Рішення № 20425267, 22.12.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.11 Справа№ 5015/7097/11

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом:Першого заступника прокурора м.Львова в інтересах Держави: уповноваженого органу Львівської міської ради в особі Львівського комунального підприємства “Залізничнетеплоенерго” (м.Львів)

до відповідача:Державного житлово-комунального підприємства державного концерну «ЛОРТА»(м.Львів)

про:стягнення заборгованості в сумі 22609,39 грн.

Суддя:В.М. Пазичев

При секретарі:І.Є.Малюшевська

Представники сторін:

від прокуратури:Не з»явився

від позивача:ОСОБА_1 представник, довіреність від 27.09.2011 року

від відповідача:ОСОБА_2-представник, наказ №103-Д від 17.07.2007 року

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, розяснено їх права та обовязки відповідно до ст. ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Першого заступника прокурора м.Львова в інтересах Держави: уповноваженого органу Львівської міської ради в особі Львівського комунального підприємства “Залізничнетеплоенерго” (м.Львів) до Державного житлово-комунального підприємства державного концерну «ЛОРТА»(м.Львів) про стягнення заборгованості в сумі 22609,39 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 25.11.2011 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 05.12.2011 року. Ухвалою від 05.12.2011 року розгляд справи відкладено до 22.12.2011 року, у зв»язку з неявкою представника відповідача.

Прокурор вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 25.11.2011 року, про відкладення від 05.12.2011 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 25.11.2011 року, про відкладення від 05.12.2011 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

05.12.2011 року за вх.№28900/11 позивач подав клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

В судовому засіданні 22.12.2011 року позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 21441,26 грн., пеню 929,56 грн., 3% річних 179,90 грн. та інфляційні втрати 58,67 грн. Відповідач позовні вимоги визнав повністю, однак, просить суд стягнення пеня зменшити до 90 %.

Представник позивача позов підтримав повністю, просив позовні вимоги задоволити з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 25.11.2011 року, про відкладення від 05.12.2011 року не виконав, відзив на позов не представив, явку повноважного представника забезпечив.

05.12.2011 року за вх.№28741/11 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв»язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника.

22.12.2011 року за вх.№30639/11 відповідач подав клопотання, в якому просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій.

22.12.2011 року за вх.№30640/11 відповідач подав клопотання по справі.

Позов розглянуто у відсутності прокурора за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України

Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 22.12.2011 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

01.10.2002 року між ЛКП „Залізничнетеплоенерго" (надалі позивач) та Державним житлово-комунальним підприємством державного концерну «ЛОРТА»(надалі - відповідач) укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді №2063.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про теплопостачання", відповідач являється споживачем теплової енергії, оскільки використовує її на підставі договору про постачання теплової енергії.

Зобов'язання відповідача щодо своєчасного та повного внесення плати за спожиту теплову енергію відповідно до встановлених тарифів є істотними умовами укладеного між сторонами договору на постачання теплової енергії в гарячій воді.

Відповідно до п.п. 6.3 зазначеного договору, позивач зобов»язувався забезпечувати постачання теплової енергії в гарячій воді, а відповідач зобов'язувався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором, тобто до 25 числа місяця, наступного за звітним.

Відповідач, за твердженням позивача, свої договірні зобов'язання по оплаті теплової енергії не виконує. Всупереч умовам договору, виникла заборгованість за використану теплову енергію на загальну суму 21441,26 грн., яка на даний час залишається непогашеною.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив грошове зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 проценти річних від простроченої суми.

Таким чином, на думку позивача, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу три проценти від простроченої суми, тобто 179,90 грн., сплатити суму інфляційних нарахувань в розмірі 58,67 грн.

Згідно з п.7.2.3 вищевказаного договору, за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію, споживач сплачує теплопостачальній організації пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення. На момент подання позовної заяви, за підрахунком позивача, сума неоплаченої пені складає 929,56 грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості становить 22609,39 грн.

На думку позивача, відповідач безпідставно ухиляється від сплати заборгованості.

Відповідач суму боргу визнає, однак, заперечує проти нарахування штрафних санкцій.

В судовому засіданні 22.12.2011 року позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 21441,26 грн., пеню 929,56 грн., 3% річних 179,90 грн. та інфляційні втрати 58,67 грн. Відповідач позовні вимоги визнав повністю, однак, просить суд стягнення пеня зменшити до 90 %.

