Рішення № 20424381, 29.12.2011, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

<УВАГА!!! ВСТУПНУ ТА РЕЗОЛЮТИВНУ ЧАСТИНИ В ЦЕЙ БЛАНК НЕ ВНОСИТИ!!! >

29 грудня 2011 р. 3726/11 Справа № 5010/2296/2011-12/51-3/118

Господарський суд Івано-Франківської області у складі головуючого судді <Довідник >, судді Фрич М. М. , судді <суддя учасник колегії >, при секретарі судового засідання Ковалюк С. Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", вул.Горького, 127, м.Київ 1,01001

до відповідача: ТзОВ "БМ Транс-ВМ Тrans" вул.Вовчинецька,122Б, м.Івано-Франківськ, 76007

третя особа без смостійних вимог на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "БМ Будмеханізація"(49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, Жовтневий район, вул. Барикадна, буд. 2, офіс 18 А, кімн.2 ).

про стягненення 376 077,85 євро та 59266,91 грн.

за участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 - представник, (довіреність № 010-01/8434 від 27.12.10р.) ;

від відповідача представник не з"явився;

від третьої особи без смостійних вимог на стороні відповідача представник не з"явився.

ВСТАНОВИВ:

публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" звернулося до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "БМ Транс-ВМ Тrans" про стягнення заборгованості за кредитним договором №151407К35 від 14.08.07р. в сумі 376 077,85 євро та 59 266,91 грн.

Ухвалою суду від 07.11.11 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 22.11.11.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Івано-Франківської області від 14.12.11р. призначено повторний автоматичний розподіл справи, після якого дана справа направлена на розгляд судді Фрич М.М.

Ухвалою суду від 19.12.11р призначено розгляд справи в судовому засіданні на 29.12.11р.

Позивач позовні вимоги підтримує, просить позов задоволити, свої обгрунтування виклав у позовній заяві.

Відповідач в судові засідання не з"являється, відзив на позов суду не направив, причин неприбуття в судові засідання суду не повідомив. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду справи судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві /Роз"яснення президії ВАСУ від 18.09.1997р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України"/. В спірному випадку всі процесуальні документи відповідачу направлялись за адресою, вказаною в позовній заяві, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень, а отже відповідач про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

За таких обставин, згідно ст.75 ГПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути спір без участі відповідача або його уповноваженого представника за наявними в справі матеріалами та з урахуванням пояснень представника позивача, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача в обґрунтування своїх доводів, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив наступне.

14.08.07р. між ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" та ТзОВ "БМ Будмеханізація" було укладено кредитний договір " №151407К35 із змінами та доповненнями внесеними додатковими угодами №151407К35 - 1, №151407К35-2, №151407К35-3, №151407К35-4, №151407К35-5, №151407К35-6, №151407К35-7, №151407К35-8, №151407К35-9, №151407К35-10, №151407К35-11 (далі кредитний договір)

На виконання умов кредитного договору банк надав позичальнику кредит в розмірі 737 800,00 євро із кінцевим терміном погашення кредиту 14.08.12р. (п.п. 3.2.1, 3.2.2 кредитного договору) та зі сплатою процентів за користування кредитом в порядку та в розмірі, встановлених в п.3.2.5, п.3.2 та п.3.5 Кредитного договору.

Відповідно до умов кредитного договору, позичальник взяв на себе зобов"язання погашати кредит у валюті кредиту, в строки, зазначені у п.3.2. Кредитного договору, згідно з графіком зниження ліміту заборгованості, сплачувати проценти у розмірі, зазначеному в п.3.2 кредитного договору (п. 3.5.1 кредитного договору), а також виконувати інші зобов"язання, у тому числі сплачувати плату за управління кредитом у строки та розмірах , встановлених п.3.2 кредитного договору (п. 4.1.1 кредитного договору).

За змістом ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір .

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов"язання виникають з підстав , передбачених ст.11 цього кодексу , зокрема , із договорів .

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковий для виконання сторонами.

Приписами ст.9 Цивільного кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Судом встановлено, що на виконання умов договору банк перерахував кредитні кошти на рахунок позичальника, що підтверджується меморіальними ордерами наявними у матеріалах справи.

Відповідач, в порушення умов договору, не повернув отримані кошти у встановлені договором терміни, внаслідок чого станом на 26.10.11р. виникла заборогованість по кредиту в сумі 317 054,35 євро, 59 023,50 євро - по процентах за користування кредитом та 59 937,34 грн - прострочена плата за управління кредитом, що підтверджується розрахунком заборогованості по кредиту, який наявний у матеріалах справи.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 вище вказаного Закону, вказує на те, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктами 3.2 та 7.2 кредитного договору встановлено, що у разі порушення строків сплати кредиту, процентів за користування кредитом та інших грошових зобов"ящань позичальник сплачує банкові пеню. Пеня нараховується на суму несвоєчасно сплачених грошових зобов"язань із розрахунку фактичної кількості прострочених днів і становить подвійну облікову ставку НБ України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, враховуючи п.3.2 та п.7.2 кредитного договору та зазначені вище норм права, суд приходить до висновку, що правомірною є вимога позивача про стягнення з відповідача 1329,57 грн. - пені (розрахунок міститься в матеріалах справи).

