Рішення № 20421763, 22.12.2011, Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим

Справа № 2-2806/11/0121

Справа №2-2806/11р.

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2011 року м.Феодосія.

Феодосійський міський суд в Автономній Республіці Крим у складі:                     

Головуючого судді:          - ОСОБА_1,

при секретарі:           - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосія цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства „Банк “Київська Русь” в особі Феодосійського відділення № 1 ПАТ „Банк”Київська Русь” до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, а також за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства „Банк “Київська Русь”, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання кредитного договору недійсним,

В С Т А Н О В И В:

Акціонерний банк “Київська Русь” звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 13942,30 грн., яка складається з: суми заборгованості по кредиту 9992,00 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом –2044,27 грн., штрафу за невиконання зобов’язань за кредитним договором 1906,03 грн. Вимоги мотивовані тим, що згідно з Кредитним договором № 01/06-10-28 від 11.10.2006 року позивачем був наданий кредит відповідачу в сумі 20000,00 гривень під 30 % річних строком до 10.10.2008 року та сплатою фіксованої плати за надання кредиту в розмірі 6 % від суми кредиту. В період дії кредитного договору відповідач свої зобов’язання виконував неналежно, порушував вимоги п.2.1.,2.2,2.4,2.12,2.13,3.3,3.4 Кредитного договору, у зв’язку з чим 27.03.2008 року відповідачу була направлена претензія, в якій позичальник був повідомлений про дострокове розірвання кредитного договору та необхідність погасити заборгованість за кредитним договором в повному обсязі, але заборгованість добровільно не погашена, що стало підставою для звернення до суду.

Позовні вимоги були уточнені, станом на 30.03.2010 року просили стягнути з відповідача 21998,08 грн., з яких: 9992,00 –сума боргу за крдитом, 7606,46 грн. –заборгованість по відсоткам, 4399,63 грн. –штраф за невиконання зобов’язань за договором.

Відповідачем подана зустрічна позовна заява до Публічного акціонерного товариства „Банк “Київська Русь”, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання кредитного договору недійсним на підставі положень ст.ст.203,215,216 ЦК України. Вимоги обгрунтовані тим, що ОСОБА_3 кредит не отримувала. Винна особа встановлена Вироком Феодосійського міського суду від 26.04.2011 року, гроші обманним шляхом отримав ОСОБА_4, який засуджений та відбуває покарання.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, згідно поданої заяви позовні вимоги підтримав згідно уточнень. У задоволенні зустрічної позовної заяви просив відмовити.

Відповідач, її представник, в судове засідання не з’явилися, сповіщені належно.

Суд вирішує справу у відсутності відповідача на підставі наявних в матералах справи доказів, згідно вимог ст.ст.169, 224 ЦПК України.

Згідно ст.ст. 10 ч.3, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд, всебічно з’ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 11.10.2006 року між позивачем і відповідачем був укладений Кредитний договір № 01/06-10-28 (а.с.6-11). Згідно з умовами кредитного договору позивачем був наданий кредит відповідачу в сумі 20000,00 гривень під 30 % річних строком до 10.10.2008 року та сплатою фіксованої плати за надання кредиту в розмірі 6 % від суми кредиту. В період дії кредитного договору відповідач свої зобов’язання виконував неналежно, порушував вимоги п.2.1.,2.2,2.4,2.12,2.13,3.3,3.4 Кредитного договору, у зв’язку з чим 27.03.2008 року відповідачу була направлена претензія, в якій позичальник був повідомлений про дострокове розірвання кредитного договору та необхідність погасити заборгованість за кредитним договором в повному обсязі, але заборгованість добровільно не погашена, має заборгованість по кредиту, відсоткам, штрафу станом на 22.12.2011 року 21998,09 грн., з яких: 9992,00 – сума боргу за крдитом, 7606,46 грн. –заборгованість по відсоткам, 4399,63 грн. –штраф за невиконання зобов’язань за договором.

