., тобто на загальну суму 55365,56 грн., про отримання товару. Окрім того, відповідач заперечив, що на вказаних накладних мітиться підпис його повноважного представника, а тому, подав клопотання про проведення почеркознавчої експертизи.

Крім того, відповідач заперечив факт отримання ним товару, що зазначений у видаткових накладних, а тому наголосив на відсутність належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність заборгованості перед позивачем.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного :

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, в тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобовязання, які виникають між субєктами господарювання або між субєктами господарювання і негосподарюючими субєктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобовязаннями.

У відповідності до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст.193 ГК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч.8 ст. 193 ГК України, управнена сторона, приймаючи виконання господарського зобов'язання, на вимогу зобов'язаної сторони повинна видати письмове посвідчення виконання зобов'язання повністю або його частини.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В ході судового розгляду справи було встановлено, що 01 червня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “ДРИЛЛЕКС” (надалі позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 ( надалі - відповідач) було укладено Договір купівлі-продажу від 01.06.2010 року.

Згідно п. 4.2.1. Договору, поставка може бути здійснена із складу Продавця, в цьому випадку прийом товару по кількості та якості проводиться згідно з діючим законодавством уповноваженим дорученням представником Покупця, який підписує видаткову накладну.

Згідно п. 4.2.2. Договору, поставка може бути здійснена на склад Покупця транспортом Продавця, в цьому випадку прийом товару по кількості та якості проводиться згідно діючого законодавства на складі Покупця і підписується видаткова накладна уповноваженим дорученням представником Покупця.

На виконання умов Договору, за твердженням позивача, відповідач придбав у позивача товар в асортименті на загальну суму 55365,56 грн., що, на думку позивача, підтверджується накладними: №Д-202 від 07.12.2010 року на суму 22559,67 грн., №Д-205 від 07.12.2010 року на суму 32805,89 грн.

Відповідач заперечив позовні вимоги, а саме, зазначив, що по накладних №Д-202 від 07.12.2010 року на суму 22559,67 грн. та №Д-205 від 07.12.2010 року на суму 32805,89 грн. він не отримував жодного товару, а також не розписувався у відповідних накладних.

За клопотанням відповідача, була призначена судова почеркознавча експертиза. Висновком №3302/3307 судової почеркознавчої та технічного дослідження документів експертиз від 13 жовтня 2011 року встановлено, що підписи від імені ОСОБА_4, які містяться в графі “отримав” на накладних №Д-202 від 07.12.2010 року та №Д-205 від 07.12.2010 року, виданих ТзОВ “Дриллекс” на ім”я ФОП ОСОБА_1, виконані однією особою, однак не ОСОБА_1, а іншою особою.

Крім того, незважаючи на вимогу суду, позивачем не надано письмового пояснення щодо обставин, при яких відбувалось оформлення Договору купівлі продажу б/н від 01.06.2010 року, та його виконання, не представив належних та допустимих доказів, що підтверджують наявність таких обставин. Суду не надано обгрунтування, яким чином було встановлено позивачем повноважного представника відповідача, що підписав Договір та накладні на його виконання, а також обставини здійснення поставки товару позивачем. Позивачем не представлено суду відповідного доручення, яким підтверджено повноваження представника Покупця, на що має місце посилання в п. 4.2. Договору, у відповідності до чинного законодавства України.

Також, незважаючи на вимогу суду щодо надання питань для дослідження в ході проведення судової почеркознавчої експертизи, позивач відмовився від виконання цих вимог.

Таким чином, вимога позивача про сплату відповідачем боргу за договором купівлі - продажу від 01.06.2010 року у сумі 55365,56 грн. є необґрунтованою, оскільки не підтверджується належними та допустимими доказами по справі, а тому не підлягає задоволенню.

Згідно ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи, що позивачем не представлено достатньо обєктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, суд прийшов до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ДРИЛЛЕКС” (м. Харків) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м. Львів) про стягнення заборгованості в сумі 55 365,56 грн. є необґрунтованим та не підлягає до задоволення.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п. ”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення №163 від 04.05.2011 року на суму 554,00 грн. про сплату державного мита та платіжне доручення №164 від 04.05.2011 року на суму 236,00 грн. про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на позивача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні позову відмовити.

Суддя Пазичев В.М.