Рішення № 20424404, 27.12.2011, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

<УВАГА!!! ВСТУПНУ ТА РЕЗОЛЮТИВНУ ЧАСТИНИ В ЦЕЙ БЛАНК НЕ ВНОСИТИ!!! >

27 грудня 2011 р. 3728/11 Справа № 5010/2130/2011-28/118

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кавлак І.П.

При секретарі судового засідання: Кузишин У.Б.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго"

вул. Індустріальна, 34, м. Івано-Франківськ, 76000

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вігор"

вул. Рушинівська, 50, с.Товмачик, Коломийського району,

Івано-Франківської області, 78250

про стягнення пені в сумі 4311 грн. 44 коп., 10% річних в сумі 3669 грн. 89 коп.

та інфляційних збитків в сумі 3191 грн.30 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1- юрист, (довіреність № 305 від 19.04.11)

від відповідача: ОСОБА_2. - засновник, (довіреність №505 від 24.05.11 )

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Прикарпаттяобленерго" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вігор" про стягнення пені в сумі 4311 грн. 44 коп., 10% річних в сумі 3669 грн. 89 коп., інфляційних збитків в сумі 3191 грн.30 коп.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що боржник прострочив виконання грошового зобов»язання в сумі 56380 грн. 42 коп., в зв»язку з чим кредитором (позивачем) заявлено вимогу про сплату пені в сумі 4311 грн. 44 коп., 10% річних в сумі 3669 грн. 89 коп. та інфляційних збитків в сумі 3191 грн. 30 коп.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 01.11.11 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 06.12.11.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 06.12.11, в зв»язку з неявкою представника відповідача, розгляд справи відкладено на 22.12.11.

22.12.11 за участі представників сторін в судовому засіданні оголошено перерву до 27.12.11.

27.12.11 позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримує та просить суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні та у відзиві на позов (а.с. 38-39) проти позову заперечує та просить суд в позові відмовити з підстав викладених у відзиві на позов.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи та заперечення представників сторін, всебічно і повно з»ясувавши фактичні обставини, на яких грунтується позов, об»єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 15.03.11 по справі № 5010/269/2011-5/19 задоволено позов Відкритого акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" в особі філії "Коломийський міський район електричних мереж" до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю "Вігор" про стягнення 56380 грн. 42 коп. недоврахованої електроенергії.

04.05.11 зазначене вище рішення набрало законної сили, згідно з постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.05.11.

На виконання рішення по справі № 5010/269/2011-5/19 - 05.10.11 господарським судом Івано-Франківської області видано наказ № 1839 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вігор" на користь Відкритого акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" в особі філії "Коломийський міський район електричних мереж" - 56380 грн. 42 коп. (п'ятдесят шість тисяч триста вісімдесят грн. 42 коп.) - недоврахованої електричної енергії.

В судовому засіданні відповідач заперечуючи позов вказав на те, що договір № 1675 про постачання електричної енергії від 08.02.08, укладений між сторонами спору, припинено 01.01.2010 року. Даний факт підтверджується Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.09.11 у справі № 5010/638/2011-3/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вігор" до Відкритого акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" в особі філії "Коломийський міський район електричних мереж" про скасування оперативно-господарської санкції, яка набрала законної сили. В мотивувальній частині зазначеної вище постанови вказано, що оскільки між сторонами немає договору, то застосування оперативно-господарської санкції є неможливим, визначення обсягу та вартості електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення споживачами Правил, шляхом прийняття постачальником електроенергії рішення, оформленого протоколом, за відсутності договору на постачання електроенергії, не є оперативно-господарською санкцією.

У відповідності до ст. 4-5 ГПК України, господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно приписів ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов»язковими до виконання на всій території України.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів»у ст. 13 встановлює, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом. У цьому аспекті преюдиціальність судових рішень для господарських судів установлено ст. 35 ГПК України.

Згідно вищезазначеної статті, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

За таких обставин, з моменту набрання законної сили рішенням по справі № 5010/269/2011-5/19 - 04.05.11, згідно з постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.05.11 у відповідача виникло грошове зобов»язання.

Пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частинами 1,3 ст. 202 ГК України передбачено, що господарське зобов»язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином.

До відносин щодо припинення господарських зобов»язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 1 ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов»язання передбачені ст.ст. 202-205 ГК України, ст.ст. 599-601, 604-609 ЦК України, зокрема за ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов»язання є виконання прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов»язки сторін зобов»язання.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що сума у розмірі 56380 грн. 42 коп. відповідачем своєчасно не сплачена, тобто має місце прострочення виконання грошового зобов»язання.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов»язальних правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов»язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (ст.ст. 612, 625 ЦК України).