Вироком Феодосійського міського суду від 26.04.2011 року по кримінальній справі № 1-115/11/0121 ОСОБА_4 визнаний винним за ст.190 ч.4, 358 ч.2,3, 366 ч.1 КК України, ОСОБА_6 визнана винною у скоєнні злочину, передбаченого ст.190 ч.2,4, 358 ч.2,3 КК України, ОСОБА_5 визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого ст.190 ч.2,4, 358 ч.2,3, 366 ч.1 КК України. Також задоволений цивільний позов АБ „Київська Русь”, серед іншого стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь АБ „Київська Русь” в рахунок заподіяної матеріальної шкоди 492200,79 грн.

Відповідно до ст. 526,527 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін згідного з договором. Одностороння відмова від виконання зобов’язання та одностороння зміна умов договору не допускається, за виключенням випадків, передбачених законом.

Згідно ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлено зобов’язання боржника повернути кредит частинами, то при простроченні повернення чергової частини кредитор набуває право вимагати повернення всієї суми кредиту достроково.

В силу ст.202 Цивільного кодексу України право чином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє право чин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам і інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно ст.204 Цивільного кодексу України право чин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3,5,6 ст.203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий право чин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв’язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною особою.

Статтею 230 ЦК України передбачені правові наслідки вчинення правочину під впливом обману. Якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий право чин визнається судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов’язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов’язана відшкодувати другій стороні збитки в подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв’язку з вчиненням цього правочину.

Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Аналізуючи надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що на час розгляду справи зобов’язання за кредитним договором № 01/06-10-28 від 11.10.2006 року не виконані, позивачем по зустрічному позову не надані докази в обґрунтування укладення Кредитного договору № 01/06-10-28 від 11.10.2006 року ОСОБА_3 під впливом обману з боку АБ «Київська Русь». При укладенні Кредитного договору № 01/06-10-28 від 11.10.2006 року позичальником ОСОБА_3 особисто підписаний кредитний договір, заява на отримання кредиту, банку представлений пакет документів для отримання кредиту, в тому числі заява про видачу готівки, при укладенні правочину дотримані загальні вимоги, передбачені ст.203 ЦК України. Доказів протилежного відповідачем суду не представлено, за змістом Вироку Феодосійського міського суду від 26.04.2011 року по кримінальній справі № 1-115/11/0121 також. З урахуванням наведеного, відсутні правові підстави для визнання Кредитного договору № 01/06-10-28 від 11.10.2006 року недійсним на підставі ст.ст.203,215,216 ЦК України.

Судом також встановлено, що права позивача порушені та підлягають захисту в порядку вимог ст.ст.509,526,527,530,536,553,554,623-625,1048-1050 Цивільного кодексу України в межах заявлених позовних вимог. Задоволення цивільного позову АБ «Київська Русь»в межах кримінальної справи № 1-115/11/0121 не є підставою для відмови в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства „Банк “Київська Русь” до ОСОБА_3, оскільки зобов’язання за кредитним договором не виконані, кредитний договір недійсним не визнаний.

Також, в порядку ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по справі, що підтверджуються матеріалами справи.

Керуючись ст.ст.10,11,88,209,212,214-215,224-226,294 ЦПК України, ст.ст.203,215,509,526,527,530,536,553,554,623-625,1048-1050 Цивільного кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов Публічного акціонерного товариства „Банк “Київська Русь” в особі Феодосійського відділення № 1 ПАТ „Банк”Київська Русь” до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_3 на Публічного акціонерного товариства „Банк “Київська Русь” (04071, м.Київ, Подільський район, вул.Хорива, 11-А, МФО 319092, ЄДРПОУ 24214088) в особі Феодосійського відділення №1 ПАТ „Банк”Київська Русь” (98100, АРК, м.Феодосія, вул.Революційна,16), заборгованість по кредиту, відсоткам, штрафу станом на 22.12.2011 року в сумі 21998 грн. 09 коп., судовий збір в сумі 219,98 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 30 грн., а всього 22248 (двадцять дві тисячі двісті сорок вісім) грн. 07 коп.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства „Банк “Київська Русь”, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання кредитного договору недійсним, відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Феодосійський міський суд АРК шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

           Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії. Повторне заочне рішення підлягає оскарженню в загальному порядку.

Суддя: /підпис/           ОСОБА_1