14.08.07 р. між позивачем, позичальником та ТзОВ "БМ Транс-ВМ Trans" було укладено договір поруки №151407Р13(далі договір поруки).

Відповідно до ст.1 договору поруки поручитель поручився перед позивачем за виконання позивальником зобов"язань передбачених кредитним договором, в частині відшкодування суми кредиту та процентів (основне зобов"язання).

Згідно п.3.1 договору поруки передбачено, що поручитель зобов"язався пред кредитором солідарно відповідати за своєчасне та повне виконання позичальником основного зобов"язання.

Пунктом 3.2 договору поруки встановлено, що у випадку невиконання позичальником основного зобов"язання кредитор має право вимагати виконання цього зобов"язання у поручителя та/або позичальника, як у солідарних боржників.

Згідно п.4.1.1 договору поруки вимагати від поручителя задоволення у повному обсязі всіх своїх грошових вимог, що випливають з основного зобов"язання у випадку, якщо позичальник не виконає грошове зобов"язання, передбачене кредитним договором, протягом двадцяти днів з моменту отримання поручителем письмового повідомлення кредитора про факт такого невиконання.

Згідно п.4.1.2 договору поруки вимагати дострокового виконання основного зобов"язання поручителем та/або позичальником у випадку, якщо протягом 20 днів з моменту отримання поручителем письмового повідомлення кредитора про факт невиконання та/або неналежного виконання позичальником зобов"язань за кредитним договором та/або поручителем за цим договором, вони не будуть виконані.

В силу ч.1 ст.553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку . Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Статтею 554 Цивільного кодексу України передбачено правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого порукою. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно до ч.1 ст.543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законами або договором.

Судом встановлено, що на виконання умов договору поруки позивач 26.08.09р. направив позичальнику та поручителю повідомлення про порушення зобов"язань, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, копії яких містяться у матеріалах справи. Згідно поштових повідомлень поручитель отримав повідомлення про порушення зобов"язань 01.09.09р..

Таким чином, право кредитора вимагати від поручителя задоволення у повному обсязі всіх своїх грошових вимог, що випливають з основного зобов"язання наступило 21.09.09р.

Суд дослідивши подані позивачем докази, а саме:

- копія договору поруки №151407Р13;

- копія кредитного договору №151407К35 із додатковими угодами;

- розрахунки заборгованості ТОВ "БМ Будмеханізація";

- виписка по рахунку ТОВ "БМ Будмеханізація";

- повідомлення про порушення зобов"язань;

- меморіальний валютний ордер №101;

- меморіальний валютний ордер №81;

- платіжне доручення №265;

- платіжне доручення №245;

- платіжне доручення №11;

- платіжне доручення №7;

- платіжне доручення №5;

- платіжне доручення №280;

- платіжне доручення №228;

- копії поштових повідомлень, визнав їх належними доказами в розумінні статтей ГПК України. На підставі цих доказів, з урахуванням обставин по справі та діючого законодавства дійшов до висновку про обгрунтованість вимог позивача.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зі змісту приписів вищевказаної статті вбачається, що обов'язок подання доказів покладається на сторони та інших учасників судового процесу. Відповідач не скористався наданим статтею 22 ГПК України правом, зокрема брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу. Відповідачем не подано суду доказів сплати відповідачем суми боргу, як і не спростовано належними та допустимими доказами у справі факту наявності заборгованості.

Згідно зі ст. 32 названого Кодексу доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За наведених обставин, суд вважає вимоги позивача обгрунтованими, а позов таким, який підлягає задоволенню.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інше. Частиною 5 ст. 49 ГПК України встановлено, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, повязані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 82 82 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задоволити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "БМ Транс-ВМ Тrans" (76007, м.Івано-Франківськ, вул.Вовчинецька,122 Б, ідентифікаційний код 32424632) на користь публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"(03150 м.Київ, вул.Горького,127, ідентифікаційний код 00032112) заборгованість по кредитному договору та договору поруки в сумі 376 077,85 євро (4 174 953,04 грн. згідно офіційного курсу НБУ станом на 26.10.11р.), 59266,91 грн, 2298,00 євро державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після вступу рішення в законну силу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Головуючий суддя <Довідник >

Суддя Фрич М. М.

Суддя <суддя учасник колегії >

Повне рішення складено 30.12.11

Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"

______ Костів Я. Р. 30.12.11