Рішення № 20424309, 26.12.2011, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

<УВАГА!!! ВСТУПНУ ТА РЕЗОЛЮТИВНУ ЧАСТИНИ В ЦЕЙ БЛАНК НЕ ВНОСИТИ!!! >

26 грудня 2011 р. 3668/11 Справа № 5010/2288/2011-2/141

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Круглової О.М., при секретарі судового засідання Кошилович М. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-фінансова компанія "Система ресурс", вул. Кіквідзе, 18, м. Київ-103, 01103

до відповідача: Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

вул. Петрушевича, 1, м. Івано-Франківськ, 76000

про стягнення заборгованості за Договором поставки №44/08 від 31.07.2008р. у сумі 438 830,53 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представник, (довіреність №390 від 26.10.2011р.).

від відповідача: ОСОБА_2 - начальник юридичного відділу, (довіреність №1425/01-ю від 28.11.2011р.).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-фінансова компанія "Система ресурс"(далі Позивач) звернулося до суду з позовом до Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі Відповідач) про стягнення заборгованості за Договором поставки №44/08 від 31.07.2008р. у сумі 673 723,99 грн., з яких:438 830,53 грн. - основний борг; 24 931,28 грн. - 3% річних;24 931,28 грн. - інфляційні втрати; 136 371,27 грн. - пеня.

В засіданні суду 26.12.11 позивач подав заяву за Вх.№11035/2011-свх від 26.12.11 про зменшення позовних вимог, в якій позов підтримав у частині стягнення основного боргу у сумі 438 830,53 грн. та просив зменшити позовні вимоги в частині стягнення 24 931,28 грн. 3% річних; 24 931,28 грн. інфляційних та 136 371,27 грн. пені.

Враховуючи закріплений ст.129 Конституції України принцип диспозитивності учасників судового процесу, зокрема, диспозитивний характер прав позивача, які визначено ч.4 ст.22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. Суд приймає заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, оскільки ці дії не суперечать законодавству і не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Згідно з правовою позицією, викладеною у пункті 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20 жовтня 2006 року № 01-8/2351 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року” та у пункті 6 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13 серпня 2008 року № 01-8/482 “Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року”, в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір; факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи; при цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Таким чином, предметом спору у даній справі є стягнення основного боргу у сумі 438 830,53 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов Договору поставки №44/08 від 31.07.2008р. щодо повної оплати отриманого товару.

Представник відповідача подав суду відзив на позовну заяву за вх.№11036/2011 свх від 26.12.2011р., в якому позов визнав у частині стягнення основного боргу, заперечував щодо стягнення 24 931,28 грн. 3% річних; 24 931,28 грн. інфляційних та 136 371,27 грн. пені. Проти заяви позивача про зменшення позовних вимог не заперечував.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши зібрані докази відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, судом

встановлено:

31.07.08 між сторонами було укладено Договір поставки поставки №44/08 (на ліквідацію наслідків повені 23-27 липня 2008р.), відповідно до умов пункту 1.1 якого, постачальник (позивач) зобов"язується поставити, а Покупець (відповідач) прийняти та оплатити вартість щебеневої продукції у відповідності до умов договору.

У відповідності до ст.11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

На виконання умов вказаного договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 2 348 058,83 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними (а.с.23-50).

Враховуючи, що відповідач частково розрахувався за отриманий товар в сумі 1 909 228,3 грн., заборгованість станом на день звернення до суду становила 438 830,53 грн.

Відповідно до умов договору, а саме п. 3.1, розрахунки за поставлений товар здійснюються на умовах відстрочки платежу на термін до 120 банківських днів.

Відповідно до ст.ст.15-16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.629 ЦК України Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Якщо у зобов”язанні встановлено строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню в цей строк (ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Порушенням зобовязання відповідно до ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 2 ст.614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобовязання.

Крім того, позивач з метою досудового врегулювання спору направляв відповідачу претензію №376 від 02.06.11 (а.с.17-18), в якій просив здійснити оплату заборгованості за переданий товар в добровільному порядку, однак останній залишив її без відповіді і задоволення.

Враховуючи вищенаведене, а також визнання позову відповідачем, суд вважає позовну вимогу щодо стягнення 438 830,53 грн. заборгованості за переданий товар обгрунтованою і такою, що підлягає задоволенню .

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Згідно із ч.1, 2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до пункту 4.2 Розяснень Вищого Арбітражного суду України від 04.03.1998 № 02-/78 «Про деякі питання практики застосування розділу УІ Господарського процесуального кодексу України»доведено, що якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

Відповідно до п. 38 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993р. № 15, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19.05.1993р. № 50, при зменшенні суми позовних вимог мито не повертається.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст.49 ГПК України, слід покласти судові витрати з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, а саме: 4388,3 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст.ст. 179, 193 ГК України, ст.ст.15-16 526, 530, 610, 612, 614, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-фінансова компанія "Система ресурс" до Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення штрафних санкцій в розмірі 438 830,53 грн. - задовольнити .

Стягнути з Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (вул. Петрушевича, 1, м. Івано-Франківськ, 76000, код, 31790584 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-фінансова компанія "Система ресурс" (вул. Кіквідзе, 18, м. Київ-103, 01103, код 34047209) - 438 830 (чотириста тридцять вісім тисяч вісімсот тридцять) грн. основного боргу, 4388 (чотири тисячі триста вісімдесят вісім) грн. 30 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяКруглова О.М.

повне рішення складено 30.12.11

Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"

__помічник судді Шунтов О. М. 30.12.11