З огляду на вищевикладене, чинне законодавство не пов»язує припинення зобов»язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов»язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

За наведених обставин та правових норм, суд дійшов висновку, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов»язальних правовідносин сторін, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов»язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України. Оскільки сума у розмірі 56380 грн. 42 коп. відповідачем своєчасно не сплачена, що підтверджується матеріалами справи, вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі та 3% річних є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. (Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду України: № 1/384-07 від 30.09.08, № 10/25 від 20.01.11, № 6/433-42/183 від 12.09.11).

З огляду на вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача щодо стягнення пені в сумі 4311 грн. 44 коп. та 10% річних в сумі 3669 грн. 89 коп. з наступних підстав.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

В силу ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст.551 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України, правочин щодо забезпечення виконання зобов»язання вчиняється в письмовій формі.

Отже, пеня це один із способів забезпечення виконання зобов»язань, який має додатковий характер. Правочин щодо встановлення способу забезпечення виконання зобов»язання має бути укладено тільки в письмовій формі незалежно від форми основного зобов»язання. Недодержання письмової форми спричиняє недійсність правочину щодо встановлення способів забезпечення виконання.

Згідно приписів ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до постанови ЛАГСУ від 29.09.11 по справі № 5010/638/2011-3/23 між сторонами немає договору, отже у суду відсутні підстави для стягнення пені та 10% річних.

З огляду на вимоги частини 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Рішення по справі № 5010/269/2011-5/19 , згідно з постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.05.11 набрало законної сили - 04.05.11.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, судом самостійно здійснено розрахунок належних до стягнення з відповідача інфляційних втрат та встановлено, що інфляційних процесів за період - з 05.05.11 по 30.07.11 взагалі не відбувалося, а навпаки мала місце дефляція, тому нарахування інфляційних втрат не представляється можливим.

Згідно з вірним арифметичним розрахунком, проведеним судом на користь позивача підлягають стягненню 3% річних в сумі 690 грн. 47 коп.:

Розрахунок процентів

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

56380.4205.05.2011 - 30.09.20111493 %690.47 За наведених обставин та правових норм, суд дійшов висновку, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов»язальних правовідносин сторін, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов»язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України. Оскільки рішення господарського суду по справі № 5010/269/2011-5/19 від 15.03.11 відповідачем не виконане, сума у розмірі 56380 грн. 42 коп. відповідачем своєчасно не сплачена, що підтверджується матеріалами справи, з відповідача підлягає до стягнення 3 % річних в сумі 690 грн. 47 коп.

Судові витрати стягнути за правилами ст. 49 ГПК України.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.124 Конституції України, ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст.ст. 526, 546-547, 549, 551, 598-601, 604-611, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 193 , 202-205, Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 4-5, 4-7, 35, 43, 49, 55, ст. 82, ст.ст. 83-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Публічного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вігор" про стягнення пені в сумі 4311 грн. 44 коп., 10% річних в сумі 3669 грн. 89 коп., інфляційних збитків в сумі 3191 грн. 30 коп. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вігор" (вул. Рушинівська, 50, с.Товмачик, Коломийського району, Івано-Франківської області, 78200; код 31792450) на користь Публічного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" (вул. Індустріальна, 34, м. Івано-Франківськ, 76000; код 25683342) 3% річних в сумі 690 (шістсот дев»яносто)грн. 47 коп. на рахунок ПАТ «Прикарпаттяобленерго»№ 260043003528 в Коломийському відділенні № 6341 ВАТ «Ощадбанк», код ЄДРПОУ 25683342, МФО 336503.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вігор" (вул. Рушинівська, 50, с.Товмачик, Коломийського району, Івано-Франківської області, 78200; код 31792450) на користь Публічного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" (вул. Індустріальна, 34, м. Івано-Франківськ, 76000; код 25683342) 3 (три) грн. 91 коп. витрат по сплаті державного мита та 8 (вісім) грн. 26 коп. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу на рахунок ПАТ «Прикарпаттяобленерго»№ 260043003528 в Коломийському відділенні № 6341 ВАТ «Ощадбанк», код ЄДРПОУ 25683342, МФО 336503.

В частині позову Публічного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вігор" про стягнення пені в сумі 4311 (чотири тисячі триста одинадцять) грн. 44 коп., інфляційних збитків в сумі 3191 (три тисячі сто дев»яносто одна)грн.30 коп., відсотків річних в сумі 2979 грн. 42 коп. відмовити.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя І.П. Кавлак

Повне рішення складено 30.12.11

Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"

______ Кавлак І. П. 30.12.11