На момент розгляду справи відповідач не подав докази погашення боргу.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

На органи прокуратури відповідно до ст. 121 Конституції України, ст.36-1 Закону України „Про прокуратуру" покладено представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом. Право на звернення прокурора або його заступника до Господарського суду в інтересах держави передбачено п. 6 ст. 20 Закону України „Про прокуратуру" та ч. 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, саме прокурор, згідно зі ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру", самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року інтереси держави можуть збігатись повністю, частково або не збігатись зовсім з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Також підтвердженням того, що позов заявлено в інтересах держави, є те, що виробництво, транспортування, реалізація теплової енергії є однією з пріоритетних і найважливіших галузей народного господарства в Україні і покликана задовольняти потреби населення та юридичних осіб в тепловій енергії.

Враховуючи те, що ЛКП "Залізничнетеплоенерго" організоване, засноване і здійснює свою діяльність на міській комунальній власності, його доходи являються суттєвим джерелом надходжень як в місцевий бюджет, так і в бюджет України. Однак, зазначене підприємство несе великі збитки за несвоєчасну сплату боржниками послуг, які воно надало, і, відповідно, не може забезпечити своєчасну сплату податків, внесків до пенсійного Фонду, до інших цільових фондів України, а також виплати заробітної плати працівникам та інших відрахувань, отже це підтверджує, що невиконання відповідачем зобов'язань призводить до зменшення фінансових надходжень в бюджети різних рівнів, що веде до заподіяння шкоди інтересам держави.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але, за аналогією, породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.

Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобовязань.

Позивачем нарахована пеня, яка, відповідно до розрахунку, складає 929,56 грн.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі, якщо належні по сплаті штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобо”язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, які беруть участь у зобов”язанні, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобовязання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з врахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Це положення доповнюється також і змістом ч.3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якого розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення та положенням п.3 ст.83 ГПК України, згідно якого господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов”язання.

Враховуючи відсутність збитків у позивача та значний розмір штрафних санкцій, суд приходить до висновку, що наявні обставини є поважними для зменшення штрафних санкцій на 50%. Таким чином розмір пені, який підлягає стягненню, становить 464,78 грн.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов”язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

Згідно розрахунків, поданих позивачем та не спростованих відповідачем, сума боргу становить 22144,61 грн.

Відповідно до ч.5 ст.78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Оскільки в судовому засіданні судом встановлено, що умови договору відповідачем виконані не повністю, а також відповідач в судовому засіданні 22.12.2011 року визнав факт заборгованості перед позивачем, у суду відсутні підстави вважати, що такі дії відповідача суперечать законодавству або порушують права і охоронювані інтереси інших осіб.

Виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені сторонами докази, у відповідності з нормами матеріального права, що регулюють дані правовідносини, суд прийшов до висновку, що позов Першого заступника прокурора м.Львова в інтересах Держави: уповноваженого органу Львівської міської ради в особі Львівського комунального підприємства “Залізничнетеплоенерго” (м.Львів) до Державного житлово-комунального підприємства державного концерну «ЛОРТА»(м.Львів) в частині стягнення заборгованості в сумі 22144,61 грн. є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч.1 ст.3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Господарські витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193 ГК України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити.

2.Стягнути із Державного житлово-комунального підприємства державного концерну «ЛОРТА»(79040, м.Львів, вул.Каховська,35; р/р 2600801039119 ЗВП ЛФ АТ «Кредит Банк»Україна, МФО 325365, код ЄДРПОУ 22375887; інші реквізити в матеріалах справи відсутні) на користь Львівського комунального підприємства “Залізничнетеплоенерго” (79054, м.Львів, вул.С.Петлюри,4А; р/р 26001709049713 в АТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805, код ЄДРПОУ 20784943) 22 144 (двадцять дві тисячі сто сорок чотири) грн. 61 коп. боргу.

3.Стягнути із Державного житлово-комунального підприємства державного концерну «ЛОРТА»(79040, м.Львів, вул.Каховська,35; р/р 2600801039119 ЗВП ЛФ АТ «Кредит Банк»Україна, МФО 325365, код ЄДРПОУ 22375887; інші реквізити в матеріалах справи відсутні) на користь Державного бюджету України (р/р 31210206700006, БАНК ГУДКУ у Львівській області, МФО 825014, отримувач: УДК у Личаківському районі м.Львова. код ЄДРПОУ 22389406 ) 1411 (тисяча чотириста одинадцять) грн. 50 коп. судового збору.

4.Накази видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя Пазичев В.М.