Постанова № 20419823, 27.12.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"27" грудня 2011 р. Справа № 5019/877/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоТатькова В.І.

суддів :Прокопанич Г.К.,

Хрипуна О.О.,

розглянувши у відкритому судовому

засіданні касаційну скаргу ТОВ "Єврофенстер"

на постановуРівненського апеляційного

господарського суду від 26.07.2011 р.

та рішеннягосподарського суду Рівненської області від 17.05.2011 р.

у справі№ 5019/877/11 господарського суду

Рівненської області

за позовом ТОВ "Склоресурс"

доТОВ "Єврофенстер"

простягнення 6 533,68 грн.

за участю представників: від позивача- не з'явилися від відповідача- не з'явилися В С Т А Н О В И В:

У квітні 2011 року ТОВ "Склоресурс" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до ТОВ "Єврофенстер" про стягнення 6 533,68 грн. заборгованості у зв'язку з неналежним виконанням останнього умов Договору поставки № 89 від 28.05.2010 року, укладеного між сторонами.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 17.05.2011 р. (суддя Бережнюк В.В.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 26.07.2011 р. (головуючий суддя Гулова А.Г., судді: МаціщукА.В., Петухов М.Г.), позов задоволено повністю: стягнуто з ТОВ "Єврофенстер" на користь ТОВ "Склоресурс" 6 533,68 грн. суми основного боргу.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, ТОВ "Єврофенстер" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, а справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 28.05.2010 р. між ТОВ "Єврофенстер" (покупець) та ТОВ "Склоресур" (постачальник) укладено договір поставки № 89 (надалі –Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати у встановлений строк (строки) склопакети у власність покупця, а покупець зобов'язався сплатити за них певну грошову суму і прийняти товар.

Згідно п.п. 1.2.,1.3. Договору номенклатура, кількість, ціна, строки поставки на кожну партію товару встановлюються згідно погоджених та підписаних покупцем замовлень до даного договору, які є невід'ємними частинами цього договору. Товар поставляється покупцеві партіями відповідно до погоджених замовлень.

За умовами розділу 3 Договору ціна товару встановлюється сторонами в порядку, визначеному п. 1.2. цього договору. Ціну товару, що поставляється, може бути змінено за згодою сторін. Оплата товару покупцем здійснюється наступним чином: 60% вартості товару кожної партії –шляхом здійснення авансового платежу; 40% вартості товару кожної партії –протягом 7 (семи) банківських днів з моменту передачі товару покупцю. Покупець здійснює оплату шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника. Оплата вважається такою, що відбулася, з моменту надходження відповідних коштів на поточний рахунок постачальника в повному обсязі.

В силу ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі Договору виникли зобов'язальні відносини.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач на виконання умов Договору поставив відповідачу товар на загальну суму 7 489 грн. 38 коп., що підтверджується відповідними видатковими накладними № РН-0000592 від 26.08.2010 р., № РН-0000595 від 27.08.2010 р. та № РН-0000596 від 27.08.2010 р.

Однак, відповідач взяті на себе зобов'язання згідно з Договором виконав лише частково, у зв'язку з чим в нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 6 533,68 грн.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся до відповідача з претензією № 187 від 28.05.2010 р. щодо оплати поставленого товару за укладеним Договором.

У заяві по досудовому врегулюванню спору № 01/07/12/10 від 07.12.2010 р. відповідач вказав, що зможе виконати свої зобов'язання за Договором протягом трьох наступних місяців до 07.03.2011 року.

Однак, як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, відповідач на момент звернення позивача до суду свої зобов'язання не виконав.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з правомірними та обґрунтованими висновками судів попередніх інстанції щодо задоволення заявлених позовних вимог про стягнення заборгованості в сумі 6 533,68 грн. в повному обсязі.

Вказані висновки судів першої та апеляційної інстанцій відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням процесуальних норм, доводи касаційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для зміни або скасування прийнятих у справі рішення та постанови не вбачається.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що оскаржуваний судовий акт прийнятий з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги, з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових рішень колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ "Єврофенстер" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 26.07.2011 р. та рішення господарського суду Рівненської області від 17.05.2011р. у справі № 5019/877/11 залишити без змін.

Головуючий суддя                                         В. Татьков

С у д д і                                                                                 Г. Прокопанич

                                                                                           О. Хрипун