Рішення № 20423323, 22.12.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.12.11 р. Справа № 7/413

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Сгара Е.В.

при секретарі судового засідання Журило О.В.

За позовом: Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія”, м. Донецьк

До відповідача: Державного підприємства „Торезантрацит”, м. Торез

Предмет спору: стягнення інфляційного збільшення суми боргу у розмірі 10735,20 грн. та 3% річних у сумі 3744,86 грн.

За участю представників:

Від позивача: ОСОБА_1. довір.

Від відповідача: ОСОБА_2. довір.

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство „Донецька вугільна енергетична компанія”, м. Донецьк звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства „Торезантрацит”, м. Торез про стягнення інфляційного збільшення суми боргу у розмірі 10735,20 грн. та 3% річних у сумі 3744,86 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на невиконання відповідачем рішення

В судових засіданнях позивач вимоги підтримав, заявою від 22.12.2011. уточнив період нарахування 3% річних з 04.06.2010р. по 04.11.2011р. та інфляційних - серпень 2010р. червень 2011р.

Відповідач проти позову заперечив, вважає, що після відкриття виконавчого провадження по справі не існує цивільних правовідносин, зазначив про те, що ДП „Торезантрацит” включений до переліку підприємств паливно-енергетичного комплексу в процедурі погашення заборгованості.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

Рішеннями господарського суду Донецької області №38/108 від 03.06.2010р., яке набрало чинності, за неналежне виконання перед ДП „Донецька вугільна енергетична компанія” зобовязань з ДП „Торезантрацит” стягнуті грошові кошти.

Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно ст. 598 цього ж кодексу, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до приписів ст.ст. 598-609 Цивільного кодексу України, рішення суду про стягнення грошової суми не є підставою для припинення зобовязання.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На підставі вищевикладеного, посилаючись на наявність у відповідача протягом періоду з 04.06.2010р. по 04.11.2011р. невиконаного грошового зобовязання, позивач просить стягнути 3% річних в сумі 3744, 86 грн., за серпень 2010р. червень 2011р. інфляційні в сумі 10735, 20 грн.

Відповідач проти стягнення вказаних сум заперечив з вищевикладених обставин.

Під час розгляду даних вимог суд виходить з наступного.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобовязання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобовязання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобовязання виникають нові додаткові зобовязання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобовязання є заходами відповідальності за порушення основного зобовязання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобовязання.

Індекс інфляції за своїми ознаками є збільшенням суми основного боргу у звязку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних - є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобовязання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобовязань.

Тобто, всі вищевказані приписи застосовуються у разі наявності прострочення грошового зобовязання боржника перед кредитором за невиконання (неналежне виконання) умов відповідного договору.

Наявність судового рішення про стягнення боргу та/або інших грошових сум за інші періоди невиконання боржником договірного зобовязання, відкриття виконавчого провадження за цими рішеннями, вчиненням інших процесуальних дій по виконанню рішень суду, за відсутності реального виконання боржником свого зобовязання (добровільного чи примусового), не свідчать про припинення договірних правовідносин сторін та/або припинення зобовязань.

Таким чином, приписи вищевказаних норм права не заперечують можливість звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобовязання, суми, на яку заборгованість за грошовими зобовязаннями підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за виконання грошового зобовязання, і зокрема за період, що утворився після прийняття судом відповідного рішення.

Тобто, приписами чинного законодавство не передбачено звільнення боржника (відповідача) від відповідальності за невиконання основного грошового зобовязання або його виконання із порушенням встановлених Договором (угодою тощо) термінів та не позбавлено кредитора (позивача) права на отримання сум, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України.

За наведених обставин, заявлені вимоги про стягнення 3% річних, інфляційних є обґрунтованими та правомірними.

Разом з цим, враховуючи той факт, що підставою позову є невиконання боржником рішення суду від 03.06.2010р., господарський суд дійшов висновку, що позивачем безпідставно здійснені нарахування 3% річних за період 04.06.2010р. 13.06.2010р., оскільки вищевказане рішення суду набрало чинності лише 14.06.2010р.

Господарським здійснено перерахунок заявлених до стягнення сум з урахуванням приписів діючого законодавства, в результаті чого:

-3% річних складають 3672, 57 грн.;

-інфляційні складають 10636, 61 грн.

Таким чином, вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних підлягають задоволенню частково: 3% річних в сумі 3672, 57 грн., інфляційні в сумі 10636, 61 грн.Вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних в залишковій сумі задоволенню не підлягають у звязку з безпідставністю заявлення.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ст.129 Конституції України, ст.ст. 11, 509, 526, 527, 551, 598-609, 625, Цивільного кодексу України, ст.ст. 67, 193 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 4-6, 22, 33, 34, 35, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія”, м.Донецьк до Державного підприємства „Торезантрацит”, м. Торез про стягнення інфляційного збільшення суми боргу у розмірі 10735,20 грн. та 3% річних у сумі 3744,86 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства „Торезантрацит” (86600, Донецька обл.., м.Торез, вул.Енгельса, 88, п/р 260041881980, МФО 32366906 в АБ „УкрБізнесБанк” м.Донецьк, ЄДРПОУ 32366906) на користь Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія” (83000, м.Донецьк, вул.Артема, 63, п/р 26003000527001 у філії Донецької дирекції АТ „Індекс-Банк”, МФО 335850, ЄДРПОУ 33161769) 3% річних в сумі 3672, 57 грн., інфляційні в сумі 10636, 61 грн., судовий збір в сумі 1394, 84 грн.

В залишковій частині вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 27.12.2011р.

Суддя Сгара Е.В.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >